Ухвала суду № 95996553, 02.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3940/21

Провадження № 1-в/638/321/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року

Дзержинський районний суду м. Харкова у складі:

слідчого судді за участю секретаря судового засідання засудженого- ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням згідно ст. 76 КК України відповідних обов`язків,

про звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку,-

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2021 року начальник Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області звернувся до суду з поданням про звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Подання мотивовано тим, що вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Іспитовий строк засудженого закінчився 20 березня 2021 року.

В період іспитового строку засуджений до адміністративної відповідальності не притягався.

Проте, в період іспитового строку, а саме 21 липня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення засудженим нового кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. Матеріали кримінального провадження по даній справі перебувають на розгляді в суді. Станом на час розгляду даного подання справа не розглянута, судове рішення не ухвалене.

Засуджений - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд подання задовольнити, звільнити від відбування покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку. Підтвердив факт того, що станом на час розгляду подання є відкрите кримінальне провадження за ч.2 ст. 307 КК України, рішення за яким судом ще не прийнято.

Представник Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» та прокурор в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду подання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до абз. 2 ч.5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

З урахуванням положень абз. 2 ч.5 ст. 539 КПК України суд вважає за можливе провести судовий розгляду без участі прокурора та представника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації».

Суд заслухавши засудженого, дослідивши матеріали справи, вважає подання передчасним та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Згідно ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_3 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміни місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2020 року приведено вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року у відношенні ОСОБА_3 у відповідність до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року. ОСОБА_3 ухвалено вважати засудженим за ч.1 ст. 309 КК України до кримінального покарання у виді 2 років обмеження волі. В іншій частині вирок залишено без змін.

Іспитовий строк засудженого закінчився 20 березня 2021 року.

21 липня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення ОСОБА_3 нового кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що 21 липня 2020 року під час проведення обшуку співробітниками СУ ГУНП в Харківській області за місце його мешкання виявлено та вилучено наркотичні засоби. На розгляді в Дзержинському районному суді м. Харкова перебувають матеріали кримінального провадження № 12020220000001485 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Станом на час розгляду даного подання, судове рішення Дзержинським районним судом м. Харкова по вказаному кримінальному провадженню за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, не постановлене.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Суд вирішує дане подання відповідно до закріпленої ч.1 ст. 9 КПК України загальної засади кримінального провадження – законності, тобто у відповідності до вимог закону.

Статтею 75 КК України передбачено, що звільнення від відбування покарання полягає у відповідному випробуванні засудженої особи протягом чітко визначеного періоду шляхом покладення на неї певних обов`язків та застосування до неї відповідних пробаційних процедур. Метою такого випробовування є перевірка того чи може особа не відбувати вже визначене їй вироком суду покарання.

З правового аналізу ч. 3 ст. 75 та ч. 1 ст. 78 КК України вбачається, що однією з обов`язкових передумов для звільнення засудженого від відбування покарання є невчинення останнім у період іспитового строку, визначеного судом, нового злочину.

Обвинувальний вирок у кримінальному провадженні № 12020220000001485 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні в період іспитового строку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на час розгляду клопотання не ухвалено.

Для того, щоб суд вирішив питання про звільнення особи від призначеного покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку необхідно встановити, що особа саме протягом вказаного іспитового строку не вчинила нового злочину, тобто суд має встановити, що особа витримала випробування та не потребує покарання, яке вже було їй призначене вироком суду, що набрав законної сили.

У разі ж надання суду достатніх відомостей, які не дають змоги таке стверджувати, звільнення засудженого від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку буде передчасним, оскільки такі докази можуть спростовувати факт виправлення особи та те, що вона витримала призначене вироком суду випробовування.

Факт того, що на час розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК України у Дзержинському районному суді м. Харкова перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020220000001485 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, свідчить про те, що засуджений скоїв та обвинувачується у вчиненні нового злочину під час іспитового строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що до розгляду по суті кримінального провадження № 12020220000001485 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні в період іспитового строку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, вирішення питання про звільнення останнього від призначеного йому покарання за закінченням іспитового строку у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів невчинення ним злочину у період іспитового строку є неможливим.

Відмова суду у задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку з зазначених вище підстав жодним чином не порушує презумпцію невинуватості особи, оскільки відповідно до такої презумпції особа вважається невинуватою у вчиненні інкримінованого правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ст. 17 КПК України).

З аналізу вказаної презумпції слідує, що вона, головним чином, покликана забезпечити права особи, яка не має статусу засудженої особи, на належне поводження з нею як з невинуватою, на закріплення обов`язків саме держави довести вину такої особи, на визначення певних гарантій для такої особи від свавілля.

Проте, як вказано вище, випробування особи протягом іспитового строку стосується вже засудженої особи за вироком суду, який набрав законної сили, і відповідні визначені законом процедури по перевірці того, чи витримала така засуджена особа відповідне випробовування, жодним чином не порушує презумпцію невинуватості.

Презумпції невинуватості не порушує рішення про відмову у звільненні від вже призначеного покарання по закінченню іспитового строку за наявності доказів того, що особа обвинувачується у вчиненні нового злочину в період іспитового строку (що може вказувати на передчасність однозначного висновку, що особа витримала визначене їй судом випробування), оскільки таке рішення жодним чином не стосується заборон та обов`язків, гарантованих презумпцією невинуватості, воно стосується інших обставин та іншого етапу кримінального переслідування.

Оскільки суду на час розгляду даного клопотання надані відомості, що засуджений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період іспитового строку, провадження за яким перебуває у суді, то це унеможливлює прийняття рішення про звільнення такого засудженого від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, бо таке рішення буде передчасним без вирішення відповідним судом питання про винність або невинуватість особи у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Зважаючи на наведене вище, підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року за ч.2 ст. 309 КК України, у зв`язку з закінченням іспитового строку, відсутні. Таке звільнення суд вважає передчасним, оскільки, в разі доведення вини засудженого у вчиненні в період іспитового строку злочину, йому має бути призначено покарання за правилами ст. 71 КК України.

Безпідставне звільнення від покарання особи, яка в період іспитового строку вчинила новий злочин, порушує такі загальні засади кримінального провадження, як законність та рівність перед законом і судом.

Керуючись ст. 78 КК України, ст. ст. 537,539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку – відмовити.

Особову справу № 40/2020 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернути до Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Поволяєва