Ухвала суду № 95996438, 29.03.2021, Балаклійський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/1157/20 № 1-кп/610/58/2021

м. Балаклія 29.03.2021 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: Стригуненка В.М.

за участю:

прокурора: Кривича І.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

захисника: Аскреткова А.В.,

секретаря: Петрової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження (№ 12020220190000029) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою: для запобігання спробам переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений і захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність ризиків, просили змінити запобіжний захід на більш м`який.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою до обвинуваченого застосований під час досудового розслідування 31.03.2020р. з визначенням розміру застави, неодноразово продовжувався, крайній раз по 29.03.2021р. включно.

31.08.2020р. у зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючої у справі ОСОБА_2 і закінченням строку тримання обвинуваченого під вартою проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Внаслідок цього судовий розгляд проводиться з початку.

Не допитаними залишаються 2-ва свідки, обвинувачений бажає надати показання в останню чергу, зроблений запит на отримання копій судових рішень, я яких вже фігурували поняті у цьому кримінальному провадженні.

З урахуванням режиму і графіку роботи та робочого навантаження суду, захисника, конвою, при конвойних днях лише по понеділкам та середам з 13-14.00год. до 17.00год., неможливо провести наступне судове засідання до закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою. Першою можливою датою наступного судового засідання є 07.04.2021р.

Судом встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України – обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, і ці ризики не зменшилися. Інший ризик є недоведеним.

Переконання про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику ґрунтується на: тяжкості злочину і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, а це тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді від 6 до 10 років позбавлення волі, наявності у обвинуваченого значного кримінального досвіду внаслідок 3-х разів притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, також пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів (судимості погашені), інкримінування вчинення цього нового злочину (05.03.2020р.) під час відбування покарання з випробуванням до 08.07.2020р., відсутності місця роботи та законних джерел доходів, міцних соціальних зв`язків, достатніх для запобігання зазначеним ризикам, на що вказує його попередня злочинна поведінка.

Тому ризики є підвищеними.

Інші позитивні дані про особу обвинуваченого, зокрема, наявність інвалідності III групи цього висновку не спростовують. Не надано доказів того, що за станом здоров`я обвинувачений не може утримуватись під вартою або у тих умовах, за потреби, йому не може бути надана кваліфікована медична допомога.

Тому доводи обвинуваченого і захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Це рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінуються обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства.

Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, суд вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження, до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою та існує обґрунтована необхідність для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

На час розгляду питання про доцільність тримання обвинуваченого під вартою суд дійшов висновків, що вказані ризики не змінились.

Застосування запобіжного заходу необхідно для забезпечення судового розгляду, який з об`єктивних причин не закінчено на даний час.

Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, на сьогоднішній час судом не встановлено.

Натомість клопотання задовольняється частково, строк тримання під вартою продовжується на розумний строк, який суд передбачає достатнім для ухвалення вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-190, 331 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) строк тримання під вартою по 26 квітня 2021 року включно, з визначенням розміру застави, відповідно до ухвали Балаклійського районного суду Харківської області від 08.07.2020р.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою – з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий В.М. Стригуненко