Рішення № 96000793, 29.03.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22543/20

Провадження № 2/752/3794/21

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Котедж-Хол» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідачів Приватного акціонерного товариства"Страхова компанія "ПЗУ Україна", Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якому просила суд стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 75256,63 грн. та на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 20000,00 грн., а також судовий збір в сумі 952,57 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 30000,0 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.07.2020 р. о 17-45 год. в м. Києві по вул. Антоновича, 158 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Лексус» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та належного ТОВ «Котедж-Хол» автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.08.2020 року у справі № 752/14001/20, ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні зазначеної аварії. Позивач вказує, що особа, яка не є власником майна, але має право розпоряджатись цим майном має право на відшкодування цьому майну шкоди. Позивач звернулась до власника автомобіля з метою встановлення вартості збитків. Так, відповідно до висновку експерта № 01-14/07 від 14.07.2020 року, вартість матеріального збитку склала суму в розмірі 70046,63 грн., та вартість висновку склала суму в розмірі 4500,00 грн. Крім того позивачем були понесені витрати із транспортування автомобіля в сумі 710,00 грн. З інформації сайту МТСБУ за номером зеленої карти 1831960, яка зазначена у схемі місця ДТП у розділі щодо автомобіля «Лексус», зазначений автомобіль був застрахований в ПрАТ «ПЗУ Україна», а тому ця страхова компанія є належним відповідачем. Крім того, з огляду на те, що транспортний засіб винуватця аварії був зареєстрований в іншій країні та що нього був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена карта», на підставі ст. 41.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач вказує, що МТСБУ також є належним співвідповідачем. З огляду на викладене, позивач вважає, що із ПрАТ «ПЗУ України» та МТСБУ підлягає стягненню в солідарному порядку на її користь завдана матеріальна шкода в сумі 75256,63 грн. Крім того, позивач вказує, що внаслідок аварії вона зазнала істотних негативних змін в особистому житті, вона вимушена була користуватись міським транспортом, що завдавало їй незручності, позивач перебувала в стресі, а тому їй було завдано моральну шкоду, яка нею була оцінена в сумі 20000,00 грн., та яку позивач просить стягнути із відповідачів в солідарному порядку.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23.11.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В грудні 2020 року до суду від представника відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що 08.07.2020 року мала місце аварія за участю забезпеченого ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» автомобіля «Лексус» н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «Котедж-Хол». До страхової компанії по вказаному випадку звернувся представник ТОВ «Котедж-Хол» із заявою про виплату страхового відшкодування. Розмір завданої шкоди було визначено на підставі висновку експерта № 01-14/07, відповідно до якого матеріальна шкода становила суму в розмірі 70046,63 грн. Однак, в зазначеній заяві потерпілою стороною не було зазначено реквізитів, на які слід було провести виплату, що призвело до неможливості прийняття рішення по заявленому випадку та виплатити потерпілому ТОВ «Котедж-Хол» суму страхового відшкодування. Страхова компанія зазначає, що потерпілим у даному випадку є ТОВ «Котедж-Хол», а тому твердження позивача, що діями відповідача були порушені її права є безпідставними. Стороною позивача також не надано документів, які б підтверджували факт понесення нею витрат на відновлювальний ремонт автомобіля в сумі 70046,63 грн., та не доведено факт оплати саме позивачем послуг за висновок експерта. З огляду на те, що позивач не є потерпілою у даному випадку, а тому у страхової компанії не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування на її користь та своїми діями відповідач не завдав шкоди позивачу.

В грудні 2020 року до суду від представника відповідача МТСБУ до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач ніяких зобов`язань перед позивачем не порушувало, позивач не довела факт того, що має право на отримання відшкодування за пошкодження автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «Котедж-Хол». За законом МТСБУ повинно відшкодовувати збитки виключно якщо був виданий іноземний сертифікат «Зелена карта», а в даному випадку поліс «Зеленої карти» № 1831960 був виданий ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», що зареєстрована і діє в Україні, тобто такий поліс не є іноземним, що позбавляє права позивача вимагати відшкодування від МТСБУ. Крім того, позивач не зверталась до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування та не надала необхідних документів, а тому законні підстави для стягнення шкоди на користь позивача відсутні.

В лютому 2021 року представник позивача зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути солідарно із відповідачів на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 15603,61 грн. та на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 20000,00 грн., а також судовий збір в сумі 952,57 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 30000,00 грн.

В лютому 2021 року від представника відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» надійшов відзив на заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якого сторона відповідача просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що потерпілому ТОВ «Котедж-Хол», як власнику автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , - було виплачено страхове відшкодування із утриманням розміру страхового відшкодування суми визначеного відповідно до закону податку на додану вартість, а також потерпілому роз`яснено, що за умови надання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту автомобіля буде додатково розглянуто питання про доплату в розмірі, що дорівнює сумі податку на додану вартість - 10393,61 грн. Наведене свідчить, що вимоги позивача про стягнення із відповідача грошових коштів в сумі 10393,61 грн. є безпідставними, оскільки, позивачу не належить право вимоги про відшкодування шкоди, та вона є неналежним позивачем.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.02.2021 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засіданні не з`явилась. Суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі. Просила зменшені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзив на позов та відзиві на заяву про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача МТСБУ в судове засідання не з`явився. Судом про розгляд справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи міститься відзив на позові, відповідно до якого сторона відповідача просить в задоволенні позову відмовити та здійснити розгляд справи без участі представника бюро.

Відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ «Котедж-Хол» в судове засідання явку своїх представників не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не звертались.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Суд, вислухавши поясненна представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Отже зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 08.07.2020 р. о 17-45 год. в м. Києві по вул. Антоновича, 158 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Лексус» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та належного ТОВ «Котедж-Хол» автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.08.2020 року у справі № 752/14001/20, ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні зазначеної аварії.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Встановлено, що автомобіль «Лексус» н.з. НОМЕР_1 було забезпечено в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», відповідно до зеленої карти № НОМЕР_3 .

Відповідно до висновку експерта № 01-14/07 від 14.07.2020 року, виготовленого на підставі заяви ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 склала суму в розмірі 70046,63 грн.,

Вартість висновку склала суму в розмірі 4500,00 грн., що підтверджується копією товарного чеку від 14.07.2020 року.

Позивач вказує, що нею були понесені також витрати із транспортування автомобіля в сумі 710,00 грн., на підтвердження чого суду було надано копію квитанції від 08.07.2020 р., однак, достатніх доказів того, що автомобіль після аварії перебував в стані, який потребував транспортні послуги евакуатора, матеріали справи не містять.

Доказів на підтвердження того, що позивач у встановленому законом порядку звернулась до відповідачів - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та МТСБУ із заявами про виплату страхового відшкодування, додавши до них передбачені законом документи, - матеріали справи також не містять.

Натомість, в матеріалах справи наявна заява адвоката Карчагіна С.В., який діє в інтересах ТОВ «Котедж-Хол» від 20.07.2020 року, відповідно до якої товариство, як власник автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , посилаючись на висновок № 01-14/07 від 14.07.2020 року, просить здійснити відшкодування шкоди, однак, реквізити для перерахування суми заява не містить.

24.12.2020 року директор ТОВ «Котедж-Хол» звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою, в якій просив перерахувати на зазначені ним реквізити страхове відшкодування на користь товариства, як власника автомобіля, який було пошкоджено 08.07.2020 року.

18.01.2021 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було затверджено страховий акт, відповідно до якого страховою компанією було вирішено виплатити, з урахуванням суми збитку 70046,63 грн., яка була визначена у висновку № 01-14/07 та за мінусом суми ПДВ на з/ч та матеріали в сумі 10393,61 грн., - суму в розмірі 59653,02 грн.

Зазначений акт потерпілою стороною оскаржено не було.

19.01.2021 року ТОВ «Котедж-Хол» було перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 59653,02 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 366 від 19.01.2021 р.

Доказів того, що потерпілою стороною було відновлено автомобіль та сума на ремонт перевищила виплачену страховою компанією суму, матеріали справи не містять.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди позивач має право на стягнення страхової суми, відшкодування понесених витрат на проведення експертизи та транспортування автомобіля, і компенсацію моральної шкоди, в зв`язку з чим, остання, вимушена звернутись до суду із даним позовом до відповідачів.

Заперечуючи проти позовних вимог сторона відповідачів серед іншого зазначала про те, що право позивача відповідачами порушено не було, оскільки, позивач із заявами про виплату страхового відшкодування у встановленому законом порядку та строки до відповідачів не зверталась, остання, є неналежним позивачем, так як не є власником автомобіля, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова-відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.ст. 35, 36 зазначного закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Матеріали справи свідчать про те, що 08.07.2020 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Котедж-Хол» та якому ПрАТ «СК «ПЗУ України» було виплачено страхове відшкодування на підставі поданих товариством документів.

В грудні 2020 року позивач звернулась до суду із позовом, вказуючи про порушення відповідачами її прав, однак, доказів на підтвердження того, що позивач зверталась до відповідачів у встановленому законом порядку із заявами про виплату страхового відшкодування, матеріали справи не містять, як і не містять доказів неправомірної відмови відповідачів у виплаті страхового відшкодування позивачу, та витрат на транспортування.

Крім того, слід зазначити, що стороною позивача не доведено те, що саме нею були понесені кошти за висновок експерта в сумі 4500,00 грн., оскільки, висновок виготовлено на замовлення представника ТОВ «Котедж-Хол» та квитанція про сплату коштів в зазначеній сумі не містить інформації про дані платника.

Суд звертає увагу сторони позивача на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи.

Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. ( ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Стороною позивача в ході розгляду справи не доведено те, що вона вжила всіх передбачених законом заходів для відшкодування завданих збитків та її права були порушені стороною відповідачів неправомірними відмовами у виплаті такого відшкодування.

Суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи стороною позивача не доведено порушення, невизнання або оспорювання відповідачами прав позивача, доказів звернення позивача у встановленому законом порядку до відповідачів із заявами про виплату страхового відшкодування, та витрат на транспортування, а також відмови відповідачів у їх виплаті, матеріали справи не містять, а відтак суд вважає позовні вимоги про стягнення солідарно із відповідачів на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди, витрат на транспортування та оплату висновку експерта на загальну суму 15603,61 грн., - безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

В пункті 2.1 ст. 2 даного Закону зазначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Судом встановлено та не спростовується змістом позову та матеріалами справи те, що пошкодження здоров`ю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано не було.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити, оскільки, законних підстав для стягнення моральної шкоди із ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна» та МТСБУ, як відповідачів у справі, відсутні.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства"Страхова компанія "ПЗУ Україна", Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Котедж-Хол» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Судові витрати у справі залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Н.П. Чередніченко