Рішення № 95985440, 02.04.2021, Волноваський районний суд Донецької області

221/5270/20

2/221/145/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Безрук Т.В.

за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія” до мене про звернення стягнення на предмет іпотеки

встановив:

07.08.2020 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Посилається на те, що 20.07.2007 року між ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» (правонаступником якого стало АТ «Райффайзенбанк Аваль») з відповідачем було укладено кредитний договір № 014/11-134/82/145910, за яким йому надано кредит в сумі 11 000 доларів США строком на 10 років.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20.07.2007 року ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» та іпотекодавцем було укладено договір іпотеки № 012/11-134/71, відповідно якого іпотекодавець передав в іпотеку належний йому будинок АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки 175608,00 грн.

17.06.2016 р. між ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір відступлення № 114/21, за яким право грошової вимоги за кредитним договором № 014/11-134/82/145910 перейшло до ПАТ «Вектор Банк».

17.06.2016 р. між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення вимоги № 265/ФК-16, за яким право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

22.06.2016 р. між ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір відступлення прав вимог за договором іпотеки.

22.06.2016 р. між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Вектор Банк» передав ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» сукупність прав, належних йому за договорами забезпечення.

Позивач зазначив, що заборгованість за кредитним договором станом на 22.06.2016 р. складала 104114,12грн., на яку він нарахував 3% річних в сумі 9379,00грн., збитки з урахуванням індексу інфляції в сумі 23 125,55 грн., тому всього заборгованість складає 136 618,67 грн.

Тому просив в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 014/11-134/82/145910 від 20.07.2007 року у розмірі 136 618,67 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом надання товариству з обмеженною відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" прав продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Ухвалою суду відкрито провадження за даним позовом і визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив в позовних вимогах відмовити, справу розглянути у його відсутність.

Послався на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки кредитний договір укладено 20.07.2007 року строком на 10 років. Строк позовної давності почав відраховуватися 20.07.20017 року. З позовом до суду позивач звернувся 22.07.2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Вважає, що позивач не має права звернення стягнення на предмет іпотеки, а в нього відсутня відповідальності перед позивачем, як новим іпотекодержателем.

Відповідач не згоден розрахунком, оскільки він здійснював щомісячні платежі гривнями, тоді як в розрахунку платежі зазначені в доларах по курсу валюти на дату розрахунку, що значно погіршує його права, оскільки платежі здійснювалися протягом 7 років, курс валюти постійно підвищувався. Вважає, що в розрахунку курс валюти повинен враховуватися на дату платежу, а не складання розрахунку. Вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки без визначення безспірної суми заборгованості за кредитним договором є передчасним, тоді як позивач не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за даним кредитним договором, відповідного судового рішення він не надав.Вважає, що після отримання кредитної справи позивач безпідставно нарахував інфляційні в сумі 23125,55 грн. а також 3% річних в сумі 9379,00грн у період проведення антитерористичної операції. Тому просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність на позові наполягає.

Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з такого.

Судом встановлено, що 20.07.2007 року між ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» (правонаступником якого стало АТ «Райффайзенбанк Аваль») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/11-134/82/145910, за яким надано кредит в сумі 11 000 доларів США строком на 10 років.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20.07.2007 року ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» та іпотекодавцем було укладено іпотечний договір № 012/11-134/71, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку належний йому будинок АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки 175608,00 грн.

17.06.2016 р. між ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір відступлення № 114/21, за яким право грошової вимоги за кредитним договором № 014/11-134/82/145910 перейшло до ПАТ «Вектор Банк».

17.06.2016 р. між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення вимоги № 265/ФК-16, за яким право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

22.06.2016 р. між ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» укладено договір відступлення прав вимог за договором іпотеки.

22.06.2016 р. між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Вектор Банк» передав ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» сукупність прав, належних йому за договорами забезпечення.

Згідно реєстру боржників до договору відступлення права вимоги у зв`язку з невиконанням зобов`язань у позичальника існує заборгованість за кредитним договором №145910 від 20.07.2007 у розмірі 9485,43 дол.США, що складається із суми боргу по кредиту -3299,72 дол.США; по відсоткам -882,82 дол.США; пеня – 5302,89 дол.США

Пунктом 6.1 іпотечного договору встановлено, що право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку"

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу статті 627 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами /стаття 629 ЦК України

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі - покупцеві (стаття 38 Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019року по справі № 310/11024/15-ц звернула увагу на те, що процедура продажу предмета іпотеки, передбачена ст. 38 Закону України «Про іпотеку», може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому, і в позасудовому порядку.

Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками.

Якщо ж такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя було передбачено, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту.

Частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані > частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателясторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановленийстаттею 38 Закону, не передбачили.

Отже суд прийшов до висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку,визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку»

Якщо ж такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя було передбачено, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку, визначеному Ст.38 України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту.

Договір іпотеки № 012/11-134/71 від 20.07.2007 передбачає права іпотекодержателя продати предмет іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення даного позову, відповідно відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення судового збору з відповідача.

Керуючись ст.ст. 4.5.10-13.76-81.89.258.259.261.263-265.268. 273.354 ЦПК України

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Т.В.Безрук