Рішення № 95999950, 23.03.2021, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/122/2021

130/2202/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря судового засідання Буга Р.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача Лук`янчука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду справу за позовом ОСОБА_1 до слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП Полонської Олени Григорівни, заступника начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Рощепи Анатолія Андрійовича, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка Володимира Васильовича, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Шаравського Богдана Олександровича, Жмеринської місцевої прокуратури, Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди за невиконання відповідачами вимог статей 553, 39, 36 КПК України, яке призвело до закриття кримінального провадження , -

приходить до такого.

Позиція позивача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП Полонської Олени Григорівни, заступника начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Рощепи Анатолія Андрійовича, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка Володимира Васильовича, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Шаравського Богдана Олександровича, Жмеринської місцевої прокуратури, Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди за невиконання відповідачами вимог статей 553, 39, 36 КПК України, яке призвело до закриття кримінального провадження. У позові зазначає, що 30 червня 2017 року за його заявою порушена кримінальна справа. За час провадження відповідачі навмисне не виконували вимоги КПК України, що призвело до закриття справи. Просить визнати, що він, як заявник в кримінальному провадженні, був позбавлений можливості оскаржувати бездіяльність відповідачів в порядку глави 26 та статей 303-307 КПК України, як зазначено в статті 60 КПК України та відповіді прокуратури від 11 вересня 2018 року, стягнути моральну шкоду в розмірі 500000 грн, вимогу про стягнення якої викладає абсолютно так, як зазначено в постанові Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року та визнати невиконання відповідачами вимог статей 533, 36, 39 КПК України.

На підтвердження позову надає копії відповіді з Жмеринської місцевої прокуратури від 11 вересня 2018 року, листа Жмеринської місцевої прокуратури від 18 листопада 2019 року, Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про початок досудового розслідування та копію постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року.

В судовому засіданні позивач пояснює, що цей позов про невиконання відповідачами статей КПК України, про обов`язковість судових рішень та про невиконання своїх посадових обов`язків, що виражається у винесенні незаконної постанови про закриття кримінального провадження слідчим Полонською О.Г., що встановлено Вінницьким апеляційним судом відповідно до його постанови від 20 вересня 2019 року. Просить визнати, що він був позбавлений права оскаржити постанову слідчого в порядку глави 26 та статей 303-307 КПК України, як зазначено в статті 60 КПК України. Незаконність дій відповідача ОСОБА_2 полягає в тому, що винесені нею постанови про закриття кримінального провадження скасовані ухвалами слідчих суддів, а отже незаконні. Йому не було відомо, що його визнано потерпілим в даному кримінальному провадженні, і що він мав право на оскарження даних постанов.

Після надання пояснень та відповідей на запитання позивач залишає зал судового засідання. Клопотань, повязаних з розглядом справи та інших клопотань не заявляє.

Позиція відповідачів

Представники відповідачів Державної казначейської служби, Жмеринської місцевої прокуратури, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, Головного управління національної поліції у Вінницькій області, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , належним чином повідомлені про судове засідання судовою повісткою, що підтверджується розписками про отримання судових повісток, наявними в матеріалах справи (а.с. 132-135,138 - 140), в судове засідання не з`явились без повідомлення причин, тому суд, за згодою з учасниками справи, що з`явились, у відповідності до пункту першого частини третьої статті 223 ЦПК України постановляє увхалу про розгляд справи за відсутності цих учасників справи.

Представник відповідача ГУНП у Вінницькій області Господарець А.А. в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду відзив, у якому вказує, що позивач ОСОБА_1 у своєму позові не конкретизував, які саме дії відносно нього вчинені працівниками поліції, чим завдали йому шкоди. Розмір шкоди не обґрунтовано, факт душевних страждань не доведений. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача Вінницької обласної прокуратури Колівошко С.М. в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду відзив, згідно з яким Вінницька обласна прокуратури не визнає позовних вимог. Позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки не обґрунтовано розрахунок суми, заявленої до стягнення, не зазначено змісту позовних вимог щодо кожного відповідача, не обґрунтовано викладені позовні вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують викладені в позові обставини. Позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому шкоди відповідачами, не доведено наявність жодного з елементів складу цивільно – правової відповідальності щодо заподіяння моральної шкоди, як і самого факту моральної шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідачів, що відповідно до статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Також позивачем при подачі позову не сплачений судовий збір, а тому її можливо залишити без розгляду. Просила в задоволенні позову відмовити (а.с.47-57).

