Рішення № 96009082, 02.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 квітня 2021 року № 520/19067/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (с. Дмитрівка, Коломацький район, Харківська область, 63120, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області (вул. Гетьмана І. Мазепи, буд. 2, смт. Коломак, Коломацький район, Харківська область, 63100, код ЄДРПОУ 04398117) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить:

визнати протиправною відмову Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області у наданні ОСОБА_1 як власнику земельної частки (паю) дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП "Кисівське"; зобов`язати Коломацьку селищну раду Коломацького району Харківської області повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 як власнику земельної частки (паю) дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП "Кисівське" та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розробку цього проекту; стягнути судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмову відповідача викладену у листі № 2584/02-15 від 26.11.2020 року вважає необґрунтованою та протиправною і такою, що перешкоджає реалізації його права на отримання у власність земельної ділянки як власника земельної частки (паю). Відповідач зауважив, що відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Однак, всупереч вказаним вище вимог, Коломацькою селищною радою Харківської області питання щодо надання позивачу як власнику земельної частки (паю) дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП "Кисівське" на пленарному засіданні ради не розглядалося та не вирішувалося, а відмова у наданні дозволу була оформлена лише відповідним листом.

Відповідач у наданому відзиві просив у задоволенні вимог відмовити у повному обсязі, зауважив, що Коломацька селищна рада надала мотивовану відмову позивачу у листі № 2584/02-15 від 26.11.2020 року. Відповідач зазначив, що відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" Коломацька селищна рада розпоряджається невитребуваними частками (паями) до 2024 року, а саме до 01 січня 2025 року має право надавати невитребувані земельні частки (паї) лише у користування, оскільки власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець має право до 01 січня 2025 року оформити право власності на таку земельну ділянку. Крім того, усі землі запасу на території Коломацької селищної ради перебувають у користуванні на умовах оренди у фізичних та юридичних осіб на підставі цивільно-правових угод. Цивільно-правові угоди виконуються сторонами в повному обсязі, підстави для їх розірвання, відсутні. Вільних земель запасу на території Коломацької селищної ради немає. Додатково відповідач зауважив, що рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 04.06.2020 року по справі № 625/207/20 не було зобов`язано Коломацьку селищну раду винести відповідне рішення щодо надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 6,84 га на території Коломацької селищної ради, тому, виконати рішення Коломацького районного суду Харківської області, у Коломацької селищної ради не має законних підстав.

Дослідивши матеріали справи та з урахуванням положень ст.78 КАС України, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 19.07.2018, яке набрало чинності 27 серпня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 з 19 листопада 1996 року і до 10 березня 1997 року був членом КСП «Коломацьке» та встановлено факт, що ОСОБА_1 з 05 квітня 1997 року і по 22 вересня 1997 року був членом КСП «Кисівське».

Рішенням Коломацького районного суд у Харківської області від 04.06.2020 року по справі №625/207/20 встановлено, що ОСОБА_1 , має право на земельну частку (пай) площею 6,84 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП «Кисівське» Коломацького району Харківської області, на території Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області із не витребуваних земельних часток (паїв), а у разі неможливості надати земельну ділянку із числа не витребуваних земельних часток (паїв) - з земель запасу і визнання за ним права на земельну частку (пай) не порушує інтересів інших осіб, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області, про визнання права на земельну частку (пай) по справі № 625/207/20 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 6,84 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП «Кисівське» Коломацького району Харківської області, на території Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області із не витребуваних земельних часток (паїв), а у разі неможливості надати земельну ділянку із числа не витребуваних земельних часток (паїв) - з земель запасу.

В подальшому позивач звернувся до Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області із заявою, щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП «Кисівське».

Листом № 2584/02-15 від 26.11.2020 року відповідач повідомив, що на виконання рішення суду у справі № 625/207/210, що набрало законної сили 07.08.2020 року, Коломацька селищна рада звернулась і офіційним листом до Управління Держгеокадастру у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру про наявність невитребуваних земельних часток(паїв) із земель колишнього КСП «Кисівське». Управлінням Держгеокадастру надана відповідь про те, що станом на 20.10.2020 року наявний у відділі у Коломацькому районі лише один не витребуваний сертифікат на право на земельну частку (пай) ХР № 0068133, виданий на ім`я ОСОБА_2 . Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток(паїв)», власник ( ОСОБА_2 , або його спадкоємець) має право до 1 січня 2025 року оформити право власності на не витребувану земельну частку(пай).

Додатково повідомлено, що землі запасу на території Коломацької селищної ради перебувають у користуванні на умовах оренди юридичних та фізичних осіб на підставі укладених цивільно - правових угод. Зазначено, що враховуючи вищевикладене, Коломацька селищна рада не має можливості надати дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, Законом України від 05.06.2003 № 899-ІV «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв) власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899), Законом України від 10.07.2018 № 2498-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі - Закон № 2498).

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За приписами статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно із абзацом другим пункту 8 Перехідних положень ЗК України члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Частинами першою та другою статті 25 ЗК України передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно із частиною п`ятою статті 25 ЗК України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 25 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно положеннями статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 р. № 720/95 передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям. Відповідно до положень вказаного нормативно-правового акту паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектар сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Таким чином, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах, а місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 р. № 899-IV (далі - Закон № 899-IV).

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону № 899-IV право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до положень ст. 2 вказаного закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до статті 3 Закону № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 5 Закону № 899-IV передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно до положень частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, оскільки рішенням Коломацького районного суд у Харківської області від 04.06.2020 року по справі №625/207/20, що набрало законної сили, встановлено що ОСОБА_1 , має право на земельну частку (пай) площею 6,84 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності КСП «Кисівське» Коломацького району Харківської області, на території Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області із не витребуваних земельних часток (паїв), а у разі неможливості надати земельну ділянку із числа не витребуваних земельних часток (паїв) - з земель запасу, суд приходить до висновку, що саме на Коломацьку селищну раду Коломацького району Харківської області покладено обов`язок реалізувати наявне у позивача право на таку земельну ділянку.

Щодо посилань відповідача на перебування земель запасу Коломацької селищної ради у користуванні на умовах оренди юридичних та фізичних осіб на підставі укладених цивільно-правових угод, суд зауважує, що наведене не може бути підставою , для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Так, відповідно до положень статті 13 Закону № 899 нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже посилання відповідача на те, що позивачем не було додано до заяви графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, не можуть бути враховані судом, як обґрунтовані, так як вони не були зазначені в якості підстави для відмови у наданні дозволу.

Крім того суд зауважує, що положеннями Порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), надання графічних матеріалів або погодження заявником для отримання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не передбачено.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної відмови, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

Відмова Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області, викладена у листі № 2584/02-15 від 26.11.2020 року, у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), є необґрунтованою, оскільки зі змісту цієї відповіді, яка фактично містить лише цитування норм права, без висновку, що не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, продовжуючи розгляд справи в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), суд зазначає, що з системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6-9,72-77, 211, 241-243, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області у наданні ОСОБА_1 як власнику земельної частки (паю) дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП "Кисівське".

Зобов`язати Коломацьку селищну раду Коломацького району Харківської області повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 як власнику земельної частки (паю) дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП "Кисівське" та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Зоркіна