Ухвала суду № 96009546, 01.04.2021, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1287/20

Провадження № 4-с/222/1/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року смт. Нікольське

Володарський районний суду Донецької області в складі:

судді Доценко С.І.,

за участі секретаря судового засідання Болбат Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії заступника начальника Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Харків) Здор Олександра Леонідовича про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся в суд із скаргою на дії заступника начальника Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Харків) Здор О.Л. про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії, а саме вжити заходів щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та зняття арештів накладених на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 52072164.

Скаргу обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні в Нікольському районному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Харків), перебувало виконавче провадження № 45525531, відкрите на підставі виконавчого листа № 222/562/14-ц (№ 2/222/306/2014), виданого 20.08.2014 року Володарським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» боргу в сумі 3854,05 доларів США та 66951,80 гривень. Постановою державного виконавця по зазначеному виконавчому провадженню на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 було накладено арешт. Постановою від 24.03.2016 року винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документу, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ЗУ України «Про виконавче провадження».

05.09.2016 року, за результатами розгляду заяви ПАТ «Родовід Банк» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52072164 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» боргу в сумі 3854,05 доларів США та 66951,80 гривень. Також в межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника. 22.05.2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 30.09.2019 року від 30.10.2019 року замінено сторону у виконавчому листі № 222/562/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» боргу в сумі 3854,05 доларів США та 66951,80 гривень з ПАТ «Родовід Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

20.11.2019 року ОСОБА_1 повною мірою було виконано зобов`язання по кредитному договору про що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було видано довідку про відсутність заборгованості. Виконавчий лист більше не звертався до виконання.

06.07.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» надіслало до Нікольського відділу ДВС заяву в якій зазначив, що просить винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 52072164 та зняти всі арешти.

Проте, на час звернення до суду, відповідно до відомостей з державного реєстру обтяжень рухомого майна, арешт з майна ОСОБА_1 не знятий.

02.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про зняття заборони, арешту і обтяжень рухомого майна, накладених в межах виконавчого провадження, проте, відповіді не отримав. Також, у розділі «Інші документи» автоматизованої системи виконавчого провадження відсутня інформація, що ОСОБА_1 була направлена відповідь.

07.09.2020 ОСОБА_1 повторно звернувся до Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про зняття заборони, арешту і обтяжень рухомого майна, накладених в межах виконавчого провадження, однак, заявнику був надісланий лист (простою кореспонденцією) від 09.09.2020 в якому було зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

На підставі викладеного, вважає бездіяльність державного виконавця ДВС щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження та зняття арештів, накладених на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження ВП №52072164 незаконною. Просить зобов`язати державного виконавця прийняти рішення за його заявою та скасувати арешт.

Заступник начальника Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Харків) Здор О.Л. надав суду відзив на скаргу в якому зазначив, що вважає скаргу необґрунтованою, так як на сьогоднішній день виконавче провадження за вищевказаним виконавчим документом в АСВП значиться як повернуте без виконання на підставі п. 7 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця від 22.05.2018 (транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку). Постанову було направлено стягувану в особі ПАТ «Родовід Банк» разом з виконавчим документом. Після чого ПАТ «Родовід Банк» або інші правонаступники на виконання виконавчий документ не подавали. 14.07.2020 року до Нікольського відділу ДВС надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо закінчення виконавчого провадження № 52072164 на підставі п. 9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та зняти всі арешти, але при цьому ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» не надано було перелік документів, які підтверджують правонаступництво за вищевказаним виконавчим документом. ОСОБА_1 02.07.2020 року звернувся до Нікольського відділу ДВС із заявою про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна і йому було надано відповідь щодо подальшого вирішення питання по суті та роз`яснено з яких підстав майно звільняється з-під арешту, відповідь була надіслана ОСОБА_1 на адресу яка була зазначена в заяві. 07.09.2020 вдруге надійшла заява від ОСОБА_1 щодо вирішення питання звільнення майна з-під арешту. У своїй заяві ОСОБА_1 ніяким чином не посилається на те, що не отримував відповіді на попередню заяву. 09.09.2020 Нікольським відділом ДВС вдруге направлено відповідь та рекомендовано ОСОБА_1 у вирішенні спірного питання звернутись до суду з позовом про зняття арешту з майна. Відповіді на звернення відправляються простим поштовим відправленням і повторно не направляються. Також зазначив, що ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік обставин, на підставі яких державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з усього майна боржника. Цими підставами є: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідно для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору. Витрат виконавчого провадження та штрафів. У задоволення скарги просить відмовити в повному обсязі.( а.с.22-24)

Представник ОСОБА_1 – адвокат Темір І.В., який діє на підставі ордеру, подав письмову заяву , в якій просив врахувати наступне. Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України « Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом,що і відбулось та підтверджується листом стягувача на ім`я виконавчої служби. Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт накладений на майно боржника знімається, відомості про боржника виключаються із Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом. При відсутності постанови про стягнення виконавчого збору з визначенням суми стягнення, вимоги заступника начальника Нікольського районного відділу ДВС сплатити виконавчий збір для зняття арешту з майна в межах виконавчого провадження за яким виконавчий лист було повернуто стягувачеві на підставі постанови від 22.05.2018 року, є незаконною.( ас43)

Скарга розглядалась без участі осіб, на підставі ст.450 ЦПК України.

Дослідивши заяви учасників справи, надані докази. Суд встановив наступне.

За нормами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні в Нікольському районному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Харків), перебувало виконавче провадження № 52072164, відкрите на підставі виконавчого листа № 222/562/14-ц, виданого 20.08.2014 року Володарським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитними договором № Д006/АК-071.07.2 від 19.04.2007 року в розмірі 3854,05 доларів США та 66951,80 грн. 22.05.2018 року підставі п. 7 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ був повернутий стягувачу і згідно витягу з АСВП, станом на 21.09.2020 року, на виконання не повертався.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 30.10.2020 року замінено сторону у виконавчому листі № 222/562/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитними договором № Д006/АК-071.07.2 від 19.04.2007 року в розмірі 3854,05 доларів США та 66951,80 грн., з ПАТ «Родовід Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» від 06.07.2020р. ОСОБА_1 повною мірою було виконано зобов`язання по кредитному договору № Д006/АК-071.07.2 від 19.04.2007р.

06.07.2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» надіслало до Нікольського відділу ДВС заяву в якій зазначило, що просить винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 52072164 та зняття всіх арештів в межах виконавчого провадження.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на майно боржника ОСОБА_1 Володарським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52072164, виданої 05.09.2016 року.

Після погашення заборгованості, 02.07.2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Нікольського відділу ДВС із заявою про зняття арешту з майна, однак стверджує, що відповіді так і не отримав. Представником ДВС не представлені докази належного повідомлення особи про результати розгляду його заяви. В АСВП також не зазначена відповідь на заяву ОСОБА_1 ..

07.09.2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Нікольського відділу ДВС із ДВС із заявою про зняття арешту з майна, однак отримав відповідь в якій зазначено, що відповідно до ч.2 ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян» повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються.

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, у тому числі: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

За таких обставин, суд вважає доведеним, що інтереси боржника, його право на отримання інформації та вимоги Закону України «Про звернення громадян» були порушені, оскільки державний виконавець в ході виконавчого провадження не повідомив належним чином та не вніс дані до АСВП про надання відповіді ОСОБА_1 на його звернення від 02.07.2020 року, що свідчить про бездіяльність державного виконавця. А відповідь на його звернення від 07.09.2020 року не несе інформації та прийнятого рішення по суті звернення.

В своїх доводах щодо правомірності дій , державний виконавець зазначає про те, що 22.05.2018 року на підставі п. 7 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ був повернутий стягувачу і більше на виконання не повертався. Але ж, враховуючи, що не був стягнутий виконавчий збір, боржнику було роз`яснено про неможливість зняти арешт з майна до оплати виконавчого збору.

При цьому, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження його доводів, , а саме доказів наявність постанови про стягнення виконавчого збору, що було б підставою для відмови в знятті арешту з майна боржника.

А саме, відповідно до п.8 розділу III. Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Інструкції з організації примусового виконання рішень ,затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відповідно до п.6 розділу І зазначеної Інструкції з організації примусового виконання рішень ,затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, скарга, на думку суду,підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає, що, державний виконавець, отримавши заяву боржника про зняття арешту з майна боржника, не прийняв рішення в порядку, передбаченому п.6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, тобто не виніс обґрунтовану постанову за результатами розгляду заяви, що призвело до невизначеності .

Що стосується вимог скаржника про зобов`язання заступника Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Харків) Здор О.Л. вжити заходів щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 52072164 та зняття арештів, накладених на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 то в цій частині скарги слід відмовити, так як при здійсненні виконавчого провадження прийняття рішень відноситься до компетенції державного виконавця і суд не може впливати та втручатись в процес прийняття рішень державним виконавцем.

Керуючись ст.ст.258-260,353,354,447-451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність заступника Нікольського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Харків) Здор Олександра Леонідовича щодо неприйняття обґрунтованого рішення відповідно до п.6 розділу І зазначеної Інструкції з організації примусового виконання рішень ,затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) за заявами боржника ОСОБА_2 від 02.07.2020 та 07.09.2020 у виконавчому провадженні №52072164.

У іншій частині скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: С.І. Доценко