Рішення № 95986305, 02.04.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4547/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Штреккер В.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулось АТ «Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.03.2007 в загальному розмірі 12900,63 грн та судові витрати у розмірі 2102,00 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 23.03.2007 між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви приєднання та довідки про умови кредитування, який складається із самої заяви та довідки, а також, запропонованих ПАТ КБ «Приватбанк», «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 21600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 12.08.2020 р. утворилась заборгованість в розмірі 12900,63 грн, яка включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9842,35 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом – 3058,28 грн.

Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що заборгованість за кредитом утворилася внаслідок шахрайських дій третіх осіб шляхом несанкціонованого ініціювання платежів з його платіжної картки, про які він невідкладно повідомив банк. Крім того, повідомив, що він не підписував Умови і правила надання банківських послуг, які долучені позивачем як частина кредитного договору, в тому числі щодо процентної ставки, за якої позивачем нарахована заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідач надав заперечення на відзив, в якому повідомив про те, що втрата персональних даних сталася з вини банку, який, крім іншого, не вжив жодних дій для повернення неналежного переказу на його картковий рахунок.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому повідомив, зокрема про те, що ризик викрадення персональних даних для ініціювання платіжних операцій лежить на клієнті банку.

Відповідач надав заперечення на відповідь, в якому повідомив про те, що втрата персональних даних сталася з вини банку, який, крім іншого, не вжив жодних дій для повернення неналежного переказу на його картковий рахунок.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судовому засіданні повідомив про те, що він 11.12.2019 звернувся за оголошенням щодо продажу автомобіля. Невстановлені особи повідомили йому про те, що вони пов`язані з банківською установою та реалізують автомобілі, на які було звернуто стягнення в рахунок кредитної заборгованості та для того щоб переглянути пропозицію банку необхідно перейти за відповідним посиланням в мережі Інтернет. Так, позивач на сайті privat24.cn.uа, який дублював сайт privat24.uа, ввів свій логін та пароль, яким він користувався для входу в особистий кабінет privat24.uа. Після вводу своїх персональних даних на сайті privat24.cn.uа нічого не відбулося, а відповідач, залишивши телефон, зайнявся своїми справи. Через короткий проміжок часу він виявив повідомлення від банку про успішні перекази з його картки грошових коштів двома платежами в загальному розмірі 9879,74 грн на ім`я невідомої йому особи. Одразу повідомивши банк про вчинення шахрайських дій щодо себе, відповідач вважав, що не має повертати вказані гроші банку.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 23.03.2007 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також довідки про умови кредитування, копії яких долучені до матеріалів справи. Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова процентна ставка складає – 1,9 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості із розрахунку 360 днів на рік), комісія за кредитне обслуговування (щомісячна) дорівнює 1%; плата за користування кредитними коштами у звітному періоді складає - 7 % від заборгованості, однак не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа місяця, що йде за звітним; комісія за зняття готівки – 3 % від суми операції, комісія за несвоєчасне погашення заборгованості( при виникненні прострочення на суму більше ніж 50 грн) - 1 % від загальної суми заборгованості, однак, не менше 10 грн.

З 21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва – АТ КБ «ПриватБанк»).

ОСОБА_1 отримав кредитну картку, кінцевий строк дії останньої 31 жовтня 2021 року, з встановленим банком кредитним лімітом, який змінювався та з 08.05.2018 складав 10000,00 грн, здійснював витрати за рахунок кредитних коштів та погашення заборгованості, станом на 10.12.2019 року у ОСОБА_1 була відсутня будь-яка заборгованість. 11.12.2019 року відбулось дві платіжні операції в 15:00:38 та 15:01:20, на підставі яких невстановленій особі ОСОБА_2 через додаток Приват24 з рахунку ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти за рахунок кредитного ліміту в розмірі 5000,00 грн та 4500,00 грн та знята комісія за вказані операції в розмірі 199,99 грн та 180 грн відповідно, в результаті чого станом на 11.12.2019 за відповідачем утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9879,74 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку та відповідними квитанціями.

О 15:43:55 цього ж дня ОСОБА_1 повідомив банк про несанкціоноване зняття коштів з його рахунку, зателефонувавши за номером 3700.

З 13.12.2019 триває досудове розслідування у кримінальному провадженні 12019050380001497, розпочате на підставі заяви ОСОБА_1 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення – крадіжки грошових коштів з банківської картки.

26.01.2020 відбулось автоматичне зарахування коштів з іншої картки ОСОБА_1 в рахунок погашення кредитної заборгованості в розмірі 37,39 грн, після чого розмір заборгованості став дорівнювати 9842,35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З особового рахунку позичальника, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту, який перевищував кредитний ліміт, зазначений в анкеті-заяві, підписаної відповідачем 23.03.2007.

Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Згідно з п. 9 вказаного Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Верховний суд, аналізуючи вказані норми права, у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц, виклав такий правовий висновок. Встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з п. 14.16 ст. 14 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Оскільки судом було встановлено, що несанкціоноване списання грошових коштів з рахунка відповідача ОСОБА_1 11.12.2019 відбулось внаслідок дій самого користувача платіжної картки, які призвели до втрати ним інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а саме втрати ним логіна та паролю до особистого кабінету користувача банківських послуг, через який можливо ініціювати платежі, а також те, що про неправомірне використання реквізитів електронного платіжного засобу користувач повідомив вже після здійснення операцій, незважаючи на те, що такій втраті спонукали обманні дії третіх осіб, які ввели в оману користувача платіжної картки, направивши його на сайт, який зовнішнім виглядом дублював справжній банківський сайт, зі схожою адресою, суд дійшов висновку про те, що саме користувач в такому випадку несе відповідальність за здійснення платіжних операцій.

Посилання відповідача на бездіяльність банку, який не ініціював після звернення держателя зупинення спірних платіжів операції, не спростовує висновків суду з таких підстав.

Згідно з пунктом 37.1 - 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів. У разі правомірності переказу еквайр має завершити переказ та відшкодувати отримувачу 0,1 відсотка суми платежу за кожний день такого призупинення, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

На час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Водночас у вказаній статті призупинення завершення переказу для встановлення правомірності переказу, в тому числі, в разі опротестування переказу держателем є правом, а не обов`язком.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за розрахунком заборгованості, наведеним позивачем, дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано отримання кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9842,35 грн.

Проте позивачем не обґрунтовано розрахунок в частині заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за період з 11.12.2019 року по 31.07.2020 року з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки судом встановлено, що кредитним договором передбачена процентна ставка в розмірі 1,9 % на місяць, що відповідає 22,8 % річних, водночас з розрахунку, наданого позивачем вбачається, що ним використана процентна ставка в розмірі 43,20 % та 86,40 % річних, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаного розрахунку.

Посилання позивача про те, що така процентна ставка передбачена Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з таких підстав.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем залишилось не доведеним, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до якої за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

В зв`язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися, виходячи з формули нарахування процентів на заборгованість: N*M/360*Y=Z, де N – поточне тіло кредиту, M – процентна ставка, 360 – кількість днів у році, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів.

Так, у період з 11.12.2019 року по 26.01.2020 року, що відповідає 47 дням, тіло кредиту дорівнювало 9842,74 грн. Враховуючи те, що процентна ставка, яка підлягає застосуванню дорівнює 22,8 % річних, отримуємо такий розрахунок:

9842,74 * 22,8 % (/100) / 360 * 47 (днів) = 292,99 (грн).

Аналогічну арифметичну операцію здійснено за період з 27.01.2020 року по 31.07.2020 року, коли тіло кредиту дорівнювало 9842,35 грн, а кількість днів у періоді складала 187 днів, а отже заборгованість за процентами мала дорівнювати 1165,66 грн.

А у підсумку, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 11.12.2019 року по 31.07.2020 року дорівнює 1458,65 грн, що є сумою вищенаведених доданків.

Після 31.07.2020 року проценти на заборгованість позивачем не нараховувалися.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.03.2007 станом на 12.08.2020 року, яка включає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9842 гривень 35 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1458 гривень 65 копійок, а всього в розмірі 10844 гривень 40 копійок. А в задоволені іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1766,96 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273, 279, п.п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.03.2007 станом на 12.08.2020, яка включає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9842 гривень 35 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1458 гривень 65 копійок, а всього в розмірі 10844 (десяти тисяч восьмисот сорока чотирьох) гривень 40 копійок.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.03.2007, яка включає заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1599 (однієї тисячі п`ятисот дев`яноста дев`яти) гривень 63 копійок – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1766 (однієї тисячі семисот шістдесяти семи) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570; відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя