Ухвала суду № 95991303, 01.04.2021, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1772/20

Провадж.№ 2/481/39/2021

У Х В А Л А

іменем України

"01" квітня 2021 р. Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Уманської О.В.,

за участі секретаря Кузьміної Н.П.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лушникова В.П.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Новий Буг, цивільну справу позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Байкорн» про визнання договору застави автотранспортного засобу припиненим, припинення обтяження та виключення запису ,

встановив:

17 грудня 2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Новобузького районного суду Миколаївської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Байкорн», про визнання договору застави № 720 від 14.05.2019 року припиненим, про припинення обтяження рухомого майна та виключення запису про об`єкт обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого мана.

Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської обалсті від 22 грудня 2020 року відкрито провадження у справі.

Заслухавши представників сторін у підготовчому судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження по справі необхідно закрити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 ГПК України для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

З матеріалів, доданих до позовної заяви встановлено, що оскаржуваний договір застави № 720 від 16.05.2019 року укладений між ОСОБА_3 як заставодержателем, та ОСОБА_2 , як заставодавцем. Даний договір укладений в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Байкорн» за договором поставки № 1 від 14.05.2019 року.

Сам договір поставки № 1 від 14.05.2019 року був укладений між ТОВ «Байкорн», як покупцем та ФОП ОСОБА_3 , як постачальником з метою поставки та передачі у власність покупця шроту соняшнику.

Окрім іншого 16.05.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким поручитель – ОСОБА_2 поручається перед кредитором – ОСОБА_3 за виконання боржником – ТОВ «Байкорн» зобов`язань за договором Поставки № 1 від 14.05.2019 року.

У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_2 як на підставу визнання недійсним договору застави № 720 , укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 16.05.2019 року посилається на невиконання умов договору поставки № 1 який було укладено між ТОВ «Байкорн» та ФОП ОСОБА_3 , тобто основного договору укладеного між суб`єктами господарської діяльності.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

За ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Отже, виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, ОСОБА_2 подала до місцевого суду позов до ФОП ОСОБА_3 за договором застави, що укладений на забезпечення зобов`язання за договором поставки, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за господарським договором поставки, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Вищевказану правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження №12-170гс18) (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77312765).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 частини 1ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно до ч. 1ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини 1статті 255ЦПК України цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено таких справ.

З огляду на викладене, враховуючи суб`єктний склад, та те, що спір між сторонами виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому відповідно до п.1 ч.1ст.255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства,

Згідно з ч.2ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Оскільки справа підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 255 ЦПК України, то згідно до положень, викладених в п.5 ч.1ст.7 Закону України « Про судовий збір», сплачений судовій збір підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України ст. ст. 3, 128, 173, 202-208 ГК України, ст.ст. 4,20, 45 ГПК України, ст.ст.1,19,200, 255,256,258-261, ч. 4 ст.263 ЦПК України, суд,

постановив:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Байкорн» про визнання договору застави автотранспортного засобу припиненим, припинення обтяження та виключення запису.

Роз`яснити позивачу право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства до Господарського суду Миколаївської області.

Повернути ОСОБА_2 сплачений судовий збір відповідно до квитанції № СВ04306629/1 від 14.12.2020 року в розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 40 коп, та квитанції № СВ04306638/1 від 14.12.2020 року в розмірі 420 ( чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Новобузькицй районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали – з дня виготовлення ухвали у повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 02.04.2021 року

Суддя Уманська О.В.