Рішення № 96006419, 05.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2021 р. Справа№200/1968/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог від 17.02.2020 року № Ф-104735-43-У, від 18.11.2020 року № 104735-43 на загальну суму 46605,43 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 17.02.2020 року № Ф-104735-43-У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 11016 грн. 72 коп.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області від 18.11.2020 року № 104735-43 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 35588 грн. 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, оскільки при їх ухваленні відповідачем не враховано приписи пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за якими платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Таким чином позивач вважає вимоги від 17.02.2020 року № Ф-104735-43-У та від 18.11.2020 року № 104735-43 протиправними, оскільки на його думку він звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку в Торецькій ДПІ (м. Торецьк) Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області як фізична особа-підприємець та знаходиться на загальній системі оподаткування. За даними реєстру страхувальників, зареєстрований 13.12.2004 року платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за № 05-13-11-3324, дата державної реєстрації припинення підприємницької діяльності 19.11.2020 року. За даними інтегрованої картки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за кодом платежу 71040000 «єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, які провадять незалежну професійну діяльність» станом на 31.01.2020 року обліковувалась недоїмка в сумі 29293,44 грн. У зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску, була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 року № Ф-104735-43-У на суму 29293,44 грн., яка була направлена ОСОБА_1 поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням 28.02.2020 року та повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання 02.04.2020 року. Сума боргу, яка відображена у даній вимозі складається з таких нарахувань: нарахування єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. по терміну сплати 09.02.2018 року; нарахування єдиного внеску за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. по терміну сплати 19.04.2018 року; нарахування єдиного внеску за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. по терміну сплати 19.07.2018 року; нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2454,18 грн. по терміну сплати 19.10.2018 року; нарахування єдиного внеску за VІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. по терміну сплати 19.01.2019 року; нарахування єдиного внеску за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. по терміну сплати 19.04.2019 року; нарахування єдиного внеску за ІІ квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. по терміну сплати 19.07.2019 року; нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2019 року в сумі 275,18 грн. по терміну сплати 21.10.2019 року; нарахування єдиного внеску за VІ квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. по терміну сплати 20.01.2020 року. Також за даними інтегрованої картки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за кодом платежу 71040000 «єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, які провадять незалежну професійну діяльність» станом на 31.10.2020 року обліковувалась недоїмка в сумі 35588,74 грн. У зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску, була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 року № Ф-104735-43 на суму 35588,74 грн., яка була вручена ОСОБА_1 особисто 27.11.2020 року. Сума боргу, яка відображена у даній вимозі складається з таких нарахувань: нарахування єдиного внеску за І квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн. по терміну сплати 21.04.2020 року; нарахування єдиного внеску за ІІ квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн. по терміну сплати 20.07.2020 року; нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2020 року в сумі 3178,12 грн. по терміну сплати 19.10.2020 року. Також відповідач зауважив на безпідставності посилань позивача на звільнення його від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Також у відзиві вказано, що п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», включений до цього Закону відповідно положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, які з 1 січня 2016 року втратили чинність, а, отже, відповідач вважає, що втратив чинність і пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Крім цього, приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не звільняють контролюючий орган від обов`язку щодо формування вимог про сплату боргу підприємствами, які перебуваючи з зоні проведення АТО продовжують здійснювати господарську діяльність. Крім цього, відповідач звернув увагу на те що, Законом України від 14.01.2020 № 440 ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку із проведенням адміністративної реформи» пункт 9-4 розділу VІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2464 виключено з 13.02.2020 року.

Ухвалою суду від 26 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлений строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами КАС України, у зв`язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, або заяв про продовження процесуальних строків, встановлених судом, з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, - від учасників справи до суду не надходило.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та зареєстрован за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 (а. с. 12) та перебував на обліку в Торецькій ДПІ (м. Торецьк) Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області з 12.12.2004 року по 19.11.2020 року, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 № 146685 (а. с. 35).

17 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-104735-43-У, в якій вимагається до сплати позивачем борг в розмірі 11016,72 грн. (недоїмка) з єдиного внеску, що обліковувався за позивачем станом на 03.06.2020 року (а. с. 8), яка була направлена ОСОБА_1 поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням 28.02.2020 року та повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання 02.04.2020 року, що підтверджується копією конверта та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 32-33).

18 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-104735-43, в якій вимагається до сплати позивачем борг в розмірі 35588,74 грн. (недоїмка) з єдиного внеску, що обліковувався за позивачем станом на 31.10.2020 року (а. с. 7), яка була вручена ОСОБА_1 особисто 27.11.2020 року, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у корінці вимоги від 18.11.2020 року № Ф-104735-43 (а. с. 34).

Виникнення означених сум заборгованості підтверджується також відомостями інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та розрахунками заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірними вимогами (а. с. 37-42).

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма).

За приписами частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464 встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Також суд зазначає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту: «9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Частиною першою ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Водночас, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема у постанові від 24.04.2019 справа № 805/1394/16-а, у постанові від 26.04.2019 справа № 805/1023/16-а, від 02.04.2020 року справа № 360/1546/19 за яким Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Тобто, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI надавав законні підстави для невиконання платником свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановлені строки, але не звільнює цих платників від обов`язку сплатити недоїмку у майбутньому (крім випадку визнання її безнадійною та списання).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020р. № 440-IX (далі - Закон № 440) внесені певні зміни, у т.ч. й до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ.

Так, Законом № 440 виключений пункт 9-4 Закону розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020р. № 440-IX вступив в дію з 13 лютого 2020 року.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірні вимога № Ф-104735-43-У прийнята податковим органом 17 лютого 2020 року та вимога № Ф-104735-43 прийнята податковим органом 18 листопада 2020 року, тобто після вступу в дію Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020р. № 440-IX.

Відповідно до статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, на час формування спірних вимог від 17.02.2020 року № Ф-104735-43-У та від 18.11.2020 року № 104735-43 про сплату боргу (недоїмки), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.

Отже, суд не може застосовувати до спірних правовідносин положення пункту 9-4 Закону розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки цей пункт втратив чинність з 13 лютого 2020 року.

Тому, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірних вимог не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 справа № 200/3807/20-а та від 01 грудня 2020 справа №200/6706/20-а та у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.

Враховуючи наведене, суд вважає, що спірні вимоги від 17.02.2020 року № Ф-104735-43-У та від 18.11.2020 року № 104735-43 про сплату боргу (недоїмки) не підлягають скасуванню, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

З врахуванням того, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 134, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог від 17.02.2020 року № Ф-104735-43-У, від 18.11.2020 року № 104735-43 на загальну суму 46605,43 грн. - відмовити повністю.

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 05 квітня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров