Ухвала суду № 95997113, 02.04.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1773/21

Провадження №2/635/2098/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Даниленко Т.П.,

за участі секретаря судового засідання – Саніної Т.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Калінчук Ірина Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) 05.03.2021 звернувся до Харківського районного суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив:

- скасувати рішення приватного нотаріуса про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 37987413, індексний номер 58353660, від 01.09.2020 про реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 , вчинений приватним нотаріусом Калінчук І.В.;

- скасувати рішення приватного нотаріуса про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 37987196, індексний номер 58353370, від 01.09.2020 про реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 , вчинений приватним нотаріусом Калінчук І.В.;

- судові витрати покласти на відповідачів.

За наслідками автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021, зазначена справа передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Даниленко Т.П.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26.03.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання по справі.

01.04.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 .

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначив, що відповідач ОСОБА_5 в порушення ст. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» звернув стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 , шляхом укладення договору купівлі-продажу з третіми особами, а саме - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Таким чином, відповідачі ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) у відповідності до зазначеної статті на підставі спірної реєстрації до скасування її судом мають право розпорядження спірним майном, в тому числі право відчужити його будь-яким третім особам за цивільно-правовою угодою, що потягне за собою подальшу перереєстрацію права власності на спірне майно та унеможливить реальне виконання рішення суду, і для реального виконання рішення суду позивачу буде необхідно подавати новий позов, вже до «нового власника». Крім цього, відповідачі ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), керуючись зазначеною статтею, за час розгляду справи в суді, матимуть право вселення та реєстрації будь-яких осіб у спірну квартиру, що створить у них відповідні житлові права та ускладнить фактичне виконання рішення суду. Також, вселення у спірну квартиру третіх осіб за вибором відповідачів ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) може призвести до психологічного та фізичного тиску на позивача, порчі його особистого майна тощо. Також позивач має обґрунтовані підстави вважати здійснення «невідомими особами», які будуть представлятись представниками відповідачів, протиправних дій, направлених на фізичний, психологічний тиск на позивача та порчу його майна. У разі ухвалення рішення у даній справі про задоволення позову та визнання недійсним з моменту вчинення державної реєстрації прав та обтяжень, якою зареєстровано право власності на спірну квартиру за відповідачами ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), зазначений запис буде скасовано в єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тобто, буде відновлено правове становище, яке існувало до порушення прав позивача. У випадку продажу спірної квартири третім особам або вселення третіх осіб в спірну квартиру виконання судового рішення буде утрудненим. Отже, у разі невжиття заходів забезпечення позову права позивача не будуть відновлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Оскільки викладені в заяві обставини та надані заявником докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ст. 153 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.

Ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

З матеріалів заяви вбачається, що 20.11.2007 між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 укладена Рамкова угода №6430 (далі - Рамкова угода), відповідно до якої Банк, з урахуванням договору від 04.03.2008 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди №6430 від 20.11.2007, зобов`язався здійснювати кредитування позивача за наступними умовами: ліміт суми - 70 000,00 доларів США, ліміт строку - 240 місяців, максимальний розмір процентів 40% річних.

На підставі та в межах Рамкової угоди Банк та позивач уклали договір про надання траншу №2.24580/6430 від 20.11.2007 (далі - кредитний договір №1), відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах: сума кредиту - 250 000,00 грн., процентна ставка - 17% річних, строк - 60 місяців.

31.12.2009 між Банком та позивачем укладено договір №2 про внесення змін до договору траншу №2.24580/6430 від 20.11.2007, відповідно до якого в період з 31.12.2009 по 30.05.2010 включно за вказаним договором про надання траншу встановлена процентна ставка в розмірі 0,5% річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

25.05.2010 між Банком та позивачем укладено договір №3 про внесення змін до договору траншу №2.24580/6430 від 20.11.2007, відповідно до якого в період з 03.06.2010 по 02.11.2010 включно за вказаним договором про надання траншу встановлена процентна ставка в розмірі 0,5% річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Крім того, в межах Рамкової угоди Банк та позивач уклали договір про надання траншу №2.26301/6430 від 04.03.2008 (далі - кредитний договір 2), відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах: сума кредиту - 100 000,00 грн., процентна ставка - 17% річних, строк - 36 місяців.

20.05.2009 між Банком та позивачем укладено договір №1 про внесення змін до договору траншу №2.26301/6430 від 04.03.2008, відповідно до якого за вказаним договором про надання траншу встановлена процентна ставка в розмірі 20% річних, виходячи з 360 календарних днів.

31.12.2009 між Банком та позивачем укладено договір №2 про внесення змін до договору траншу №2.26301/6430 від 04.03.2008, відповідно до якого в період з 31.12.2009 по 30.05.2010 включно за вказаним договором про надання траншу встановлена процентна ставка в розмірі 0,5% річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

В забезпечення виконання зобов`язань позивача за Рамковою угодою №6430 від 20.11.2007 між Банком та відповідачем укладено договір поруки №6430-Д3 2 від 04.03.2008.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Рамковою угодою №6430 від 20.11.2007 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №6430-ІД 01, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. 20.11.2007 за реєстровим №4219. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку, в якості забезпечення свої зобов`язань за Рамковою угодою №6430 від 20.11.2007 та кредитним договором 1 та кредитним договором 2 житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 .

Право власності на житловий будинок за ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Першої Харківського району державної нотаріальної контори, від 13.05.1997, зареєстровано в реєстрі за № 3-1748.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстровано в Харківському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за гр. ОСОБА_1 і внесено в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером № 215 від 28.05.1997.

21.09.2012 між Банком та ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав всі права кредитора, що виникають з Рамкової угоди №6430 від 20.11.2007, договору про надання траншу №2.24580/6430 від 20.11.2007, договору про надання траншу №2.26301/6430 від 04.03.2008.

21.09.2012 між Банком та ОСОБА_2 укладено договір заміни кредитора в зобов`язанні за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. за реєстровим №3006, відповідно до якого ОСОБА_2 набув всі права іпотекодержателя за договором іпотеки №6430-ІД 01 від 20.11.2007. Вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі іпотек.

На підставі вище викладеного - ОСОБА_2 є новим кредитором та новим іпотекодержателем.

21 08 2013 ОСОБА_2 подав позов до ОСОБА_1 щодо погашення заборгованості за Рамковою угодою №6430 від 20.11.2007, договором про надання траншу №2.24580/6430 від 20.11.2007, договором про надання траншу №2.26301/6430 від 04.03.2008, яка станом на 21.09.2012 складає 1260683,63 грн., з яких: борг по капіталу 261007,23 грн.; борг по процентам - 94731,85 грн.; пеня 904044,55 грн., звернути стягнення за договором іпотеки № 6430-ІД 01, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. 20.11.2007 за реєстровим №4219, на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, жилою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа №1, 4, 5, замощення №1-1, II, по АДРЕСА_2 .

17.03.2014 Харківським районним судом Харківської області у складі судді Назаренко О.В. по справі N° 635/223/2014 винесено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме: «... в рахунок погашення заборгованості за Рамковою угодою №6430 від 20.11.2007, договором про надання траншу №2.24580/6430 від 20.11.2007, договором про надання траншу №2.26301/6430 від 04.03.2008 звернути стягнення за договором іпотеки № 6430- ІД 01, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. 20.11.2007 за реєстровим №4219, на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, жилою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ, «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа №1, 4, 5, замощення №1-1, II, по АДРЕСА_2 , надавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право продажу вказаної нерухомості шляхом від свого імені будь - якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу відповідно до процедури продажу предмету іпотеки за ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності, відповідно до договору іпотеки №6430-ІД 01 від 20.11.2007 в сумі 303 000 (триста три тисячі) гривень 00 коп. За рахунок продажу нерухомості задовольнити вимоги ОСОБА_2 за Рамковою угодою №6430 від 20.11.2007, договором про надання траншу №2.24580/6430 від 20.11.2007, договором про надання траншу №2.26301/6430 від 04.03.2008 в сумі 1 260 683 (один мільйон двісті шістдесят тисяч шістсот вісімдесят три) гривень 63 коп., з яких: борг по капіталу 261007,23 грн.; борг по процентам - 94731,85 грн.; пеня 904044,55 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити...»

На підставі зазначеного стягнення - ОСОБА_2 став іпотекодержателем з правом укладання договору купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, жилою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа №1, 4, 5, замощення №1-1, II, по АДРЕСА_2 .

В подальшому, 01.09.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу частки житлового будинку, серія та номер 1033, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Клінчук І.В.

На підставі даного договору внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна - номер запису про право власності 37987413 від 01.09.2020 18:24:02. Власником частки житлового будинку на праві спільної часткової є ОСОБА_4

01.09.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу частки житлового будинку, серія номер 1030, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Клінчук І.В.

На підставі даного договору внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна - номер запису про право власності 37987196 від 01.09.2020 17:41:52. Власником частки житлового будинку на праві спільної часткової є ОСОБА_3 .

Отже, відповідно до даних договорів купівлі - продажу власниками житлового будинку АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, жилою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма ліпи «К», огорожа №°1, 4, 5, замощення №1-1, II, по АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності.

Позивачем отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно з якою власниками житлового будинку АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, жилою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж ліпи «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня ліпи «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа №1, 4, 5, замощення №>І-І, II, по АДРЕСА_2 , являється не позивач.

Відповідно до вищевказаної довідки підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53853370 від 01.09.2020 18:12:12 та індексний номер: 53853660 від 01.09.2020 18:33:39.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить скасувати рішення приватного нотаріуса про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 37987413, індексний номер 58353660, від 01.09.2020 про реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 , вчинений приватним нотаріусом Калінчук І.В.; скасувати рішення приватного нотаріуса про держану реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу), номер запису про право власності 37987196, індексний номер 58353370, від 01.09.2020 про реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 , вчинений приватним нотаріусом Калінчук І.В.

Зазначені обставини свідчить про те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу вищевказаного об`єкту нерухомого майна.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов`язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання ухваленого на її користь судового рішення та ефективний захист її прав.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

У своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи необхідність застосування вказаних заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 у своїй заяві посилається на те, що відповідачі можуть здійснити відчуження спірного майна третім особам, що унеможливить відновлення прав позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2019 у справі №761/45074/17 зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що реалізація спірного житлового приміщення може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на встановлені судом обставини та беручи до уваги той факт, що предметом судового розгляду справи є житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 , суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки, продаж вказаного об`єкту нерухомості третім особам може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, враховуючи ту обставину, що між сторонами дійсно виник спір, про що позивачем надані достатні докази, а також ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в разі його задоволення, та не забезпечити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, виходячи з принципу обов`язковості рішень суду, передбаченого ст. 124 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 , вчинений приватним нотаріусом Калінчук І.В., до вирішення справи по суті.

При цьому, суд вважає застосування такого заходу забезпечення позову співмірним із заявленими позивачем вимогами та адекватним, оскільки визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Так, співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Судом встановлено, що існує об`єктивна та безперешкодна можливість подальшої реалізації житлового будинку АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 , що стане наслідком утруднення виконання рішення суду та незабезпечення ефективного захисту прав позивача.

Як зазначив Верховний суд в постанові від 12.06.2018 у справі №826/14722/17, забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Суд звертає увагу на те, що невжиття заходів забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на зазначене позивачем у своїй заяві про забезпечення позову майно може унеможливити виконання рішення суду в даній справі та здійснити ефективний спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача в разі задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дорани проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Зазначені позиція суду також ґрунтується на висновках Європейського Суд з прав людини викладених у справі "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), згідно з якими для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у справі.

Крім того, суд зауважує, що згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки цивільний процесуальний закон передбачає можливість обмеження особи у здійсненні права власності при вжитті заходів забезпечення цивільного позову зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно, то такі дії суду відповідають приписам Конституції України і діючому законодавству.

При цьому, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на майно, суд відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства вирішує лише процесуальне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи відповідача права власності на належне йому майно. Обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді арешту майна, в разі його застосування до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння чи користування майном, оскільки слугуватиме лише заходом запобігання можливих порушень прав позивача. Накладення арешту на належне відповідачу майно за своїм змістом полягає у обмеженні права особи лише розпорядитися майном (провести його відчуження).

Суд також враховує встановлене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право відповідача на мирне володіння майном, згідно якого кожен має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Дана норма дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В даному випадку втручання у право власності відповідачів у вигляді обмеження на відчуження майна здійснене згідно із законом і є пропорційним переслідуваній меті, оскільки здійснене з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача та ефективного захисту оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, забезпечення реального та неухильного виконання судового рішення, прийнятого у справі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд звертає увагу на те, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я учасників судового провадження, не порушує речове право володіння особи майном та користування ним, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково

Відповідно до положень ст. 154 ЦПК України, суд не застосовує зустрічне забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Калінчук Ірина Володимирівна, про скасування рішення державного реєстратора – задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 з прибудовами літ. «А-1», дерев`яний, обкладений цеглою, житловою площею 31,20 кв.м., та надвірні будівлі при ньому: гараж літ. «Б», сарай літ. «В», «Г», вбиральня літ. «Д», теплиця літ. «Е», навіс літ. «Ж», зливна яма літ. «К», огорожа № 1, 4, 5, замощення № І-І, ІІ, по АДРЕСА_2 .

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали про забезпечення позову – три роки.

Стягувач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;

боржник – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ;

боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;

боржник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .

Суддя Т.П. Даниленко