Ухвала суду № 95984759, 01.04.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/27018/20

Провадження №1-кп/127/1040/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Чорна О.С.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2020 р. за № 120200200000000198, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Онуфрієнка А.О.,

потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Слабого О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Палія В.М.,

ВСТАНОВИВ:

Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Палій В.М. заявив клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або на запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби за місцем проживання його матері. Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені та, є надуманими. Не доведено, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам. Тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обвинувачений своєї вини не визнає, даного злочину не вчиняв, однак під час досудового розслідування версія обвинуваченого щодо необхідної оборони не досліджувалася. Підозра є необгрунтованою. Прокурор звертається до суду із незаконними та необгрунтованими клопотаннями про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає, що права обвинуваченого порушуються. Обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, до затримання працював, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. До затримання обвинувачений проживав з матір`ю, яка хворіє, а тому просив запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби встановити за місцем проживання матері обвинуваченого. Ухилятися від суду обвинувачений наміру немає, а має намір з`являтися до суду та доводити свою невинуватість. Наміру впливати на потерпілу та свідків обвинувачений немає, крім того, потерпіла та свідки допитані в судовому засіданні. Просив в задоволенні клопотання прокурора Онуфрієнка А.О. про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.

У судовому засіданні прокурор Онуфрієнко А.О. заявив клопотання про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти життя і здоров`я, підозра є обгрунтованою. Вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, такі ризики не відпали. Обвинувачений офіційно працевлаштований не був, постійного доходу немає, розлучений. Вважає, що соціальні зв`язки обвинуваченого не є стійкими, оскільки до затримання він немав постійного місця проживання, вказує різні адреси місця проживання. Обвинувачений може ухилятися від суду, усвідомлючи тяжкість злочину та можливе покарання, впливати на потерпілу та свідків, на даний час не всі свідки допитані в судовому засіданні. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам. Клопотання сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою стороні обвинувачення не вручалося, як це передбачено КПК України. Відповідно просив в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Палія В.М. про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби або на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання відмовити, оскільки вважає таке клопотання необгрунтованим і безпідставним.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби або на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та, відповідно, просив в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосованого до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити. Пояснив, що під час досудового розслідування не переховувся, перебував за місцем проживання. До кримінальної відповідальності не притягувався, інших злочинів наміру вчиняти немає. До затримання працював згідно трудових договорів. Наміру впливати на потерпілу та свідків, ухилятися від суду немає. До затримання проживав з матір`ю та сестрою у належній матері квартирі, оскільки мати хворіє та потребує догляду, де має намір проживати у випадку зміни запобіжного заходу. Перебуваючи під вартою не має можливості сплачувати аліменти на дитину. Має намір з`являтися в судові засідання, оскільки злочину не вчиняв та бажає довести свою невинуватість у суді.

В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Слабий О.В. заперечив проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Палія В.М. про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби або на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та просив задовольнити клопотання прокурора Онуфрієнка А.О. про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які зазначені прокурором в клопотанні, доведені та на даний час не зменшилися і не відпали. Обвинувачений не має постійного місця проживання та місця роботи, не має міцних соціальних зв`язків, до затримання проживав за різними адресами. Обвинувачений зазначає, що до затримання проживав з матір`ю та сестрою у належній матері квартирі, де має намір проживати у випадку зміни запобіжного заходу. Однак, мати та сестра є свідками у даному кримінальному провадженні, на даний час судом вони не допитувалися, а тому існує ризик, що обвинувачений буде на них впливати у випадку зміни запобіжного заходу.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 заперечила проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Палія В.М. про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби або на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та просила задовольнити клопотання прокурора Онуфрієнка А.О. про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обвинувачений не має постійного місця проживання та місця роботи, не має міцних соціальних зв`язків. На даний час не всі свідки допитані, письмові докази судом не досліджувалися, підстав для зміни запобіжного заходу немає.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження з приводу клопотань прокурора та захисника, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

В судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2020 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.07.2020 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах досудового розслідування до 29.08.2020 року.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.08.2020 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 26.10.2020 року.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2020 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах досудового розслідування до 29.11.2020 року.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2020 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 12 днів до 11.12.2020 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2020 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 10.12.2020 року до 07.02.2021 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2021 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 05.02.2021 року до 05.04.2021 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно положень ч. ч. 1-2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким.

ОСОБА_1 раніше не судимий, розлучений. Доказів того, що обвинувачений має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, до суду не надано.

Як вбачається з пояснень обвинуваченого, він зареєстрований у житлі, яке належить його родичеві, однак за місцем реєстрації тривалий час не проживав, оскільки проживав в житлі співмешканки, а перед затриманням проживав у житлі, яке належить його матері.

Суд зазначає, що будь-яких доказів, того, що обвинувачений має постійне місце проживання, до суду не надано.

Доказів того, що обвинувачений був офіційно працевлаштований та має постійний дохід до суду також не надано.

Що стосується наданих стороною захисту характеристик з місця роботи, то з них вбачається, що обвинувачений працював протягом шести місяців в 2013-2014 роках, та один місяць в 2020 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв`язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.

Також суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого обвинуваченому злочину, та приймає до уваги стадію даного судового провадження, в межах якого не всі свідки на даний час допитані судом, письмові та речові докази судом не досліджувалися.

В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше тримання під вартою обвинуваченого.

Що стосується ризику переховування обвинуваченого від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Разом з тим, суд зазначає, що тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими судом обставинами.

Отже, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що в сукупності з іншими вказаними вище обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд зазначає, що доказів того, що обвинувачений офіційно працевлаштований та має постійний дохід, а також доказів того, що обвинувачений має на утриманні неповнолітніх дітей, до суду не надано. Судом встановлено, що обвинувачений розлучений, зареєстрований у житлі, яке належить його родичеві, однак за місцем реєстрації тривалий час не проживав, оскільки проживав в житлі співмешканки, а перед затриманням проживав у житлі, яке належить його матері. Доказів, того, що обвинувачений має постійне місце проживання, до суду не надано.

При цьому доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, оскільки має міцні соціальні зв`язки, роботу та постійне місце проживання, стороною захисту не доведені та самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотань.

Що стосується ризику незаконно впливати на потерпілу та свідків, суд дійшов висновку, що такий ризик існує, оскільки як вбачається з пояснень сторін, деякі із свідків є родичами, що свідчить про те, що перебуваючи на волі, обвинувачений матиме можливість на них впливати.

Крім того, як вбачається з пояснень обвинуваченого, до затримання він проживав з матір`ю та сестрою у належній матері квартирі, де має намір проживати у випадку зміни запобіжного заходу.

Однак, суд зазначає, що мати та сестра обвинуваченого є свідками у даному кримінальному провадженні, сторона захисту наполягає на їх допиті, однак на даний час судом дані свідки не допитувалися, а тому, на думку суду, існує ризик, що обвинувачений у випадку зміни запобіжного заходу на більш м`який матиме можливість незаконно впливати на свідків.

Суд, оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на потерпілу та свідків, враховує також встановлений порядок дослідження судом доказів, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до дослідження показань свідків безпосередньо судом під час судового розгляду. Суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із потерпілою та свідками, обвинувачений матиме можливість здійснювати на них незаконний вплив.

Як вбачається з пояснень потерпілої, в судовому засіданні вона просила задовольнити клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просила утримувати обвинуваченого під вартою, оскільки обвинувачений не має постійного місця проживання та місця роботи, не має міцних соціальних зв`язків. На даний час не всі свідки допитані, письмові докази судом не досліджувалися. Вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу немає.

Клопотання сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою стороні обвинувачення не вручалося, як це передбачено ст. 201 КПК України.

Суд, враховуючи встановлені під час розгляду клопотань прокурора та захисника обставини, в сукупності із даними про особу обвинуваченого, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики переховування від суду та незаконного впливу на потерпілу та свідків є доведеними та достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Вказані ризики на даний час не зменшилися.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задовольнити, в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби або на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання слід відмовити.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 183, 331, 392- 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Палія В.М. про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід - відмовити.

Клопотання прокурора Онуфрієнка А.О. про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 01.04.2021 року до 30.05.2021 року включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя