Рішення № 96003861, 05.04.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.2021 м. Ужгород Справа № 907/913/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали

за позовом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача Виробничого житлово-комунального підприємства, смт.

Кобилецька Поляна Рахівського району

про стягнення 13838,56 грн

секретар судового засідання – Корольчук М.М.

сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся з позовом, яким просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 13838,56 грн, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів ВЖКП Кобилецької-Полянської селищної ради. Позов заявлено з посиланням на ст. 1172 ЦК України, ст. 15-2 Водного кодексу України, ст. 20-2, 69Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 2102,00 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

В установлений судом строк відповідач надіслав суду заяву про розстрочку виконання судового рішення, якою визнав заявлену до стягнення суму збитків, однак, просить при прийнятті рішення розстрочити її стягнення рівними частинами на рік.

Надавши правову оцінку заяви відповідача в частині визнання позову на предмет законності та обґрунтованості, суд визнав за можливе прийняти її до уваги та застосувати в цій ситуації правила п. 4 ст. 191 та п. 3 ст. 185 ГПК України в сукупності.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 13.11.2013 по 16.07.2018 підприємство-відповідач самовільно (без дозволу на спеціальне водокористування) здійснював забір поверхневих вод об`ємом 35253 м. куб. на території смт. Кобилецька Поляна, чим спричинені збитки державі на суму 13838,56 грн. Вказані порушення статей 44, 49, 110 Водного Кодексу України, допущені відповідачем при здійсненні господарської діяльності виявлено під час здійснення планової перевірки інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області.

Заперечення відповідача

Відповідач в поданій суду заяві повідомив, що погоджється з позовними вимогами та бажає зробити все можливе для повного та добровільного погашення збитків в розмірі 13838,56 грн, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів шляхом перерахування сум на банківський рахунок Державної екологічної інспекції у Закарпатській області. Однак, пояснив, що на сьогоднішній день він перебуває у складному фінансовому становищі, що значно утруднить виконання рішення суду. Сума, яка буде заявлена до стягнення за даним рішенням ( сума основного боргу та судового збору), є досить великою для відповідача (заявника) і її разова сплата може привести до зупинки діяльності ВЖКП та його неплатоспроможності взагалі, в зв`язку з чим просить суд розстрочити її стягнення рівними частинами на рік.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

За результатами планової перевірки, проведеної в період з 06.07.2018 по 16.07.2018 інспекторами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в Виробничо житлово-комунальному підприємстві Кобилецько-Полянської селищної ради встановлено, що при ведені господарської діяльності підприємством не дотримуються вимоги природоохоронного законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів. Вказані порушення зафіксовані Актом, складеним за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №121/03.

В ході перевірки встановлено, що вказаним підприємством в період з 13.11.2013 до 16.07.2018 самовільно (без дозволу на спеціальне водокористування) здійснювалось використання поверхневих вод для надання послуг по водопостачанню населенню всього об`ємом 35253 м. куб.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009, зареєстрованої в Мін`юсті України від 14.08.2009 за № 767/16783 (зі змінами), проведено розрахунок розміру збитків, згідно з яким сума завданих державі збитків складає 13838,56 грн.

Факт завдання та розмір збитків відповідачем визнано, наслідком чого є його подана суду заява.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, зважаючи на наведене та керуючись правилами п.4 ст.191 ГПК України, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо клопотання про розстрочення виконання судового рішення

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання судового рішення на один рік шляхом внесення щомісячних платежів по 1328,38 грн. Таке клопотання обґрунтовано скрутним матеріальним становищем. Наявний розмір обігових коштів, який підтверджує додана до клопотання виписка з банківського рахунку про залишок коштів на рахунку підприємства в розмірі 3292,14 грн, не дає можливості боржнику одночасно забезпечити повне виконання рішення суду, а його примусове встягнення заблокує повністю господарську діяльність та призведе до неплатоспроможності підприємства.

Статтею 239 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено: "На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення".

Заявником (боржником) виявлено намір добровільно виконати рішення суду, однак негайному погашенню заборгованості перешкоджають фінансові показники його підприємницької діяльності, пов`язані зі специфікою ведення господарської діяльності, відсутність достатньо коштів на рахунку. Так, суду подано банківську виписку про залишок коштів на рахунку, який станом на 04.01.2021 складає 3292,14 грн.

Зважаючи на наведені відповідачем доводи та обґрунтування необхідності вжиття такої процесуальної дії, а також подані на їх підтвердження докази, враховуючи можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення збитків на суму 13838,56 грн в справі на десять місяців рівними частинами по 1383,86 грн щомісяця.

При вирішенні вказаного клопотання судом взято до уваги висновок, зроблений в рішенні Конституційного суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, відповідно до якого розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Розподіл судових витрат

За загальним правилом, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку задоволення позову судові витрати покладаються відповідача.

В той же час, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено особливий порядок розподілу судових витрат, зокрема, у випадку визнання відповідачем позову.

Так, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічну норму містить і частина 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин, суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 50 % сплаченого позивачем судового збору, а саме: в розмірі 1051,00грн.

Інша ж частина судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, тобто позивача, за ухвалою суду (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись ст. ст. 12, 74, 129, 130, п .4 ст.191, ст. ст. 236-240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виробничого житлово-комунального підприємства (90620, Закарпатська обл., Рахівський район, смт. Кобилецька Поляна, вул. Павлюка, 175, код ЄДРПОУ 31880143) збитки в розмірі 13838,56 грн (тринадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 56 коп.) з зарахуванням на рахунок УК у Рахів. р/смт. Коб.Поляна, р/р UA128999980333149331000007214; Назва банку одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код платежу 24062100, код ЄДРПОУ 37862638), розстрочивши виконання рішення в цій частині на десять місяців шляхом сплати щомісячно не пізніше 25 числа кожного календарного місяця по 1383,86 грн, а саме:

- не пізніше 25 квітня 2021 року – 1383,86 грн (одна тисяча триста вісімдесят три гривні 86 коп.);

- не пізніше 25 травня 2021 року – 1383,86 грн (одна тисяча триста вісімдесят три гривні 86 коп.);

- не пізніше 25 червня 2021 року - 1383,86 грн (одна тисяча триста вісімдесят три гривні 86 коп.);

- не пізніше 25 липня 2021 року -1383,86 грн (одна тисяча триста вісімдесят три гривні 86 коп.);

- не пізніше 25 серпня 2021 року - 1383,86 грн (одна тисяча триста вісімдесят три гривні 86 коп.);

- не пізніше 25 вересня 2021 року - 1383,86 грн (одна тисяча триста вісімдесят три гривні 86 коп.);

- не пізніше 25 жовтня 2021 року -1383,86 грн (одна тисяча триста вісімдесят три гривні 86 коп.);

- не пізніше 25 листопада 2021 року - 1383,86 грн (одна тисяча триста вісімдесят три гривні 86 коп.).

3. Стягнути з Виробничого житлово-комунального підприємства (90620, Закарпатська обл., Рахівський район, смт. Кобилецька Поляна, вул. Павлюка, 175, код ЄДРПОУ 31880143) на користь Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (88018. Закарпатська обл., м. Ужгород. вул. Швабська, 14, код ЄДРПОУ 30815668) 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Андрейчук