Рішення № 96005548, 29.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Справа № 160/12096/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу державної служби періоду роботи в державній службі та у переведенні її на пенсію державного службовця відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, пунктів 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 07.07.2020 року (з дня звернення) згідно заявлених довідок Головного управління ДПС у Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 43145015 від 07.07.2020 №65994/10/04-36-13-02-13 та № 65995/10/04-36-13-02-13, здійснити розрахунок та виплату пенсії у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 07.07.2020 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про переведення на інший вид пенсії - пенсію державного службовця, надавши при цьому довідки ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 07.07.2020 №65994/10/04-36-13-02-13 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та № 65995/10/04-36-13-02-13 про складові заробітної плати особі, яка має не менш ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посад державної служби, однак отримала відмову в переведенні на зазначений вид пенсії, оскільки, на думку відповідача, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні та спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців. Тому, для зарахування періодів роботи позивача у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області на посадах державної служби, немає підстав. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незарахування до стажу державної служби періоди роботи в податковій служби, та як наслідок - відмову у переведенні на інший вид пенсії, позивачка звернулась до суду із позовом.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надання до примірника позовної заяви для відповідача копії додатків, зазначених в позовній заяві.

На виконання вимог зазначеної ухвали 15.10.2020 року на адресу суду надійшов супровідний лист про усунення недоліків позовної заяви разом із завіреними належним чином додатками до примірника позовної заяви для відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року справа прийнята до провадження, відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені) в порядку статті 263 КАС України.

Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали від 22.10.2020 року, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

06.11.2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому представник відповідача зазначив, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право па призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення даного виду пенсії. За таких обставин вважають, що ОСОБА_1 правомірно відмовлено в призначенні пенсії на підставі рішення від 09.07.2020 року № 0400-0306-8/53808, у зв`язку із чим, відсутні підстави для задоволення позову.

Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки, в період, що припадав на час розгляду справи суддя Тулянцева І.В. знаходилась у відпустці та на лікарняному, рішення по справі ухвалено 29.12.2020 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 11.12.2014 року.

07.07.2020 р позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

До заяви було додано: трудову книжку та довідки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.07.2020 №65994/10/04-36-13-02-13 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та № 65995/10/04-36-13-02-13 про складові заробітної плати особі, яка має не менш ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посад державної служби.

Судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданої 12.08.1981 року, відображені періоди роботи на різних посадах державної служби в податкових органах Дніпропетровської області з 15.11.1993 року по 11.12.2014 року (записи 7 - 36), а саме:

- з 15.11.1993 року на посаді провідного програміста відділу комп`ютерізації; головного податкового інспектора Державної податкової інспекції по Дніпропетровській області;

- з 26.12.1996 року на посаді начальника відділу Державного реєстру фізичних осіб; начальника відділу Державного реєстру фізичних осіб та обліку платників податків; начальника відділу супроводження обліку платників та обліку податковою інформацією; начальника відділу реєстрації та обліку платників податків в Державній податковій адміністрації у Дніпропетровській області;

- з 01.02.2012 року на посаді заступника начальника управління - начальника відділу реєстрації та обліку платників і ведення Державного реєстру фізичних осіб управління інформації та обліку платників податків; заступника начальника управління - начальника відділу реєстрації та обліку платників управління ІТ та обліку платників; начальника управління реєстрації платників та електронних сервісів в ДПС у Дніпропетровській області (реорганізоване в Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області, реорганізоване в ГУ ДФС у Дніпропетровській області).

- звільнена з ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 11.12.2014 року.

Записами в трудовій книжці також підтверджено, що 11.04.1994 ОСОБА_1 присвоєно 12 ранг державного службовця;

04.10.1995 присвоєно спеціальне звання «Радника податкової служби III (третього) рангу»;

22.03.1999 присвоєно спеціальне звання «Радника податкової служби II (другого) рангу»;

17.04.2001 присвоєно спеціальне звання «Радника податкової служби I (першого) рангу»;

03.06.2013 позивачу присвоєно 9 ранг державного службовця;

02.01.2014 позивачу присвоєно спеціальне звання «Радника податкової та митної справи I (першого) рангу».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленого листом від 09.07.2020 року за вих. № 0400-0306-8/53808, позивачці було відмовлено у призначенні пенсії на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з посиланням на ту обставину, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право па призначення пенсії відповідно до вказаного Закону, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Так, оскільки на день набуття чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII позивачка не мала 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, їй було відмовлено в призначенні пенсії відповідно до поданої заяви від 07.07.2020.

Не погоджуючись із таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач звернулась до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року.

Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством (п. 8 Прикінцевих положень Закону №889-VIII).

Оскільки спірні правовідносини виникли у період до набрання чинності цим Законом, застосуванню підлягають приписи Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Суд звертає увагу на те, що Закон №3723-ХІІ втратив чинність 01.05.2016 року у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.

Так, відповідно до ст. 1 Закону №3723-XII від 16.12.1993 року, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону №3723-ХІІ встановлено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено Законами України.

Спеціальним законом, що визначав на час спірних правовідносин статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), втратив чинність 19.11.2012 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» №5083-VI від 05.07.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, державна податкова адміністрація України, якій за змістом ч.ч. 2, 3 цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 року №778, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами ч. 1 ст. 15 «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.ч. 5, 6 ст. 15 цього Закону).

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Судом встановлено, що згідно з розрахунком стажу, обчисленим пенсійним органом, стаж роботи в податкових органах станом на 31.12.2014 року складає - 21 рік 1 місяць 17 днів.

Також суд зазначає, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не було врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення п.п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону №889-VIII та Закону №3723-ХІІ, зокрема, ст. 37.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, до 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 року, відповідно до ст.90 Закону №889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Разом з тим, для осіб, які станом на 01.05.2016 року займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме, щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

З матеріалів справи встановлено, що позивачка на момент звернення до відповідача із заявою від 07.07.2020 року, досягла пенсійного віку, згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п. 341.1 ст. 341 Податкового кодексу України, служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Пунктом 342.4 ст. 342 Податкового Кодексу передбачено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в податковому органі) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно з ч. 2 цього Порядку, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

За таких обставин, коли позивачка станом на 01.05.2016 року хоча і не займала посаду державної служби, але мала не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має необхідний страховий стаж, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо незарахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періоду роботи на посадах державної служби в податкових органах в період з 15.11.1993 року по 11.12.2014 року та призначення пенсії державного службовця, та як наслідок - скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, оформленого листом від 09.07.2020 року №0400-0306-8/53808.

При цьому, суд критично ставиться до посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців», як на підставу для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки означений акт був виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі №586/965/16-а та від 13.12.2018 року у справі №539/1855/17.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», то ці повноваження є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією пенсійного органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб`єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2020 про призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, пунктів 10 та 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині щодо здійснення розрахунку та виплати пенсії у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки вони є передчасними. Крім того, відповідачем не проводився розрахунок пенсії позивача та з зазначених підстав позивачу у призначенні пенсії, не відмовлялось.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат вирішується у відповідності до положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги б. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , оформлене листом від 09.07.2020р. за вих. №0400-0306-8/53808.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 15.11.1993 по 11.12.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 07.07.2020 року про призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, пунктів 10 та 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги б. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 475,00 грн. (чотириста сімдесят п`ять грн. 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева