Рішення № 95980413, 01.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року м. Київ № 826/4953/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомМіністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до третя особа Акціонерного товариства "Мінерально-хімічна компанія "ЄвроХім" Офіс Генерального прокурора прозобов`язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа за позовом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України до Акціонерного товариства "Мінерально-хімічна компанія "ЄвроХім", третя особа: Генеральна прокуратура України про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.05.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2018 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/4430/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020 поновлено провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021 суд закінчив підготовче провадження у справі та перейшов до розгляду по суті.

30.03.2021 суд на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи.

Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що Генеральна прокуратура України звернулася до Мінекономрозвитку із поданням щодо застосування до іноземного суб`єкта господарювання - Акціонерного товариства "Мінерально-хімічна компанія "ЄвроХім" зовнішньоекономічної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, у зв`язку із порушенням останнім вимог статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та статті 187, 194, 195, 196, 198 Митного кодексу України. Так, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, на підставі подання Генеральної прокуратури України від 12.09.2017 № 10/4/1-4091-14-157дск-вих, наказом від 19.09.2017 № 1383 застосовано до відповідача спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що 07.02.2019 набрав чинності Закон України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» на підставі підпункту «д» пункту 3 частини 4 статті 16 якого із Закону України від 16.04.1991 №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» виключено статтю 37 «Спеціальні санкції». Також з тексту Закону №959-XII були виключені усі посилання на статтю 37 цього Закону. Отже, з 07.02.2019 застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-XII, стало неможливим, у зв`язку з відсутністю їх закріплення на законодавчому рівні.

Третьою особою надано суду пояснення по справі, в яких зазначає про порушення відповідачем митного законодавства України, у зв`язку з чим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим позовні вимоги вважає обґрунтованими та просить їх задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Генеральна прокуратура України звернулась до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з поданням про застосування спеціальних санкцій від 12.09.2017 № 10/4/1-4091-14-157дск-вих, в якому, серед інших суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, просило застосувати спеціальні санкції до суб`єкта господарської діяльності - Акционерное общество «Минирально-химическая компания «ЕвроХим» (Російська Федерація).

На підставі зазначеного подання, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було видано наказ від 19.09.2017 № 1383 "Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності".

Згідно із переліком іноземних суб`єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України, який є додатком до зазначеного наказу, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності було застосовано до суб`єкта господарської діяльності Акционерное общество «Минирально-химическая компания «ЕвроХим» (Російська Федерація) за порушення статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та статті 187, 194, 195, 196, 198 Митного кодексу України.

У подальшому, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України направлено до Генеральної прокуратури України лист від 21.12.2017 № 4102-12/47858-05 щодо доцільності продовження чи скасування дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідь на зазначений лист Генеральна прокуратура України листом від 23.01.2018 № 10/4/3-4091-14 повідомила Міністерству економічного розвитку і торгівлі України про те, що досудове розслідування триває, порушення законодавства України не усунуто, а отже відсутні підстави для скасування спеціальних санкцій.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до суду з позовом щодо продовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземного суб`єкта господарської діяльності, яка застосована наказом Мінекономрозвитку від 19.09.2017 № 1383 до Акционерное общество «Минирально-химическая компания «ЕвроХим» (Російська Федерація) на термін до усунення порушень.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 459, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує: формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об`єктами державної власності, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, інтелектуальної власності, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), державних та публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів; формування та реалізацію державної політики у сфері державної статистики, державного матеріального резерву, експортного контролю; формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізацію державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності.

Мінекономрозвитку є уповноваженим органом з питань координації діяльності з реалізації державного оборонного замовлення.

Наказом Міністерства економіки України №52 від 17.04.2000 затверджено Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 року за №260/4481 (далі - Положення №52), відповідно до пунктів 1.1-1.3 якого спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції застосовуються Мінекономрозвитку України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. Санкції можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Пунктом 4.9 Положення № 52 визначено алгоритм дій Мінекономрозвитку для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Так, даною нормою передбачено, що при застосуванні тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 40 днів до закінчення терміну його дії надсилає до ініціатора подання застосування такої санкції запит щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі отриманих матеріалів (у разі, якщо допущені порушення законодавства України не усунуто й виникає доцільність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності) відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності разом із відділом правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та/або відділом позовної роботи готують відповідну позовну заяву до суду. З метою забезпечення позову Міністерство економічного розвитку і торгівлі України може робити клопотання щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на період розгляду справи. У разі, якщо судом дане клопотання буде незадоволено, а також якщо інформація на запит Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від ініціатора подання застосування санкції не надійде в термін за 10 днів до закінчення його дії або надійде з пропозицією щодо недоцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видається наказ про зміну виду спеціальних санкцій, яким скасовується дія тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та одночасно застосовується індивідуальний режим ліцензування. При цьому термін дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності не повинен перевищувати трьох місяців з дати винесення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідного рішення про його застосування.

Отже, суд розглядаючи справу про продовження дії спеціальної санкції реалізує повноваження щодо судового контролю за обґрунтованістю доцільності обмеження прав відповідного суб`єкта господарювання, перевіряючи достовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування санкцій, на підставі яких видаються відповідні накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв`язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг здійснює Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Згідно , ст. 35 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідно до частини першої статті 36 вказаного Закону порядок притягнення до відповідальності, здійснення відповідальності та звільнення від відповідальності визначається процесуальними законами України.

Відповідно до частин 1,2,6,7,8 статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року №959 (далі - Закон № 959) (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: - накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; - застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб`єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду.

Отже, термін дії застосованої позивачем санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності сплинув 19.12.2017.

У той же час, як встановлено судом, позивач звернувся до ініціатора подання застосування такої санкції вже після закінчення строку її дії, а саме - 21.12.2017.

Відповідь на зазначений лист позивачем було отримано з пропозицією щодо доцільності продовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від ініціатора подання застосування санкції - Генеральної прокуратури України - 26.01.2018.

Вказане свідчить про порушення позивачем 40 денного терміну надсилання до ініціатора подання застосування спеціальної санкції - Генеральної прокуратури України запиту щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та надання ініціатором подання застосування спеціальної санкції протягом 10 денного терміну листа щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що всупереч положенням статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пункту 4.9 Положення № 52, позивач звернуся з позовною заявою до суду для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності після спливу терміну дії санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності відповідача, яку він просить суд продовжити.

При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями чинного законодавства не передбачено, що строк дії спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності не є неперервним та автоматично не продовжується після спливу трьох місяців.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №808/1749/17, від 28.08.2019 у справі №805/5040/15-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя А.С. Мазур