Ухвала суду № 95989963, 02.04.2021, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2118/21

УХВАЛА

02 квітня 2021 року Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого судді Кирилюка А.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення грошової компенсації за усі дні невикористаних додаткових відпусток та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь компенсацію в розмірі 35 372, 25 гривень за усі невикористані дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ненормований робочий день) за період з 23.09.1998 року по 30.12.2014 року, з 12.01.2015 року по 06.08.2018 року та стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за періоди: з 30.12.2014 року по 01.04.2021 року в сумі 515227,50 гривень, з 01.11.2018 року по 01.04.2021 року в сумі 504142,77 гривень, а всього: 1019360, 27 гривень.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.

Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що пільг щодо сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Законом України «Про судовий збір» не передбачено.

Доказів того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі 1019360, 27 грн.

Як вбачається із положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (908,00 грн.) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (30 000 грн.).

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку) у розмірі 908,00 грн.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення грошової компенсації за усі дні невикористаних додаткових відпусток та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 176, 177 Цивільного процесуального кодексу України,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення грошової компенсації за усі дні невикористаних додаткових відпусток та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок - залишити без руху.

Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, заява буде йому повернута.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку лише в частині судових витрат до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова, шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк.

Суддя:/підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Кирилюк А.І.