Рішення № 96005036, 30.03.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30 березня 2021 року м. Чернігів справа № 927/8/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 1 (chernigiv.prok@gmail.com)) в інтересах держави в особі Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (15560, с. Анисів Чернігівського району Чернігівської області, вул. Герасименка, 26 (anisiv.sr@ukr.net)) та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 14 (chernihiv@land.gov.ua)До Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-АМІС» 14000, м. Чернігів, вул. Зелена, 10, кв. 80 (sbabinets@ukr.net)Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві» 15511, с. Довжик Чернігівського району Чернігівської області, вул. Чернігівська, 16-а (LANKO@LAGROS.UA)про стягнення 72 380 грн. 70 коп. та зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від Анисівської сільської ради Чернігівського району: не з`явився

від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області: Будлянський В.М. (в порядку самопредставницва)

від відповідача: Бабинець С.П. - адвокат (ордер серії ЧН № 101975 від 12.02.2021)

від третьої особи: Ланько В.О. - предст., дов. від 25.02.2021 № 29

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області Тишкевич Л.В. (наказ від 11.03.2021 № 103к).

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 18.03.2021 по 30.03.2021, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 30.03.2021, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2021 року (здана для відправки до відділення поштового зв`язку 30.12.2020) до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-АМІС» про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, якою прокурор просить:

стягнути з відповідача 72 380,70 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки;

зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 7425580500:03:000:6194 площею 11,8271 га, що розташована на території Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та повернути її у володіння та користування держави з приведенням у придатний для використання стан.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на самовільне зайняття шляхом використання без будь - яких правовстановлюючих документів Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-АМІС» земельної ділянки історико - культурного призначення (кадастровий номер 7425580500:03:000:6194) площею 11,8271 га, що розташована на території Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та належить до земель запасу державної власності і фактично використовується для вирощування озимої сільськогосподарської культури.

Також прокурор зазначає, що самовільне використання земельної ділянки суперечить вимогам ст. 125, 126 Земельного кодексу України і є порушенням, передбаченим п. «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України. Оскільки спірна земельна ділянка використовується відповідачем без достатніх правових підстав, вона має бути повернута законному власнику.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2021:

позовну заяву заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури про стягнення 72 380 грн. 70 коп. та зобов`язання вчинити дії залишено без руху;

зобов`язано заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом з заявою про усунення недоліків позовну заяву, оформлену з додержанням вимог, передбачених ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, а також докази відправлення іншим учасникам справи копії заяви про усунення недоліків та копії належно оформленої позовної заяви;

роз`яснено заступнику керівника Чернігівської місцевої прокуратури, що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Вказана вище ухвала суду від 15.01.2021 отримана прокурором 18.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400050460969.

25 січня 2021 року, у встановлений судом процесуальний строк, прокурором до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані докази.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2021, зокрема:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження;

залучено Приватне акціонерне товариство «Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;

призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25 лютого 2021 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлено процесуальні строки: для подання прокурором та позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив;

встановлено процесуальний строк для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликано для участі в судовому засіданні представника Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в якості позивача з одночасним повідомленням останнього про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг вказана вище ухвала суду від 01.02.2021, зокрема Анисівській сільській раді Чернігівського району Чернігівської області засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте була направлена на її електронну пошту з проханням повідомити про її отримання.

Електронним листом, що надійшов на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області 01.02.2021, позивач повідомив про отримання ухвали суду.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 25.02.2021 судовому засіданні Анисівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області не скористалась.

15 лютого 2021 року, у встановлений процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 12.02.2021, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що на підставі наказу від 17.07.2020 № 501-ДК Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної власності історико-культурного призначення, розташованих на території Анисівської та Киселівської сільських рад Чернігівського району, під час якої 22 липня 2020 року нібито був встановлений факт самовільного зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-АМІС» земельної ділянки історико-культурного призначення з кадастровим номером 7425580500:03:000:6194, площею 11,8271 га, розташованої на території Анисівської сільської ради. При цьому, у відповідному акті було зазначено, що спірна земельна ділянка засіяна озимою пшеницею та використовується Приватним акціонерним товариством «Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві». Крім того, така перевірка була проведена працівниками Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області без залучення представників органів місцевого самоврядування, власника та користувача земельної ділянки.

Також відповідач зазначає, що припис щодо усунення виявлених під час недоліків був винесений не товариству, а фізичній особі - громадянину ОСОБА_1 ; при цьому, доказів на підтвердження факту направлення такого припису та отримання його адресатом прокурором не подано.

Також, на думку відповідача, незрозумілим є на підставі яких документів позивач вважає, що спірну земельну ділянку використовує саме відповідач, оскільки в договорі суборенди від 23.06.2019 року, укладеному між Приватним акціонерним товариством «Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ- АМІС» зазначено тільки орієнтовний розмір земельної ділянки - 160 га на території Анисівської сільської ради, без зазначення кадастрових номерів; тобто відповідач вважає, що позивачем не подано жодного доказу стосовно того, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425580500:03:000:6194 площею 11,8271 га, що розташована на території Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, коли-небудь використовувалась товариством або була ним самовільно зайнята і як наслідок - існує необхідність її повернення державі.

Наведений позивачем розрахунок заявленої до стягнення шкоди, відповідач вважає таким, що не підтверджений належними та допустимими доказами, а тому сам по собі не підтверджує протиправність діяння товариства і не породжує для нього наслідків у вигляді її відшкодування.

Крім того, відповідач вважає, що прокурором порушено вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність доказів на підтвердження факту неналежного здійснення чи нездійснення захисту інтересів держави.

22 лютого 2021 року, у встановлений судом процесуальний строк, прокурором до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь від 19.02.2021 № 49-9868-20 на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор вважає доводи відповідача такими, що не заслуговують на увагу.

В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що самовільне використання відповідачем земельної ділянки грубо порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель та ефективного використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Таким чином, в даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який підлягає невідкладному захисту, оскільки самовільне зайняття земельної ділянки завдає шкоди інтересам держави, яке полягає у неефективному використанні земельних ресурсів, невиконанні загальнодержавних програм використання та охорони земель, порушенні прав територіальної громади, безпідставному володінні та користуванні землями, їх забрудненні та виснаженні.

Також прокурор зазначає, що на його думку, належними та допустимим доказами підтверджений факт самовільного зайняття шляхом використання без будь - яких правовстановлюючих документів відповідачем земельної ділянки історико - культурного призначення (кадастровий номер 7425580500:03:000:6194) площею 11,8271 га, що розташована на території Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, та належить до земель запасу державної власності і фактично використовується для вирощування озимої сільськогосподарської культури.

На переконання прокурора не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що до матеріалів позовної заяви не долучено докази направлення ОСОБА_1 припису та його отримання у зв`язку з тим, що до позовну долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав 19.08.2020 направлений йому Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області припис.

Оскільки під час перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області був встановлений факт використання відповідачем земельної ділянки без документів, що посвідчують право користування (оренди) та державної реєстрації речового права, тому останній зобов`язаний відшкодувати завдані збитки відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 22, 1166, 1192, Цивільного кодексу України, ст. 156 Земельного кодексу України. Крім того, відповідно до вимог ст. 152, 212 Земельного кодексу України товариство зобов`язано повернути самовільно зайняту земельну ділянку власнику землі або землекористувачу.

Третьою особою письмові пояснення щодо позову до Господарського суду Чернігівської області подані не були.

В судовому засіданні 25.02.2021 повноважним представником відповідача заявлене усне клопотання про надання йому додаткового часу для підготовки та подання до суду обґрунтованих заперечень.

В обґрунтування даного клопотання повноважний представник відповідача посилався на неотримання ним відповіді прокурора на відзив, що підтверджується витягом з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, суд дійшов висновку про поважність причин неподання ним заперечення до першого судового засідання і як наслідок - про можливість задоволення відповідного клопотання.

25 лютого 2021 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 18 березня 2021 року; повідомлено позивача - Анисівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг вказана вище ухвала суду від 25.02.2021 Анисівській сільській раді Чернігівського району засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте була направлена на її електронну пошту з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація до суду не надходила).

01 березня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 25.02.2021 № 381 Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про проведення призначеного на 18.03.2021 судового засідання за відсутності повноважного представника Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Проте, вказане вище клопотання судом до уваги не приймається, оскільки Іванівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області не наведено жодного обґрунтування підстав звернення з ним від імені Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання заперечень.

Присутня в судовому засіданні 18.03.2021 прокурор Тишкевич Л.В. повідомила про зміну назви Чернігівської місцевої прокуратури Чернігівської області на Чернігівську окружну прокуратуру Чернігівської області.

В судовому засіданні 18.03.2021 суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, виходячи з наступного:

як вбачається зі змісту позовної заяви, даний позов поданий прокурором в порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»; підставою реалізації прокурором представницьких функцій в даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, яким є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області і до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері земельних правовідносин.

Однак, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Анисівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вжили належних заходів щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, для усунення порушень інтересів держави та поновлення її прав, у т.ч. через суб`єктивні та об`єктивні причини, а саме: пасивність, бездіяльність, відсутність коштів на сплату судового збору тощо.

Так, зокрема листом від 08.09.2020 № 10-25-0.446-680/90-20 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області на адресу Чернігівської міської прокуратури направило матеріали відповідної перевірки для реагування в межах наданих повноважень; в свою чергу Анисівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області листом від 16.11.2020 № 754 повідомила прокурора про те, що матеріали перевірки Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ради не надходили, а тому про факт порушення їй нічого не відомо, жодних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень нею не вживались і вживатись не будуть.

В той же час, самовільне зайняття земельної ділянки завдає шкоди інтересам держави, яка полягає у неефективному використанні земельних ресурсів, невиконанні загальнодержавних програм використання та охорони земель, порушенні прав територіальної громади, безпідставному володінні та користуванні землями, їх забрудненні та виснаженні.

Листами від 10.12.2020 № 66-11393ВИХ-20 та № 66-11394ВИХ-20 Чернігівська місцева прокуратура повідомила Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Анисівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області про підготовку відповідного позову та подання його найближчим часом до Господарського суду Чернігівської області.

Статтею 1311 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Враховуючи наведене вище, судом відхиляються заперечення відповідача щодо недоведеності факту неналежного здійснення чи нездійснення захисту інтересів держави і як наслідок - відсутності у прокурора підстав для звернення з даним позовом до суду.

В судовому засіданні 18.03.2021, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 30.03.2021; повідомлено позивача - Анисівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг вказана вище ухвала суду від 18.03.2021 Анисівській сільській раді Чернігівського району засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте була направлена на її електронну пошту з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація до суду не надходила).

26 березня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 25.03.2021 № 567 Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про проведення призначеного на 30.03.2021 судового засідання за відсутності повноважного представника Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Проте, вказане вище клопотання судом до уваги не приймається, оскільки Іванівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області не наведено жодного обґрунтування підстав звернення з ним від імені Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора, повноважних представників Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідача та третьої особи, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Анисівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області зареєстрована 01.02.1992, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10601200000000315.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-АМІС» зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 09.11.2015, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10641020000012219.

Приватне акціонерне товариство «Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві» зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 02.09.1999, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10601200000000080.

Статтями 13, 14 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ст. 187, 188 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначені Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Згідно ст. 1-3, 5, 6, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Основними принципами здійснення державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема забезпечення раціонального використання та охорони земель як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави; повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення земельного законодавства України.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема проведення перевірок.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2020 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Чернігівської області, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Городянському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкинському, Чернігівському районах та м. Чернігові управління контролю за використанням та охороною земель Куцибою Юрієм Миколайовичем за участю інженера-землевпорядника ДП Чернігівського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою Ніколаєнко Т.М., відповідно до вимог ст. 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» проведена перевірка з питання «під час використання земель державної власності історико-культурного призначення, як об`єктів перевірки, на території Анисівської та Киселівської сільських рад Чернігівського району Чернігівської області, кадастрові номери 7425580500:03:000:6194, 7425583500:06:000:9417.»

За результатами проведеної перевірки був складений акт № 501-ДК/394/АП/09/01/-20, згідно якого в результаті перевірки встановлено, що остання проводилась «….. у зв`язку з наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 17 липня 2020 року за № 501-ДК; проводилась перевірка за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючістю ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної власності історико-культурного призначення, як об`єктів перевірки, на території Анисівської та Киселівської сільських рад Чернігівського району Чернігівської області, кадастрові номери 7425580500:03:000:6194, 7425583500:06:000:9417.

В результаті перевірки на місцевості 22 липня 2020 року та огляді земельної ділянки на Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, кадастровий номер 7425580500:03:000:61, такої, що відноситься до земель запасу комунальної власності, історико-культурного призначення, встановлено, що частина якої фактично використовується для вирощування озимої сільськогосподарської загальним масивом 11,8271 га.

…… рішення (накази) про надання зазначеної вище земельної ділянки на Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у власність або користування не приймались.

Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації було надано інформацію про те, що вказана земельна ділянка потрапляє в межі пам`ятки археології місцевого значення поселення «Хутір Єньків-4» XII-XIII ст. (охоронний № 3822-Чр), що розташоване за 2 км на схід від села Єньків; взяте на державний облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 року № 119.

Встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані в єдиному масиві із земельною ділянкою історико-культурного призначення, перебувають в оренді згідно даних Державного земельного кадастру:

земельна ділянка (кадастровий номер 7425580500:03:000:1016 - власник ОСОБА_2 , зареєстровано право оренди 24.10.2018р. з ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЧЕРНІГІВСЬКЕ ГОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ ТА ТВАРИННИЦТВІ»)

земельна ділянка (кадастровий номер 7425580500:03:000:1017 - власник ОСОБА_3 , зареєстровано право оренди 10.10.2013р. з ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЧЕРНІГІВСЬКЕ ГОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ ТА ТВАРИННИЦТВІ»)

земельна ділянка (кадастровий номер 7425580500:03:000:1022 17 - власник ОСОБА_4 , зареєстровано право оренди 17.10.2018р. з ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЧЕРНІГІВСЬКЕ ГОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ ТА ТВАРИННИЦТВІ»)

земельна ділянка (кадастровий номер 7425580500:03:000:1024 - власник ОСОБА_5 , зареєстровано право оренди 24.10.2018р. з ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЧЕРНІГІВСЬКЕ ГОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ ТА ТВАРИННИЦТВІ»)

земельна ділянка (кадастровий номер 7425580500:03:000:2026 - власник ОСОБА_6 , зареєстровано право оренди 10.06.2019р. з ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЧЕРНІГІВСЬКЕ ГОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ ТА ТВАРИННИЦТВІ»)

земельна ділянка (кадастровий номер 7425580500:03:000:6140 - власник ОСОБА_7 , зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) 31.10.2019р. з ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЧЕРНІГІВСЬКЕ ГОЛОВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ ТА ТВАРИННИЦТВІ»)

В ході проведення перевірки на місцевості із залученням інженера-землевпорядника ДП Чернігівського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою Ніколаєнко Т.М. за допомогою приладу South S600 № S66165123173390 було встановлено, що земельна ділянка історико-культурного призначення (кадастровий номер 7425580500:03:000:6194) засіяна єдиним масивом із вищевказаними земельними ділянками (паями) без будь-яких на те правових підстав та фактично використовується ПАТ «Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві»

….. Таким чином, дії ПАТ «Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві» є самовільним зайняттям земельної ділянки комунальної власності на загальній площі 11,8271 га, чим порушено вимоги ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Також, 22 липня 2020 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Чернігівської області, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Городянському, Козелецькому, Куликівському, Менському, Ріпкинському, Чернігівському районах та м. Чернігові управління контролю за використанням та охороною земель Куцибою Юрієм Миколайовичем за участю інженера-землевпорядника ДП Чернігівського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою Ніколаєнко Т.М. проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (акт обстеження земельної ділянки № 501-ДК/186АО/10/01/-20).

Обстеження земельної ділянки проведено у зв`язку з необхідністю визначення розміру шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Загальна площа земельної ділянки 16.7533 га.

Площа, на якій вчинено правопорушення (чи яку необхідно обстежити), 11,8271 га.

Форма власності державна

Категорія земель: землі історико-культурного призначення.

Цільове призначення земель: 16.00. Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки відсутні.

Крім того, в даному акті була зазначена інформація стосовно того, що земельна ділянка історико-культурного призначення (кадастровий номер 7425580500:03:000:6194) розташована в єдиному масиві із вказаними в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою 6 (шість) земельними ділянками (паї), належними на праві власності фізичним особам-громадянам, перебуває в оренді у Приватного акціонерного товариства «Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві» та фактично ним використовується для вирощування сільськогосподарської культури (озимої пшениці) без будь-яких на те правових підстав; як наслідок - такі дії підприємства є самовільним зайняттям земельної ділянки державної власності на загальній площі 11,8271 га, чим порушено вимоги ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

В подальшому Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області матеріали відповідної перевірки були направлені Чернігівській міській прокуратурі для реагування в межах наданих повноважень (лист від 08.09.2020 № 10-25-0.446-680/90-20).

Дослідивши зміст вказаних вище актів, суд дійшов висновку, що фактично вони складені відносно Приватного акціонерного товариства «Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві», а не Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-АМІС». Крім того, вони складені представником Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області без залучення представників відповідача, третьої особи або незаінтересованих осіб (представників органу місцевого самоврядування тощо). Також відсутні докази їх направлення (вручення) як відповідачеві, так і третій особі.

Таким чином, вищезазначені акти не можуть свідчити про факт вчинення виявлених під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою та обстеження земельної ділянки правопорушень саме відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-АМІС».

Як зазначає в позовній заяві прокурор, спірна земельна ділянка розташована в єдиному масиві із земельними ділянками, що на праві власності належать громадянам (паї) і здані в оренду третій особі.

В чинному законодавстві України відсутня така категорія як єдиний масив земель.

Разом з тим, на переконання суду сутність цієї категорії полягає в єдиному цільовому призначенні земельних ділянок, спільності (сумісності) їх меж тощо.

Натомість, як вбачається зі схеми-плану меж земельних ділянок історико-культурного призначення на території Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, що є додатком до вказаних вище актів, відображені на ній земельні ділянки розташовані на значній відстані одна від одної, не мають спільних (сумісних) меж, мають різне цільове призначення. Так, зокрема на схемі-плані рожевим кольором відображені земельні ділянки (паї), які перебувають в оренді та обробляються єдиним масивом; спірна земельна ділянка (кадастровий номер 7425580500:03:000:6194) відображена на схемі-плані червоним кольором і згідно наведеного опису є земельною ділянкою державної власності, історико-культурного призначення, що розташована на території Анисівської сільської ради, яка фактично використовується для вирощування сільськогосподарської культури озимої пшениці на площі 11.8271 га; при цьому, між вказаними вище двома категоріями земель синім кольором відображена земельна ділянка державної власності, сільськогосподарського призначення, що розташована на території Анисівської сільської ради, яка фактично використовується для вирощування сільськогосподарської культури озимої пшениці на площі 2,4659 га.

На думку суду, наведене вище свідчить про відсутність підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 7425580500:03:000:6194) становить єдиний масив з іншими земельними ділянками (паями), оскільки розташована на відстані від них та не має з ними спільної (сумісної) межі.

