Ухвала суду № 96010441, 05.04.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 415/1448/21

Справа № 2-а/243/44/2021

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05 квітня 2021 року м. Слов?янськ

Суддя Слов?янського міськрайонного суду Донецької області Мінаєв І.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до в.о. начальника віпс (тип А) з ВПС “Мілове” ім.Віктора Банних капітана Франчук Тетяни Анатоліївни, Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

01 квітня 2021 року до Слов?янського міськрайонного суду Донецької області з Лисичанського міського суду Луганської області за підсудністю надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до в.о. начальника віпс (тип А) з ВПС “Мілове” ім.Віктора Банних капітана Франчук Тетяни Анатоліївни, Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п.п.3,4,5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з?ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, чи позов подано у строк, установлений законом.

Вивченням позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.160 КАС України, а саме не містить дати складання позовної заяви та підпису позивача.

Позивачем до позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору, викладено прохання на підставі ст.288 КУпАП звільнити його від сплати судового збору. Положенням ст.288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви. Аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху”. Прийняття Закону № 3674-VI не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону № 3674-VІ, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною другою статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIІI “Про забезпечення права на справедливий суд”, згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі № 3674-VI такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає). Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги. У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду № 543/775/17 від 18.03.2020.

Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік” встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць 2270 грн., таким чином сума судового збору становитиме 454 грн.

Позивачеві потрібно усунути зазначені недоліки, а саме надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору за позовні вимоги. Надати позивачеві реквізити для зарахування надходжень до державного бюджету: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785 , Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: UA598999980313111206000005658 , Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Положенням п.4 ч.5 ст.160 КАС України визначено, що позовна заява має містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. За змістом адміністративного позову вбачається, що позивачем заявлено взаємопов`язані вимоги щодо скасування постанови та закриття провадження у справі, в той же час вказано двох відповідачів. Суд зауважує, що саме позивачу надано процесуальним законом визначати коло осіб, які мають відповідати за його позовом, в той час як обов`язком суду є визначити належність вказаних позивачем відповідачів. Таким чином, реалізуючи свій обов`язок щодо сприяння учасникам справи в реалізації їх процесуальних прав, суд вважає необхідним звернути увагу позивача на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Положенням ст.2221 КУпАП передбачено, що органи Державної прикордонної служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ст.2042 КУпАП. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, начальники органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби та їх заступники.

Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення працівники органів та підрозділів Державної прикордонної служби діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Державної прикордонної служби. Отже, відповідні працівники органів та підрозділів Державної прикордонної служби не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 2221 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.2042 КУпАП. Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду від 26.12.2019 р. у справі № 724/716/16-а.

Пунктом 13 ч.1 ст.20 Закону України “Про державну прикордонну службу” визначено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів. Пунктом 4 розділу ІІ Положення “Про відділ Державної прикордонної служби України”, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.04.2016 № 311, визначено, що відділу прикордонної служби надаються права, визначені статтею 20 Закону України “Про Державну прикордонну службу України”.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи положення ч.1 ст.169 КАС України, відповідно до якого, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п?яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, приходжу до переконання про необхідність залишення адміністративного позову без руху та надання позивачу строку для усунення вищезазначених недоліків.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 25, 123,160, 169, 171 КАС України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до в.о. начальника віпс (тип А) з ВПС “Мілове” ім.Віктора Банних капітана Франчук Тетяни Анатоліївни, Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищезазначених недоліків терміном десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв