Ухвала суду № 95983494, 01.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3239/21

Провадження № 1-кс/201/1038/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – слідчого судді Гончаренко В.М.

з секретарем – Соколовою Д.К.

за участю: прокурора – Кучерського С.М.,

захисника – Касумова І.Я.О.,

підозрюваного – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, подане під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12021041650000137 від 30.03.2021 року, клопотання слідчого Відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лисенко О.О., погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Кучерським С.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, не заміжньої, не працюючої, раніше не судимої, з середньою освітою, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

На розгляд в Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого, за погодженням із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні № 12021041650000137 від 30.03.2021 року. В обґрунтування вищевказаного клопотання зазначено, що ОСОБА_1 у невстановлені під час досудового розслідування час та місці, у невстановлений спосіб придбала невстановлену кількість особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс». Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс» з метою збуту, ОСОБА_1 в невстановлений слідством час розпочала зберігати ці речовини за місцем свого фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Після чого, ОСОБА_1 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, здійснила розфасування придбаного особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс» та помістила вказану речовину до двох сліп-пакетів і двох ємностей з метою подальшого збуту особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс» на території Дніпропетровської області. 30.03.2021 в період часу з 15 год. 35 хв. до 18 год. 05 хв. співробітниками поліції, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого у приміщенні кімнати, в якій проживає остання, було виявлено та вилучено: два сліп-пакети та дві ємності зі вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг яких заборонено «канабіс» масою 47,759 г.

На думку сторони обвинувачення, про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, свідчить ряд обставин, що повинні враховуватись при обранні запобіжного заходу стосовно останньої, зокрема тяжкість вчиненого нею злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою, а також вік та стан здоров`я підозрюваної, які не перешкоджають її триманню під вартою. Крім того в клопотанні зазначено, що підозрювана, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності та спотворення об`єктивних обставин вчинення злочину.

При цьому орган досудового розслідування вважав, що запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваної більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливе, оскільки застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити останньою дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі вищезазначеного, в клопотанні ставиться питання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим, що підозрювана вчинила тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, а також наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які свідчать про недоцільність обрання останній менш тяжкого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання та наполягав на застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки остання підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та є достатні підстав вважати, що існують ризики, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3, ч. І ст. 177 КПК України.

Захисник під час розгляду клопотання просив відмовити в задоволенні останнього та наполягав на обранні щодо своєї підзахисної запобіжного заходу не пов`язаного з її попереднім ув`язнення, зокрема у вигляді домашнього арешту, вважаючи цей вид запобіжного заходу таким, що забезпечить виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, які будуть на неї покладені. При цьому захисник звернув увагу на ті обставини, що підозра у вчиненні незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу ОСОБА_1 не доводиться сукупністю наявних доказів у кримінальному провадженні, так як органом досудового розслідування достовірно не встановлено, що вказані дії були вчиненні саме з метою збуту. Також захисник просив суд враховувати юний вік його підзахисної та її позитивну характеристику особи, яка раніше не притягалась до кримінальної відповідальності, має постійне місце мешкання, де проживає разом з родиною, у складі її матері, вітчима та брата з сестрою. Підозрювана у судовому засіданні підтримала свого захисника і також просила відмовити у задоволенні цього клопотання.

Вислухавши думки сторін судового процесу, а також дослідивши зазначене клопотання і долучені до нього матеріали кримінального провадження, суд доходить до таких правових висновків з наступних підстав.

Метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Разом з тим підставою для застосування запобіжного заходу слід вважати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого їй злочину, слідчий суддя враховує наступні обставини.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні від 28.10.2004 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» наголошував, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення. У рішенні від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, при цьому при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. У рішенні від 30.08.1998 року по справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» зроблено висновок про те, що наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Тобто факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме в незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій підозрюваної, виходячи з наявних матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що підозра органу досудового розслідування про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України не є очевидно необґрунтованою чи явно недопустимою з огляду на сукупність зібраних на даному етапі розслідування матеріалів кримінального провадження, а саме доказів у виді: рапорту поліцейського; протоколу обшуку від 30 березня 2021 року; постанови про визнання речовими доказами від 30 березня 2021 року; протоколу допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-21/10542-НЗПРАП від 31 березня 2021 року.

Отже вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Разом з тим слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_1 зможе здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки з матеріалів клопотання встановлено, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, у вчиненні якого підозрюється остання, належить до категорії тяжких злочинів, максимальна санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком на десять років, у зв`язку із чим, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду та є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії»), а отже для запобігання спробам здійснити такі дії слід застосувати до підозрюваної запобіжний захід.

В той же час доводи сторони обвинувачення про існування ризику, передбаченого пунктом 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного клопотання, оскільки прокурором не надано жодних фактичних даних і не наведено переконливих фактів наявності таких обставин, що відповідно є лише абстрактним припущенням сторони обвинувачення, яке не ґрунтується на репутації підозрюваної, яка до цього не притягувалась до кримінальної відповідальності та не має судимостей.

Отже наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є актуальними, проте не вирішальними при обранні запобіжного заходу, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_1 злочину; молодий вік підозрюваної, якій на момент звернення з даним клопотання виповнилось лише двадцять один рік, її стан здоров`я; наявність у підозрюваної постійного місця проживання, де остання мешкає разом зі своєю сім`єю, що відповідно свідчить про міцність її соціальних зв`язків з родиною; репутацію підозрюваної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалась та не має судимостей; її майновий стан та відсутність місця роботи.

Частиною 3 ст. 176 КПК України передбачено, що слідчий суддя повинен відмовити у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим – тримання під вартою.

Винятковість запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, полягає у тому, що воно застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тобто слідчому, прокурору необхідно під час звернення до слідчого судді обґрунтувати потребу у застосуванні певного запобіжного заходу, при цьому правовою доктриною сформовано, що таку потребу слід вважати як виняткову тоді, коли на підставі наявних у конкретному кримінальному провадженні даних можна із певною вірогідністю стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, відповідно, не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

При цьому ч. 4 ст. 194 кримінального процесуального кодексу передбачено, що у випадку, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи, що прокурором, на момент розгляду клопотання, доведено обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема, ризик переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, однак не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, з огляду на дані про особу підозрюваної, вважає, що вагомих підстав для застосування щодо неї виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено. Зокрема у своєму клопотанні стороною обвинувачення недостатньо обґрунтованого чому більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти тим ризикам, на які вона посилається. У зв`язку з цим, на переконання слідчого судді, є підстави для застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, що зазначений у клопотанні.

Таким чином слідчий суддя самостійно оцінює кожний запобіжний захід і ризики, яким він зможе запобігти, у зв`язку із чим, аналізуючи в сукупності матеріали клопотання, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження і особи підозрюваної, слідчий суддя дійшов висновку, що з огляду на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, то для запобігання ризикам, які обґрунтовані та встановлені в судовому засіданні, достатнім запобіжним заходом є цілодобовий домашній арешт, з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможуть виступити достатніми стримуючими факторами для існуючих ризиків. Зазначений висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у рішенні від 16.12.2010 по справі «Боротюк проти України» (п. 62), у якому зазначено, що існування презумпції на користь звільнення з-під варти полягає у тому, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, а отже національні органи в таких випадках завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя доходить висновку, що у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_1 необхідно відмовити, при цьому обравши щодо неї більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що передбачений ст. 181 КПК України та полягає в забороні останній цілодобово залишати житло строком на два місяці, з покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки, на думку слідчого судді, застосування такого, менш суворого запобіжного заходу, зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184-187, 193-194, 196, 202, 205, 372, 376 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого Відділення поліції № 5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Лисенко О.О., погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Кучерським С.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Застосувати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, до 28 травня 2021 року, заборонивши їй цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_1 , строком до 28 травня 2021 року, обов`язки, а саме:

- прибувати за кожною вимогою у визначені дату, час і місце до суду, слідчого або прокурора;

- не відлучатися із населеного пункту (м. Дніпро), в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками, за виключенням випадків спільної участі останніх у проведенні слідчих чи процесуальних дій, а також окрім близьких родичів та членів її сім`ї;

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали про тримання підозрюваної ОСОБА_1 під домашнім арештом є 28 травня 2021 року.

Звільнити підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.

Повний текст ухвали буде проголошено учасникам судового провадження о 16 годині 00 хвилин 02 квітня 2021 року.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.М. Гончаренко