Ухвала суду № 95985085, 01.04.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1444/19

Провадження № 1-кп/127/50/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

в складі судді-доповідача Кашпрука Г.М.,

суддів Бойка В.М., Медяної Ю.В.

секретаря Константинюк В.С.,

за участю прокурора Шиманського В.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених Спірідонова В.В., Бондарчука В.В.,

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання прокурора Шиманського В.В. щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, відомості про які внесені 21.08.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020000000345, –

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

Прокурор Шиманський В.В. заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, мотивуючи тим, що запобіжній захід відносно обвинувачених обрано правильно, підстав для їх зміни, скасування немає, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися. Крім того зазначив, що обвинуваченими вчинено злочин проти життя людини, яке є найвищою соціальною цінністю. На переконання прокурора, обвинувачені, перебуваючи на свободі, можуть продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того, перебуваючи на волі та розуміючи наслідки вчиненого діяння, обвинувачені можуть переховуватись від суду, впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді. Враховуючи вищевикладене, прокурор просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діючий запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали клопотання прокурора та просили продовжити діючий запобіжний захід обвинувачений у виді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Бондарчук В.В. щодо продовження дії запобіжного заходу його підзахисному заперечував. Адвокат зазначив, що клопотання прокурора є аналогічним клопотанням, які подавались раніше в межах даного кримінального провадження. Захисник звертав увагу суду, що подане прокурором клопотання є необґрунтованим та не підтверджено доказами. Крім того, захисник просив врахувати, що його підзахисний уже досить тривалий час перебуває під вартою, тому просив змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Спірідонов В.В. заперечував щодо заявленого клопотання прокурором мотивуючи наступним. Захисник звертав увагу суду, що прокурор просить продовжити запобіжний захід обвинуваченим у виді тримання під вартою, який продовжений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2020, строк дії якої закінчився. Захисник Спірідонов В.В. просив суд врахувати, що із плином часу ризики мають тенденцію зменшуватись, на переконання сторони захисту, на даний час прокурор робить лише пропущення про існування ризиків, оскільки доказів їх існування суду не надано. Враховуючи стадію судового розгляду, захисник просив змінити запобіжний захід його підзахисному на інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника. Додатково просив врахувати, що матеріалами справи не доводиться його вина у вчиненні тих злочинів, які йому інкримінуються, відтак продовжувати найсуворіший запобіжний захід, з урахуванням лише тяжкості покарання, яке може бути призначене, є неприпустимим.

Потерпілий ОСОБА_5 та представник потерпілих адвокат Данілевич Т.М. в судове засідання не з`явилися, надали суду заяви в яких не заперечували проти проведення даного судового засідання у їх відсутність.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до положено ст. 194 КПК України, суд при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу суд повинен встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дослідивши клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжних заходів у виді тримання під вартою суд приходить до наступного висновку.

Судом враховано положення статті 178 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 має соціальні зв`язки, а саме батька, та постійне місце проживання. Однак вказані обставини не виключають, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.

В матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про соціальні зв`язки ОСОБА_2 , натомість наявна інформація, що обвинувачений ОСОБА_2 до затримання не був працевлаштований, тому існує ризик, що він може продовжувати вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення. Крім того, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_2 після вчинення даного кримінального правопорушення залишив місце свого проживання та переховувався від органів досудового розслідування.

Також суд враховує що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до положень ст. 12 КК України, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, в разі доведення їх винуватості, загрожує покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Тому, на переконання суду, продовжує існувати ризик того, що обвинувачені перебуваючи на волі та розуміючи наслідки вчиненого діяння, можуть переховуватись від суду, з метою уникнення покарання, яке їм загрожує в разі доведення їх винуватості.

Також, враховуючи стадію судового розгляду, існує ризик що, у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченим на більш м`які, останні можуть чинити тиск на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, з метою зміни їх показів наданих на досудовому розслідуванні.

Судом враховано ту обставину, що згідно обвинувального акту ОСОБА_1 передано ОСОБА_2 пістолет, однак, як неодноразово наголошував прокурор, органом досудового розслідування не встановлено його місцезнаходження. Тому, у разі зміни запобіжних заходів обвинуваченим, існує ризик, що останні, перебуваючи на волі, можуть знищити, сховати або спотворити речі чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, на переконання суду, ризик того, що обвинувачені можуть іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді продовжує існувати.

Крім того, судом враховано практику ЄСПЛ, де зазначено, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Враховуючи усі вищезазначені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених. За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 375 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Шиманського В.В. щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим – задовільнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 01.04.2021 до 30.05.2021 включно.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на 60 днів з 01.04.2021 до 30.05.2021 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору відділу прокуратури Вінницької області для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Судді: