Постанова № 95991131, 29.03.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

29.03.2021

Справа №489/125/21

Провадження №2-а/489/53/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Румянцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАН № 3612677 від 29 грудня 2020 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови серії ЕАН № 3612677 від 29 грудня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.. Мотивуючи свої вимоги тим, що 29 грудня 2020 року о 08 год 23 хв. він керував транспортним засобом Hyundai Tucson Sport 1.6 Т, державний номер НОМЕР_1 , по вул. Маршала Василевського повертаючи на вул. Чкалова в м. Миколаєві був зупинений працівниками поліції за нібито не виконання вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Вказує, що ним була здійснена зупинка перед знаком 2.2 під час проїзду по вул. Маршала Василевського перед поворотом праворуч на вул. Чкалова в м. Миколаєві. Наданий працівниками поліції відеозапис не містить обставин проїзду його автомобіля без зупинки перед дорожнім знаком 2.2, оскільки на відеозаписі є перешкода – стовбур дерева, що унеможливлює фіксацію події, а місце зупинки (відстань) перед знаком є умовною (конкретну відстань ПДР не визначає). Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено місце адміністративного правопорушення «вул. Чкалова, 212/1», тоді як зазначене місце є місце зупинки транспортного засобу поліцейським та по вул. Чкалова, 212/1 дорожній знак 2.2 відсутній. За відсутності події адміністративного правопорушення, поліцейським порушено порядок підготовки до розгляду справи та порядок розгляду справи, що призвело до порушення всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи. Поліцейський ОСОБА_2 назвав йому свої прізвище, посаду, спеціальне звання, лише після його вимоги та винесення оскаржуваної постанови, а також не роз`яснив йому його права та обов`язки, не заслухав його пояснення, не дослідив докази, взагалі не провів розгляд справи про адміністративне правопорушення. Також, він заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, проведення розгляду справи в УПП в Миколаївській області, а також про бажання користуватися послугами адвоката. Проте, вказані вимоги, поліцейським було проігноровано. В оскаржуваній постанові не міститься жодних додатків у вигляді технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, як обставин адміністративного правопорушення.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що 29.12.2020, здійснюючи патрулювання по охороні громадського порядку та забезпеченні безпеки дорожнього руху нарядом патрульної поліції. Патрульним поліцейським Скоробагатовим М.О. було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій автомобіля Hyundai Tucson Sport 1.6 Т, державний номер НОМЕР_1 на перехресті вул. Маршала Василевського та вул. Чкалова не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», проїхав дане перехрестя без повної зупинки, чим порушив п. 33 ПДР України. Після чого патрульними було прийнято рішення про зупинку даного автомобіля, підійшовши до водія, ким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину зупинки і перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п.п. 2.1, 2.4 (а) ПДР України та підставі ст.. 32 Закону України «Про Національну поліцію». Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог дорожнього знаку 2.2 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача. Позивачу повідомлено, що розгляд справи, за дане порушення, буде проводитися на місці. Після чого водію було роз`яснено права особи, згідно ст.. 268 КУпАП, ст.. 63 Конституції України. Права водію було роз`яснено в повній мірі. Позивача було ознайомлено зі змістом постанови та вручена її копія. Показання свідка позивача не можуть вважатися належними доказами та не можуть прийняті до уваги, оскільки даний свідок є зацікавленою особою. Стосовно доводів позивача, що він здійснив повну зупинку транспортного засобу поза межами зони фіксації камери, та завчасна зупинка перед перехрестям це все одно зупинка в межах дії знаку, зазначає, що дані твердження позивача є безпідставними та не можуть слугувати причиною звільнення від адміністративної відповідальності. Позивач вважає, що інспектор порушив його права тим, що відмовив у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи. Однак, така відмова не є порушенням процедури розгляду справи. Інспектор поліції неодноразово пропонував позивачеві скористатися допомогою фахівця в галузі права в телефонному режимі за допомогою виклику на місце розгляду, на що отримував категоричну відмову, з поясненнями на відсутність у нього коштів. В оскаржуваній поставі міститься відмітка про те, що факт вчинення правопорушення зафіксоване за допомогою відео фіксації, який визначає серію і номер нагрудної бодікамери ДМ3944. Доводи позивача стосовно порушень, під час розгляду даної адміністративної справи, норм чинного законодавства, спростовуються відеозаписом та не можуть слугувати причиною звільнення позивача від адміністративної відповідальності за скоєне порушення.

Статтею 268 ч. 3 КАС України встановлено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Згідно ст. 269 у справах визначених зокрема ст. 286 КАС України заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Враховуючи наявність позовної заяви з викладеним обґрунтуванням та підставами для оскарження постанови, наявність відзиву, відсутності необхідності заслуховувати додаткові пояснення, з урахуванням особливого порядку розгляду даної категорії справ, суд не вбачає визначених нормами КАС України підстав для відкладання судового розгляду, та вважає за необхідне розглянути справи за наявними матеріалами без участі сторін по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

29 грудня 2020 року близько 08:23:30 в м. Миколаєві по вул. Чкалова, 212/1, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Hyundai Tucson Sport 1.6 Т, державний номер НОМЕР_1 не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», здійснив проїзд без зупинки, чим порушив, чим порушив п. 33 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Внаслідок цього 29 грудня 2020 року постановою інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

В п.1.5 ПДР України зазначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У відповідності до п. 8.4 б) ПДР України, знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня — перед знаком. Знак повинен установлюватися у місці, з якого для водія транспортного засобу, що зупинився, забезпечено видимість транспортних засобів, які рухаються дорогою, що перетинається.

Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягне за собою накладання штрафу в розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних до нього причин.

Відповідачем надано диск з відеозаписом з нагрудної камери, відповідно до якого на відеозаписі 20201229120302000704, через стовбур дерева, який закриває обзорність, унеможливлює встановлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме ігнорування виконання вимог дорожнього знаку 2.2 ПДР України.

Долучений фотознімок з геолокацією дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», підтверджує факт встановлення вказаного знаку на вул. Маршала Василевського в м. Миколаєві, що не заперечується позивачем.

На відеозаписі 20201229120436000706, патрульний поліції роз`яснює позивачу права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.. 63 Конституції України та ст.. 268 КУпАП.

З вказаного відеозапису вбачається, що позивачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу скористатися послугами адвоката. Інспектор поліції неодноразово пропонував водієві скористатися допомогою фахівця в галузі права в телефонному режимі, за допомогою виклику на місце розгляду.

Позивач в своєму позові зазначає, що відповідач під час складання постанови не зазначив жодних відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото - відеозапис.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частинами третьою, четвертою зазначеної статті встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, згідно частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Постанова по справі про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАН № 3612677 від 29 грудня 2020 року, містить зроблений інспектором поліції в п. 5 вказаної постанови, запис «ДМ3944», який визначає серію та номер нагрудної бодікамери, якою здійснювалася фіксація.

Позивач стверджує, що поліцейський не мав права виносити постанову на місці адміністративного правопорушення, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), де зазначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Частина 2 ст. 258 КУпАП, передбачає, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Враховуючи вищевикладене, на підставі п. 2.3 Рішення Конституційного суду України від 26.05.2015 року 5-рп/2015, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області.

Щодо твердження позивача про те, що ним було заявлено клопотання, яким просив залучити до розгляду справи адвоката для забезпечення йому права на отримання правничої допомоги. Однак, інспекторами було відмовлено у задоволенні клопотання, чим порушено його права, закріплене Конституцією України та КУпАП, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Як вбачається з відеозаписів, долучених до матеріалів справи, позивач мав достатньо часу скористатися правом для отримання правової допомоги.

Щодо тверджень позивача, про те, що інспектор поліції позбавив його можливості скористатися в повному обсязі своїми правами, не були вирішені клопотання, не дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст.280 КУпАП, орган(посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому суд приймає до уваги, що у відповідності зі ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищевказані фактичні обставини дають суду підстави вважати, що інспектор поліції дослідив всебічно та повно всіх обставин справи, а також врахував малозначність вчиненого правопорушення, наявність негативних наслідків, тощо.

Щодо решти доводів позивача слід відзначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а відповідачем на надано достатніх доказів на вчинення правопорушення позивачем, тому суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень підлягає скасуванню.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 242-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАН № 3612677 від 29 грудня 2020 року – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 3612677 від 29 грудня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 545 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Кодексу про адміністративне судочинство України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 297 КАС України безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-б/1.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «29» березня 2021 року.