Рішення № 95990399, 29.03.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3186/20

Провадження № 2/456/226/2021

РІШЕННЯ

іменем України

29 березня 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Карпин О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр» про відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом та просить солідарно стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн. та судові витрати. Свої вимоги мотивував тим, що 02.06.2017 приблизно о 22 год 45 хв на 625 км + 600м автодороги Київ-Чоп у с. Гірне, Стрийського району, Львівської області, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Skoda Spasebak» р.н. НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку до м. Чоп, здійснив наїзд на велосипед «Аист» під керуванням велосипедиста ОСОБА_5 , який на велосипеді перевозив пластмасову каністру із моторним маслом темного кольору, яке внаслідок ДТП розлилося на проїзну частину дороги. Після цього наїзду, через тіло велосипедиста було здійснено переїзд мікроавтобусом «Mersedes-Benz 311 CDI»р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у напрямку до м. Києва. Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_5 від отриманих травм помер на місці пригоди. За даним фактом було розпочате кримінальне провадження № 12017140000000485. 26.10.2018 ст.слідчий СУ ГУ НП у Львівській області дане кримінальне провадження № 12017140000000485 від 03.06.2017 закрили у зв`язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Станом на 02.06.2017 цивільно-правова відповідальність автомобіля «Skoda Spasebak» р.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Уніка» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 5329253; цивільно-правова відповідальність автомобіля «Mersedes-Benz 311 CDI» р.н. НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 5236761. Позивач ОСОБА_1 є дружиною загиблого ОСОБА_5 , дітей у подружжя не було, батьки загиблого померли. Внаслідок несподіваної втрати чоловіка позивачка зазнала моральних страждань, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків, постійного пригніченого стану, швидкої втоми, постійного відчуття психологічного дискомфорту, порушення сну, депресивного стану, зруйновано благополучне сімейне життя, виникла невпевненість у майбутньому. Таким чином, позивачу заподіяно психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг душевних, психологічних страждань, характеру немайнових втрат, оцінюється нею в 1 000 000 грн.

16.09.2020 представник відповідача ТзОВ «Байєр» Козирєв О.С. подав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема покликається на відсутність вини у скоєному ДТП відповідачів та кримінальне провадження № 12017140000000485 від 03.06.2017 було закрито у зв`язку з відсутністю у діяннях відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Автомобіль відповідача «Skoda Spasebak» р.н. НОМЕР_1 перебував у технічно справному стані, що стверджується висновком судової автомеханічної експертизи № 3125 від 08.09.2017. Окрім цього, даний автомобіль був переданий у користування співробітнику ТОВ «Байєр» ОСОБА_6 , хоча на момент скоєння ДТП за кермом перебував чоловік ОСОБА_2 , який не є співробітником ТОВ «Байєр».

17.09.2020 відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, яким вважає заявлений позов безпідставним та не підлягає задоволенню. Мотивує тим, що за фактом ДТП 03.06.2017 було розпочате кримінальне провадження № 12017140000000485 від 03.06.2017 за ознаками ч.2 ст. 286 КК України. 26.10.2018 закрито дане кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК україни. Зазначеною постановою та висновком судово-автомеханічної експертизи №4595 від 04.10.2018 підтверджується, що причиною настання ДТП були дії потерпілого велосипедиста ОСОБА_5 , а не відповідача ОСОБА_2 , так як його дії відповідали ПДР та з технічної точки зору не були причиною ДТП, тому між діями відповідача ОСОБА_2 та моральною шкодою, якої зазнала позивачка внаслідок смерті ОСОБА_5 , не має безпосереднього причинного зв`язку. Додатково зазначив, що позивачка не зверталась за страховим відшкодуванням до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за відшкодуванням моральної шкоди завданої смертю чоловіка.

01.12.2020представником позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 надано відповідь на відзив, яким просить задоволити позовні вимоги та звернув увагу, що позивачка зверталась у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», які виплатили по 38400 грн. – витрат на поховання та 38400 відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, отримання позивачкою страхового відшкодування не може бути підставою відмови у стягненні морального відшкодування або його зменшення. Також зазначив, що автомобіль «Skoda Spasebak» р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , зареєстрований за ТзОВ «Байєр». При цьому, власник не вжив заходів для його збереження, чим фактично допустив заволодіння ним іншою особою, якою є відповідач ОСОБА_2

19.02.2021 відповідачем ОСОБА_2 подано заперечення на відповідь на відзив, яким мотивує, що відповідно до висновку судово-автомеханічної експертизи по дослідженню обставин ДТП №4595 від 04.10.2018 причиною настання ДТП були дії потерпілого ОСОБА_5 , дії відповідача ОСОБА_2 відповідали ПДР та з технічної точки зору не були причиною ДТП, тому між діями відповідача ОСОБА_2 та моральною шкодою, якої зазнала позивачка внаслідок смерті ОСОБА_5 немає причинного зв`язку. Позивачем не надано суду доказів наявності причинного зв`язку між діями відповідача та заподіянням моральної шкоди позивачу. Окрім цього, заявлений позивачкою розмір моральної шкоди не ґрунтується на принципах розумності, виваженості та справедливості, позивачкою не надано доказів на підтвердження заявленого у позові розміру заподіяної шкоди. Згідно відповіді ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ Україна» від 09.12.2020 №6947-31 було виплачено на користь ОСОБА_1 19200 грн. відшкодування моральної шкоди згідно поданої заяви останньої про виплату страхового відшкодування від 27.05.2020. Згідно відповіді ПрАТ «Страхова компанія УНІКА» від 15.12.2020 №00357676/1 було виплачено на користь ОСОБА_1 19200 грн. відшкодування моральної шкоди згідно поданої заяви. Таким чином, повне відшкодування позивачці моральної шкоди у заявленому розмірі (38400 грн.) виключає можливість стягнення моральної шкоди з відповідачів. За таких обставин просить відмовити повністю за безпідставністю у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та просив відмовити в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Довгань В.І. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, покликаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив та вважає заявлений позов безпідставним та не підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився,хоча належним чином був повідомлений про дату та час слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ТзОВ «Байєр» Козирєв О.С. в судове засідання не з`явився, хоча подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає з підстав наданих в відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 02.06.2017 приблизно о 22 год 45 хв на 625 км + 600м автодороги Київ-Чоп у с. Гірне, Стрийського району, Львівської області, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Skoda Spasebak» р.н. НОМЕР_1 та рухаючись в напрямку до м. Чоп, здійснив наїзд на велосипед «Аист» під керуванням велосипедиста ОСОБА_5 , який на велосипеді перевозив пластмасову каністру із моторним маслом темного кольору, яке внаслідок ДТП розлилося на проїзну частину дороги. Після цього наїзду, через тіло велосипедиста було здійснено переїзд мікроавтобусом «Mersedes-Benz 311 CDI»р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у напрямку до м. Києва. Внаслідок описаної ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження, а велосипедист ОСОБА_5 від отриманих травм помер на місці пригоди.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 від 06.06.2017/а.с.7/.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружиною загиблого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 /а.с.5/.

Постановою ст.слідчого СУ ГУНП у Львівській області Клебанюк Т.Ю. кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140000000485 від 03.06.2017 закрито у зв`язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України /а.с.11-14/. Дана постанова оскаржена не була.

Крім того, судом встановлено, що транспортний засіб марки «Mersedes-Benz 311 CDI» р.н. НОМЕР_2 , застраховано ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AК 5236761.

Транспортний засіб марки «Skoda Spasebak» р.н. НОМЕР_1 , застраховано ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AК 5329253.

Відповідно до листа вих.№00357979 від 05.06.2020 ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» вбачається, що виплачено відшкодування на користь ОСОБА_1 (витрати на поховання та моральна шкода) у зв`язку із смертю ОСОБА_5 внаслідок ДТП 02.06.2017 на загальну суму 38 400 грн., з яких: 19200 грн. – витрати на поховання та 19200 грн. відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до листа вих.№5124-31 від 29.09.2020 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» ОСОБА_1 виплачено відшкодування на загальну суму 38 400 грн, з яких: 19200 грн – витрати на поховання та 19200 грн відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України,визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановлених ст.1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Згідно положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 даної постанови визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 даної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Позивачем не доведено завдання їй моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та не надано доказів на підтвердження такої шкоди.

Окрім цього, у абзаці другому пункту 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" судам роз"яснено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Таким чином, позовні вимоги підлягають відмові, оскільки обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Отже, позивачу виплачено моральну шкоду згідно поданої останньою заяви про виплату страхового відшкодування в повному розмірі.

Таким чином позов підлягає відмові у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр» про відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 01.04.2021.

Головуючий суддя С. С. Сас