Ухвала суду № 96007073, 02.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

02 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/299/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області від 09.11.2020 №ФМ-68976-55 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 17312,02 грн.

11 березня 2021 року позивач подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області №ФМ-68976-55 від 09.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 17312,02 грн., за якою 23 лютого 2021 року старшим державним виконавцем Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження (ВП64600842) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 17312,02 грн. та 1731,20 грн. виконавчого збору, а також 138,72 грн. - загальних сум мінімальних витрат, до прийняття остаточного рішення у справі №260/299/21.

Заявлене клопотання позивач аргументує тим, що незважаючи на оскарження податкової вимоги в судовому порядку, така була передана до примусового виконання, а 23 лютого 2021 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження. Вважає, що примусове виконання оскаржуваної вимоги може завдати значну шкоду його інтересам та фінансовому стану, а для повернення помилково стягнутої суми йому доведеться докласти значних зусиль.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у період з 03 березня по 01 квітня 2021 року, зазначену заяву розглянуті судом 02 квітня 2021 року.

Ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи терміновість заявленого клопотання, суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши заявлене ОСОБА_1 клопотання та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Ч. 1 ст. 151 КАС України визначено перелік заходів, якими суд може забезпечити адміністративний позов. До таких, зокрема, відносяться:

1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийнято вимогу про сплату боргу №Ф-68976-55, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного соціального внеску в сумі 17312,02 грн.

Відповідно до п. 5 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Оскаржена в даній адміністративній справі податкова вимога була скерована до органів Державної виконавчої служби для примусового виконання та постановою старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №ВП64600842 від 23 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання такої.

Разом з тим, правомірність винесення вимоги про сплату боргу №Ф-68976-55 від 09 листопада 2020 року є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Норми статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII не містять підстав для зупинення виконавцем виконавчих дій у разі оскарження боржником податкової вимоги у судовому порядку, а тому звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду, враховуючи початок здійснення примусового виконання оскаржуваної вимоги, не гарантує захист його прав та інтересів до вирішення даної справи по суті.

Разом з тим, згідно ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, що також узгоджується з передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України видом засобів забезпечення позову.

З аналізу наведеного слідує, що після відкриття виконавчого провадження зупинення виконавчих дій можливе лише на підставі рішення суду. У разі відсутності такого, арештовані кошти підлягають зарахуванню на рахунки, відкриті головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування. У разі недостатності коштів звертається стягнення на майно боржника та в подальшому здійснюється його реалізація.

Таким чином, суд вважає, що примусове виконання оскаржуваної податкової вимоги може призвести до завдання значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при здійсненні судочинства застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ст. 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, зокрема, у рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У зв`язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, враховуючи необхідність забезпечити баланс між правами, про захист яких просить заявник, та негативними наслідками, що можуть настати у зв`язку з реалізацією оскаржуваного рішення, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення даного адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області №ФМ-68976-55 від 09.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску в сумі 17312,02 грн. - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області №ФМ-68976-55 від 09.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

3. Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Р.О. Ващилін