Вирок № 95996671, 02.04.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/15277/19

н/п 1-кп/953/214/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2021 Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Губської Я.В.

при секретарі - Мордухович К.Г.,

за участю прокурорів - Дзюби І.О., Чуба Р.М., Глєбова О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - адвоката Бондаренка Г.М.

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника потерпілого - адвоката Бережного О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.05.2019 року за № 12019220490002308 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2003 р.н. та 2015 р.н., не працюючого, раніше не судимого, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 ,

з кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2019 року приблизно о 23:00 годині, ОСОБА_1 , рухаючись по узвозу Жилярді у м. Харкові за кермом автомобіля «ВАЗ-211540», державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у громадському місці, використовуючи малозначний привід для конфлікту, а саме невдоволення з приводу недотримання, як на його думку, раніше не знайомим йому водієм автомобілю «MAZDA 323F», державний знак НОМЕР_2 , Правил дорожнього руху, та діючи з раптово виниклих хуліганських мотивів, що виразилися у бажанні показати свою зверхність до оточуючих, маючи умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, почав рух за автомобілем «MAZDA 323F», державний знак НОМЕР_2 , після чого здійснив маневр - обгін вказаного автомобілю, тим самим призвів до вимушеної зупинки транспортного засобу водієм автомобілю «MAZDA 323F», державний знак НОМЕР_2 , неподалік буд. 19 по вул. Чкалова у м. Харкові.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, перебуваючи в громадському місці на вулиці, а саме на проїжджій частині дороги біля буд. 19 по вул. Чкалова у м. Харкові, ОСОБА_1 , після власної зупинки на транспортному засобі «ВАЗ-211540», державний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував особисто та вимушеної зупинки автомобілю «MAZDA 323F», державний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебував раніше не знайомий йому ОСОБА_2 , вийшов зі свого автомобілю «ВАЗ-211540», державний знак НОМЕР_1 , та висловлюючись брутальною лайкою у бік ОСОБА_2 , підійшов до автомобіля останнього, не зважаючи при цьому на присутність оточуючих - перехожих та інших учасників дорожнього руху, які стали очевидцями вчиняємих хуліганських дій ОСОБА_1 .

Зневажаючи елементарними нормами моралі та загальноприйнятими правилами поведінки людини у суспільстві, ОСОБА_1 , маючи умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, поєднане з особливою зухвалістю, що виразилося у пошкодженні майна та спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, умисно, руками здійснив відрив скла водійських дверей автомобілю «MAZDA 323F», державний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , вартістю 2042,43 грн., згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №13000 від 01.07.2019.

Продовжуючи свої хуліганські дії, діючи умисно, ОСОБА_1 наніс кулаками обох рук не менше 5 ударів ОСОБА_2 в область лівої руки, який в цей час сидів на водійському місці свого автомобілю, тим самим спричинив тому тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на лівій руці, які згідно висновку судового медичного експерта №09-723/2019 від 26.06.2019 відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після чого, схопив ОСОБА_2 за жилету та футболку, вдягнуті на ньому і почав тягнути на себе, намагаючись витягнути того з автомобілю через віконний отвір водійських дверей, внаслідок чого розірвав тому одяг, а саме жилетку ТМ «LUXOR» вартістю 189,00 грн. та футболку ТМ «КАРРА» вартістю 220,20грн., згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 2128/19 від 24.06.2019.

Проводжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1 руками наніс кілька ударів (не менше 6) зверху по кузову автомобілю «MAZDA 323F», який належить ОСОБА_2 , тим самим пошкодив ущільнювач верхньої панелі лівої боковини вартістю 3718,00 грн., накладку панелі лівої боковини зазначеного автомобілю вартістю 1672,06 грн., та вітрове скло автомобілю вартістю 2638,13 грн., згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи №13000 від 01.07.2019.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України не визнав та вказував, що він не винний у скоєному.

Пояснював, що 17 травня 2019 року приблизно о 23:00 годині він рухався по спуску Жилярді у м. Харкові, підіймався вгору. Автомобіль марки «Мазда» обганяв його, порушуючи правила дорожнього руху, перетнув подвійну суцільну смугу, тим самим створив аварійну ситуацію, оскільки рухалися зверху автомобілі назустріч. Також, водій автомобіля «Мазда» почав його «притискати» до правої сторони і він почав від`їжджати вправо, пригальмовуючи. Коли він посигналив водію автомобіля «Мазда» той йому зробив образливий жест з вікна і тоді він поїхав за ним. Колі його наздогнав, змусив зупинитися, підійшов до автомобіля « Мазда», де сидів ОСОБА_2 , у якого скло було опущене. Він йому став говорити: «Що ти робиш, так їздити не можна і неправильно» Хотів відчинити двері його автомобіля, але не вийшло, тому він просунув руки у вікно, щоб відчинити двері зсередини, але ОСОБА_2 почав підіймати скло, придавив йому склом руки. Тоді він схопив ОСОБА_2 за речі і почав намагатися вирвати руки з автомобіля, а в результаті скло і вилетіло разом з речами. Підійшов якийсь хлопець і спитав, що трапилося, чи потрібна допомога, Він відповів, що самі розберуться. Той недовго постояв і пішов. Тоді він зрозумів, що розмовляти немає про що, сів в свій автомобіль та поїхав. Також, пояснював, що нецензурну лексику не використовував, дзеркало заднього виду не ламав, тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не наносив, тільки хватав його за руки, хотів, щоб той вийшов з автомобіля та поговорив з ним. Вказував, що можливо, коли схопив ОСОБА_2 за речі, та може їх і пошкодив, а також розбив бокове скло автомобіля. Коли хватав потерпілого за руки, то там могли з`явитися синці. Метою того, що він поїхав за потерпілим було пояснити, що той ледве не вчинив ДТП, що той неправильно керує автомобілем. Переслідував його, відкривав двері автомобілю, оскільки хотів подивитися, хто там такий і який він з себе, і як він так може поводитися на дорозі. Зазначив, що коли просовував руки через скло, то хотів поспілкуватися з водієм Мазди . Погодився, що знаходився у збудженому стані, тому і намагався якось витягнути потерпілого з машини і поговорити з ним. Однак стверджує, що по автомобілю ударів не наносив. Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнає в повному обсязі.

Незважаючи на невизнання своєї провини обвинуваченим, суд, дослідивши показання останнього, вислухавши показання потерпілого та свідків, дослідивши інші докази у справі, вважає, що провина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину доведена повністю і підтверджується наступними доказами.

-Показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив в судовому засіданні, що 17 травня 2019 року він їхав по вул. Жилярді у м.Харкові, керуючи автомобілем марки Мазда. Ніяких конфліктів на дорозі не вчиняв, нікого не підрізав. Піднявшись нагору до повороту вправо, він побачив автомобіль, який намагався його автомобіль об`їхати, але так як йому назустріч рухався ще один автомобіль, тому він вирішив збільшити швидкість і поїхав далі, а автомобіль ВАЗ намагався його ударити в бік, тому він збільшив швидкість і поїхав далі. Водій автомобіля ВАЗ намагався ще двічі наздогнати його і таким чином вдарити авто. В подальшому, він зупинився, оскільки автомобіль ВАЗ зупинився перед ним, підрізавши його. Водій автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_1 вийшов з автомобілю і почав кричати, використовувати нецензурну лексику. Потім, підбіг до його вікна і називав його наркоманом і алкоголіком,та ще багатьма нецензурними словами. Смикав за скло, воно було відчинене на декілька сантиметрів, і він намагався його зачинити, але ОСОБА_1 просто його виламав і кинув частини скла на дорогу. Далі ОСОБА_1 намагався витягнути його з автомобіля, смикав за руку, за жилетку, тримав руками, наносив тілесні ушкодження в область плеча, шиї, ліктя руки. Це все супроводжувалося нецензурною лексикою. На вулиці були люди і підходив хлопець, якому він кричав, щоб той викликав поліцію, однак хлопець нічого не зробив і не зреагував. ОСОБА_1 виламав скло, наніс декілька ударів по лобовому склу автомобіля, відламав дзеркало в той момент, коли схопив його і намагався витягнути з автомобіля. Порвав йому жилетку і викинув її на вулицю, з неї випав гаманець з документами, смикав за ланцюжок, за футболку, намагався витягнути його з автомобіля. Також, наносив удари, від яких він відбивався. Коли ОСОБА_1 побачив, що випав гаманець, взяв з нього документи, подивився, техпаспорт кинув на підлогу в салон автомобіля. Далі, ОСОБА_1 зробив кілька кроків до свого автомобіля, однак ще повернувся і знов почав наносити удари по лобовому склі, зробив два чи три удари. Лобове скло було розбите кулаком, тріщина була на половину скла. Невдовзі після інциденту він поміняв скло бокове, а все інше не ремонтував. З ОСОБА_1 до цих подій знайомий не був. Щодо свідків, то він розмістив оголошення, на які відгукнулися люди, які бачили ті чи інші обставини даного інциденту. Двоє чоловіків зі служби охорони свідками не були, вони зупинилися коли ОСОБА_1 вже поїхав. Вони бачили його на вулиці, коли він стояв в порваному одязі з кров`ю. Правил дорожнього руху він не порушував.

Також, просить задовольнити цивільний позов на загальну суму 71882,00 грн., з яких: на відшкодування моральної шкоди просить стягнути суму в розмірі 30000 грн. та відшкодувати завдану матеріальну шкоду, оскільки від протиправних дій обвинуваченого, у нього був стрес, пошкоджений автомобіль, який потребував ремонту на суму 40643,00 грн., були зіпсовані речи на суму 1149 грн. та порушено звичний порядок життя.

Провина обвинуваченого у скоєному також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є дізнавачем Київського ВП ГУНП в Харківській області і в травні 2019 року виїжджала у складі слідчої групи на місце подій на вул. Чкалова у м. Харкові. По приїзду побачила, що в салоні автомобіля «MAZDA» сидів чоловік -потерпілий, як потім з*ясувалось це був ОСОБА_2 , рядом були працівники поліції, другого учасника конфлікту не було. Ними у складі слідчої групи були проведені всі необхідні слідчі дії, складений протокол огляду місця події. Було зафіксовано, що на дорозі розкидано скло від автомобіля, а на автомобілі потерпілого відсутнє скло з боку водія, також було пошкоджене лобове скло автомобіля. Потерпілий, який викликав поліцію та водій автомобіля «Мазда» показував, що в нього розірвана сорочка та жилетка, крові вона не бачила, швидку не викликали.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснював, що 17.05.2019 року близько 22-23 години він йшов по вул. Чкалова в м. Харкові. Бачив, що два автомобіля «Ваз» та «Мазда» їхали по дорозі на одному рівні, сигналили, потім автомобіль «ВаЗ» підрізав автомобіль «Мазда». Водій «Ваз» вийшов та підійшов до автомобіля «Мазда». Підтвердив, що водієм автомобіля Ваз був ОСОБА_1 , який присутній в залі суду, а водієм МАзда - потерпілий ОСОБА_2 , що також в залі. Водій, що вийшов з автомобіля «Ваз», тобто ОСОБА_1 сварився нецензурною лайкою, хватався за скло автомобіля «Мазда», тягнув водія з автомобіля, намагався його витягти, наносив удари кулаками в салоні автомобіля по водію, який сидів в автомобілі. Потім витягнув з автомобіля якусь річ (верхній одяг) і кинув її на землю. Також, він бачив, що той вдарив ще 2 рази кулаком по лобовому склу автомобіля «Мазда» та поїхав. В цей час на вулиці проходили люди, все це, як і він бачили. Коли водій «Ваз» поїхав, водій з автомобіля «Мазда» вийшов, забрав свої речі з землі, кудись дзвонив. Він до нього не підходив, але коли побачив оголошення про ці події, то прийшов дав показання, як все було.

Провина обвинуваченого у вчиненому підтверджується письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, достовірність яких не викликає у суду сумнівів, а саме:

-заявою потерпілого ОСОБА_2 в поліцію від 17.05.2019 року, в якій він просить прийняти заходи реагування до невідомого, який 17.05.2019 року в результаті хуліганських дій пошкодив його автомобіль, а саме розбив бокове скло зі сторони водія, пошкодив лобове скло та крило його автомобіля за адресою: м.Харків, вул.Чкалова, 19, приблизно о 23:08 17.05.2019, наніс йому тілесні ушкодження. (а.с. 141).

-протоколом огляду місця події, в ході якого оглянуто автомобіль «MAZDA 323F», державний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , що був припаркований вздовж бордюрного каменю навпроти бул.19 по вул.Чкалова у м.Харкові, у напрямку руху вул.Чкалова - вул.Лісопарківська. На відстані 26 м від заднього колеса автомобіля на зустрічній смузі знаходиться скло на тонювальній плівці, при огляді ТЗ встановлено, що кузов, фари, колеса, дзеркала без ушкоджень. У двері водія відсутнє скло, на лобовому склі на відстані 30см від низу наявні 2 лінійні тріщини, довжиною 40 см, які розташовані горизонтально від правої сторони з центру, і є вертикальна тріщина довжиною 15 см, на багажнику знаходяться фрагменти одягу, до протоколу додано фототаблиця. (а.с. 142-145).

-висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи КЗОЗ ХОБСМЕ №602-2019 від 20.05.2019, згідно якого у ОСОБА_2 мали місце синці та садна на лівій руці, садна на шиї, синці на лівій нижній кінцівці. Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів за механізмом удар або удар-стиснення, за винятком саден, які утворилися за механізмом тертя-ковзання та могли бути отримані в межах доби до проведення первинного огляду(18.05.2019). За ступенем тяжкості синці та садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше б-ти днів, (п.п.2.3.2 «Б», 2.3.5 «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № б МОЗ України від 17 січня 1995 року) відносяться до легких тілесних ушкоджень. (а.с.149)

-протоколом огляду від 20.05.2019, з фототаблицею, яким слідчий Київського ВП ГУНП в Харківській обл. оглянув добровільно видані потерпілим ОСОБА_2 речі: жилетку, яка має пошкодження з біркою «Luxor», футболку синього кольору, яка має розірвання по швам на тканині в районі комірця, шиї, лівого рукава, з написом «КАРРА», ланцюжок з металу сірого кольору з пошкодженою застібкою. (а.с.151-154)

-постановою про визнання речовими доказами та приєднання вищезазначених речей до матеріалів провадження.(а.с.155). Вказані речові докази повернуті під зберігальну розписку потерпілому.(а.с. 156).

-висновком експерта №09-723/2019 КЗ «ХОБСМЕ» від 26.06.2019, згідно якого у ОСОБА_2 мали місце синці та садна на лівій руці, садна на шиї та синець на тулубі, які утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, синці за механізмом удара-стиснення, садна за механізмом удара-стиснення та могли бути тримані в межах доби до проведення первинного огляду(18.05.2019) за ступенем тяжкості синці та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали незначні скороминущі наслідки тривалість не більше 6 днів згідно п.п.2.3.2 «Б», 2.3.5 «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № б МОЗ України від 17 січня 1995 року. Тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли утворитися за обставинами та механізмом, на які він вказує у протоколі слідчого експерименту від 21.06.2019 року за його участю. (а.с.159-160)

-даними у протоколі проведення слідчого експерименту від 21.06.2019 з ілюстративним матеріалом до нього, за участі потерпілого, з якого вбачається механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, де він також вказував, що травми, синці та садна він отримав при нанесення йому ударів ОСОБА_8 та підніманні його ОСОБА_1 за вдягнену на ньому одежу. (а.с.161-166)

- ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 07.06.2019 про призначення експертизи від 07.06.2019 по справі №640/11247/19.(а.с.180-181)

-висновком експерта за результатами автотоварознавчої експертизи №13000 від 01.07.2019, згідно яких вартість відновлювального ремонту автомобіля Мазда 323F р.н. НОМЕР_2 складає 40634,11 грн., величина матеріального збитку в результаті ДТП 17.05.2019 складає 13581,78 грн.(а.с.182-191)

-висновком експерта за результатами судово-товарознавчої експертизи від 24.06.2019 №2128/19, згідно якої ринкова вартість станом на 17.05.2019 року футболки ТМ «КАРРА» складає 220,20 грн., жилетки ТМ «LUXOR» - 189,00 грн. (з врахуванням зносу 40%). Загальна ринкова вартість вказаних об*єктів дослідження на 17.05.2019 року становила 409,20 грн., за умови, що станом на вказану дату об*єкти мали якісні споживчі характеристики. (а.с. 193-196).

-даними у протоколах пред*явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.06.2019 та 20.06.2019, згідно яких свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 впізнали ОСОБА_1 , як особу яка 17.05.2019 року на вул. Чкалова в м. Харкові з хуліганських мотивів пошкодив майно та спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 . (а.с. 198-202).

-даними у протоколі пред*явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.07.2019, за яких ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_1 , який 17.05.2019 року на вул. Чкалова в м. Харкові пошкодив його майно, спричинив йому тілесні ушкодження(а.с. 208-209).

Всі вище перелічені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають у суду сумніву, оцінені судом як належні та допустимі письмові, речові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За правилами статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.

Всі досліджені судом обставини під час розгляду справи свідчать про безпідставність доводів обвинуваченого в судовому засіданні щодо відсутності його провини у вчиненому та розцінюється судом як позиція захисту від обвинувачення та бажання обвинуваченого уникнути покарання за скоєне, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому.

Таким чином, всіма дослідженими доказами під час розгляду справи встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки кримінального правопорушення, що судом кваліфіковано за ч.1 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.(хуліганство).

Доводи захисту щодо недоведеності провини саме за ч.1 ст. 296 КК України в такій кваліфікації спростовуються дослідженими судом доказами, висновками експертиз щодо наявності ушкоджень у потерпілого та пошкодженням майна, показаннями потерпілого та свідків щодо обставин подій, що не викликають у суду сумніву.

Суспільна небезпечність хуліганства полягає в тому, що це один з небезпечних і поширених злочинів проти громадського порядку, тобто комплексу суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті. Злочинним визнається тільки таке грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

З об`єктивної сторони хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Діями, що грубо порушують громадський порядок, закон визнає тільки такі, які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялись особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Зміст грубості порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням характеру хуліганських дій, їх наслідків, місця і тривалості їх вчинення, кількості потерпілих, їх вік, стан здоров`я, суттєвість порушення їх інтересів.

При вирішенні питання про відмежування кримінально каранного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч.1 ст. 296 КК України хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. При цьому, для кваліфікації дій за ч.1 ст. 296 КК України достатньо наявності в діях винної особи однієї з цих ознак (особливої зухвалості або виняткового цинізму).

А тому суд зазначає, що якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за вимогами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченого ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України (грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.(хуліганство), суд зазначає, що під явною неповагою до суспільства слід вважати нахабно виявлене, очевидне для потерпілого та інших осіб, зневажливе ставлення обвинуваченого до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності. А насильницькі дії обвинуваченого, такі як примусова зупинка автомобіля потерпілого на проїжджій дорозі, спричинення потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді синців, саден на лівій руці, саден на шиї, синців на лівій нижній кінцівці, умисне пошкодження майна потерпілого (автомобіля) у вигляді пошкодження скла, ущільнювача верхньої панелі автомобіля та одягу потерпілого свідчить про особливу зухвалість дій обвинуваченого, тобто ознаку грубого порушення громадського порядку.

Посилання захисту у дебатах про відсутність ознак грубого порушення громадського порядку не є обґрунтованими та спростовуються всіма дослідженими доказами щодо обставин подій, які відбувалися на проїжджій дорозі, де обвинувачений заблокував автомобіль потерпілого, не надаючи йому дорогу для проїзду у своїй полосі руху, при доброму освітленні вночі з фонарями, за участі свідків та прохожих, які бачили конфлікт, знущання над потерпілим, та чули нецензурну лайку, виклики потерпілого про допомогу.

Також, не є доведеними та обґрунтованими доводами захисника про те, що дані події стали наслідком дій потерпілого, який порушив Правила дорожнього руху, оскільки дані обставини потерпілий не підтвердив в суді, свідки про такі обставини свідчень не надавали і доказів щодо притягнення потерпілого за порушення ПДР України суду не надано.

Судом надана і належна оцінка взаємовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які раніше не були знайомі, побачили друг друга вперше під час керування автомобілями на проїжджій частині по вул. Чкалова, у м.Харкові, при цьому ОСОБА_1 , порушуючи порядок, загальноприйняті норми поведінки учасників дорожнього руху, знаходячись в громадському місці - проїжджій частині дороги, використовуючи малозначний привід для конфлікту, виявляв явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося пошкодженням майна потерпілого, образливою лайкою на адресу потерпілого та нанесенням останньому тілесних ушкоджень.

А тому, на підставі повного дослідження всіх доказів по справі суд приходить до висновку, що провина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому, з кваліфікацією його дій за ч.1 ст. 296 КК України повністю доведена під час судового розгляду і суд приходить до висновку про невідповідність пояснень обвинуваченого дослідженим в судовому засіданні доказам, що свідчать про його провину у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та відсутність даних про обставини, які б могли спростувати наявність причинного зв*язку між діями ОСОБА_1 та наслідками, що сталися у вигляді грубого порушення громадського порядку.

Однак, суд виключає з кваліфікації, що інкримінована обвинуваченому ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфікацію його дій за кваліфікуючою ознакою - винятковий цинізм по ч.1 ст. 296 КК України.

При цьому, суд зазначає, що винятковий цинізм - це демонстративна зневага щодо норм моральності (груба непристойність, публічне оголення, знущання над хворими, немічними особами, які перебувають у безпорадному стані та інше), що розкрито у п. 8 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про хуліганство» від 28 червня 1991 р., і таких дій обвинуваченого під час подій 17.05.2019 року не було, і всі його дії у вигляді пошкодження майна та спричинення тілесних ушкоджень охоплюються такою ознакою, як особлива зухвалість.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушеньня, дії обвинуваченого під час вчинення злочину, особу обвинуваченого, його вік, спосіб його життя та склад родини, відсутність обставин, що пом*якшують та обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, ті обставини, що обвинувачений раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що той є громадянином України, має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (2003 р.н. та 2015 р.н.), зареєстрований та проживає в м. Харкові, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Беручи до уваги вищенаведене, при обранні міри покарання обвинуваченому суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України та враховує тяжкість вчиненого правопорушення, дані по особі обвинуваченого, наведені вище, дії його під час вчинення кримінальних правопорушень та під час судового розгляду, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, його відношення до скоєного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання в межах санкції статті, що інкриміноване, а саме у виді обмеження волі.

Однак, в силу вимог ст. 75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього в силу п.2,3,4 ст.76 КК України обов`язки. При цьому, суд приходить до висновку, що даний вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Згідно з вимогами ч.1 ст. 75 КК України та з врахуванням висновків, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами, суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен урахувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.

Роз*яснено, що судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк, передбачає більш м`які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

При вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, судом враховано тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення згідно ст. 12 КК України, ті обставини, що той раніше не судимий, є одруженим, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

А тому, комплексне врахування всіх цих обставин справи та даних вивченням по особі обвинуваченого свідчить про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе без реального відбуття ним покарання за кримінальне правопорушення, що є предметом судового розгляду та можливість звільнення його з випробуванням, надавши йому шанс виправитися та зробити висновки після даних подій.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 4710 грн.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку ст.100 КПК України.

Стосовно цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_10 вказує, що йому завдано майнової шкоди у вигляді пошкодження автомобіля та його речей, просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму 41882 грн., що складається з 40643 грн. вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, 699 грн. вартості знищеної футболки, 450 грн. вартості знищеної жилетки.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно вимог ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Надавши оцінку всім наданим доказам в обґрунтування заявлених вимог про відшкодування шкоди, суд вважає доведеними вимоги про відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_2 в розмірі 40634,11 грн., що підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи від 01.07.2019 року, та суд стягує вартість пошкодженого майна у вигляді футболки та жилетки в сумі 409,20 грн., за висновком автотоварознавчої експертизи від 24.06.2019 року. Доказів на підтвердження вартості майна в сумі 699 грн. та 450 грн. потерпілим не надано. Також, не надані докази і зі сторони обвинуваченого щодо спростування даного розміру завданої шкоди.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000 грн., ОСОБА_2 вказує, що йому діями ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців та подряпин, пошкоджено його автомобіль, а ці обставини окрім фізичного болю та перенесеного приниження його честі та гідності у присутності сторонніх осіб, спричинили в нього нервовий стрес, душевні страждання, відчуття страху та тривоги.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка згідно п.1,3 ч.2 зазначеної статті полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди", обов`язковому з*ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вина останнього в її заподіянні. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини подій 17.05.2019, яка сталася з провини обвинуваченого ОСОБА_1 , враховуючи, що потерпілий отримав тілесні ушкодження внаслідок цих подій, пошкоджене його майно, події сталися на дорозі, під час дорожнього руху вночі, враховуючі встановлені обставини особливої зухвалості дій обвинуваченого, суд, визначаючи розмір моральної шкоди враховує, що в результаті дій обвинуваченого потерпілому - цивільному позивачу завдано моральних та фізичних страждань у зв*язку з подіями та тілесними пошкодженнями внаслідок цього.

Враховуючи викладене та обставини скоєного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають задоволенню та стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого - цивільного позивача у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

Ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст. 296 КК України у вигляді 2 років обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов`язки, передбачені ч.2 ст. 76 КК України необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 4710 грн.

Речові докази, повернуті потерпілому - залишити у його власності та розпорядженні.

Речові докази (диски з відеозаписом), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах справи.

Цивільний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування майнових збитків суму в розмірі 41043,31 грн. та моральної (немайнової) шкоди суму в розмірі 5000 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий Я.В.Губська