Рішення № 96001836, 01.03.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/684/21

№ 2/183/2047/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Городецького Д. І.

секретаря судового засідання - Пономаренко О.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в:

08 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що з червня 2011 року вона з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та займалися спільним побутом.

Під час проживання у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначила, що після народження дитини, а саме з травня 2013 року сімейні відносини з відповідачем були припинені, син проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

На підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2014 року у справі № 183/5046/14, з відповідача ОСОБА_3 на її користь стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 30 липня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач з моменту ухвалення рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини не здійснив жодної виплати, у зв`язку з чим станом на 01 лютого 2021 року виникла заборгованість по аліментах в розмірі 55 531,00 грн.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 з дня народження дитини не цікавився та не цікавиться життям та внутрішнім світом дитини, не цікавиться навчанням дитини, не відвідує дитину та не бере участі у вихованні дитини та не приймає участі у матеріальному забезпечення дитини

Посилаючись на те, що батько дитини самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, ухиляється від їх виконання, позивач ОСОБА_1 просила суд: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 10 лютого 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з`явилися, згідно заяви представника позивача, остання просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з`явився, в той же час звернувся до суду з заявою, в якій просив подальший розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області,в своїй заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У відповідності до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В зв`язку з тим, що відповідач визнав позов, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що сторони з червня 2011 року перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та займалися спільним побутом.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_3 є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 367, зроблений 07 червня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07 червня 2012 року.

У відповідності до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2014 року справа № 183/5046/14, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 30 липня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з розрахунком, проведеного головним державним виконавцем Новомосковського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Червоноштан О.І., у відповідача ОСОБА_3 станом 01 лютого 2021 року рахується заборгованість по аліментах в розмірі 55 531,00 грн. З розрахунку проведеного за період з серпня 2014 року по січень 2021 року вбачається, що відповідач жодного разу не здійснив виплати на утримання дитини.

Відповідач ОСОБА_3 не заперечував того факту, що з травня 2013 року сімейні відносини між ним і позивачем були припинені, та він свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 та знаходиться на її повному утриманню.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 починаючи з травня 2013 року самоусунувся від здійснення своїх батьківських обов`язків щодо дитини, не цікавиться її здоров`ям, фізичним, духовним та моральним розвитком, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не спілкується з ним та не відвідує його.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, лю6ові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та и людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Оскільки дитина проживає разом з матір`ю, тобто позивачем ОСОБА_1 , вона має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківства.

Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України, батько (мати) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. В пункті 16 даної Постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. А тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 455/0/2-21 від 25 лютого 2021 року встановлено, що батько дитини ОСОБА_3 більше 8 років не спілкується з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проявляє до нього батьківської турботи. Знаючи про місце проживання своєї дитини ніколи не відвідував його, не виявляв бажання спілкуватися з ним, матеріально не утримував, повністю усунувся від виконання батьківських обов`язків. За рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 16.09.2014 року з ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно. Однак, з моменту стягнення аліментів, ОСОБА_3 жодного разу їх не сплатив, станом на 01 лютого 2021 року має заборгованість в розмірі 55 531,00 грн. відповідно до інформації навчального закладу від 12.02.2021 року за вих. № 20, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учнем 3-В класу СЗОШ № 6 м. Новомосковська. Мати дитини, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню свого сина, постійно цікавиться його успіхами у навчанні, відвідує батьківські збори, спілкується з класним керівником. Дитина забезпечена необхідним шкільним приладдям, завжди має охайний вигляд. Інтелектуальні здібності дитини відповідають його віку. Родина позивача ОСОБА_1 проживає в облаштованій трьохкімнатній квартирі, матір`ю створені всі умови для проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він має окреме місце для відпочинку та занять, забезпечений одягом, постільною білизною, продуктами харчування, комп`ютерною технікою. Мати піклується про його духовний та моральний розвиток, забезпечує здобуття дитиною освіти, готує її до самостійного життя. За період навчання дитини в закладі з 01 вересня 2018 року батько ОСОБА_3 , жодного разу не відвідав школу, ніколи не цікавився справами сина та його успіхами в навчанні, не спілкується з класним керівником хлопчика. Під час бесіди спеціаліста служби з дитиною з`ясувалося, що ОСОБА_3 практично не пам`ятає свого біологічного батька. Вбачається тісний емоційний зв`язок дитини з мамою та відсутність батька, як члена сім`ї. За словами хлопчика, найважливішою, найбільш значимою людиною для нього є мама, до якої він звертається за порадою, допомогою та підтримкою. Єдиний чоловік, який приймає участь у вихованні дитини - є дідусь ОСОБА_5 (батько відповідача ОСОБА_3 ), який підтримує особистий зв`язок з онуком, надає матеріальну допомогу на його утримання. Більш того, ОСОБА_3 сприймає його, як свого батька.

В своєму висновку орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав стосовно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до переконання, що позивачем доведений той факт, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, протягом тривалого часу, а саме, з травня 2013 року не цікавився долею дитини, не спілкується з нею, не цікавиться її життям та здоров`ям, не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, повністю обірвав з нею зв`язок, тобто, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положенням п. 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 908,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України розподіл судових витрат необхідно здійснити таким чином: позивачу ОСОБА_1 з Державного бюджету повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 904,00 грн, що становить 452,00 грн., та зобов`язати відповідача ОСОБА_3 сплатити позивачу 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 452,00 грн.; недоплачений позивачем судовий збір в сумі 4,00 грн. стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141-142, 200, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області (актовий запис про народження № 367, зроблений 07 червня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків суми судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при поданні позову в розмірі 452,00 грн. (чотириста п`ятдесят дві грн. 00 коп.).

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією № 57 від 03.02.2021 р. в розмірі 452,00 грн. (чотириста п`ятдесят дві грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у вигляді недоплаченої суми судового збору р в сумі 4,00 грн. (чотири грн. 00 коп.).

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 01 березня 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький