Постанова № 95996854, 01.04.2021, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 635/2644/17

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2021 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого Зінченка О.В.,

суддів Дем`яненко І.В.,

Малихіна О.О.,

за участю секретаря Кузьміної Ю.С.,

прокурора Власенко О.В.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілих Мануйла С.М.,

захисників Короткової А.О., Кузнецова А.І.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Власенко О.В. у кримінальному провадженні №12017220770000017 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п.1 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

31 березня 2021 року прокурором Харківської окружної прокуратури Харківської області Власенко О.В. подано до суду клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому прокурор просить застосувати до обвинуваченого вказаний запобіжний захід строком на 60 днів та не визначати розмір застави згідно вимог ч. 4 ст. 183 КПК України.

Клопотання вмотивовано тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п.1 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та у разі визнання його винним йому загрожує покарання у виді довічного позбавлення волі, він не працює, не одружений, не має утриманців, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, при цьому має високий рівень матеріального забезпечення, в зв`язку з чим може покинути територію Харківської області та України. Протягом останнього часу обвинувачений кілька разів змінював місце реєстрації та проживання, про що не повідомляв суд. Раніше вже були випадки переховування ОСОБА_3 від органів слідства та суду. Крім того, обвинувачений може вчинити психологічний чи фізичний тиск на потерпілих та свідків, які ще не допитані у даному провадженні, він обізнаний про їх місця роботи та проживання, про спосіб життя. Під час досудового розслідування та судового розгляду в Харківському районному суді Харківської області ОСОБА_3 вже вчиняв тиск на потерпілих та свідків. Крім того, на теперішній час до прокуратури звернулись потерпілий ОСОБА_1 , свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо вчинення обвинуваченим погроз та тиску на них. Також прокурор зазначає, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні декількох злочинів та знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, про що йому повідомлено про підозру. Викладені обставини обґрунтовують наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, викладеними обставинами підтверджується, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти цим ризикам.

Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримала та пояснила, що у даному випадку має місце також ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик виражається в тому, що обвинувачений, зловживаючи своїм правом на захист, здійснював неодноразові заміни захисників без належного обґрунтування такої необхідності, в результаті чого суд більше року не міг розпочати судовий розгляд.

Обвинувачений та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, просили відмовити в його задоволенні або ж обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі.

При цьому, захисник Короткова А.О. пояснила, що клопотання не обґрунтоване, ризики, в ньому викладені, не підтверджені належними доказами, а також прокурором необґрунтована неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів. Більше двох років прокурором клопотання про застосування запобіжних заходів не подавалось. Стосовно доводів прокурора про наявність ризиків захисник зазначила, що стороною обвинувачення не надано доказів матеріального забезпечення обвинуваченого, закордонний паспорт обвинуваченого вилучений працівниками поліції. Стосовно повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення захисник зазначила, що у ньому йдеться про події 2014-2015 років, а тому казати про те, що обвинувачений продовжує вчиняти злочини неможливо. Крім того, внесення інформації про вчинення даного кримінального правопорушення до ЄРДР мало місце17.03.2021. Враховуючи, що заяви потерпілого та свідків подані відповідно 25, 26 та 30 березня 2021 року, це свідчить про те, що вказані обставини створені стороною обвинувачення для можливості подання клопотання про застосування запобіжного заходу.

Крім того, обвинувачений та його захисник пояснили суду, що він та його цивільна дружина, з якою вони проживають разом, є інвалідами другої групи. У довідці МСЕК дружини вказано загальне захворювання як підстава встановлення інвалідності, однак фактично вона має онкологічне захворювання. Обвинувачений також утримує матір, якій на даний час 73 роки, а також має ще двох повнолітніх синів, які однак на теперішній час навчаються та не мають самостійного заробітку. Також обвинувачений пояснив, що змінював адресу реєстрації кілька разів та це було пов`язано із зручністю проходження МСЕК, однак він постійно проживає за адресою реєстрації матері.

Захисник Кузнецов А.І. проти задоволення клопотання заперечував.

Представник потерпілих адвокат Мануйло С.М. клопотання прокурора підтримав, просив його задовольнити та пояснив, що ОСОБА_3 подавав завідомо неправдиве повідомлення про злочин, вчинений ОСОБА_5 та суддями Харківського районного суду Харківської області, чим фактично чинив тиск на свідка та на суд. Крім того, обвинувачений зловживає своїм правом та постійно здійснює заміну захисників, чим затягує судовий розгляд та фактично вживає будь-які заходи для того, що судовий розгляд не відбувався. Також представник зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що також обумовлює необхідність обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Потерпілий ОСОБА_1 клопотання підтримав та пояснив, що на нього чинився тиск, зокрема у 2017-2018 роках було викрадено його брата та в час, коли він був викрадений, на адресу потерпілого надходили дзвінки із погрозами в бік брата та пропозиціями відмовитись від претензій на адресу ОСОБА_3 . Крім того, на його адресу надходять якісь підозрілі дзвінки, однак потерпілий не може стверджувати, що дзвонить саме обвинувачений.

Потерпілий ОСОБА_2 клопотання прокурора підтримав.

Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думки учасників провадження, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. b ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що права на свободу та особисту недоторканість не є абсолютними та можуть підлягати певним обмеженням у встановлених законом випадках та з дотриманням встановленої процедури.

Зокрема, таким випадком є застосування до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідно до положень глави 18 КПК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п.1 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, КК України, окремі з яких є особливо тяжкими та санкція відповідної частини та статті Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Разом із тим, суд не оцінює під час розгляду клопотання прокурора про тримання під вартою обґрунтованість обвинувачення, оскільки на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, завданням якого і є встановлення обґрунтованості чи необґрунтованості пред`явленого обвинувачення та дане питання вирішується за результатом дослідження всіх наданих суду доказів, а висловлення судом суджень щодо суті пред`явленого обвинувачення раніше визначеного процесуальним законом часу може призвести до виникнення сумнівів в неупередженості суду, що є неприпустимим.

Стосовно стверджуваної прокурором наявності ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що у даному провадженні існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, суд виходить із того, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працює, не одружений, не має утриманців, не проживає за місцем реєстрації, яке кілька разів змінював протягом останніх років, пояснивши це зручністю проходження МСЕК, однак жодного разу не повідомив про це суд.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо необхідності утримання матері обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки з її пояснень, наданих в судовому засіданні, пояснень самого обвинуваченого, його захисника, суд вбачає, що в догляді за матір`ю допомагає цивільна дружина обвинуваченого ОСОБА_7 , а також з нею проживає молодший син обвинуваченого. Крім того, обвинувачений має також ще одного сина. Вони обидва є здоровими та працездатними. Таким чином, суд вважає встановленою наявність інших, а ніж обвинувачений, дорослих здорових членів сім`ї, які мають можливість здійснювати догляд за ОСОБА_6 .

Також суд відхиляє доводи сторони захисту щодо необхідності матеріального забезпечення ОСОБА_3 своєї цивільної дружини, матері та синів, оскільки згідно пояснень обвинуваченого, а також його матері ОСОБА_6 , сини не працюють, однак ніяких протипоказань до роботи за станом здоров`я не мають, а інші члени сім`ї отримують пенсію на приблизно одному рівні, а тому суд вважає їх однаково матеріально забезпеченими із обвинуваченим, що виключає наявність у нього додаткових обов`язків по утриманню членів сім`ї.

Крім того, згідно наданих довідок МСЕК про встановлення другої групи інвалідності обвинуваченому ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , інвалідність встановлена за загальними захворюваннями, які не передбачають необхідності стороннього догляду, а також не є перешкодою для утримання обвинуваченого під вартою.

Таким чином, суд вважає підтвердженим факт наявності ризику, встановленого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, суд також зазначає в якості підтвердження існування ризику ухилення обвинуваченого від суду, що згідно його пояснень, а також пояснень його матері ОСОБА_8 , обвинувачений неофіційно є представником іноземної компанії та в зв`язку з цією діяльністю періодично від`їжджає у відрядження, яких було кілька лише за останній час, що, на переконання суду, надає ОСОБА_3 додаткові способи та можливості переховуватись від суду.

Заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що обвинувачений з`являється в судові засідання, що свідчить про відсутність наміру переховуватись від суду, однак викладені вище обставини, з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а саме довічне позбавлення волі, на переконання суду, збільшують ризик його втечі настільки, що йому неможливо запобігти іншим чином, а ніж взявши особу під варту.

Стосовно ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на потерпілих та свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що до клопотання прокурора додано заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які заявлені стороною обвинувачення як свідки у даному кримінальному провадженні, а також ОСОБА_1 , який є потерпілим, подані до Харківської окружної прокуратури про здійснення ОСОБА_3 тиску на них.

