Рішення № 95993974, 15.03.2021, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/2645/20

(провадження № 2/658/122/21)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області у складі суду:

головуючого судді: Рахімової О.В.,

при секретарі судового засідання: Сурікової А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каховка, Херсонської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Каховського міськрайонного суду Херсонської області з позовом про стягнення боргу.

Позовна заява мотивована тим, що 21.06.2013 року між ПАТ « Альфа-Банк» та відповідачем укладено кредитний договір. Сума виданого кредиту складає 12 500,00 гривень. Відповідно до п. 2.2 договору ставка за користування кредитом становить 0,01 % річних. Дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій відповідно до п.2.3 Кредитного договору є 24.06.2016 року. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 12 500,00 гривень.

21.06.2016 року між ПАТ « Альфа-банк» та ТОВ « Кредитні ініціативи » укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ « Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту №500384886 від 21.06.2013 року.

26.12.2018 року між ТОВ « Кредитні ініціативи» та ТОВ « ФК « Веста» було укладено договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ « Кредитні ініціативи» відступило ТОВ « ФК « Веста» право вимоги заборгованості за договором кредиту № 500384886 від 21.06.2013 року.

16.01.2019 року між ТОВ « ФК « Веста» та ТОВ « Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ « Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту № 500384886 від 21.06.2013 року.

Оскільки, відповідач за період користування кредитними коштами здійснював часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість в повному обсязі не погашалась, станом на 14.07.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованість становить 29 391,43 гривні, з яких: заборгованість за кредитом – 5 903,16 гривень; втрати від інфляції – 1 190,08 гривень; нараховані 3% річних – 531,99 гривень; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 7 621, 01 гривня; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості – 0,00 гривень; заборгованість з пені – 14 145,19 гривень. Оскільки, відповідач добровільно заборгованість не погашає, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 29 391,43 гривні, судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 гривень.

22.09.2020 року ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

03.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив, відповідно до змісту якого, відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що п. 1 кредитного договору № 500384886 від 21.06.2013 року, визначено, що « Цей договір складається з двох розділів, Розділ № 1 « Базові умови кредитування» та Розділ № 2 « Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ « Альфа-Банк», які нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід`ємну частину цього договору».Тобто, лише погодження сторонами в сукупності умов, що передбачені кредитним договором № 500384886 від 21.06.2013 року та його невід`ємними частинами - Розділом № 1 « Базові умови кредитування» та Розділом № 2 « Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ « Альфа-Банк», можна вважати належно чином укладеним договором з відповідачем і лише за наявності підтвердження цього визначити заборгованість відповідно до умов цього договору. Проте, матеріали справи не містять невід`ємних частин договору № 500384886 від 21.06.2013 року, як і не місять підтвердження того, що саме ці умови передбачені розділом № 1 та розділом № 2, розумів відповідач та ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи заяву-анкету та кредитний договір від 21.06.2013 року, в цілому.

Також, відсутнє підтвердження того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема і щодо сплати заборгованості по процентам за користування кредитом. Окрім цього, зазначає, що факт видачі кредитних коштів, їх часткова сплата, нарахування та сплати процентів повинні підтверджуватись первинними фінансовими документами, зокрема виписками та рахунками, меморіальними ордерами, платіжними дорученнями, квитанціями. В супереч цьому, позивач не надав перелічених доказів до суду, тому відповідач не визнає заборгованість.

Також, зазначає, що відповідно до змісту позовної заяви та умов договору дата остаточного повернення кредиту визначена 24.06.2016 року. Згідно вихідного номеру позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом 20.08.2020 року. Крім цього, в позовній заяві та розрахунку заборгованості, відсутні відомості про момент виникнення простроченої заборгованості, що потребує додаткового встановлення судом. Тобто, позовна заява подана до суду за межами строку позовної давності. Також просить стягнути відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України з позивача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

26.11.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, до змісту якої, позивач на позовних вимогах наполягає та посилається на те, що кредитний договір № 500384886 від 21.06.2013 року , який долучений до позовної заяви, містить в своїй назві та складається відповідно із розділу № 1 « Базові умови кредитування». В даному випадку, розділ № 1 містить всі основні умови видачі та повернення кредиту, умови використання та порядок надання кредиту та інше. Розділ № 1 кредитного договору підписаний зі сторони банку та зі сторони клієнта. З приводу розділу № 2 , то позивач посилається, що відповідний договір розміщений на сайті ПАТ « Альфа-банк» та є загальнодоступною інформацією, тобто, рахує, що відповідач був обізнаний з умовами вказаного розділу.

З приводу сум заборгованості до п.2.4 договору, кредит надавався позичальнику для власних потреб, шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника , що відкритий був позичальнику в АБ « Укргазбанк» у розмірі 12 5000,00 гривень. Більш того, із додатку вбачається, що відповідачем частину заборгованості по тілу кредиту погашено і залишок становить 5 903,16 гривень.

Щодо позовної давності, позивач посилається на п. 23 Розділу № 2 кредитного договору, який розміщений у Інтернеті та перебуває у вільному доступі, та з умовами якими відповідач був ознайомлений, сторонами було погоджено збільшення строку позовної давності до 50 років на підставі ч. 1 ст. 259 ЦК України.

З приводу витрат на правничу допомогу, то судові витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, повинні бути співрозмірні із об`ємом наданих послуг, з відзиву вбачається, що заявлена сума витрат відповідачем на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень не співмірна із об`ємом наданих послуг. Тому, просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві.

Процесуальне право учасників справи про розгляд справи за їх відсутності закріплено в ч. 3 ст. 211 ЦПК України, водночас, якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які представник позивача посилається, як на підставу своїх вимог, дослідження письмових доказів, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

21.06.2013 року між ПАТ « Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500384886 ( а.с. 11,12), що підтверджується особистим підписом ОСОБА_3 .

Пунктом 1 розділу № 1 кредитного договору № 500384886 від 21.06.2013 року проголошується, що цей договір складається з двох розділів, Розділ № 1 « базові умови кредитування» та Розділ № 2 « Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ « Альфа-Банк», які нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки нього, які складають невід`ємну частину цього договору.

Пунктом 2.1 розділу № 1 кредитного договору № 500384886 від 21.06.2013 року , передбачена сума кредиту 12 500,00 гривень.

Пункт 2.2 розділу № 1 кредитного договору № 500384886 від 21.06.2013 року проголошує, що процентна ставка за користування кредитом складає 0,1% річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісії 24.06.2016 року ( п. 2.3 розділу № 1 кредитного договору № 500384886 від 21.06.2013 року).

До позовної заяви долучений Розділ 2 . Загальні умови споживчого кредитування фізичних осіб в ПАТ « Альфа-Банк» , який не містить особистого підпису позичальника та посилання на номер кредитного договору ( а.с.133-137).

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору № 500384886 від 21.06.2013 року, остаточною датою повернення кредитних коштів визначено 24.06.2016 року ( а.с.13-14).

До матеріалів справи долучені розрахунок боргу 3% річних та інфляції з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за кредитним договором № 500384886 від 21.06.2013 року, відповідно до якого інфляційні збитки за період з 14.07.2017 року по 14.07.2020 року складають 1 190,08 гривень ( а.с.19-20); розрахунок нарахування 3% річних з урахуванням позовної давності в 3 роки, відповідно до якого сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 14.07.2017 року по 14.07.2020 року складає 531,99 гривень ( а.с.21).

Станом на 14.07.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованість становить 29 391,43 гривні, з яких: заборгованість за кредитом – 5 903,16 гривень; втрати від інфляції – 1 190,08 гривень; нараховані 3% річних – 531,99 гривень; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 7 621, 01 гривня; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору 9 з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості – 0,00 гривень; заборгованість з пені – 14 145,19 гривень ( а.с.22-23).

21.06.2016 року ПАТ « Альфа-Банк» уклало договір факторингу № 1 з ТОВ « Кредитні ініціативи» , відповідно до якого ПАТ « Альфа Банк» відступило ТОВ « Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору ( а.с.24).

Додаток № 1 до договору від 21.06.2016 року в матеріалах справи відсутній, що унеможливлює суду встановити, чи відступив ПАТ « Альфа Банк» ТОВ « Кредитні ініціативи» право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 500384886 від 21.06.2013 року.

26.12.2018 року між ТОВ « Кредитні ініціативи» та ТОВ « ФК « ВЕСТА» укладено договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ « ФК « ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, перелік яких міститься в додатку № 1-1 до договору( а.с. 25-36).

16.01.2019 року між ТОВ « ФК « ВЕСТА» та ТОВ « Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ « Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, перелік яких міститься в додатку № 1-1 до договору ( а.с.40-50).

До позовної заяви долучений витяг з додатку № 1-2 до договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 року, відповідно в якому зазначено боржника ОСОБА_1 ( а.с.51).

21.12.2019 року ТОВ « Вердикт Капітал» уклало договір з адвокатським об`єднанням « Вердикт» про надання юридичної допомоги ( а.с.67-70).

До вказаного договору долучено платіжне доручення № 686 від 23.06.2020 року, ТОВ « Вердикт Капітал» перерахувало кошти у розмірі 200 000,00 гривень на рахунок адвокатського об`єднання « Вердикт» ( а.с.71).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 56 від 04.06.2020 року та акту № 6 про надання юридичної допомоги від 22.06.2020 року , розмір коштів на надання правничої допомоги ТОВ» Вердикт Капітал» становить 20 000,00 гривень ( а.с. 72,73).

23.10.2020 року між адвокатським об`єднанням « Сергет та Партнери» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги ( а.с.117-118).

До матеріалів справи долучені квитанції № 4, № 5 від 23.10.2020 року від ОСОБА_1 на рахунок адвокатського об`єднання « Сергет та Партнери» за договором про надання правничої допомоги» у розмірі без урахування комісії 1 089,11 гривень та 4 900,00 гривень, що у загальній сумі становить 5 989,11 гривень, з урахуванням комісії 1 100,00 гривень та 4 949,00 гривень, що складає загальну суму 6 049,00 гривень ( а.с.119).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 1054 ЦК України, встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ч. 1ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Наслідком укладення договору відступлення права вимоги є втрата старим кредитором прав та обов`язків, права та вимоги за яким були відступлені новому кредиторові у визначеному сторонами обсязі.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Надані суду документи не містять доказів направлення на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № 500384886 від 21.06.2013 року на користь ТОВ «Вердикт Капітал» та про наявну суму заборгованості.

Згідно п. 2.1. Договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 року, що наданий позивачем, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до Договору, що додається до даного Договору на паперовому носії, та сплатити за нього ціну права вимоги.

Як визначено ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Проте, позивачем не долучено до позовної заяви додатку № 1-1- до договору факторингу, відповідно суд позбавлений можливості з`ясувати підстави і умови переходу права вимоги від первісного кредитора. Наступні договори є похідними від договору факторингу № 1 від 21.06.2016 року.

Згідно з ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З доданих до позовної заяви матеріалів, неможливо встановити факт існування правовідносин між позивачем та відповідачем.

Окрім цього, за приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, тобто позивач, всупереч вимогам закону, не надав перелічених доказів до суду.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з даною вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно вимог ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на те, що відповідно до умов договору, дата остаточного повернення кредиту визначена 24.06.2016 року, а позивач звернувся з позовом до суду 20.08.2020 року, то позовна заява подана до суду поза межами строку позовної заяви. Суд не приймає до уваги посилання позивача на п. 23 Розділу № 2 кредитного договору, яким строк позовної давності продовжено до 50 років.

Такі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору, а саме Розділом № 2 « Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ « Альфа-Банк». Відсутність підпису відповідача на вказаному документі, дозволяє банку надавати зміст Розділу № 2 « Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ « Альфа-Банк» в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Витяг з Розділу № 2 « Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ « Альфа-Банк» не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Тому, слід застосували частину п`яту статті 267 ЦК України та встановити, що ТОВ « Вердикт Капітал» пропущено визначену статтею 257 ЦК України позовну давність.

Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В якості додатку до відзиву на позовну заяву, відповідачем на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги та розміру витрат на таку допомогу надано наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги, ордер на надання правової допомоги та копію квитанцій на суму 6 049,00 гривень .

Суд вважає, що надані стороною відповідача документи повністю відповідають вимогам ЦПК України на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги та розміру витрат на таку допомогу. Тому стягнення на користь відповідача витрати на правничу допомогу підлягають у розмірі 8 000,00 гривень, що повністю відповідає вимогам співмірності фактично наданих послуг та розміру оплати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,4,48,81,141,247,257,- 267, 258,259,264,265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю « Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Вердикт Капітал» ( ЄДРПОУ 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рахімова