Рішення № 95990131, 09.03.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1216/20

Провадження № 2/448/115/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09.03.2021 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

сторони:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач Мостиської міської ради,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа – Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Келюх Марія Андріївна, про визнання права власності на спадкове майно,

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – не з`явилися,

представник відповідача Мостиської міської ради – не з`явився,

третя особа – Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А. – не з`явилася,

в с т а н о в и в:

І. Суть спору

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 являвся «колгоспним двором», членами якого станом на 15.04.1991 року були вони – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; а також ОСОБА_3 , – баба позивача ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 – батько позивача ОСОБА_1 ; ОСОБА_5 – матір позивача ОСОБА_1 ; ОСОБА_6 , – брат позивача ОСОБА_1 .

Вказують що вказані особи вважались членами колгоспного двору, частки яких становили по 1/6 кожному.

Зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (батько позивача ОСОБА_1 ). Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.05.2018 року встановлено преюдиційні обставини, що позивач ОСОБА_1 , являється спадкоємцем першої черги спадкування за законом, у зв`язку з чим, його ( ОСОБА_1 ) частка в майні колгоспного двору, з урахуванням 1/6 частки як члена колгоспного двору збільшилася до 1/3 частки.

Стверджують, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (баба позивача ОСОБА_1 ). За свого життя заповіту не складала, спадкоємцем першої черги спадкування за законом після її смерті був ОСОБА_4 (батько позивача ОСОБА_1 ), однак такий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли її внуки – ОСОБА_1 (позивач у справі) та ОСОБА_6 (брат позивача ОСОБА_1 ), оскільки разом з нею проживали на момент смерті. Таким чином, частка ОСОБА_6 у будинковолодінні, з урахуванням його 1/6 частини у майні колгоспного двору зросла до ј, а частка ОСОБА_1 (позивача у справі) з урахуванням його 1/3 частини у майні колгоспного двору – до 5/12.

Зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (брат позивача ОСОБА_1 ). Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.05.2018 року встановлено преюдиційні обставини, що спадкоємцем першої черги спадкування за законом після його смерті була його мати – ОСОБА_5 . У зв`язку з чим, частка ОСОБА_5 в майні колгоспного двору, з урахуванням її 1/6 частини, збільшилася до 5/12.

Наголошують, що на підставі Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21.05.2018 року, позивач ОСОБА_1 отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 5/12 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Стверджують, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 (мати позивача ОСОБА_1 ). За свого життя вона залишила заповіт, яким усе своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 , який вважається таким, що прийняв спадщину після її смерті, оскільки на час смерті матері постійно проживав з нею.

З огляду на наведене, беручи до уваги те, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем 5/12 частки у житловому будинку за заповітом після смерті ОСОБА_5 , спадщину прийняв, а позивач ОСОБА_2 претендує на 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 як член колишнього колгоспного двору, просять суд визнати за ними право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в таких ідеальних частках: 5/12 – позивачу ОСОБА_1 ; 1/6 – позивачу ОСОБА_2 .

ІІ. Позиція учасників справи:

В підготовче засідання позивачі не з`явилися, проте подали заяви, в яких просять суд справу розглянути у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача – Мостиської міської ради Львівської області у підготовче засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.

Третя особа – Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А. у підготовче засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 15.10.2020року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 11.02.2021року залучено до участі у справі правонаступника відповідача Чернівської сільської ради – Мостиську міську раду Львівської області.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи:

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, членами якого, які станом на 15.04.1991року не втратили та зберегли право на частку в майні такого, були: ОСОБА_3 (голова двору), її син ОСОБА_4 (батько позивача ОСОБА_1 ), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачі у справі), ОСОБА_5 (матір позивача ОСОБА_1 ) та ОСОБА_6 (брат позивача ОСОБА_1 ), що підтверджується Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.05.2018 року у справі №448/1754/16-ц.

Отже, виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, зазначені особи мали в рівних частках право власності на майно колгоспного двору, тобто кожен на 1/6 частину вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 (батька позивача ОСОБА_1 ). Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.05.2018 року у справі №448/1754/16-ц встановлено, що спадкоємцем першої черги спадкування за законом був син померлого ОСОБА_1 (позивач у справі), який у відповідності до ст.549 ЦК УРСР в редакції 1963 року вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки постійно проживав разом із ним на час відкриття спадщини та вів спільне господарство. У зв`язку з цим частка позивача ОСОБА_1 у майні колгоспного двору, з урахуванням його 1/6 частини у майні колгоспного двору, збільшилися до 1/3 частин такого. Інший спадкоємець майна померлого ОСОБА_4 , а саме його дружина ОСОБА_5 спадщину після смерті свого чоловіка не прийняла і на таку не претендує, що вбачається із поданої нею до суду заяви.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).

29.06.1993року відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (баби позивача ОСОБА_1 ).

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.05.2018 року у справі №448/1754/16-ц встановлено, з врахуванням п.5 Перехідних положень ЦК України, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли її внуки - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (позивач у справі), оскільки разом з нею проживали на момент смерті. Таким чином, частка ОСОБА_6 у будинковолодінні, з урахуванням його 1/6 частини у майні колгоспного двору, збільшилася до 1/4, а частка позивача ОСОБА_1 з урахуванням його 1/3 частини у майні колгоспного двору успадкованої після смерті батька ОСОБА_4 - до 5/12.

27.08.2005року відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_6 (брата позивача ОСОБА_1 ).

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.05.2018 року у справі №448/1754/16-ц встановлено, що спадкоємцем першої черги спадкування за законом є матір померлого – ОСОБА_5 , яка у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого сина ОСОБА_6 , оскільки постійно проживала разом із ним на час відкриття спадщини. В результаті цього, частка ОСОБА_5 в майні колгоспного двору з урахуванням її 1/6 частини у майні колгоспного двору збільшилася до 5/12.

Вказаним рішенням суду від 21.05.2018 року, за позивачем ОСОБА_1 визнано право власності на 5/12 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_5 (матері позивач ОСОБА_1 ).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №25/2020, заведеної у Приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А., за життя спадкодавець ОСОБА_5 склала заповіт від 20.11.2019року, яким усе своє майно заповіла сину ОСОБА_1 (позивачу у справі). Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Отже, спадкоємцем за заповітом є син померлої – ОСОБА_1 (позивач у справі), який у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері, оскільки на час смерті проживав разом із спадкодавцем та протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не заявив про відмову від прийняття спадщини. Спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, немає, оскільки непрацездатна за віком дочка спадкодавця – ОСОБА_7 заявила про відмову від прийняття обов`язкової частки у спадщині, що підтверджується її заявою №38/82/02-14 від 17.09.2020 року.

Слід зазначити, що на частину спадкового майна, позивачу ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22.09.2020 року.

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_5 належна їй 5/12 частини у спірному житловому будинку, перейшла за загальними правилами спадкування за заповітом до позивача ОСОБА_1 , однак, через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв`язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.

Крім цього, позивач у справі ОСОБА_2 претендує на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21.05.2018 року у справі №448/1754/16-ц; копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_5 ; копією заповіту від 20.11.2019 року; копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.09.2012 року; листом Приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А. Вих.№77 від 16.09.2020 року; копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 ; довідками Чернівської сільської ради №2298, №2299 та №2300 від 25.09.2020 року; копією технічного паспорта на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; копією спадкової справи №25/2020, заведеної у Приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Келюх М.А. після смерті ОСОБА_5 ; копією паспорта та ідентифікаційного коду позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо спадкодавця ОСОБА_5 та іншими матеріалами справи.

V. Застосоване судом законодавство:

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" ( 697-12 ) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

Так, відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч.1. ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ЦПК України встановлено, що:

відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновок суду:

Таким чином, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що є правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 5/12 частин спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на 1/6 частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , як члена колишнього колгоспного двору.

VII. Судові витрати:

Враховуючи думку сторін та виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачами судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за ними.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа – Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Келюх Марія Андріївна, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 5/12 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачами.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце проживання: с.Старява, Львівської області; РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; місце проживання: с.Старява, Львівської області; РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області; місце знаходження: м.Мостиська, вул. Грушевського, 6, Львівської області; код ЄДРПОУ 26307500;

Третя особа: Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області.

Текст судового рішення складено 09.03.2021року.

Суддя Ю.Б.Білоус

Рішення суду набрало законної сили «_»_____20___ року

Суддя Ю.Б.Білоус