Рішення № 96007219, 05.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 квітня 2021 року Справа № 280/477/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу періодів роботи з 14.08.1987 по 30.12.1987, з 12.01.1988 по 24.05.1988, з 04.09.1990 по 31.05.1994 до пільгового стажу;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 14.08.1987 по 30.12.1987, з 12.01.1988 по 24.05.1988, з 04.09.1990 по 31.05.1994 до пільгового стажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, про що йому була видана відповідна довідка. 09.01.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу була призначена пенсія за віком із зарахуванням періодів роботи з 14.08.1987 по 30.12.1987, з 12.01.1988 по 24.05.1988, з 04.09.1990 по 31.05.1994 до загального стажу роботи згідно довідки №340 від 20.04.2014 замість зарахування даних періодів до пільгового стажу. Зазначає, що ним до пенсійного органу надавалась довідка №477 від 26.10.2020 про розмір заробітної плати у зазначені вище періоди роботи, яка відповідачем не взята до уваги, оскільки видана органом невизнаної республіки. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у зарахуванні періодів його роботи з 14.08.1987 по 30.12.1987, з 12.01.1988 по 24.05.1988, з 04.09.1990 по 31.05.1994 до пільгового стажу протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.02.2021 виправлено допущені в ухвалі про відкриття провадження у справі описки.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 15.02.2021 надав до суду відзив на адміністративний позов (вх.№8892), в якому зазначає, що ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу періоди його роботи з 14.08.1987 по 30.12.1987, з 12.01.1988 по 24.05.1988, з 04.09.1990 по 31.05.1994 у пільговому обчисленні, а відтак його права не порушені. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що суддя Лазаренко М.С. в період з 22.03.2021 по 04.04.2021 включно перебував у відпустці, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2021, тому повний текст рішення складено та підписано суддею в перший робочий день, тобто 05.04.2021.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 02.06.2017 №12500 про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи.

Позивачу 09.01.2021 призначено пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

21.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про взяття в розрахунок пенсії:

- довідки про заробітну плату №477 від 26.10.2020, яка видана «обособленным подразделением «Шахта имени Михайла Ивановича Калинина » государственного предприятия «Макеевуголь»;

- довідки про підтвердження трудового стажу №120 від 19.11.2020.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.01.2021 №7-11578/П-02/8-0800/21 відмовлено у врахуванні вказаних довідок. В обґрунтування відмови зазначено, що вказані довідки були видані органами на тимчасового непідконтрольній території України, а тому відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», так як будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території України є недійсним і не створює правових наслідків. Також повідомлено, що періоди роботи позивача з 14.08.1987 по 30.12.1987, з 12.01.1988 по 24.05.1988, з 04.09.1990 по 31.05.1994 зараховані до загального стажу у пільговому обчисленні.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 14.08.1987 по 30.12.1987, з 12.01.1988 по 24.05.1988, з 04.09.1990 по 31.05.1994.

Згідно із статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, зазначеним Порядком передбачено у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою.

Згідно долучених до матеріалів справи копії трудової книжки позивача серія НОМЕР_2 та довідки від 20.04.2014 №340 (про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній) судом встановлено, що позивач:

- з 14.08.1987 по 01.10.1987 виконував підземні роботи на ділянці УШГ за посадою підземний учень машиніста електровозу;

- з 01.10.1987 по 30.12.1987 виконував підземні роботи на ділянці УШГ за посадою підземний машиніст електровозу;

- з 12.01.1988 24.05.1988 працював підземним машиністом електровозу 3 розряду з повним робочим днем у шахті;

- з 04.09.1990 по 01.02.1992 працював підземним учнем гірника з ремонту гірських вироботок;

- з 01.02.1992 по 31.05.1994 працював підземним гірником з ремонту гірських вироботок.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.01.2021 №7-11578/П-02/8-0800/21 та доданих до відзиву документів, судом встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 4 місяці, крім того, додаткові роки за списком №1 - 4 роки, тобто, всього для розрахунку пенсії 30 років 4 місяців. Спірні періоди з 14.08.1987 по 30.12.1987, з 12.01.1988 по 24.05.1988, з 04.09.1990 по 31.05.1994 зараховані позивачу до страхового стажу у пільговому обчисленні.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно положень статті 5 КАС України судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

В даному випадку права позивача не порушені, а тому дії відповідача щодо відмови у зарахуванні періодів роботи 14.081987 по 30.12.1987, з 12.01.1988 по 24.05.1988, з 04.09.1990 по 31.05.1994 до пільгового стажу, зобов`язання зарахувати періоди роботи 14.08.1987 по 30.12.1987, з 12.01.1988 по 24.05.1988, з 04.09.1990 по 31.05.1994 до пільгового стажу є обґрунтованими.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.04.2021.

Суддя М.С. Лазаренко