Крім того, суд звертає увагу на неспівпадіння в повній мірі кадастрових номерів земельних ділянок (паїв), наведених у вказаній вище схемі-плані з кадастровими номерами земельних ділянок, наведених Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області у відповідних актах.

05 серпня 2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області складені приписи щодо усунення у 30-ти денний термін з дня їх отримання виявленого порушення земельного законодавства при використанні земельної ділянки (кадастровий номер 7425580500:03:000:6194) площею 11,8271 га, а саме: оформити правовстановлюючі документи на її використання або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (про що повідомити до 09 вересня 2020 року):

№ 490-ДК/0229Пр/03/01/-20 гр. ОСОБА_8 (керівник Приватного акціонерного товариства «Чернігівське головне підприємство по племінній справі в тваринництві»);

№ 501-ДК/2552Пр/03/01/-20 гр. ОСОБА_1 (керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-АМІС»).

Представники відповідача та третьої особи заперечили проти факту отримання ними вищевказаних приписів. При цьому, представник відповідача зазначив, що згідно наданого прокурором повідомлення про вручення поштового відправлення № 1400048964429, відповідачу було направлено не припис, а виклик до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області для дачі відповідних пояснень. Відповідні пояснення надані директором відповідача 25.08.2020 і зі змісту останніх вбачається, що «По суті заданих мені питань пояснюю що ТОВ «СВ-АМІС» здійснює обробку земельних ділянок взятих в оренду та суборенду, згідно їх фактичних розмірів. Порушень земельного законодавства нами не допускається.».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність доказів направлення відповідачу та третій особі вищевказаних приписів.

При цьому, фіскальний чек від 18.08.2020р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з трек - номером № 1400048964429 не можуть вважатися таким доказом, оскільки вони не підтверджують, що даним відправленням відповідачу було надіслано саме припис. Крім того, на останньому аркуші припису № 501-ДК/2552Пр/03/01/-20 вказано, що він надісланий 18.08.2020р. квитанцією № ПН 215600426655, однак даний номер являється лише податковим номером касового апарату, який буде однаковим під час проведення ним реєстрації всіх розрахункових операцій.

Доводи прокурора про те, що підтвердженням факту отримання припису третьою особою являється її лист від 14.08.2020р. № 332, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки даний лист був складений у відповідь на лист Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з вихідним номером 501-ДК/0056/04/01/-20 від 05.08.2020р.

В листі від 14.08.2020 № 332 третя особа надала пояснення Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що на території Анисівської та Киселівської сільських рад Чернігівського району Чернігівської області підприємство сільськогосподарської діяльності не проводить; на даний час підприємство знаходиться на стадії оформлення договорів оренди; щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7425580500:03:000:1016 (власник ОСОБА_2 ), 7425580500:03:000:1017 (власник ОСОБА_3 ), 7425580500:03:000:1022 (власник ОСОБА_4 ), 7425580500:03:000:1024 (власник ОСОБА_9 ), 7425580500:03:000:2026 (власник ОСОБА_6 ), 7425580500:03:000:6140 (власник ОСОБА_7 ) підприємство повідомило про передачу їх згідно договору суборенди земельної ділянки від 23.06.2019 та акту від 23.06.2019 приймання-передачі в оренду земельної ділянки в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «СВ-АМІС» (код 40111266).

Факт належності відповідних земельних ділянок фізичним особам та передачі їх в оренду підприємству підтверджується наявними в матеріалах справи Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2019 року між третьою особою (Орендарем) та відповідачем (Суборендарем) був укладений договір суборенди земельної ділянки, за умовами якого останній прийняв у строкове платне користування (суборенду) земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. В суборенду передається земельна ділянка загальною орієнтовною площею 160 гектарів згідно додатку 1. Додаток може коригуватися згідно додаткових угод. На суборендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Невід`ємними частинами Договору є кадастрові номери земельних ділянок.

Також 23 червня 2019 року між третьою особо (Орендар) та відповідачем (Суборендар) був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки, згідно якого останній прийняв в оренду земельні ділянки орієнтовною площею 160 га кадастрові номери згідно додатку 1, які знаходяться на території Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

При цьому, слід зазначити, що додатків з інформацією про передані в суборенду земельні ділянки, вказаних в договорі та акті, прокурором до позову не додано, а тому відсутня можливість встановити які саме земельні ділянки передані відповідачеві та оброблюються ним.

Крім того, суд зазначає наступне:

за змістом ст. 182, 334 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За змістом ст. 2, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, зокрема похідні від права власності, у т.ч. право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Враховуючи укладення між відповідачем та третьою особою 23.06.2019 договору суборенди земельної ділянки, а також відповідні приписи чинного законодавства України, право користування (оренди, суборенди) виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Дійсно, згідно поданої прокурором Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні відомості про державну реєстрацію права суборенди земельних ділянок, зазначених в акті перевірки, якими користується третя особа на правах оренди.

В той же час, відсутні і докази, що саме ці земельні ділянки були передані в суборенду відповідачу.

Згідно наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 29.03.2021 у зв`язку з розглядом даної справи, параметри запиту: пошук в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про: право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження; кадастровий номер земельної ділянки: 7425580500:03:000:6194, за вказаними параметрами запиту відомості з відповідних реєстрів відсутні.

Щодо належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення суд зазначає наступне:

відповідно до ст. 18, 19, 53, 54, 110, 111 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на землі історико-культурного призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

На використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені обмеження у використанні земель, зокрема заборона на провадження окремих видів діяльності; заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту.

Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Законом України «Про охорону культурної спадщини» (ст. 1, 2, 3, 34) передбачено, що об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

За видами об`єкти культурної спадщини поділяються, зокрема на археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації. Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Згідно листа від 17.11.2020 № 15-3454/8 Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, земельна ділянка з кадастровим номером 7425580500:03:000:6194 частково потрапляє в межі пам`ятки археології місцевого значення поселення «Хутір Єньків-4», XII-XIII ст. (№ 3822-ЧР), за 2 км на захід від села Єньків; взяте на державний облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 № 119 (паспортизоване). Зазначений об`єкт включений до Переліку пам`яток археології Чернігівської області і поданий до Міністерства культури та інформаційної політики України для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Інформація щодо взяття пам`ятки археології на облік та під охорону міститься також в Паспорті поселення «Хутір Єньків-4».

Статтями 1, 5, 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

режимоутворюючий об`єкт - об`єкт природного або штучного походження (водний об`єкт, об`єкт магістральних трубопроводів, енергетичний об`єкт, об`єкт культурної спадщини, військовий об`єкт, інший визначений законом об`єкт), під яким та /або навколо якого у зв`язку з його природними або набутими властивостями згідно із законом встановлюються обмеження у використанні земель.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Об`єктами Державного земельного кадастру є, зокрема землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 затверджений Порядок ведення Державного земельного кадастру, згідно якого (п. 6, 12, 23, 24, 107, 108) до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) або надання відмови у їх внесенні про обмеження у використанні земель.

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про обмеження у використанні земель:

1) назва та код, обліковий номер обмеження (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 6 та пунктами 28 і 30-1 цього Порядку;

2) контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною;

3) площа обмеження (в цілому і за окремими контурами);

4) перелік заборонених видів діяльності та обов`язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження;

5) опис режимоутворюючого об`єкта (за його наявності):

найменування;

контури меж режимоутворюючого об`єкта з координатами поворотних точок та довжиною;

площа (в цілому і за окремими контурами);

характеристики, що обумовлюють встановлення обмеження;

6) інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою встановлено обмеження, найменування органу, що його прийняв, дата, з якої діє обмеження), електронні копії таких документів.

До Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема відомості про обмеження у використанні земельної ділянки згідно з пунктом 23 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється:

1) державна реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки, що існують на момент державної реєстрації земельної ділянки;

2) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Отже, враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства України, обмеження у використанні земельної ділянки підлягають державній реєстрації і набирають чинності з моменту вчинення відповідних реєстраційних дій.

Натомість з наявної в матеріалах справи Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, зокрема наступне:

відомості про земельну ділянку:

кадастровий номер земельної ділянки: 7425580500:03:000:6194

цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)

категорія земель: землі сільськогосподарського призначення

вид використання: Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)

форма власності: інформація відсутня

площа земельної ділянки: 16.7533

місце розташування: Чернігівська область, Чернігівський район, Анисівська сільська рада

відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки:

вид обмеження: охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини

дата державної реєстрації обмеження: інформація відсутня.

Отже, з наведеної вище інформації неможливо достовірно встановити факт належності всієї спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, а також факт державної реєстрації відповідного обмеження у її використанні; також, інформація щодо цільового призначення та виду використання, з урахуванням вказаних вище положень ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України, не може свідчити про факт передачі земельної ділянки у користування відповідачу.

Крім того, вказаним вище листом від 17.11.2020 № 15-3454/8 Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації повідомив Чернігівську місцеву прокуратури про те, що «Площа поселення «Хутір Єньків-4» згідно з картою роздержавлення сільськогосподарського підприємства ім. Герасименка Анисівської сільської ради Чернігівського району у 1994 році складає 5,8 га. Згідно з Публічною кадастровою картою України площа земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:03:000:6194 становить 16,7533 га. Земельна ділянка з кадастровим номером 7425580500:03:000:6194 лише частково потрапляє в межі поселення «Хутір Єньків-4». Для вираховування орієнтовної вартості археологічної частини поселення «Хутір Єньків-4», розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 7425580500:03:000:6194 загальною площею 11,8271 га, необхідно знати точну площу земель історико-культурного призначення, що потрапляють в межі зазначеної земельної ділянки. Для цього необхідно провести археологічну розвідку. Без вихідних даних ОМЦ контролю та технагляду закладів культури і туризму не може визначити необхідні коефіцієнти, а отже і надати розрахунок орієнтовної вартості.»

Таким чином, з урахуванням вищевказаної інформації неможливо достеменно встановити площу земель історико-культурного призначення, що потрапляють в межі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:03:000:6194 площею 16.7533 га.

За змістом ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Статтею 212 ЗК України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи вказані приписи, суду належить в першу чергу перевірити чи має місце:

(1) самовільне зайняття земельної ділянки;

(2) якщо має, то чи надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що саме Відповідач здійснив таке зайняття.

Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

За положеннями ст. 73 ГПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи встановлюються на підставі доказів. Доказами ж є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює відповідні обставини. Ці дані встановлюються такими засобами:

(1) письмовими, речовими і електронними доказами;

(2) висновками експертів;

(3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, закріплений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі № 916/401/17).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до правових позицій Верховного Суду у постановах, зокрема, від 24.09.2020 у справі № 921/388/19, від 27.08.2020 у справі № 916/372/18, від 13.08.2020 у справі № 917/1060/19, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 908/394/19 та від 10 лютого 2021 року у справі № 916/1709/19.

З урахуванням відповідних висновків Верховного Суду, наведені вище обставини свідчить про те, що звертаючись з даним позовом прокурор належними засобами доказування не довів факту використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 7425580500:03:000:6194 площею 11,8271, а також площі земель історико - культурного призначення.

В свою чергу, відсутність факту самовільного захоплення земельної ділянки сама по собі виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності за порушення земельного законодавства і покладення на нього обов`язку повернути земельну ділянку державі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви Чернігівською обласної прокуратурою було сплачено 4 204,00 грн. судового збору, який покладається на прокурора в повному обсязі.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Анисівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-АМІС» про стягнення 72 380 грн. 70 коп. та зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2021.

Суддя А.С.Сидоренко