На підтвердження відзиву надала копію наказу Вінницької обласної прокуратури від 11 вересня 2020 року №63 та копію довіреності про представництво інтересів Вінницької обласної прокуратури Колівошко С.М., Положення про управління представництва інтересів держави в суді Вінницької обласної прокуратури, а також копії ухвал Вінницького апеляційного суду від 8 вересня 2020 року та 9 жовтня 2020 року (а.с.59-69).

Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури або суду, встановлюється Законом, відповідно до якого існує вичерпний перелік підстав для відшкодування шкоди громадянину, проте жодна із них не стосується позивача ОСОБА_1 , а тому і немає підстав для задоволення позову. Твердження позивача ОСОБА_1 щодо триваючої бездіяльності органу досудового розслідування є безпідставним, оскільки досудове розслідування по даному кримінальному провадженню завершено. В задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечує проти позову та вказує, що нею здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні та виносились постанови про закриття кримінального провадження, які в подальшому були скасовані відповідно до ухвал слідчих суддів в порядку статті 303 КПК України. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Позивач був визнаний потерпілим у даному кримінальному провадженні та відповідно мав всі процесуальні права на оскарження винесених слідчим постанов. Його твердження про неможливість цього зробити є неправда. Дане кримінальне провадження було направлено до прокуратури для вирішення питання про його закриття відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 284 КПК України, з тих підстав, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Суддя Жмеринського міськрайонного суду виніс ухвалу про закриття даного кримінального провадження, яку Вінницьким апеляційним судом залишено без змін. З приводу стягнення моральної шкоди категорично заперечує, оскільки відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року шкоду з неї стягнуто в розмірі 5000 грн, а згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, хоча відповідно до статті 44 ЦПК України зловживання процесуальними правами не допускається. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснює, що ним здійснювалось процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні з 2019 року. Слідчим суддею були скасовані постанови слідчого про закриття кримінального провадження. Вказані в ухвалі слідчого судді процесуальні недоліки усувались та досудове розслідування продовжувалось. Однак, в зв`язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, ним в грудні 2019 року було до суду спрямовано клопотання про закриття кримінального провадження та в липні 2020 року відповідно до ухвали судді дане кримінальне провадження закрито. Ухвала про закриття оскаржувалась, проте Вінницьким апеляційним судом залишена без змін. Вважає, що всі можливі слідчі дії в даному кримінальному провадженні були проведені. З приводу завдання позивачу моральної шкоди, то ним не аргументовано, в чому саме вона полягає, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Вінницької обласної прокуратури Лук`янчук Д.О. в судовому засіданні погоджується з позиціями відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зазначає, що постанова Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року не має преюдиціального значення та не може бути підставою для задоволення даного позову. Вважає, що позивачем не надано жодного доказу стосовно завдання йому моральної шкоди. Аналогічні справи були предметом розгляду в судах вищих інстанцій, рішеннями яких встановлено, що сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатом розгляду справи скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження, не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що бездіяльністю відповідача, позивачу заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлено зазначені позивачем ухвали слідчих суддів не є достатньою підставою для висновку про бездіяльність відповідачів і притягнення їх до відповідальності. В даному випадку позивач вказує на незаконні дії органів поліції та прокуратури, проте не надає жодного доказу на підтвердження своїх доводів, а тому є всі підстави для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Позовна заява надійшла до суду 24 вересня 2020 року (а.с.1).

Ухвалою суду від 29 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 6 листопада 2020 року. Відповідно до цієї ж ухвали зобов`язано начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області надати суду кримінальне провадження № 42017021130000047 від 29 червня 2017 року (а.с.12).

Відповідно до ухвали суду від 6 листопада 2020 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до судового розгляду на 10-00 год 18 листопада 2020 року (а.с.80).

Позивач ОСОБА_1 18 листопада 202 року передав суду телефонограму про неможливість з`явитись в судове засідання в зв`язку з карантином та з проханням призначати судові засідання після 13-30 год в зв`язку з відсутністю залізничного сполучення (а.с.91).

Судове засідання відкладено на 23 грудня 2020 року (а.с.99).

За заявою ОСОБА_1 судове засідання 23 грудня 2020 року відкладено на 6 січня 2021 року (а.с. 115-118).

28 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи по суті без його участі не проводити

Відповідно до ухвали суду від 6 січня 2021 року розгляд справи відкладено в зв`язку з неявкою позивача (а.с.127).

ОСОБА_1 25 січня 2021 року подав заяву, у якій просив розгляд справи призначити після 13 години, розгляд справи без його участі не проводити (а.с.130).

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Керівник Жмеринської місцевої прокуратури Кислов Ю.А. 11 вересня 2018 року у листі повідомив ОСОБА_1 , що його клопотання не підлягає задоволенню, оскільки кримінальні провадження порушені за його заявами і відповідно до статті 60 КПК у нього відсутні права на подання такого клопотання. Роз`яснено право подавати скарги на рішення дії чи бездіяльність слідчого та прокурора відповідно до вимог статей 303 – 3078 КПК (а.с.3).

Прокурор Жмеринської місцевої прокуратури Б. Шаравський 18 листопада 2019 року направив заступнику начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Рощепі А.А. матеріали кримінальних проваджень 42017021130000047 від 29 липня 2017 року та 12018020130000597 від 2 листопада 2018 року для належної організації досудового розслідування (а.с.4).

Відомості про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 296 КК України за заявою ОСОБА_1 про те, що відносно нього були вчинені хуліганські дії з боку сина ОСОБА_6 та колишньої дружини ОСОБА_7 . 26 лютого 2016 року, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 червня 2017 року за №42017021130000047 (а.с.5).

Заступник керівника Жмеринської місцевої прокуратури Мілієнко О.В. 30 червня 2017 року ОСОБА_1 направив повідомлення про початок досудового розслідування за фактом вчинення ОСОБА_6 грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, тобто хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (а.с.6).

Відповідно до копії постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі №130/728/19 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в собі Державної казначейської служби України, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Олексюка В.В., слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Полонської О.Г. про відшкодування моральної шкоди, постановою апеляційного суду скасовано рішення Жмеринського міськрайонного суду від 25 червня 2019 року та ухвалене нове рішення - стягнути з держави Україна в собі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Стягуючи моральну шкоду, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 було завдано душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї (а.с.7-10).

Відповідач ОСОБА_2 до відзиву на позовну заяву долучила копію рішення судді Жмеринського міськрайонного суду Заярного А.М. від 10 січня 2020 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка В.В., слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП Полонської О.Г. про відшкодування моральної шкоди, з тих підстав, що відповідачів було притягнуто до юридичної відповідальності за незаконність дій та бездіяльність під час досудового розслідування кримінального провадження №42017021130000047 на підставі постанови Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі № 130/729/19, що виключає в розумінні статті 61 Конституції України повторну відповідальність у цій справі (а.с. 40-46). Відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, рішення залишено без змін.

Кримінальне провадження №42017021130000047, яке витребовувалось з СВ Жмеринського ВП ГУНП, в судовому засіданні не досліджувалось, так як на вимогу суду не надано, проте позивач ОСОБА_1 не заявляв клопотання про відкладення судового засідання для витребування даного кримінального провадження.

Предметом позову в даному випадку є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, тобто то, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту – відшкодування моральної шкоди з-за неналежного виконання відповідачами своїх посадових обов`язків. Підставою позову є ті фактичні обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.

При розгляді справи саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статей 23, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті тобто така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Позивач у своєму позові вказав про відшкодування моральної шкоди за невиконання відповідачами вимог статей 553, 39, 36 КПК України, що призвело до закриття кримінального провадження № 42017021130000047 від 29 червня 2017 року.

Однак вказана обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими, заявленими у відповідності до діючого цивільного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Такі процесуальні рішення, на які посилався позивач, та розцінені ним як бездіяльність, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.

І така реалізація позивачем процесуального права не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, так як не свідчить про порушення прав позивача, оскільки згідно з вимогами частини першої статті 23 ЦК України, право на відшкодування моральної шкоди надається особі у випадку порушення її прав.

В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого та прокурора під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

В даній справі відсутні також спеціальні підстави для застосування статті 1173, 1174 ЦК України для відшкодування шкоди.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження, визначений у частині першій статті 303 КПК України. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу (частина друга статті 303 КПК України).

Крім того, відповідно до абзацу другого частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Відповідно до пунктів 2 і 3 частини першої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» незалежність прокурора забезпечується, зокрема, порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора.

Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та Законами України (частина друга статті 16 Закону України «Про прокуратуру» ).

Здійснюючи функції досудового слідства, слідчий є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та Законами України. У відповідності до частини п`ятої статті 40 КПК України слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. А тому притягнення слідчого та/або керівника слідчого органу до цивільної відповідальності за кожне прийняте процесуальне рішення, з якими не погоджується сторона кримінального провадження, може свідчити про тиск на органи досудового слідства задля прийняття вигідного для сторони кримінального провадження рішення в будь-який спосіб.

Під час досудового розслідування слідчий та прокурор виконує процесуальні функції, які не можна охарактеризувати як управлінські, і для оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності визначений спеціальний порядок, тому суд, дотримуючись принципу законності, звертає увагу на те, що відшкодування моральної шкоди не має перетворюватись у спосіб заробітку (наживи), а має носити виключно компенсаційний характер при наявності підстав, передбачених статтею 23 ЦК України, яких судом у цій справі не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Нормами частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, позивачем не надано розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди з відповідачів: слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП Полонської Олени Григорівни, заступника начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Рощепи Анатолія Андрійовича, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка Володимира Васильовича, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Шаравського Богдана Олександровича, Жмеринської місцевої прокуратури, Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури та якими належними, допустимими та достовірними доказами це підтверджується.

Таким чином, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 641/2328/17-ц), від 13 червня 2019 року (справа №554/1870/18-ц), що згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами інших інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі №130/728/19 визнано незаконність дій та бездіяльності відповідачів під час досудового розслідування кримінального провадження №42017021130000047, за які було притягнуто відповідачів до юридичної відповідальності що виключає, відповідно до статті 61 Конституції України повторну відповідальність у цій справі.

Висновки суду

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог та не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання йому моральної шкоди діями відповідачів, а відтак і її розмір, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати слід компенсувати за рахунок держави, оскільки ОСОБА_1 звільнений при подачі позову від сплати судового збору.

Керуючись статтями 259, 263, 265 ЦПК України, на підставі статей 3-13, 76-83, 89, 268, 280, 281 ЦПК України, статей 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, суд

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 до слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП Полонської Олени Григорівни, заступника начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Рощепи Анатолія Андрійовича, начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Олексюка Володимира Васильовича, Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Шаравського Богдана Олександровича, Жмеринської місцевої прокуратури, Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди за невиконання відповідачами вимог статей 553, 39, 36 КПК України, яке призвело до закриття кримінального провадження, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 1 квітня 2021 року.

Учасники справи

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 .

Відповідачі :

- старший слідчий СВ Жмеринського РВП ГУНП України у Вінницькій області Полонська Олена Григорівна;

- заступник начальника СВ Жмеринського ВП ГУНП Рощепа Анатолій Андрійович, вул.Соборна, 58 м.Жмеринка Вінницької області;

- начальник слідчого відділення Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , вул. Соборна, 46а м. Жмеринка Вінницької області;

- Жмеринське РВП ГУНП у Вінницькій області, вул.Соборна, 58 м.Жмеринка Вінницької області;

- прокурор Жмеринської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ;

- Жмеринська окружна прокуратура, вул.Національна, 6А м.Жмеринка Вінницької області;

- Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області, вул.Тетарльна, 10 м.Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672;

- Вінницька обласна прокуратура, вул.Монастирська, 30 м.Вінниця, код ЄДРПОУ 02909909;

- Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6 м.Київ, код ЄДРПОУ 37567646.

Головуючий суддя Костянтин Шепель