Рішення № 95999405, 30.03.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/14181/19

Провадження №2/523/2705/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2021 р.

Суворовський районний суд м.Одеси у складі

головуючої - судді Середи І.В.,

при секретарі – Щербан О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (надалі ПрАТ «СК «ВУСО») 10.09.2019р. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування у розмірі 84584,00 грн. та судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 18.07.2018р. між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «ВУСО» було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №5613291-02-16-01, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «Lexus LX», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 24.10.2018 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ««Lexus LX», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП було заподіяно матеріальну шкоду власнику автомобіля марки «Lexus LX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований позивачем. На підставі договору страхування позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 84584,46 грн. власнику автомобіля шляхом перерахування коштів за здійснення ремонтно-відновлювальних робіт на рахунок СТО, через що у свою чергу отримав право вимоги до особи, винної за заподіяння збитків. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування в порядку ст.993 ЦК України в розмірі 84584,46 грн., а також судові витрати в сумі 1921,00грн.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м.Одеси від 25.09.2019р. прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в засідання не прибув, в матеріалах справи є заява про розгляд справи в його відсутності, позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судом здійснено всі можливі заходи відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України щодо повідомлення про дату, місце та час судового засідання, відзиву, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Обов`язковою явка сторін у судове засідання не визнавалась.

Матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі належним чином повідомлених учасників справи.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень ст.ст.280,281 ЦПК України, за письмовою згодою представника позивача та за відсутності відзиву на позовну заяву справа розглянута в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

18.07.2018 року між позивачем та ОСОБА_2 , було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №56123291-02-16-01, предметом якого було страхування майнових інтересів страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Lexus LX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року випуску, страхова сума за договором є неагрегатною та складає 1078344 (а.с.11-16).

16.11.2018р. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №073558, в якому зазначено, що 24.10.2018 року о 17.30 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на перехресті вулиць Пантелеймонівська та Преображенська в м.Одесі, здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора , внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Lexus LX», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Приморського районного суду м.Одеси від 17.12.2018 року ОСОБА_1 було встановлено порушення водієм ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, (а.с.20).

Згідно з нормою ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно довідки №3018299373903983 про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 24.10.2018 року о 17.30 год., складеної ІПП, у переліку видимих пошкоджень транспортного засобу марки «Lexus LX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначено: пошкодження передньої центральної частини (а.с.18-19).

03.09.2019р. до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування звернувся страхувальник ОСОБА_2 , з повідомленням про ДТП, яке сталося 24.10.2018р за участю застрахованого транспортного засобу «Lexus LX», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.23).

Відповідно до умов договору страхування, підставою для визначення розміру збитку є рахунок станції технічного обслуговування, рекомендованої Страховиком. Відповідно до рахунку СТО ТОВ «АВТОГРУП ОДЕСА», з яким у позивача укладено договір про співробітництво №1/18-16 від 15.08.2018р. (а.с.31-35), на підставі страхового акту №11220-02 від22.11.2018р.(а.с.40), акту виконаних робіт №АО-00000493 від 26.02.2019 року ТОВ «АВТОГРУП ОДЕСА» (а.с.30), було здійснено оплату ремонтно-відновлювальних робіт щодо ТЗ шляхом проведення заліку з СТО на суму 84584,46, що підтверджується довідкою-підтвердженням заліку страхового відшкодування (а.с.41). (а.с.20).

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з нормами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За нормами ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: ) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст.27 Закону України «Про страхування», ст.993 ЦК України).

В постанові від 30.01.2019 у справі № 755/9320/15-ц ВС зазначив, що такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Цей вид зобов`язання відрізняється від регресу, оскільки регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.

Відомості про те, що водій транспортного засобу - відповідач, який спричинив вищевказану дорожньо-транспортну пригоду, - застрахував свою цивільно-правову відповідальність, - в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, оскільки з боку відповідача суду не надано жодного доказу, який би спростовував обставини та доводи, викладені позивачем, тому суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду, і він довів належними доказами обґрунтованість своїх вимог саме до відповідача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку суброгації страхове відшкодування в розмірі 84584,46 грн..

Відповідно до ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід також стягнути на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,76, 81, 89, 95,141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279,280-283, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052, юридична адреса: вул. К.Малевича, буд. 31, м. Київ, 03150, адреса для листування: вул.Голосіївська, буд.17, м.Київ) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 84584 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 46 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча девятсот двадцять одна) гривні.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 30.03.2021 р.

Суддя: