Рішення № 96003857, 05.04.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.2021 м. Ужгород Справа № 907/12/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача Приватного підприємства “Антік Плюс”, м. Ужгород

про стягнення 142756,10 грн

секретар судового засідання – Корольчук М.М.

представників сторін не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся з позовом, яким просить стягнути з відповідача - Приватного підприємства “Антік Плюс”, орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою після розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 52-17/06-08 від 09.10.2017, за період з 01.08.2019 до 27.01.2020 в розмірі 113695,61 грн, а також пеню за період з 15.08.2020 до 27.01.2020 в розмірі 29060,49 грн. Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 509, 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 25.01.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 2141,34 грн сплаченого судового збору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу та вручена адресату 30.01.2021, про що зроблено відмітку на повідомленні про вручення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не повернув об`єкт оренди після розірвання Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 52-17/06-08 від 09.10.2017 в судовому порядку, в зв`язку з чим йому нараховано та поставлено вимогу про стягнення орендної плату за фактичне користування земельною ділянкою. Заявлений до стягнення період охоплює: 01.08.2019 до 27.01.2020 в розмірі 113695,61 грн. Крім того, позивачем за період з 15.08.2020 до 27.01.2020 нараховано та поставлено вимогу про стягненні пені в розмірі 29060,49 грн.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством “Антік Плюс” (орендар, відповідач) 09 жовтня 2017 року укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належать до державної власності № 52-17/06-08, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: частину теплового цеху площею 654,3 кв.м. (далі - Майно) (реєстровий № 00100227.20.АААДКВ799), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Електрозаводська, 4 та перебуває на балансі Відокремленого підрозділу “Західна електроенергетична система” Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, код ЄДРПОУ 20851817 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.06.2017 року та становить за незалежною оцінкою 1844 472 грн без ПДВ. Майно передається в оренду з метою: 339,1 кв.м. - розміщення складів та 315,2 кв.м. - розміщення гаражів (п.п. 1.1. та 1.2. Договору) Факт передачі нежитлових приміщень в оренду за Договором стверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі майна від 09.10.2017.

Згідно з п. 5.3 Договору оренди, Відповідач зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Розділом 3 Договору, сторони визначили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2017 року – 23078,91 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць з врахуванням чинного законодавства. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. п. 3.1., 3.3. та 3.6. Договору).

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За умовами п. п. 10.1. та 10.2. Договору строк дії оренди з 09.10.2017 року по 08.10.2066 року. Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати – до виконання зобов`язань.

В подальшому, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.08.2019 № 907/200/19 Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належать до державної власності № 52-17/06-08 від 09.10.2017 розірвано.

Пунктом 10.9. Договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу, за участю Орендодавця. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно з актом приймання-передавання (повернення) орендованого майна (згідно з договором оренди № 52-17/06-08 від 09 жовтня 2017) від 27.01.2020 Орендар повернув, а Балансоутримувач прийняв частину теплового цеху площею 654,3 кв.м., що знаходяться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Електрозаводська,4.

Поряд з цим, пунктом 3.11 Договору оренди сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Враховуючи те, що об`єкт оренди повернуто тільки 27.01.2020, позивачем заявлено вимогу про сплату орендної плату за весь час фактичного користування майном. Так, з врахуванням рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2020 року № 907/596/19, яким задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 115331,96 грн заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.02.2019 року по 01.08.2019 року та 20435,48 грн пені, заявлений до стягнення період в межах цього позову складає з 01.08.2019 до 27.01.2020, а сума боргу визначена позивачем у розмірі 113 695,61 грн.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов`язання за договором найму (оренди) в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 2, 18, 19, 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату встановлену договором своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; за невиконання зобов`язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено що укладений між сторонами спорі договір оренди було розірвано в судовому порядку (рішення суду від 07.08.2019 № 907/200/19).

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України унормовано, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Рішення суду № 907/200/19 від 07.08.2019 набрало законної сили відповідно до ухвали Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2019. Таким чином, укладений між сторонами у спорі Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належать до державної власності № 52-17/06-08 від 09.10.2017 вважається розірваним з 25.10.2019, і до цієї дати орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у встановленому договором порядку та розмірі.

Поряд з цим, враховуючи положення пункту 10.9 Договору, з 26.10.2019 у орендаря виник обов`язок повернути об`єкт оренди протягом трьох днів. Однак, об`єкт було повернуто лише 27.01.2020 (Акт приймання-передачі від 27.01.2020).

З аналізу норм орендного законодавства слід дійти висновку, що припинення договору оренди шляхом припинення строку дії договору найму не звільняє відповідача від сплати орендної плати за час фактичного користування майном. Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Сторони також погодили обов`язок орендаря сплачувати орендну плату до дня повернення об`єкта оренди та складання відповідно акту по час повернення об`єкта суборенди та складання відповідного акту (пункт 3.11).

Оскільки після розірвання договору 25.10.2019 акт про повернення майна з оренди сторонами підписаний був лише 27.01.2020, нарахування позивачем плати за користування майном за цей період є підставним та обґрунтованим.

Як стверджує позивач, відповідач не вносив орендну плату в установленому розмірі протягом заявленим ним період з 01.08.2019 до 27.01.2020, тобто ні в період дії договору(до 25.10.2019), ні після його закінчення (аж до моменту повернення об`єкта з оренди).

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, перевіривши нарахування орендної плати за період з 01.09.2019 до 27.01.2021, суд дійшов висновку, що такі нараховані вірно, тому позовні вимоги про стягнення 113695,61 грн підлягають до задоволення повному обсязі.

Щодо пені

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Окрім того, нарахування позивачем відповідачеві пені повинно відповідати встановленим правилам. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами Договору сторони не погодили інший період нарахування пені.

Разом з тим, договірні санкції підлягають нарахуванню лише до дати розірвання договору, оскільки з моменту розірвання договору він більше не діє.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума вирахувана зі суми боргу відповідача, розрахованого валовим способом і включає заборгованість за минулі періоди, крім того охоплює період поза межами строку дії договору, тобто після його розірвання в судовому порядку.

Судом здійснено перерахунок пені за кожен місяць окремо за період з 01.08.2019 до 25.10.2019, з врахуванням встановленого договором строку оплати- не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, тому сума пені, що підлягає до задоволення складає 5098,54 грн, в решті ж – позивачу належить відмовити.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 1781,91 грн. витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Антік Плюс” ( 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 142/2, код ЄДРПОУ 34888318) в Державний бюджет заборгованість з орендної плати в сумі 113695,61 грн (сто тринадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 61 коп.) та пеню в сумі 5098,54 грн( п`ять тисяч дев`яносто вісім гривень 54 коп.) з зарахуванням на р/р UA618999980000031112094007002, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Отримувач: УК у м. Ужгороді/м. Ужгород/22080300, код ЄДРПОУ 38015610, призначення платежу:

*22080300*34888318*№ 52-17/06-08*09.10.2017*42899921*1*-орендна плата;

*22080300*34888318*№ 52-17/06-08*09.10.2017*42899921*2*-пеня.

3. Стягнути з Приватного підприємства “Антік Плюс” ( 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 142/2, код ЄДРПОУ 34888318) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях(вул. Січових Стрільців, 3, м. Львів, 79007, р/р 35210030057855, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 42899921) 1781,91 грн (одна тисяча сімсот вісімдесят одна гривня 91 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України..

Суддя Л.В. Андрейчук