Рішення № 95987256, 02.04.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/654/21

Провадження № 2/242/540/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку заочного спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ПрАТ «ЦЗФ «Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 17 жовтня 2003 року до 04 листопада 2020 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах. Станом на 05 листопада 2020 року відповідач заборгував їй заробітну плату за період з жовтня 2019 року по листопада 2020 року, яку не виплатив до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 224 973 грн. 21 коп., та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, встановленої чинним законодавством.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 03.02.2021 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій просить суд слухати справу у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час слухання справи належним чином повідомлений. Згідно ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

З матеріалів справи, вбачається, що згідно запису № 18 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.11.1989 року, ОСОБА_2 17.10.2003 року прийнято майстром в основне виробництво в АП «ЦЗФ «Україна», відповідно до наказу № 391 від 17.10.2003 року.

Згідно запису № 22 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.11.1989 року, ОСОБА_2 04.11.2020 року звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату, відповідно до наказу № 364 від 04.11.2020 року.

Як вбачається з довідки № 428-11 від 09.11.2020 року, виданої ПрАТ «ЦЗФ «Україна», заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 станом на 05.11.2020 р. за період жовтня 2019 року по листопада 2020 року складає 224 973 грн. 21 коп.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що оформивши звільнення позивача та видавши їй трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 224 973 грн. 21 коп.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, суд виходить з наступного.

Згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

У відповідності до вимог ст.ст. 2-3 вказаного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Згідно ст. 4 зазначеного Закону, Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після

утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10-го числа, що настає за завітним.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем сплати на користь позивача належних йому коштів, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати.

Позивачем надано розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати за період з жовтня 2019 р. по листопад 2020 р. у розмірі 6418,97 гривень.

Судом встановлено, що компенсації втрати частини заробітної плати за період з жовтня 2019 р. по листопад 2020 р. складає у розмірі 7 964 грн. 04 коп., відповідно до розрахунку: 224 973,21 грн. (заробітна плата)*103,54% (сукупний індекс інфляції) / 100% = 7 964 грн. 04 коп.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати з відповідача підлягають задоволенню за період з 01.10.2019 р. по 04.11.2020 р., однак в межах заявлених вимог позивача, а саме у розмір 6418,97 грн.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач ОСОБА_1 у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 908 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232, 237-1, 264, 430 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» (місцезнаходження: 85485, Донецька область, м. Українськ, вул. Богдана Хмельницького, 1, ЄДРПОУ 38033446) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати – задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» (місце знаходження: 85485, Донецька область, м. Українськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 1, ЄДРПОУ 38033446) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 224 973 (двісті двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн. 21 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати у розмірі 6 418 (шість тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 97 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» (місце знаходження: 85485, Донецька область, м. Українськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 1, ЄДРПОУ 38033446) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Владимирська