Рішення № 96003193, 24.03.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2021 р. Cправа № 902/1074/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Смичку Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

до фермерського господарства "Дружба-Л", с. Гопчиця Погребищенського району Вінницької області

про стягнення 212270,24 грн шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки

представники сторін в судове засідання не з`явилися.

В С Т А Н О В И В :

04.11.2020 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, подана в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про стягнення з фермерського господарства "Дружба-Л" 212270,24 грн шкоди, нарахованої за самовільне зайняття земельної ділянки історико-культурного призначення державної власності площею 27,3919 га, що розташована на території Гопчицької сільської ради Погребищенського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Ухвалою суду від 09.11.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1074/20, вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.12.2020.

18.12.2021 до суду надійшла заява представника відповідача адвоката ДробахиС.В. про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та відзив разом з доданими документами.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову зокрема з тих підстав, що земельна ділянка з кадастровим номером 05234816006:02:000:0086 згідно даних з Державного земельного кадастру відноситься до земель запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Таким чином, відповідач твердить, що вказана земельна ділянка неправомірно віднесена позивачем та прокурором до категорії земель історико-культурного призначення. Держава в особі її уповноважених органів, не внесла розташовану на земельній ділянці пам`ятку археології до Державного реєстру нерухомих пам`яток України з виготовленням облікової документації, не встановлено навколо об`єкту охоронних знаків; не укладено охоронного договору, не здійснено реєстрацію земельної ділянки як історико-культурної шляхом занесення відповідних даних до Державного земельного кадастру.

Крім того, на думку відповідача, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки проведено з порушенням чинного законодавства, оскільки розрахунок шкоди здійснювався для земельної ділянки історико-культурного, а не сільськогосподарського призначення.

За результатами підготовчого судового засідання, яке відбулося 22.12.2020, судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про його відкладення на 02.02.2021.

Поряд з тим, ухвалою суду від 18.01.2021 підготовче засідання у справі №902/1074/20 призначено на 18.02.2021 року у зв`язку із проходженням суддею Нешик О.С., на підставі наказу Господарського суду Вінницької області "Про дистанційне навчання суддів Лабунської Т.І. та Нешик О.С." №2-К від 15.01.2021, підготовки суддів місцевих господарських судів згідно з Календарним планом підготовки суддів для підвищення кваліфікації на 2021 рік з 01 по 05 лютого 2021.

Вказаною ухвалою суду зобов`язано прокурора та позивача надавши відповідь на відзив з дотриманням вимог ст.166 ГПК України, а також зобов`язано прокурора та позивача до призначеного судового засідання надати усі наявні документи (зокрема, які визначені п.3 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України за №158 від 11.03.2013) на підтвердження статусу об`єкта, розташованого на спірній земельній ділянці до культурної спадщини, та відповідно землі - до земель історико - культурного призначення.

22.01.2021 від позивача - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до суду надійшла відповідь на відзив.

25.01.2021 від прокурора до суду надійшли пояснення разом з доданими документами та відповідь на відзив.

03.02.2021 на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2021 від прокурора надійшли пояснення на підтвердження статусу об`єкта, розташованого на спірній земельній ділянці до культурної спадщини, та відповідно землі - до земель історико-культурного призначення.

Прокурор та позивач в поданих суду поясненнях, а також у відповіді на відзив зазначають про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0523481600:02:000:0086, розташована пам`ятка археології - поселення черняхівської культури місцевого значення III-IV ст. н.е. Вищевказана пам`ятка міститься у переліку пам`яток археології Вінницької області, що оприлюднений на офіційному сайті Управління культури та мистецтв Вінницької ОДА. Відсутність історичної пам`ятки у Державному реєстрі не свідчить про її відсутність в натурі і не позбавляє її відповідного правового режиму охорони. Факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем зафіксовано актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №178/0112АП/02/01/-19 від 14.06.2019, актом обстеження земельної ділянки №0-2-0.441-426/90-19 від 14.06.2019, які відповідачем не оскаржені.

05.02.2021 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. У вказаних запереченнях відповідач зазначав зокрема про недоведення позивачем вини відповідача у заподіянні шкоди самовільним зайняттям земельної ділянки, так як до адміністративної відповідальності голова ФГ "Дружба-Л" не притягувався, що підтверджується постановою про закриття адміністративної справи від 18.06.2019 №178/0062По/05/01/-19, вироку у кримінальній справі, який набрав законної сили матеріали справи не містять.

