Рішення № 96005518, 05.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1010/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про зобов`язання утриматись від вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцької міської ради про зобов`язання виконавчий комітет Луцької міської ради утриматись від подання до Луцької міської ради документів щодо передачі громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 до набуття рішення у даній справі та у справі №140/17401/20, яка знаходиться в провадженні Волинського окружного адміністративного суду та виконання цих рішень, зобов`язання Луцьку міську раду утриматись від розгляду питання щодо передачі громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 до набуття рішення у даній справі та у справі №140/17401/20, яка знаходиться в провадженні Волинського окружного адміністративного суду та виконання цих рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий комітет Луцької міської ради листом від 06.02.2020 №6.1-7/573/ 2020 повідомив позивача про те, що питання №33 "Про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 " знято з порядку денного у зв`язку із розглядом спору у суді.

Проте, оскільки спір у справі №161/19713/19 Луцьким міськрайонним судом вирішений, у Луцької міської ради відсутні юридичні перешкоди для розгляду питання про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , а земельні ділянки, які були предметом заяви позивача від 25.10.2019 частково співпадають із земельною ділянкою із кадастровим номером №0710100000:41:019:0025, тобто наявний конфлікт інтересів.

У зв`язку із чим, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзивах на позовну заяву від 11.02.2021 представник відповідачів Виконавчого комітету Луцької міської ради та Луцької міської ради зазначив, що порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений в сг.118 ЗК України, згідно якого для отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадянин, зацікавлений в отриманні такої земельної ділянки, подає відповідну заяву з доданими до неї графічними матеріалами до органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно.

З огляду на вищенаведене, виконавчий комітет Луцької міської ради не виконує функцій щодо подачі заяв про надання земельних ділянок громадянам на розгляд до Луцької міської ради, оскільки, згідно чинного законодавства, такі заяви подаються заінтересованими громадянами безпосередньо до Луцької міської ради.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов`язання виконавчого комітету Луцької міської ради утриматись від подання до Луцької міської ради документів щодо надання земельної ділянки гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є безпідставною та не обгрунтованою.

Також звернув увагу суду на ту обставину, що в даному випадку відсутній конфлікт інтересів, як це зазначає позивач у своєму позові, оскільки сформована земельна ділянка, кадастровий номер №0710100000:41:019:0025 не накладається на жодні інші сформовані земельні ділянки, а земельні ділянки, зазначені в заяві позивача є ймовірними і абстрактними, без встановлених меж, площі та призначення, не являється об`єктом цивільних прав, у встановленому законом порядку, тому не можуть братись до уваги судом.

Крім того, саме позивач в своїй схемі бажаної земельної ділянки, доданої до заяви від 25.10.2019, визначає її приблизні межі та приблизний розмір допустив накладання на вже сформовану, як об`єкт цивільних прав земельну ділянку, кадастровий номер №0710100000:41:019:0025, інформація про яку знаходиться у вільному доступі на сайті Публічної кадастрової карти України.

Додатково, Луцька міська рада повідомила, що після зняття з порядку денного сесії Луцької міської ради питання щодо передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначеної земельної ділянки у лютому 2020 року, Луцькою міською радою не вживалося дій щодо повторного розгляду на сесії даного питання

А відтак, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається наявність чи загроза порушення прав та законних інтересів позивача, мотивувальна частина позову грунтується на припущеннях та безпідставних домислах щодо можливості порушення права, яке ще не набуто позивачем з поданих ним документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

Подаючи позов до суду з вимогою заборони вчинення певних дій органом місцевого самоврядування при реалізації своїх прав щодо третіх осіб, позивач повинен падати реальні та беззаперечні докази прямого порушення його права в разі вчинення органом місцевого самоврядування таких дій, при дослідженні яких не виникатиме сумніву в наявності у позивача такого права та необхідності його захисту саме таким способом.

Вважаємо, що даний позов не містить жодної підстави, підкріпленої належними та допустимими доказами наявного в позивача права, існуванню якого можуть загрожувати дії Луцької міської ради при підготовці та розгляді питання щодо надання земельної ділянки, кадастровий номер №0710100000:41:019:0025 третій особі, як і відсутні докази вчинення будь-яких дій Луцькою міською радою щодо підготовки до розгляду такого питання.

На підставі вищенаведеного, просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

У відповіді на відзив та заяві про уточнення позовних вимог від 15.02.2021 позивач вважає твердження Виконавчого комітету Луцької міської ради про те, що він не виконує функцій щодо подачі заяв про надання земельних ділянок громадянам на розгляд до Луцької міської ради недоречним, оскільки будь-які заяви громадян щодо вирішення питань, які стосуються землеустрою та землевпорядкування, спочатку розглядаються Управлінням, а потім із висновками та рекоменда ціями Управління пакет документів направляється на розгляд до постійної комісії Луцької міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру, яка безпосередньо виносить рекомен дації про прийняття відповідного рішення на розгляд сесії Луцької міської ради.

Також, звертає увагу на те, що у відзиві Луцька міська рада повідомляє, що після зняття з порядку денного сесії Луцької міської ради питання щодо передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та іншим земельної ділянки із кадастровим номером 0710100000:41:019:0025 Луцькою міською радою не вживалось дій щодо повторного розгляду даного питання. Однак, відповідних доказів відповідачем не надано і це не є перешкодою в будь-який час винести на розгляд сесії дане питання повторно. Доказів відсутності намірів прийняти рішення щодо передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та іншим земельної ділянки із кадастровим номером 0710100000:41:019:0025 відповідачі не надали. У зв`язку із чим, уточнює позовні вимоги та просить суд:

зобов`язати виконавчий комітет Луцької міської ради утриматись від дій щодо підготов ки рішення, погодження та подання до Луцької міської ради документів щодо передачі громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

зобов`язати Луцьку міську раду утриматись від розгляду питання щодо передачі громадя нам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господар ських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у ідентичних поясненнях щодо позовної заяви вважають позов ОСОБА_1 безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що вказаний спір має штучний характер, оскільки Позивач ОСОБА_1 не має жодного відношення ні до земельної ділянки, ні до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки не є ні власником, ні співвласником даних об`єктів.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру - земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно кадастровий номер 0710100000:41:019:0025. Згідно Кадастрового плану земельної ділянки мій будинок АДРЕСА_1 , а також господарські будівлі, зокрема сараї та інше, розташовані на вказаній ділянці.

Позивач намагається їх позбавити права вільно володіти, користуватися та в подальшому розпоряджатися земельною ділянкою та будівлями, які на ній розташовані.

Таким чином, ОСОБА_6 подавши заяву до Луцької міської ради про приватизацію клаптику земельної ділянки до якої він не має жодного відношення, створив штучний спір, щоб нашкодити третім особам та затягнути оформлення права власності.

Звертають увагу суду на те, що земельна ділянка на якій проживає ОСОБА_1 аналогічним чином була безоплатно приватизована, але жодних меж треті особи не погоджували, що свідчить про відсутність спільної межі.

Враховуючи вищенаведене, просять відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та стягнути з позивача в користь третіх осіб витрати на правничу допомогу.

22.02.2021 позивачем подано заяви про об`єднання справ у одне провадження, витребування доказів та виклик свідка.

01.03.2021 позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, у якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Луцької міської ради та Луць кої міської ради щодо врегулювання наявного конфлікту інтересів між позивачем ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що проживають у квартирі АДРЕСА_1 ;

зобов`язати виконавчий комітет Луцької міської ради утриматись від дій щодо підготовки рішення, погодження та подання до Луцької міської ради документів щодо передачі грома дянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарсь ких будівель і споруд на АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Луцьку міську раду утриматись від розгляду питання щодо передачі громадя нам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господар ських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

03.03.2021 позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.

04.03.2021 у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву представник Луцької міської ради зауважив, що в постанові від 09.12.2020 по справі №617/763/16 Верховний Суд прийшов до висновку, що надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.

Оскільки, з додатків, доданих позивачем до заяви від 25.10.2019 про надання дозволу на відведення земельної ділянки, вбачається накладання бажаної земельної ділянки на вже створену то, враховуючи вищенаведені висновки Верховного суду, Луцька міська рада позбавлена права надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою двом окремим громадянам.

Враховуючи, що зазначений конфлікт інтересів виник у зв`язку з бажанням позивача отримати дозвіл на відведення земельної ділянки, частина якої вже сформована в іншу земельну ділянку, для вирішення такого конфлікту інтересів Луцькою міською радою було направлено на адресу позивача лист про відмову в наданні запитуваного дозволу, а згодом прийнято такого ж змісту рішення Луцької міської ради.

Тому, в даному випадку відсутня бездіяльність Луцької міської ради, як і конфлікт інтересів між позивачем та третьою особою.

10.03.2021 позивачем заявлено про зміну позовних вимог, у зв`язку із чим просить:

визнати протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо ненадання відповіді на заяви від 27.01.2021 та від 05.02.2021 та не вирішенні питань, які були предметом цих заяв;

визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Луцької міської ради та Луцької міської ради щодо врегулювання наявного конфлікту інтересів між позивачем ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що проживають у квартирі АДРЕСА_1 ;

зобов`язати виконавчий комітет Луцької міської ради утриматись від дій щодо підготовки рішення, погодження та подання до Луцької міської ради документів щодо передачі громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Луцьку міську раду утриматись від розгляду питання щодо передачі громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Ухвалами суду від 15.03.2021 в задоволенні заяв позивача про витребування доказів та про виклик свідка, про об`єднання справ та про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, відмовлено.

Ухвалою суду від 02.04.2021 заяву ОСОБА_1 від 10.03.2021 про зміну позовних вимог повернуто заявнику без розгляду.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що виконавчий комітет Луцької міської ради листом від 06.02.2020 №6.1-7/573/ 2020 повідомив позивача про те, що питання №33 "Про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 " знято з порядку денного, у зв`язку із розглядом спору у суді.

Позивач вважаючи, що оскільки спір у справі №161/19713/19 Луцьким міськрайонним судом вирішений, у Луцької міської ради відсутні юридичні перешкоди для розгляду питання про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , а земельні ділянки, які були предметом заяви позивача від 25.10.2019 частково співпадають із земельною ділянкою із кадастровим номером №0710100000:41:019:0025, тобто наявний конфлікт інтересів, звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 116, 122, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, чинним законодавством України передбачено дві підстави (форми) набуття громадянами та юридичними особами права на землю - шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Суд звертає увагу на те, що порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК України.

Так, відповідно до частин шостої - дев`ятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі виник з приводу того, що на думку позивача, існує конфлікт інтересів, оскільки земельні ділянки, які були предметом його заяви від 25.10.2019 частково співпадають із земельною ділянкою із кадастровим номером №0710100000:41:019:0025, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , у користуванні громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та яка перебуває на стадії передачі її вищевказаним особам у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на що суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходилася справа №161/19713/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЦНТП-плюс", фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , третя особа Луцька міська рада про визнання протиправними дій та зобов`язання чинити дії.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.10.2020, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 26.01.2021, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зокрема, під час розгляду даної справи, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_1 та має намір здійснити приватизацію земельної ділянки із кадастровим номером 0710100000:41:019:0025.

У зв`язку з вищевикладеним на замовлення ОСОБА_3 були виготовлені технічний паспорт на вказану квартиру, а також розроблена технічна документація на цю земельну ділянку з визначенням її меж та конфігурації.

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 20.11.2019 зображено розташування прибудинкових будівель та споруд, на які позивач вказує як самовільно захоплені відповідачем, на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:41:019:0025, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0708820582019 від 11.12.2019.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження зазначеного відповідачем надано належні та достатні докази на підтвердження факту користування ним та членами його сім`ї спірними нежитловими приміщеннями та земельною ділянкою.

Водночас, судами встановлено, що ОСОБА_1 не є суміжним землекористувачем чи землевласником із відповідачем, а також йому на праві власності не належать ні жиле приміщення, в якому він живе по АДРЕСА_2 , ані спірне нежитлове приміщення, яке знаходиться поблизу будАДРЕСА_3 Будь-яких доказів протилежного матеріали справи не містять.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач самовільно, без будь-яких правових підстав, зайняв земельну ділянку, чим порушив право позивача на користування земельною ділянкою з її цільовим призначенням - для забезпечення функціонування проїзду до інших земельних ділянок.

Однак, ці обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції, жодних належних та допустимих доказів, які би підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 шляхом захоплення спірної земельної ділянки суду не надано.

Крім того, кадастровим планом спірної земельної ділянки, а саме описом її меж, підтверджуються відсутність порушення прав позивача на користування земельною ділянкою, оскільки він не є ані законним користувачем, ані власником земельної ділянки, що межує із спірною.

Із матеріалів справи, зокрема із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.12.2019 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:41:019:0025 та із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0896 га розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрована відділом ГУ Держгеокадастру у Волинській області 24 липня 2019 року.

Із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_8 звернулися до Луцької міської ради 25 жовтня 2019 року, як пояснив позивач, з метою узаконення за собою спірного нежитлового приміщення, що має невстановлений правовий статус. У даній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_8 вказали орієнтовну площу ділянки 100 кв.м та цільове призначення - частково для здійснення підприємницької діяльності (облаштування складського приміщення), частково - для обслуговування будинку АДРЕСА_2 , в якому вони проживають. (а.с.3)

Як вбачається із матеріалів справи, власниками індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які скористались правом безоплатної приватизації земельної ділянки для обслуговування свого будинку, господарських будівель та споруд, а також для ведення садівництва і отримали у приватну власність земельні ділянки площею відповідно 0,10 га та 0,0189 га.

Також, у суді спростовано твердження позивача, що захопивши проїзд, відповідач чинить перешкоди йому в доїзді до будинку.

Судом встановлено, що доїзд до будинку, де живе позивач, може здійснюватися як через територію загального користування з вул. Корольова, так і з вул. Полонківської .

Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції мотивували свої рішення тим, що судами встановлено відсутність будь-яких порушень цивільних прав та законних інтересів позивача стосовно спірного нежитлового приміщення, яке знаходиться біля будинків АДРЕСА_3 , а тому вказане є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на спростування викладених обставин, зокрема, щодо порушення діями відповідачів його законних прав чи інтересів. Натомість, відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, надано до суду достатньо належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що даний позов не містить жодної підстави, підкріпленої належними та допустимими доказами наявного в позивача права, існуванню якого можуть загрожувати дії відповідачів при підготовці та розгляді питання щодо надання земельної ділянки, кадастровий номер №0710100000:41:019:0025 третій особі, як і відсутні докази вчинення будь-яких дій відповідачами щодо підготовки до розгляду такого питання.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що після зняття з порядку денного сесії Луцької міської ради питання щодо передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначеної земельної ділянки у лютому 2020 року, Луцькою міською радою не вживалося дій щодо повторного розгляду на сесії даного питання.

А відтак, суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з огляду на що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, у задоволенні яких слід відмовити повністю.

Водночас, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , просять стягнути з ОСОБА_1 в свою користь по 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в свою користь по 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених третіми особами витрат на професійну допомогу адвоката надано суду угоду(договір) про надання професійної правничої (правової) допомоги, додаткові угоди до договору про надання правової допомоги, акти прийому-передачі наданих послуг, акти про виконання угоди про правову допомогу, копії свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Проте, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до матеріалів справи не долучено доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу, а саме доказів оплати вищенаведених послуг: квитанцій до прибуткового ордера, платіжних доручень, а відтак суд вважає, що факт понесення третіми особами витрат на професійну правничу допомогу не підтверджено належними та допустимими доказами, як наслідок у задоволенні даних вимог третіх осіб слід відмовити.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: Виконавчий комітет Луцької міської ради, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 19.

Луцька міська рада, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 19.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5. та ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.Ю. Сорока