Так, у поданій до прокуратури 30.03.2021 заяві свідок ОСОБА_5 повідомляє про завідомо неправдиве повідомлення ОСОБА_3 про вчинення свідком злочину, чим фактично самим обвинуваченим вчинено злочин, передбачений ч. 2 ст. 383 КК України, та є тиском на неї. Крім того, ОСОБА_5 зазначає, що погоджуючись надати показання суду вона наражає на небезпеку себе та свою родину.

Суд також враховує наданий прокурором витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 42021222130000023 від 31.03.2021 за вказаною заявою ОСОБА_5 про завідомо неправдиве повідомлення ОСОБА_3 про вчинення свідком злочину та попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 383 КК України.

Свідок ОСОБА_4 в заяві від 26.03.2021 повідомляє, що ОСОБА_3 , дізнавшись, що вона погодилась дати свідчення в суді, висловлював бажання розправитись із нею, йому відомі спосіб життя свідка та її рідних, погрози обвинуваченого їй та її родині є реальними та вона має намір звернутись до органів прокуратури з метою забезпечення її захисту як свідка.

Крім того, 25.03.2021 до Харківської окружної прокуратури потерпілим ОСОБА_1 також подано заяву, в якій він повідомляє про можливість здійснення обвинуваченим ОСОБА_3 тиску на нього, повідомляє про викрадення брата потерпілого з метою примусити ОСОБА_1 не заперечувати проти звільнення обвинуваченого з-під варти.

Аналізуючи викладені обставини, а також виходячи із того, що для встановлення факту існування ризику тиску на свідків та потерпілих не вимагається остаточного підтвердження таких фактів відповідними рішеннями судових або інших компетентних органів, а достатнім є наявність об`єктивних даних, які свідчать про те, що такий тиск може відбуватись, що в свою чергу може вплинути на об`єктивність встановлення істини у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку про наявність у даному кримінальному провадженні підстав вважати підтвердженим існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, суд враховує множинність злочинів, вчинення яких інкримінується обвинуваченому ОСОБА_3 , а також тяжкість вказаних злочинів.

Також суд враховує, що 17.03.2021 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України. При цьому, суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що події інкримінованого за даною підозрою злочину мали місце у 2014-2015 роках, оскільки з тексту підозри суд вбачає, що дії ОСОБА_3 , які на думку органу досудового розслідування містять ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, були вчинені ним у 2019 році.

Крім того, суд враховує і факт реєстрації кримінального провадження № 42021222130000023 від 31.03.2021 за вказаною вище заявою ОСОБА_5 про завідомо неправдиве повідомлення ОСОБА_3 про вчинення нею злочину та попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 383 КК України.

Таким чином, аналізуючи викладені обставини, а саме факт пред`явлення ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кількох особливо тяжких злочинів, у тому числі направлених проти життя інших осіб, та у подальшому притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, внесення відомостей до ЄРДР про ймовірне вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, суд вважає підтвердженим факт існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд оцінює всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений у тому числі тяжкістю покарання за інкримінованими ОСОБА_3 злочинами, відсутність офіційного працевлаштування, утриманців, суд вважає, що на даний час більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможуть запобігти встановленим ризикам.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які суд вважає доведеними, що виправдовуватиме тримання обвинуваченого під вартою.

В судовому засіданні прокурор також зазначила про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений, зловживаючи своїми процесуальними правами, кілька разів змінював захисників без надання обґрунтування вказаним діям, що призводило до необхідності надання можливості ознайомлюватись з матеріалами кримінального провадження та фактично призводило до затягування судового розгляду, в результаті чого суд більше року не мав можливості розпочати судовий розгляд.

Разом із тим, вказані доводи прокурора суд відхиляє, оскільки за змістом положень ст.. 184, 193 КПК України суд здійснює розгляд питання про застосування запобіжного заходу в межах заявленого клопотання та тільки щодо викладених у ньому обставин, а відповідно і в межах заявлених прокурором ризиків, та не може оцінювати наявність або відсутність ризиків, не зазначених в клопотанні, а тому вказаним доводам прокурора суд оцінку не надає.

З огляду на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 205, 369-372, 376, 393, 395 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Власенко О.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, тобто до 30 травня 2021 року включно.

Виконання ухвали покласти на Відділення № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області та Державну установу "Харківський слідчий ізолятор".

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Власенко О.В.

Повний текст ухвали буде оголошений 02 квітня 2021 року о 14 годині 00 хвилин.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з дня отримання копії ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий О.В.Зінченко

Судді І.В. Дем`яненко

О.О. Малихін