Рішення № 96005434, 02.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/963/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадасту у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Берестечківська міська рада про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Держгеокадасту у Волинській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Волинській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Берестечківська міська рада (далі - третя особа, Берестечківська м/р) про визнання протиправною та скасування відмови у затвердженні документації із землеустрою згідно з наказом від 29 грудня 2020 року №3-8468/15-20-СГ та зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 маючи намір приватизувати земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, площею 2,0000 га. звернувся до відповідача із заявою про затвердження документації із землеустрою, однак наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29 грудня 2020 року №3-8468/15-20-СГ останньому відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав з підстав, які не передбачені ЗК України.

Позивач зазначає, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є частиною проекту землеустрою, оскільки такий документ формується вже після реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, тому невідповідність витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку пункту 186 Порядку №1051 в частині засвідчення державним кадастровим реєстратором копій документів, які формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, не може бути підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою, а відповідач не позбавлений можливості самостійно перевірити інформацію щодо земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16 лютого 2021 року №9-3-0.6-1249/2-21 позовні вимоги не визнав мотивуючи тим, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 0720883800:00:001:1023, яка знаходиться за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області із земель державної власності, однак наказом від 29 грудня 2020 року №3-8468/15-20-СГ ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою, у зв`язку із тим, що доданий до заяви витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не засвідчений підписом та печаткою Державного кадастрового реєстратора, що є порушенням пункту 176 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2012 року №1051.

Також зазначає, що наказом Головного управління від 31 рудня 2020 року №58-ОТГ та згідно акту приймання-передачі Берестечківській територіальній громаді, в особі Берестечківської міської ради Горохівського району, передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 646,8497 га, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1023, на яку претендує позивач.

Позовна вимога про зобов`язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не підлягає задоволенню, оскільки суд не вправі втручатися у повноваження органу державної влади, які є дискреційними.

З огляду на зазначене відповідач уважає, що Головним управлінням правомірно відмовлено позивачу у затвердженні документації із землеустрою, з огляду на що просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 25-30).

Берестечківська міська рада у поясненнях від 17 березня 2021 року №233 з доводами, викладеними у позовній заяві не погоджується та зазначає, що оскільки поданий на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідав вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій", то ГУ Держгеокадастру у Волинській області правомірно відмовлено позивачу у затвердженні такого проекту.

Також третя особа розділяє позицію відповідача щодо відсутності у суду повноважень на прийняття рішення з питань, віднесених до виключної компетенції органів, визначених державою, щодо надання земельних ділянок у власність або в користування, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

З наведених підстав просить в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю (арк. спр. 52-55).

Інші заяви по суті справи чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, оформлені відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на адресу суду від учасників справи не надходили. Суд звертає увагу, що за змістом статті 165 КАС України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладає виключно свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи не можуть містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Тому заявлене у поясненнях третьої особи клопотання про розгляд справи в присутності міської ради не підлягало судом вирішенню по суті.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 21).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 40-41).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Берестечківську міську раду (арк. спр. 45).

Суд, перевіривши доводи учасників справи у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 22 жовтня 2020 року №784-УБД ОСОБА_1 за його заявою надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області (арк. спр. 61).

Відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 05 листопада 2020 року №14684/82-20, підготовленого експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, розроблений проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та погоджений (арк. спр. 62).

Позивач звернулася до відповідача із клопотанням від 26 листопада 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка находиться за межами населених пунктів Мервинської сільської ради із земель державної власності. До клопотання позивач додав копію документації із землеустрою та витяг з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку (арк. спр. 33).

За результатами розгляду клопотання наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2020 року №3-8388/15-21-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою" позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1119 площею 2,00 га, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: проект землеустрою не відповідає вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій" (арк. спр. 32).

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, звернувся із даним позовом до суду.

Поряд з цим, суд зауважує, що у поданій позовній заяві позивач просить скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29 грудня 2020 року №3-8468/15-20-СГ, натомість разом із відзивом на позовну заяву відповідачем було надано суду копію наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2020 року №3-8388/15-21-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою" та саме вказаним наказом позивачу відмовлено у затвердженні відповідної документації із землеустрою, правова оцінка якому і надається судом в межах розгляду даної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України від 22 травня 2003року №858-IV Про землеустрій (далі - Закон №858-IV).

Відповідно до підпункту б частини першої статті 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин першої другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Підпунктом а частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом б частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення селянського господарства в розмірі не більше 2,00 гектара.

Згідно з підпунктом в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На підставі підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20 листопада 2020 року №53), Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Волинської області.

Наведені вище норми законодавства дають підстави для висновку, що відповідач має повноваження на вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства та прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Як свідчать матеріали справи, ГУ Держгеокадастру у Волинській області надало позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та після його розроблення проект підлягав затвердженню відповідачем.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частинами шостою статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша статті 186-1 ЗК України).

Відповідно до частини шостої статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, який у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

При цьому з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України не передбачено.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року №820/4852/17, від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18, від 22 жовтня 2020 року у справі №808/3083/17 та їх відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин.

У розглядуваному випадку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинський аукціонний інститут" (арк. спр 58-60), був погоджений висновком ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05 листопада 2020 року №14684/82-20 (арк. спр 61).

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі Порядок №1051) установлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, відповідач підставою відмови у затвердженні документації з землеустрою у наказі від 24 грудня 2020 року №3-8388/15-20-СГ вказав невідповідність поданого проекту статті 50 Закону України Про землеустрій.

Відповідно до статті 50 вказаного Закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Суд наголошує, що відповідач не вказав, у чому конкретно полягає невідповідність проекту землеустрою вимогам статті 50 Закону №858-IV, та не надав жодних доказів на підтвердження вказаної обставини.

Отже, спірний наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2020 року №3-8388/15-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою», яким позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не ґрунтується на положеннях ЗК України та не містить законодавчо визначених підстав для такої відмови.

Крім того, клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою зареєстровано в ГУ Держгеокадастру у Волинській області 26 листопада 2020 року за №П-11305/0/94-20 (арк. спр. 33), а наказ за результатами його розгляду прийнятий лише 24 грудня 2020 року, тобто з порушенням вимог частини дев`ятої статті 118 ЗК України щодо строку прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Суд наголошує, що встановлена правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади та встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми і строків такої діяльності та як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2020 року №3-8388/15-20-СГ «Про відмову у затверджені документації із землеустрою» не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та винесений з порушенням строку, то він є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно доводів відповідача про передачу земельної ділянки у комунальну власність суд зауважує, що спірне рішення прийняте відповідачем 24 грудня 2020 року, тому суд надає оцінку рішенню відповідача як акту індивідуальної дії саме на момент його прийняття.

Наказ про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1119, відповідач прийняв 31 грудня 2020 року (арк. спр. 34).

Також суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин (далі Постанова №1113) врегульовано питання передачі земельних ділянок із державної до комунальної власності. Постановою №1113, серед іншого, зобов`язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України (пункт 4 Постанови №1113).

Таким чином, не підлягають до передачі у комунальну власність земельні ділянки, документацію із землеустрою щодо яких подано на затвердження до територіальних органів Держгеокадастру до 15 грудня 2020 року.

Позивач клопотання про затвердження проекту землеустрою подав до ГУ Держгеокадастру у Волинській області у листопаді 2020 року, тобто до 15 грудня 2020 року.

Як встановлено судом, наказ ГУ Держгеокадастру від 31 грудня 2020 року №58-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» був оскаржений у судовому порядку та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року (яке не набрало законної сили) у справі №140/207/21 цей наказ визнано протиправним та скасовано в частині передачі у комунальну власність Берестечківської ОТГ в особі Берестечківської міської ради Горохівського району земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, в тому числі з кадастровим номером 0720883800:00:001:1119. У той же час ухвалою суду від 28 січня 2021 року у справі №140/207/21 було забезпечено позов шляхом заборони ГУ Держгеокадастру у Волинській області вчиняти дії щодо передачі (відчуження) земельних ділянок, зокрема, земельної з кадастровим номером 0720883800:00:001:1119. Зважаючи на наявність спору з приводу передачі земельної ділянки, на яку претендує позивач, відповідач не може обґрунтовувати правовірність своєї поведінки та відсутність у нього обов`язку щодо прийняття законного рішення щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у власність.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

На думку суду, у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року №1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: за наявності поважних причин орган вправі надати …, у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…, рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам… тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Отже, такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №320/4182/20 та враховуються при вирішенні цієї справи.

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Правомірним є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин, а тому повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Суд враховує позицію Верховного Суду України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд наголошує, що скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2020 року №3-8388/15-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою» має наслідком повернення сторін у попередній стан, який існував на момент прийняття цього наказу, що передбачає необхідність обрання ефективного способу захисту порушеного права позивача внаслідок прийняття цього наказу. При цьому суд враховує, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено правових підстав для відмови у затвердженні позивачу документації із землеустрою.

З урахуванням наведеного, зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення землевпорядної документації з метою отримання земельної ділянки у власність, своєчасність її подання та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Волинській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1119, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається із квитанції від 22 січня 2021 року №57 за подання адміністративного позову у даній справі ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 908,00 грн (арк. спр. 9), який згідно виписки про зарахування судового збору був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України (арк. спр. 20).

Разом з тим, згідно із посвідченням від 10 червня 2016 року №083161 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (арк. спр. 13).

З урахуванням зазначеного та норм пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, правові підставі для стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору відсутні.

Сплачена сума судового збору може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Окрім того, заявлені у позовній заяві до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн відшкодуванню з відповідача не підлягають з огляду на те, що в порушення вимог частини четвертої статті 134, частини сьомої статті 139 КАС України позивач не подав суду доказів, які підтверджують понесення зазначених витрат на правову допомогу у вказаному розмірі.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67 ідентифікаційний код юридичної особи 39767861) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Берестечківська міська рада (45765, Волинська область, місто Берестечко, вулиця Шевченка, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 04051262) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2020 року №3-8388/15-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1119, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 02 квітня 2021 року.