Вирок № 96001564, 05.04.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6737/20

(1-кп/199/243/21)

ВИРОК

іменем України

05.04.2021 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Воробйова В.Л.

при секретарі - Романькової О.А.

за участю прокурора - Кузьменко К.О.

потерпілої - ОСОБА_1

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - Грищенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро кримінальне провадження №12020040030001646 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Троїцьке Петропавлівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого майстром у ТОВ «ЮВСК», не одруженого, не маючого на своєму утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

відповідно до обвинувального акту від 29.09.2020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

02.09.2020 року близько 20.10 годин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 211040» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Калиновій з боку проспекту Слобожанського в напрямку вулиці Янтарної міста Дніпра. Під час руху ОСОБА_2 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину вулиці Калинової зліва направо за напрямком руху автомобіля, якого він об`єктивно здатний був виявити, заходів до своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не прийняв, внаслідок чого в районі будинку 74 по вулиці Калиновій відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_4 .

Внаслідок наїзду пішоходові ОСОБА_4 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: садна у лобній ділянці ліворуч, на зовнішній поверхні правої вушної раковини, на зовнішній поверхні лівого плечового суглобу, на зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині, на зовнішній поверхні правого плеча у нижній третині, на зовнішній поверхні правого передпліччя у всіх третинах, на передній поверхні лівої гомілки у верхній третині на 32 см. догори від підошвеної поверхні стоп, на передній поверхні лівої гомілки у нижній третині, на 12 см. догори від підошвеної поверхні стоп, на зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, на задній поверхні лівої гомілки у нижній третині, на висоті 11 см. догори від підошвеної поверхні стоп, на зовнішній поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу, на зовнішній поверхні лівої стопи, на задньо-зовнішній поверхні правої гомілки у нижній третині, на відстані 13,5 см. догори від підошовної поверхні стоп, поодинокі поверхневі ранки на тілі саден на зовнішній поверхні правого плеча у нижній третині та на зовнішній поверхні правого передпліччя; синці у верхній третині лівого плеча, у верхній третині лівого плеча, у верхній третині правого плеча по всіх поверхнях, на правій задньо-бічній поверхні тулуба, розташовуючись від середньо-пахвової до задньо-пахвової лінії, по задньо-зовнішній поверхні правого стегна у середній та нижній третинах, з розповсюдженням на задню поверхню правої гомілки у верхній третині, на 41 см. від підошовної поверхні стоп, на внутрішній поверхні правого стегна з переходом на гомілку у верхній та середній її третинах, на 27 см. догори від підошовної поверхні стоп, на задньо-внутрішній поверхні лівого стегна з переходом на задньо-внутрішню поверхню лівої гомілки у верхній третині, на 37 см. догори від підошовної поверхні стоп; ділянка смуго подібної форми світло-коричневого кольору з чіткими межами по задній поверхні правого стегна у середній третині, на висоті 55см. догори від підошовної поверхні стоп; вогнищеві крововиливи під м`якими мозковими оболонками на базальній поверхні мозку в області полюсів правої та лівої лобних часток та лівої скроневої частки; набряк головного мозку з ділянками розрідження нейропілю й енцефалолізисом, проявами дистрофічно-некротичних змін з нейрональним випадінням, пере фокальною гліальною та мезенхімальною реакцією, дрібно вогнищевими крововиливи та мікрогеморагіями в речовину мозку; вогнищеві крововиливи у прикореневих ділянках обох легень та між їх частками; кишеноподібне відшарування шкіряних покривів та підшкіряної жирової клітковини з частковим розмізженням її та підлеглих м`язів на правій задньо-бічній поверхні тулуба, на задньо-зовнішній поверхні правого стегна та гомілки; перелом 3 ребра праворуч по середньо-ключичній лінії та 7,8,9 ребер праворуч по навколо хребтовій лінії; перелом правої плечової кістки, переломи правої великогомілкової та малогомілкової кісток; розповсюджені інфільтруючи крововиливи з макрофагальною та продуктивною реакцією у м`яких тканинах навколо місць переломів, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які в даному випадку призвели до настання смерті ОСОБА_4 .

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_2 , керуючи зазначеним транспортним засобом,порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України (далі стисло по тексту ПДР), а саме, "у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди", невиконання якого знаходиться в причинному зв`язку з наслідками що настали.

Обвинувачений ОСОБА_2 провину визнав повністю. Суду показав, що він 02.09.2020 року близько 20.10 годин керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 211040» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 50 км/год у крайній лівій смузі по вулиці Калиновій з боку проспекту Слобожанського в напрямку вулиці Янтарної. В районі буд.74 по вул.Калиновій він перестроївся з крайньої лівої у крайню праву смугу для руху, оскільки автомобіль, що рухався попереду зменшив швидкість руху. При зміні напрямку свого руху, він побачив двох пішоходів, які спочатку стояли на роздільній смузі, а потім почали перетинати проїзну частину дороги з ліва на права по ходу його руху з якими відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі стисло по тексту ДТП). Так, одного пішохода він зачепив боковим дзеркалом, а на іншого - ОСОБА_4 передньою лівою частиною свого автомобіля скоїв наїзд. Після ДТП він зупинився та намагався надати медичну допомогу потерпілому, а інший пішохід згодом з місця пригоди зник. Визнає, що порушив п. 12.3 ПДРУ у зв`язку із чим ДТП сталася. Зазначає, що дорожніх знаків, що обмежують швидкість руху не було та в нього не було обмеженої оглядовості, при цьому ДТП сталася на відстані близько 20 метрів після пішохідного переходу, а від потерпілого було чути запах алкоголю. Просить врахувати щире каяття та повне відшкодування шкоди потерпілій. У зв`язку з ДТП надав допомогу ОСОБА_1 на витрати у розмірі 70000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.337, п.1,2,3,4 ч.1 ст.368 КПК України суд вважає, що мало місце діяння, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_2 , це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та ОСОБА_2 винен у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що підтверджується доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими судом та дослідженими під час судового розгляду, а саме:

-показаннями суду потерпілої ОСОБА_1 , що загиблий ОСОБА_4 є її дядько та 02.09.2020 року їй зателефонувала жінка дядьки та повідомила, що він потрапив у ДТП. З`ясувавши, що він перебуває у лікарні ім. І.І.Мечникова вирушила до нього. Про обставини ДТП він їй не повідомляв та вона їх не знає. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_2 надавав грошову допомогу на загальну суму 70000,00 грн. Цивільний позов підтримує в повному обсязі, але загальну суму витрат понесених нею та її родичами в частині матеріальної шкоди у розмірі 400000,00 грн. підтвердити не може, як не може пояснити та підтвердити розмір понесених матеріальних збитків у сумі 400000,00 грн. Вказує, що вона особисто не витрачала грошових коштів на поховання загиблого ОСОБА_4 . Просить обвинуваченого суворо не карати, застосувати до нього покарання яке не пов`язане з позбавленням волі;

-протоколом огляду місця ДТП, схемою і фототаблицею від 02.09.2020, згідно яких місце ДТП сталося за адресою: місто Дніпро, вул.Калинова, район буд. 74, вид події - наїзд на пішохода; вид та стан покриття - асфальтобетон, сухий; встановлені дорожні знаки - 5.35.1; умови освітленості - освітлюється міським освітленням; об`єкти, що обмежують оглядовість - відсутні; локалізація пошкоджень транспортного засобу - деформовано капот, крило, розбито лобове скло; завантаженість транспортного засобу - без вантажу; гальмівні системи, рульове керування, колеса і шини, зовнішні світлові прилади, сигнал, склоочисники, склоомивачі, дзеркала заднього вигляду, справні, наявність на склі предметів або покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують його прозорість - в нормі; сліди шин - довжиною 17.4 м.;

-копією посвідчення водія серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що ОСОБА_2 має право керувати транспортними засобами за категоріями: A,B,C; дійсне до 05.09.2044 року;

-копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, з якого вбачається, що власником автомобіля «ВАЗ 211040» реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_5 ;

-довідкою №926 КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня І.І. Мечникова», що ОСОБА_4 надана медична допомога з приводу: поєднаної травми, СГМ, множинних саден лобної ділянки;

-копією лікарського свідоцтва про смерть №1728 від 08.09.2020 року, згідно якого ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у стаціонарі КЗ «ДОКЛМ» ДОР. Зазначено, що до смерті призвели хвороби: поліорганна недостатність (безпосередня причина смерті), інші уточнені травми декількох ділянок тіла, сумісна тупа травма тіла, пішохід травмований при зіткненні з легковим автомобілем. Обставини, при яких відбулася травма - пішохід травмований в умовах дорожньо-транспортної пригоди;

-копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 09.09.2020 року, згідно якого ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 про що 09.09.2020 року складено відповідний актовий запис №1023;

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №4092, складеного о 23-55 годині 02.09.2020 року, заповненого 10.09.2020 року, згідно якого у ОСОБА_2 ознак сп`яніння не виявлено;

-висновком експерта №1728/442-Е від 23.09.2020, згідно якої на трупі потерпілого ОСОБА_4 наявні тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: садна у лобній ділянці ліворуч, на зовнішній поверхні правої вушної раковини, на зовнішній поверхні лівого плечового суглобу, на зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині, на зовнішній поверхні правого плеча у нижній третині, на зовнішній поверхні правого передпліччя у всіх третинах, на передній поверхні лівої гомілки у верхній третині на 32 см. догори від підошвеної поверхні стоп, на передній поверхні лівої гомілки у нижній третині, на 12 см. догори від підошвеної поверхні стоп, на зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, на задній поверхні лівої гомілки у нижній третині, на висоті 11 см. догори від підошвеної поверхні стоп, на зовнішній поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу, на зовнішній поверхні лівої стопи, на задньо-зовнішній поверхні правої гомілки у нижній третині, на відстані 13,5 см. догори від підошовної поверхні стоп, поодинокі поверхневі ранки на тілі саден на зовнішній поверхні правого плеча у нижній третині та на зовнішній поверхні правого передпліччя; синці у верхній третині лівого плеча, у верхній третині лівого плеча, у верхній третині правого плеча по всіх поверхнях, на правій задньо-бічній поверхні тулуба, розташовуючись від середньо-пахвової до задньо-пахвової лінії, по задньо-зовнішній поверхні правого стегна у середній та нижній третинах, з розповсюдженням на задню поверхню правої гомілки у верхній третині, на 41 см. від підошовної поверхні стоп, на внутрішній поверхні правого стегна з переходом на гомілку у верхній та середній її третинах, на 27 см. догори від підошовної поверхні стоп, на задньо-внутрішній поверхні лівого стегна з переходом на задньо-внутрішню поверхню лівої гомілки у верхній третині, на 37 см. догори від підошовної поверхні стоп; ділянка смуго подібної форми світло-коричневого кольору з чіткими межами по задній поверхні правого стегна у середній третині, на висоті 55см. догори від підошовної поверхні стоп; вогнищеві крововиливи під м`якими мозковими оболонками на базальній поверхні мозку в області полюсів правої та лівої лобних часток та лівої скроневої частки; набряк головного мозку з ділянками розрідження нейропілю й енцефалолізисом, проявами дистрофічно-некротичних змін з нейрональним випадінням, пере фокальною гліальною та мезенхімальною реакцією, дрібно вогнищевими крововиливи та мікрогеморагіями в речовину мозку; вогнищеві крововиливи у прикореневих ділянках обох легень та між їх частками; кишеноподібне відшарування шкіряних покривів та підшкіряної жирової клітковини з частковим розмізженням її та підлеглих м`язів на правій задньо-бічній поверхні тулуба, на задньо-зовнішній поверхні правого стегна та гомілки; перелом 3 ребра праворуч по середньо-ключичній лінії та 7,8,9 ребер праворуч по навколо хребтовій лінії; перелом правої плечової кістки, переломи правої великогомілкової та малогомілкової кісток; розповсюджені інфільтруючи крововиливи з макрофагальною та продуктивною реакцією у м`яких тканинах навколо місць переломів.

Виявлена при експертизі трупа сумісна тупа травма тіла відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті.

Смерть його настала від сумісної тупої травми тіла з переломами ребер, правої плечової, правої велико- та мало гілкової кісток, крововиливами під м`яку мозкову оболонку, забиттям легень, клінічний перебіг якої ускладнився розвитком полі органної недостатності, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа та даними судово-гістологічного дослідження.

Тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла виникли прижиттєво незадовго до надходження потерпілого на стаціонарне лікування, від дії тупого твердого предмета (предметів) або ударі об такий (такі), можливо, за умов ДТП: при контактуванні потерпілого з рухаючимся транспортним засобом, закиданні тіла на автомобіль, послідуючим відкиданням і травмуванням об дорожнє покриття.

Сумісна тупа травма тіла, можливо, виникла в термін та при обставинах вказаних в постанові (02.09.2020 року, пішохід травмований при зіткненні з транспортним засобом) та знаходиться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті.

Беручи до уваги характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, можливо, що первинний контакт виступаючих частин автомобіля, що рухався, відбувся з правою задньо-бічною поверхнею тіла потерпілого, при перебуванні останнього в вертикальному чи близькому до нього положенні.

Характер, механізм утворення та локалізація тілесних ушкоджень на нижніх кінцівках, може вказувати на те, що в момент первинного контакту з виступаючими частинами автомобіля, потерпілий знаходився в кроковому положенні.

Судово-токсикологічне дослідження крові з трупа не проводилось у зв`язку з тривалим перебуванням потерпілого на стаціонарному лікуванні. Будь-які дані про взяття крові в стаціонарі на наявність у ній алкоголю у медичній карті відсутні.

За життя страждав на атеросклероз судин мозку, серця, аорти;

-постановою слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Редька В.Д. від 03.09.2020 року, відповідно до якої диск «CD-R ТУ ДСА України в Дніпропетровській області 2017» з відеозаписом з камер відео спостереження, які розташовані на будівлі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , визнано речовим доказом;

-протоколом огляду від 03.09.2020 року та відео диском «СD-R ТУ ДСА України в Дніпропетровській області 2017» до нього, відповідно до якого слідчий слідчого відділу Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Редька В.Д., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030001646 від 03.09.2020 року, за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в приміщенні службового кабінету № 307 ДВП ГУНП в Дніпропетровській області у відповідності до ст.ст. 104, 105, 110 КПК України, в присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснив огляд: носія інформації диск білого кольору «CD-R ТУ ДСА України в Дніпропетровській області 2017».

При встановлені диску до ноутбука марки «Леново», наявний відео файл NILE6559.MP4

Ввімкнувши файл NILE6559.MP4 на початку запису видно, що запис відео здійснюється з камери відео спостереження, яка встановлена у АДРЕСА_3, на будівлі кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3», камери відносяться до ФОП « ОСОБА_8 », які відповідно запиту слідчого надали фрагмент відеозапису з моментом ДТП від 02.09.2020.

Запис триває 00 хвилини 48 секунду.

На початку запису видно проїзну частину вулиці Калинової. Проїзна частина призначена для руху транспортних засобів. Встановлено що транспортний засіб автомобіль «ВАЗ 211040» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухається у правому ряді для руху, по вулиці Калиновій від пр. Слобожанського в напрямку вул. Янтарної, в районі будинку №74 по вулиці Калиновій скоює наїзд на пішохода який перетинає проїзну частину вул. Калинової за напрямком руху автомобіля, зліва на право в невстановленому місці.

На позначці індикатора часу відео «20.05.38» відбувається контактування транспортного засобу з пішоходом.

На цьому перегляд запису закінчено, диск білого кольору «CD-R ТУ ДСА України в Дніпропетровській області 2017», поміщено до конверту.

Протокол зачитано усім учасникам вголос, зауважень не надходило;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.09.2020, схемою та фото-таблицею до нього за участю ОСОБА_2 , який показав та пояснив обставини ДТП 02.09.2020 року за його участю та пішохода ОСОБА_4 в районі будинку №74 по вул.Калиновій у м.Дніпро. Так, він пояснив та показав, що 02.09.2020 року приблизно о 20-00 години він керував автомобілем «ВАЗ 211040» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по лівій смузі для руху по вул..Калиновій з боку пр.Слобожанвського у напрямку вул. Янтарної у м.Дніпро. далі, він перестроївся у праву смугу для руху, в якій і продовжив рух та раптово побачив, як пішоходи перетинають проїзну частину дороги вул..Калинової з ліва на право за напрямком його руху. Він застосував екстрене гальмування, але уникнути наїзду на пішохода не вдалося. Після контакту з пішоходом його автомобіль проїхав ще декілька метрів до повної зупинки. Далі він вказав, що місце наїзду на пішохода знаходиться на відстані 5 метрів від лівої роздільної смуги та на відстані 14 метрів від початку застосування гальмування до місця наїзду. Також замірами було встановлено, що після наїзду на пішохода автомобіль подолав відстань 3,4 метри. Далі ОСОБА_2 вказав за допомогою статиста, що пішохід рухався у темпі: t1-4,0; t2-4,0; t3-4,2;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.09.2020, схемою та фото-таблицею до нього за участю свідка ОСОБА_9 , яка показала та пояснила обставини ДТП 02.09.2020 року за участю ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_4 в районі будинку №74 по вул.Калиновій у м.Дніпро. Так, вона пояснила та показала, що 02.09.2020 року приблизно о 20-00 години вона знаходилась в районі будинку №74 по вул.Калиновій у м.Дніпро та випадково стала свідком дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась. Так, автомобіль «ВАЗ» сірого кольору рухався з боку пр..Слобожанського у напрямку вул..Янтарної по вул.Калиновій у м.Дніпро у правій смузі для руху та в цей момент в районі будинку №74 по вул.Калиновій у м.Дніпро перетинали проїзну частину дороги у не встановленому для цього місці 2 пішоходи, зліва на право за напрямком руху автомобіля. Водій автомобіля «ВАЗ» застосував гальмування, але уникнути наїзду не зміг та скоїв наїзд на одного з пішоходів. Далі, свідок ОСОБА_9 вказала, що місце наїзду на пішохода знаходиться на відстані 5 метрів від лівої роздільної смуги, а пішохід рухався у темпі: t1-3,8; t2 3,8; t3 4,0;

- висновком судової автотехнічної експертизи №19/104-9/2/1142 від 22.09.2020, згідно якої: мінімальна швидкість руху автомобіля «ВАЗ-211040» перед початком гальмування була не менша ніж 58,9 км/год.

В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-211040» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України.

В умовах місця події, водій автомобіля «ВАЗ-211040» ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду.

При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «ВАЗ-211040» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України, а невідповідність його дій вимогам п.12.3 ПДР України з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП;

-показаннями суду експерта ОСОБА_10 , який повністю підтримав та роз`яснив висновок судової автотехнічної експертизи №19/104-9/2/1142 від 22.09.2020, який він склав. Зазначив, що мінімальну швидкість руху автомобіля «ВАЗ-211040» було розраховано згідно сліду гальмування, а порушення ОСОБА_2 вимог п.12.3 ПДР України з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. Щодо правил поведінки пішохода, то оцінка його дій при ДТП не вирішується, так як в цьому не має технічного аспекту та не можливо встановити технічну можливість пішохода зупинитись. У водія ОСОБА_2 у даному випадку була небезпека для руху з боку пішоходів. Небезпека для руху зумовлена тим що водій керує джерелом підвищеною небезпеки, а тому повинен контролювати свої дії постійно. При проведенні експертизи у випадку коли пішохід порушує вимоги ПДР України, для водія збільшується час для реагування, що враховується при визначенні дій водія. У даній ДТП у ОСОБА_2 виникла небезпека для руху і він повинен був негайно зменшити швидкість аж до зупинки;

-постановою слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Редька В.Д. від 07.09.2020 року, відповідно до якої у вказаному кримінальному провадженні автомобіль «ВАЗ-211040» № НОМЕР_1 визнано речовим доказом та повернуто власнику на відповідальне зберігання.

Суд виходить з того, що за встановлених судом фактичних обставин пішохід ОСОБА_4 , виходячи на проїзну частину, повинен був впевнитися у відсутності небезпеки для себе та переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

При цьому, водій ОСОБА_2 , виявивши на своїй смузі руху пішохода ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду.

Оскільки ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_4 своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду, порушенняпішохода ОСОБА_4 не звільняє ОСОБА_2 від обов`язку виконання вимог п.п.12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України, за наявності технічної можливості для цього, та від відповідальності за невиконання зазначених вимог, однак буде враховане судом при призначенні покарання.

Тому з огляду на викладене, оцінивши всі докази, які подані суду сторонами кримінального провадження, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає, що дії пішохода ОСОБА_4 не впливають будь-яким чином на доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, а тому кваліфікує дії останнього за ч.2 ст.286 КК України, тобто у скоєнні необережного тяжкого кримінального правопорушення, оскільки він, діючи зі злочинною необережністю, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4 .

Прокурор Кузьменко К.О. пропонувала суду призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Конституція України, кримінальне законодавство та практика його застосування свідчить про те, що держава відводить покаранню значну роль у виконанні свого обов`язку забезпечувати охорону прав і свобод людини, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру та безпеки людства.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен маж право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Відповідно до положень ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_2 скоїв необережне тяжке кримінальне правопорушення, об`єктом якого є безпека руху й експлуатації транспорту, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи та внаслідок ДТП, грубого порушення обвинуваченим ПДР, настала смерть пішохода ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 раніше не засуджувався, вперше скоїв необережний тяжкий злочин, свою провину визнав повністю та щиро розкаявся, дав критичну оцінку своєї злочинної поведінки, що характеризує його суб`єктивне ставлення як винної особи до вчиненого злочину, та означає, що обвинувачений визнав свою вину за усіма пунктами висунутого проти нього обвинувачення, дав правдиві свідчення, висловив жаль з приводу вчиненого, негативно оцінював злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання, керуючи транспортним засобам в стані будь якого сп`яніння не перебував.

Потерпіла ОСОБА_1 під час судового розгляду просила суд суворо не карати обвинуваченого, застосувати до нього покарання яке не пов`язане з позбавленням волі, оскільки той прийняв заходи до відшкодування заподіяної шкоди, підтвердила факт передачі у якості відшкодування шкоди у розмірі 70 000,00 грн.

Тому, вказані обставини визнаються судом обставинами, які пом`якшують покарання.

Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

ОСОБА_2 , характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має постійне місце роботи та місце проживання, відсутні відомості щодо притягнення в минулому обвинуваченого до адміністративної відповідальності, в тому числі за скоєння адміністративних правопорушень на транспорті, відсутні інші відомості, які його компрометують, відсутні у відношенні нього інші кримінальні провадження, а тому, з огляду на викладене, суд вважає за можливе, на підставі ст.ст.75,76 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням, тобто, застосувати покарання яке пропонувала прокурор Кузьменко К.О.

Разом з тим, ОСОБА_2 скоїв необережне тяжке кримінальне правопорушення, яке представляє велику суспільну небезпеку та є у теперішній час дуже актуальним питанням, з огляду на велику кількість ДТП з тяжкими наслідками, яке набуло поширене обговорювання у суспільстві, об`єктом якого є безпека руху, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я людей.

Тому, суд вважає, що до ОСОБА_2 , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, грубого порушення ним ПДРУ, наслідком яких сталася ДТП, характер та ступень тяжкості невідворотних наслідків у вигляді смерті потерпілого, повинно бути призначене додаткове покарання у вигляді позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами на максимально визначений законодавцем строк, який передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

При цьому, суд вважає, що такий вид та міра покарання за скоєне ОСОБА_2 кримінального правопорушення, відповідатиме меті покарання, встановленій ст.50 КК України буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Потерпіла ОСОБА_1 , вона ж цивільний позивач, пред`явила до обвинуваченого ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування як матеріальної шкоди у розмірі 400000,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

Прокурор Кузьменко К.О. зазначила, що на її думку обвинуваченим ОСОБА_2 була відшкодована матеріальна шкода потерпілій ОСОБА_1 під час досудового розслідування у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_2 , він же цивільний відповідач, позовні вимоги визнав частково.

Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, вважає, що є наявність правових підстав для часткового задоволення цивільного позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи заявлений цивільний позов та розмір заявлених вимог щодо відшкодування шкоди, суд враховує наступне.

У відповідності з п.2 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Згідно ч.1 ст.23 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд погоджується зі слушністю доводів цивільного позивача відносно стягнення з цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої в результаті вчинення останнім протиправних дій, а також наявністю передбачених законом підстав для її відшкодування, які передбачені ст.ст.11,16, п.1 ч.2 ст.23 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципами виваженості та розумності, при цьому суд враховує фактичні обставини, при яких цивільному позивачу було завдано фізичні та моральні страждання, перенесені потерпілою внаслідок вчиненого відносно неї кримінального правопорушення - настання смерті її дядька ОСОБА_4 , емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях, які вона зазнала, виходячи з чого суд вважає суму у розмірі 50 000,00 гривень, достатньою для компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 в результаті вчинення ним кримінального правопорушення.

При цьому, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 400 000,00 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст.1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки в повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Як встановлено судом, 02.09.2020 року, близько 20.10 годин, обвинувачений ОСОБА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ 211040» № НОМЕР_1 , тобто джерелом підвищеної небезпеки, вчинив ДТП, за наслідками якої пішохід ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до настання смерті останнього.

Разом з цим ч.1 ст.76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).

Частиною 2 ст.77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею ст.81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5,6 ст.81 ЦПК України).

ОСОБА_1 згідно цивільного позову просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 400 000,00 грн.

При цьому, матеріали провадження не містять будь-який належних та допустимих доказів понесення нею матеріальних збитків на вказану суму (чеків, квитанцій, прибуткових касових ордерів або ін.), як не містять і доказів, що ОСОБА_2 своїми діями спричинив ОСОБА_1 такі збитки.

Крім цього ОСОБА_1 у судовому засіданні вказала, що вона матеріальних збитків не понесла, вона «жодної копійки» на поховання померлого ОСОБА_4 не витратила, при цьому підтвердила той факт, що ОСОБА_11 надав їй грошову допомогу на загальну суму 70000,00 грн.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що цивільним позивачем ОСОБА_1 не доведено факт спричинення ОСОБА_2 їй матеріальних збитків на вказану суму, як не доведено, що вона взагалі понесла будь-які витрати в результаті вказаного кримінального правопорушення, а отже в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Суд також вважає, що відповідно до ч.2 ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта з боку Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із проведенням судової автотехнічної експертизи на загальну суму 1307 гривень 60 коп.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368-371,373,374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставі ст.75, п.1,2 ч.1 ст.76 КК України встановити ОСОБА_2 іспитовий строк 3 (три) роки, та обвинуваченого звільнити від відбуття основного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень у якості відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої части позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити.

Відповідно ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта з боку Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із проведенням судової автотехнічної експертизи на загальну суму 1307 гривень 60 коп.

У відповідності з ст.100 КПК України автомобіль «ВАЗ 211040» реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути за належністю власнику - ОСОБА_5 .

У відповідності з п.7 ч.6 ст.100 КПК України речовий доказ відео диск «CD-R ТУ ДСА України в Дніпропетровській області 2017» - залишити в матеріалах справи (т.2 а.с.68).

Обвинувачений, захисник, прокурор та потерпіла мають право подати апеляційну скаргу на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська до Дніпровського апеляційного суду.

На підставі ч.6 ст.376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілій.

Суддя: В.Л.Воробйов