Рішення № 95990501, 22.03.2021, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1151/20

провадження №2/457/56/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого - судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Мазурик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно,

з участю адвоката Потічної Н.Ю., -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до Трускавецької міської ради про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно в якому просить визнати за нею право власності на самочинно збудовану громадську будівлю по АДРЕСА_1 , загальною площею 89,3 кв.м., в тому числі основна частина, яка становить 61,5 кв.м. та допоміжна – 27,8 кв.м. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що їй на праві власності належить об`єкт незавершеного будівництва - кіоску по ремонту взуття готовністю 61%, що за адресою АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 січня 2017 року за №23, що належав її батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Об`єкт розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0054 та цільовим призначенням – будівництво та обслуговування кіоску, яка належить позивачці на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 січня 2017 року за №44. Отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_1 закінчила будівництво вищевказаного об`єкта, не отримавши дозволу на будівельні роботи, так як, через незнання закону, вважала дійсним дозвіл на виконання будівельних робіт, який був виданий її батьку, а саме 29 серпня 2005 року №20-4Б-5 та 24 вересня 2007 року №20-11Б-5/7. А тому, звертаючись до відділу державного архітектурно - будівельного контролю Трускавецької міської ради із заявою про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва їй було відмовлено, через відсутність дозволу на виконання будівельних робіт. Зазначає, що забудова здійснювалась в межах її цільового призначення, тобто нею здійснене самочинне будівництво нежитлової будівлі за відсутності документу, який дає право виконувати такі будівельні роботи.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 – адвокатка Потічна Н.Ю. позовні вимоги підтримала повністю та просила задовольнити позовні вимоги.

Від представника відповідача Трускавецької міської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності, заперечуючи щодо поданого позову та подавши відзив на позовну заяву. В поданому відзиві зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивачем здійснено завершення будівництва громадської будівлі по АДРЕСА_1 на земельній ділянці без дозвільних документів, так як була зареєстрована відмова у проведенні реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації за № ЛВ 151201830194 від 01 липня 2020 року. Також вказує, що в матеріалах позову не містяться документи, які б свідчили, що спірне майно введено до експлуатації та позивачем не подано доказів про невизнання Трускавецькою міською радою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Вказує, що проведення будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт забороняється. Вважає, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у разі незаконної відмови та за умов дотримання вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію об`єкта.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом на об`єкт незавершеного будівництва кіоску по ремонту взуття, готовністю 61%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від 25 січня 2017 року, яке зареєстроване в реєстрі за №43, спадкоємцем вказаного майна ОСОБА_2 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім цього, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,0054 га, цільове призначення якої – для будівництва та обслуговування кіоску, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 25 січня 2017 року, яке зареєстроване в реєстрі за №43, спадкоємцем вказаного майна ОСОБА_2 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Кадастровий номер вказаної земельної ділянки 4611500000:03:003:0072.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 15 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , прізвище після державної реєстрації дружини « ОСОБА_5 ».

Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.01.2017 року № 79050364, незавершене будівництво за адресою АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 січня 2017 року за №43. Номер запису про право власності – 18744957.

Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.01.2017 року № 79056686, земельна ділянка площею 0,0054 га, кадастровий номер 4611500000:03:003:0072, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 січня 2017 року за №44. Номер запису про право власності – 18746363.

Згідно з дозволами на виконання будівельних робіт від 29 серпня 2005 року №20=4Б-5 та 24 вересня 2007 року № 20-11Б-5/7 такі були видані ОСОБА_2 та термін дії останнього був до 01 вересня 2010 року.

Так, технічним паспортом на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 24 червня 2020 року підтверджується, що на земельній ділянці розташований громадський будинок – А2, загальною площею 89,3 кв.м., з яких 61,5 кв.м. основної площі, та 27,8 кв.м. допоміжної.

Звертаючись у відділ ДАБК Трускавецької міської ради для подачі декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва зазначеної вище громадської будівлі, ОСОБА_1 таку було повернуто, в тому числі через відсутність документу, що дає право на виконання будівельних робіт, оскільки дозволи, що були надані до цього часу, втратили свою чинність.

У судовому засіданні не оспорюється той факт, що позивачкою ОСОБА_1 було здійснено без належно оформленої дозвільної документації самочинне будівництво, тобто вона самочинно закінчила будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1,ч.2,ч.3 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва )» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно статті 376 ЦК суди, розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

На підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Тобто, позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Судом встановлено, що самочинно збудоване нежитлове приміщення відповідає нормам чинним ДБН, що підтверджується копією технічного звіту про проведення технічного обстеження громадської будівлі на АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_1 , де вказано, що об`єкт придатний для подальшої експлуатації та відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, протипожежних, будівельних норм та правил будівельно-монтажних робіт.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам а також, те що на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги є підставними та такими, що відповідають чинному законодавству.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на самочинно збудовану громадську будівлю по АДРЕСА_1 , загальною площею 89,3 кв.м., в тому числі основної – 61,5 кв.м, допоміжної – 27,8 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Трускавецький міський суд Львівської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Трускавецька міська рада, код ЄДРПОУ 04055914, юридична адреса: 82200, м. Трускавець, вул.. Бориславська, 2.

Суддя: В. І. Марчук