З метою надання відповідачу часу, необхідного для ознайомлення з матеріалами справи та подачі додаткових пояснень 18.02.2021 судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 09.03.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.

09.03.2021 від позивача до суду надійшли пояснення.

09.03.2021 в судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.03.2021.

23.03.2021 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.

На визначену судом дату 23.03.2021 в судове засідання з`явилися прокурор та представник відповідача.

Представник позивача правом участі в судовому засіданні не скористався.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Прокурор в судовому засіданні 23.03.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні 23.03.2021 проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення - 24.03.2021.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення (24.03.2021) представники сторін в судове засідання не з`явилися.

В судовому засіданні 24.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.06.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 0523481600:020000086, площею 27,3919 га, яка розташована на території Гопчицької сільської ради Погребищенського району Вінницької області за межами населеного пункту с.Гопчиця.

Згідно акту обстеження №0-2-0.441-426/90-10 частина вищевказаної земельної ділянки використовується Фермерським господарством "Дружба-Л" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правовчину щодо такої земельної ділянки.

За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області складено акт №178/0112АП/02/01-19 про порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та абзацу 15 ст.1 Закону України "Про Державний контроль за використанням та охороною земель".

18.06.2019 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Цибко В.В. винесено припис №178/0142ПР/03/01-19 про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання - ФГ "Дружба-Л" вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.

Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення №178/0068ПТ/04/01/-19 від 18.06.2019.

18.06.2019 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Цибко В.В. винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі ст.ст. 33, 244, пункту 1 ст.247, 253, 276-278, 283 п. 3 частини 1 та частини 2 про адміністративні правопорушення з посиланням на те, що в діях голови ФГ "Дружба-Л" ОСОБА_1 є ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.197-1 Кримінального кодексу України.

18.06.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на підставі постанови КМУ №963 від 25.07.2007 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ФГ "Дружба-Л" земельної ділянки історико-культурного призначення площею 27,3919 га, яка становить 212270,24 грн.

18.06.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області голові ФГ "Дружба-Л" Лісовому О.Ю. вручено повідомлення щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки з вимогою сплатити 212270, 24 грн в добровільному порядку в 15 денний термін з моменту отримання повідомлення.

03.07.2019 Погребищенським ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12019020270000150 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 Кримінального кодексу України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки історико-культурного призначення, що розташована за межами с.Гопчиця Погребищенського району Вінницької області.

Оскільки в добровільному порядку відповідач заподіяну шкоду в розмірі 212270,24 грн не відшкодував, а Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з липня 2019 року належних заходів щодо стягнення заподіяної шкоди не вжило, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди.

Приписами ст.16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка її завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). У науці цивільного права акт завдання шкоди прийнято поділяти на такі складові елементи: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв`язок між двома першими елементами; в) вина завдавача шкоди.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди, прокурор та/або позивач повинні довести наявність шкоди (її розмір), протиправність дій відповідача, та причинний зв`язок між шкодою позивача та протиправними діями відповідача.

Прокурор та позивач свої позовні вимоги ґрунтують на протиправній поведінці Фермерського господарства "Дружба-Л", яка полягає у самовільному користуванні земельною ділянкою історико-культурного призначення без достатніх на це правових підстав.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" №7 від 16.04.2004 у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 цього ж Кодексу.

За приписами частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Нормами статей 152, 156 Земельного кодексу України закріплено, що: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Судом встановлено, що 14.06.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 0523481600:020000086, площею 27,3919 га, яка розташована на території Гопчицької сільської ради Погребищенського району Вінницької області за межами населеного пункту с.Гопчиця.

Згідно акту обстеження №0-2-0.441-426/90-10 частина вищевказаної земельної ділянки використовується Фермерським господарством "Дружба-Л" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правовчину щодо такої земельної ділянки.

За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області складено акт №178/0112АП/02/01-19 про порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та абзацу 15 ст.1 Закону України "Про Державний контроль за використанням та охороною земель".

18.06.2019 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Цибко В.В. винесено припис №178/0142ПР/03/01-19 про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання - ФГ "Дружба-Л" вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.

Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення №178/0068ПТ/04/01/-19 від 18.06.2019.

18.06.2019 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Цибко В.В. винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі ст.ст. 33, 244, пункту 1 ст.247, 253, 276-278, 283 п.3 частини 1 та частини 2 про адміністративні правопорушення - оскільки в діях голови ФГ "Дружба-Л" ОСОБА_1 є ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.197-1 Кримінального кодексу України.

18.06.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на підставі постанови КМУ "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" №963 від 25.07.2007 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ФГ "Дружба-Л" земельної ділянки історико-культурного призначення площею 27,3919 га, яка становить 212270,24 грн.

Розмір шкоди, який є предметом даного позову, підлягає доведенню, оскільки є оціночним поняттям та підлягає доказуванню у межах розгляду даної справи.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" №963 від 25.07.2007 (далі - Методика).

Так, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель та для земель житлової та громадської забудови за встановленими формулами, закріпленими у п.4 Методики. При цьому, складові формул для визначення розміру шкоди для земель житлової та громадської забудови та інших категорій земель є різними в залежності від категорії земель за цільовим призначенням.

Відповідно до п.4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), визначається за такою формулою:

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі, де

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначається відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 738.

Прокурор в обґрунтування розміру шкоди посилається на розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, виконаний державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області (а.с.41, т.1). Із розрахунку слідує, що розмір шкоди розрахований за формулою, визначеною для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови).

Для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, були визначені наступні показники:

- категорія земель за основним цільовим призначенням (графа 3 розрахунку) - землі історико-культурного призначення;

- форма власності - державна.

Отже, виходячи з того, що чинним законодавством передбачено дві різні формули щодо розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, при визначенні розміру такої шкоди слід враховувати категорію земель самовільно зайнятої земельної ділянки.

Стаття 19 Земельного кодексу України визначає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

До земель історико-культурного призначення, в силу вимог ст. 53 ЗК України, належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відомості про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, як передбачено ч.1 ст.1 Закону України "Про державний земельний кадастр", містяться в єдиній державній геоінформаційній системі - Державний земельний кадастр.

За приписами ст.2 цього Закону Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Згідно зі статтею 3 цього Закону Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.2 ст.6 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст; індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу; кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру; Поземельні книги (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що індексною кадастровою картою (планом) є картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану).

У відповідності до ч.1 ст.20 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 цього Кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Предметом позову у даній справі є стягнення з позивача шкоди у розмірі 212270,24 грн, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки історико-культурного призначення державної форми власності площею 27,3919 га з кадастровим номером 0523481600:02:000:0086, що розташована на території Гопчицької сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 0523481600:02:000:0086, віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення (а.с.83, том 1).

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього й майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до історичних об`єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

За статтею 3 вказаного Закону державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи культурної спадщини, до яких належать: центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Управління в порядку, установленому законом, історико-культурними заповідниками державного значення належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини (пункт 7 частини першої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Згідно із статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до частини першої статті 150 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (стаття 96 ЗК України) на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення.

За приписами статей 53, 54 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам`ятні місця, пов`язані з історичними подіями; б) городища, кургани, давні поховання, пам`ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель (частина друга статті 54 ЗК України).

Крім того, Закон України "Про охорону культурної спадщини" визначає певний статус, правовий режим використання та захист для кожного виду об`єктів культурної спадщини.

Доказів зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0523481600:020000086, площею 27,3919 га, яка розташована на території Гопчицької сільської ради Погребищенського району Вінницької області за межами населеного пункту с. Гопчиця у порядку, визначеному ч.2 ст.20 Земельного кодексу України, суду не надано тому підстави для віднесення вказаної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення відсутні.

У пункті 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деяк питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011 роз`яснено, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; - протокол про адміністративне правопорушення; - припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); - акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0523481600:020000086, площею 27,3919 га, яка розташована на території Гопчицької сільської ради Погребищенського району Вінницької області за межами населеного пункту с.Гопчиця, станом на час розгляду справи не належить до земель історико-культурного призначення, нарахування шкоди, з посиланням на її заподіяння самовільним зайняттям земельної ділянки як "землі історико-культурного призначення" є безпідставним. Доказів протилежного у справу не подано.

З огляду на вищенаведене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч.1 ст.6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 231, 233, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Згідно з приписами ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Копію рішення надіслати згідно переліку рекомендованими листами з поштовим повідомленням про вручення та додатково на наступні електронні адреси: прокурора ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), позивача ( vinnytsia@land.gov.ua ), представнику відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Повне рішення складено 05 квітня 2021 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. 4прим.:

1 - до справи;

2 - прокурору (вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21001);

3 - позивачу (вул.Келецька, 63, м.Вінниця, 21027);

4 - відповідачу (с.Гопчиця, Погребищенський район, Вінницька область, 22216)