Рішення № 96005826, 02.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2021 р. Справа№200/1003/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини Національної гвардії України 3035 (ЄДРПОУ 23313902, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2, 84122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини Національної гвардії України 3035 в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини 3035 Національної Гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 20288,82 грн. та грошової компенсації під час виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні та за періоди участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у період дії контрактів з військовою частиною 3035 Національної Гвардії України, а саме з 2016 року по 2020 рік; визнати протиправними дії щодо не нарахування матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину 3035 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 20288,82 грн.; грошову компенсацію під час виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні та за періоди у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у період дії контрактів з військовою частиною 3035 Національної Гвардії України, а саме з 2016 року по 2020 рік; грошову компенсацію матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;

зобов`язати Військову частину 3035 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі середньомісячного заробітку за період затримки розрахунків по дату винесення судового рішення по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України у Військовій частині 3035 у період з 2016 року по 2019 рік та з 2019 року по 2020 рік. Наказом командира був звільнений з військової служби у запас та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зазначає, що відповідачем в порушення "Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. № 178, при звільнені позивача не було виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно у зв`язку із відсутністю фінансування. Крім того, позивач вказує на те, що частиною 2 статті 203 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, однак, позивач не отримував додаткових вихідних у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. А така участь підтверджена відповідними документами. Разом з тим, на початку 2020 року позивач звернувся до військової частини 3035 Національної Гвардії України з рапортом про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Але в день розрахунку йому стало відомо, що вказана допомога у 2020 році йому не виплачувалася, позивач вважає дії відповідача з невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань незаконними. Окрім цього, зазначає, що непроведення повного розрахунку з позивачем у період його звільнення надає позивачу право на отримання середнього заробітку за період прострочки виплати з повного розрахунку при звільненні, отже, вважає дії відповідача незаконними, оскільки він не провів повний розрахунок з позивачем у день звільнення.

Ухвалою суду від 02 лютого 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини Національної гвардії України 3035 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1003/21-а. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

25 лютого 2021 року відповідачем надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно: на підставі наказу командира військової частини 3035 від 17.02.2021 № 133, згідно відомості нарахування компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям військової частини 3035 за 2021 рік платіжним дорученням від 24.02.2021 № 314 позивачу перераховано з урахуванням податків та зборів 19984 грн. 49 коп. Вказує, що таким чином відповідачем вжиті заходи врегулювання адміністративного спору, тим самим відсутній предмет спору, щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, отже вимога не підлягає задоволенню. Разом з тим, вважає, що вимоги позивача щодо виплати компенсації за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні та за період участі у здійсненні заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областяї заявлені за надуманими мотивами, безпідставні та об`єктивно ним не підтверджені. Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, зазначає, що комісія з розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги за 2020 рік особовому складу військової частини 3035 діяла на підставі, у межах та у спосіб, визначені законами України, при таких обставинах вимога Позивача про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік. є безпідставною. Щодо нарахування та виплати Позивачу суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з лав Національної гвардії України, вказує на те, що затримка розрахунку з позивачем сталася не з вини відповідача, обумовлена процедурою додаткового фінансування державної установи. Також звертає увагу на той факт що з позивачем розрахунок за належні йому виплати у вигляді грошового забезпечення був проведений повністю. Вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних позивачу сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним. Виходячи із вищевикладеного та зважаючи на обставини справи просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України у Військовій частині 3035 з 26.10.2016 року по 04.11.2020 року, що сторонами не оспорюється.

Наказом командувача Військової частини 3035 від 04 листопада 2020 року № 242 з ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено останнього зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. У вказаному наказі зазначено, що щорічна відпустка за 2020 рік використана у кількості 14 календарних днів. Допомога для оздоровлення за 2020 рік виплачена; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік не виплачена.

Відповідно до довідки № 85 від 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 при звільненні отримав грошове забезпечення, а саме було перераховано:

Платіжним дорученням № 2523 від 05.11.2020 року в сумі 40879,42 грн.: оклад посадовий (листопад, 4дн.) - 388,00 грн.; оклад за військове звання (листопад, 4 дн.) - 89,33 грн.; надбавка за вислугу років 25% (листопад, 4 дн.) - 119,33 грн.; надбавка за особливості проходження служби 80% (листопад, 4 дн. - 477,33 грн.; премія від окладу 140% (березень, 31 дн.) - 4074,00 грн.; премія від окладу 140% (листопад, 4 дн.) - 543,20 грн.; винагорода за участь в ООС доплата (березень, 17 дн.) - 5758,06 грн.; винагорода за участь в ООС (жовтень, 12 дн.) - 2516,13 грн.; винагорода за участь в ООС (листопад, 1 дн.) - 216,67 грн.; індексація (листопад, 4дн.) - 30,17 грн.; компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (56дн.) - 22640,80 грн.; компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки (1 Ідн.) - 4447,30 грн. Утримано та компенсовано ПДФО в сумі 7434,06 грн. Утримано військовий збір в сумі 492,14 грн., компенсовано військовий збір -71,24 грн. Компенсація за неотримане речове майно виплачена в сумі 19984,49 грн. платіжним дорученням №314 від 24.02.2021 року: нарахована компенсація за неотримане речове майно в сумі 20288,82 грн.; утримано та компенсовано ПДФО в сумі 3651,99 грн.; утримано військовий збір в сумі 304,33 грн.

Згідно витягу з протоколу № 10 від 24.11.2020 року (засідання Комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги за 2020 рік особовому складу військової частини 3035) зазначено, що на дату даного протоколу (24.11.2020 року) надані наступні рапорти на виплату матеріальної допомоги за 2020 рік, серед яких: старшим кулеметником 3 відділення 3 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення батальону спеціального призначення «Донбас» старшим сержантом ОСОБА_1 у зв`язку з хворобою (місячне грошове забезпечення - 11941,50 грн.). рапорт старшого кулеметника 3 відділення 3 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення батальону спеціального призначення «Донбас» старшого сержанта ОСОБА_1 знято з обліку комісії у зв`язку з виключенням зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно абз.2 ст.12 цього Закону, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затв. Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут ЗСУ).

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконними та протиправними дій військової частини 3035 Національної Гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 20288,82 грн. та грошової компенсації під час виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні та за періоди участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у період дії контрактів з військовою частиною 3035 Національної Гвардії України, а саме з 2016 року по 2020 рік; визнати протиправними дії щодо не нарахування матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Статтею 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011 -XII (далі - Закон № 2011 -XII) встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії. Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям, зокрема, Національної гвардії, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

За змістом п. 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця (п. З Порядку № 178).

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п. 4 Порядку № 178).

Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік (п. 7 Порядку № 178).

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 232), яка визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори.

Згідно із ч. 2 Розд. І Інструкції № 232 основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

Пунктом 4 розділу III Інструкції № 232 передбачено, шо військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів. Розрахунок вартості наведений у відповідному документі.

Суд звертає увагу, що на підставі наказу командира військової частини 3035 від 17.02.2021 № 133, згідно відомості нарахування компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям військової частини 3035 за 2021 рік позивачу перераховано з урахуванням податків та зборів 19984 грн. 49 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 24 лютого 2021 року № 314.

Таким чином, позовні вимоги в частині виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 20288,82 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію під час виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні та за періоди у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у період дії контрактів з військовою частиною 3035 Національної Гвардії України, а саме з 2016 року по 2020 рік, суд зазначає наступне.

Так, згідно абз.2-3 ст.199 Статуту ЗСУ, для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.

Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.

Відповідно до абз.1-2 ст.203 Статуту ЗСУ, вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігр. Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.

Відповідно до п.3 розділу II Інструкції про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затв. наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 року №27, в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються завдання, серед яких, надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Крім того, згідно п. 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Вказана норма кореспондується з п.7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (чинним на час розгляду справи), яким встановлено, що за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Розділом XXXI Порядку №260 визначено складові сум грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю у разі його звільнення з військової служби, і вказаними нормами також не передбачено виплату військовослужбовцю компенсації невикористаних днів відпочинку за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні.

Отже, вищенаведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов`язки військової служби.

При цьому, військовослужбовцям, які виконують службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на ст.72 КЗпП України, у зв`язку з тим, що норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки питання оплати праці врегульоване спеціальними нормами, які не передбачають компенсації за виконання військових обов`язків понад встановлений службовий час.

В даній справі норми Кодексу законів про працю України могли б бути застосовані, як субсидіарні, в разі не врегулювання спірного питання спеціальними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 803/1755/16.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу грошову компенсацію за невикористані вихідні, святкові та не робочі дні, та за періоди у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у період дії контрактів з військовою частиною 3035 Національної Гвардії України, а саме з 2016 року по 2020 рік.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Як зазначено више, згідно витягу з протоколу № 10 від 24.11.2020 року (засідання Комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги за 2020 рік особовому складу військової частини 3035) зазначено, що на дату данного протоколу (24.11.2020 року) надані наступні рапорти на виплату матеріальної допомоги за 2020 рік, серед яких: старшим кулеметником 3 відділення 3 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення батальону спеціального призначення «Донбас» старшим сержантом ОСОБА_1 у зв`язку з хворобою (місячне грошове забезпечення - 11941,50 грн.). рапорт старшого кулеметника 3 відділення 3 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення батальону спеціального призначення «Донбас» старшого сержанта ОСОБА_1 знято з обліку комісії у зв`язку з виключенням зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів. Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (п.п. 7, 8 Постанови № 704).

Відповідно до п. 4 розд. І Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає, серед іншого, одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.

Згідно з абз. 3 п. 7 розд. І Порядку № 260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 9 розд. ХХIV Порядку № 260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Згідно з п. 1 наказу Міністерства оборони України "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік" №65 від 15.02.2018 (далі - Наказ № 65) першому заступнику Міністра оборони України, заступникам Міністра оборони України, заступнику Міністра оборони України з питань європейської інтеграції, державному секретарю Міністерства оборони України, начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, Голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачу об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, командувачам видів Збройних Сил України, командувачу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, командувачу Сил спеціальних операцій України, командувачу Сил логістики Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, начальнику Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, начальнику Озброєння Збройних Сил України, начальнику Тилу Збройних Сил України, начальнику Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, командирам (начальникам) з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів та установ (в межах повноважень), наказано, зокрема, утримувати чисельність військовослужбовців, працівників і здійснювати фактичні видатки на грошове забезпечення, заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі на ці цілі.

Пунктами 7,9 Наказу № 65 встановлено, що витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2018 році здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такої послідовності щодо здійснення виплат: розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду; грошова допомога для оздоровлення; інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород). Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу, після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров`я військовослужбовця або членів його сім`ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та з інших соціально-побутових питань), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.

У постановах від 11 липня 2019 року у справі №807/1920/16 (адміністративне провадження №К/9901/29489/18) та від 21 травня 2020 року по справі №807/1652/16 (адміністративне провадження №К/9901/23090/18) Верховний Суд дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є додатковим видом одноразового грошового забезпечення військовослужбовців. Керівникам державних органів надається право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, враховуючи, що позивач надав заяву на виплату матеріальної допомоги до моменту звільнення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Щодо стягнення з відповідача компенсації у розмірі середньомісячного заробітку за період затримки розрахунків по дату винесення судового рішення по справі.

Як вже було зазначено вище, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про не нарахування та невиплату грошової компенсації за недоотримане речове майно з огляду на те, що така компенсація була виплачена позивачу. Проте суд зауважує, що компенсація була виплачена із затримкою, а саме: 04.11.2020 року позивача було звільнено, компенсацію було сплачено лише 24.02.2021 року, відповідно суд вважає, що має місце затримка розрахунку при звільнені в цій частині позовних вимог.

Оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця, суд вважає, що у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника визначений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, за висновком Верховного Суду України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 у справі № 825/598/17.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що Верховним Судом у постановах у справах № 821/1083/17, № 761/9584/15-ц, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Таким чином, суд приходить до висновку про зобов`язання Військової частини 3035 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у частині виплати компенсації вартості недоотриманого речового майна у розмірі 2000 (двох тисяч) грн.

З приводу стягнення середнього заробітку за невиплату матеріальної допомоги суд зазначає наступне.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, який було встановлено лише під час розгляду даної справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року по справі № 817/925/14 (провадження № К/9901/16797/18), від 19 вересня 2018 року по справі № 822/181/16 (провадження № К/9901/12582/18).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про передчасність заявлених позиачем вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасну виплату матеріальної допомоги. При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за стягненням компенсації після проведення остаточного розрахунку в цій частині позовних вимог.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідач не надав суду достатніх доказів, які б спростували позицію та доводи позивача, суд доходить висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими частково, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини Національної гвардії України 3035 (ЄДРПОУ 23313902, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2, 84122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини 3035 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошову компенсацію матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину 3035 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину 3035 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зменшену суму середнього заробітку за несвоєчасну виплату компенсації за недоотримане речове майно в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.О. Галатіна