Рішення № 95998073, 30.03.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/3585/20

2-2739/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.

Свої вимоги мотивує тим, що з 25 жовтня 2013 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

03 вересня 2014 року було зареєстровано зміну прізвища відповідача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ». 11 вересня 2014 року було зареєстровано зміну прізвища позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року шлюб з відповідачем розірвано.

За час шлюбу сторонами за спільні кошти була придбана квартира АДРЕСА_1 .

Майнові права на зазначену квартиру були оплачені та придбані спільно з відповідачем шляхом виконання зобов`язань, передбачених інвестиційним договором від 15 грудня 2016 року.

28 травня 2019 року державним реєстратором було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем.

Просила суд ухвалити рішення, яким поділити спільне майно та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2020 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

З відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, що він просить суд відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивач витрачали свої кошти на власні потреби, а він заробляв на утримання родини. Крім того, вони з позивачем по декілька разів на рік подорожували за кордон. Інвестування у будівництво квартири АДРЕСА_1 відбулось за запозичені кошти та позивачу це відомо. У обох сторін не було власних достатніх коштів для інвестування об`єкту будівництва вартістю 1697346 гривень. Вказує про те, що кошти для інвестуванні він отримав у борг від ОСОБА_6 , що підтверджується розпискою від 16 грудня 2016 року. за таких обставин, позивач не надала суду доказів на підтвердження інвестування спірної квартири сумісними коштами сторін (а.с. 46-48).

З відповіді на відзив позивача вбачається, що твердження відповідача щодо відсутності ведення спільного бюджету та господарства не відповідають дійсності. Інвестування квартири відбулось за рахунок її власних збережень, коштів, переданих її мамою та за рахунок збережень відповідача. Вони з відповідачем попередньо досягли домовленості про рівну участь у видатках при сплаті вартості майнових прав на спірну квартиру. Зазначає, що коштів вистачало та вони не були останніми. Щодо наявності боргової розписки від 16 грудня 2016 року їй нічого відомо не було, поки вона не отримала відзив на позовну заяву відповідача. крім того, розписка містить помилку в адресі, а саме зазначено про надання коштів для придбання квартири у будинку АДРЕСА_2 . Разом з тим, вони інвестували у будівництво квартири у будинку № 37-Б по вул. Липківського Василя Митрополита в м. Києві . При реєстрації права власності на спірну квартиру та укладенні договору купівлі-продажу від 28 травня 2019 року нею було складено відповідну заяву зі згодою на придбання відповідачем квартири, а останнім було повідомлено продавця про надання дружиною згоди на придбання ним спірної квартири. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що саме ці ймовірно отриманим ним в борг кошти були витрачені ним на оплату майнових прав, які були придбані нами, виконавши зобов`язання, передбачені інвестиційним договором від 15 грудня 2016 року (а.с. 72-77).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25 жовтня 2013 року зареєстрували шлюб (а.с. 11).

03 вересня 2014 року було зареєстровано зміну прізвища відповідача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » (а.с. 12). 11 вересня 2014 року було зареєстровано зміну прізвища позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с. 13).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 14).

15 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Стіма Кепітал» був укладений інвестиційний договір № Л2/К181/1.

28 травня 2019 року державним реєстратором було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сербіною Н.П. (а.с. 15-16).

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що кошти на інвестування будівництва спірної квартири він отримав у борг від ОСОБА_6 , що підтверджується розпискою від 16 грудня 2016 року (а.с. 58), а позивач грошей не давала.

Відповідач в обґрунтування своїх доводів посилається на письмові докази.

З довідки ТОВ «Компанія з управління активами «Інвест-Консалтинг» від 19 грудня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 здійснив повну оплату згідно умов інвестиційного договору № Л2/К181/1 від 15 грудня 2016 року у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок АТ «Стіма Кепітал» у сумі 1697346 гривень (а.с. 57).

У матеріалах справи міститься квитанція № 1-702К від 16 грудня 2016 року про сплату ОСОБА_2 інвестиційного внеску за житлове приміщення згідно інвестиційного договору № Л2/К181/1 від 15 грудня 2016 року у сумі 1697346 гривень (а.с. 56).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Суд вважає, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні доводи відповідача про придбання спірної квартири за особисті кошти.

Вбачається, що боргова розписка від 16 грудня 2016 року, на яку посилається відповідач, складена під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Інвестування будівництва квартири також відбулось під час шлюбу.

Крім того, позивач зазначає про те, що при реєстрації права власності на спірну квартиру та укладенні договору купівлі-продажу від 28 травня 2019 року нею було складено відповідну заяву зі згодою на придбання відповідачем квартири, а останнім було повідомлено продавця про надання позивачем згоди на придбання ним спірної квартири.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 70 СК України визначено, що в разі поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 підлягає поділу між сторонами в рівних частках.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 10930 гривень 40 копійок.

Керуючись статтями 57, 60, 70 СК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 206, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про поділ майна задовольнити.

У порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 76,9 кв. метрів, житловою площею 44,4 кв. метри.

У порядку поділу майна визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 76,9 кв. метрів, житловою площею 44,4 кв. метри.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10930 гривень 40 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: