Рішення № 95980264, 10.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року м. Київ № 640/17770/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П. при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.,

за участі представників сторін:

від позивача - Анголенко А.В.,

від відповідача - Філімонов О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовомДержавного підприємства «СЕРВІС»доГоловного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправною та скасування вимоги та рішення,ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «СЕРВІС» (далі - позивач або ДП «СЕРВІС») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 11.06.2020 №50327-10 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у сумі 11 186 404,43 грн. Головного управління ДПС у м. Києві до державного підприємства «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756), що матиме насідком звільнення з податкової застави майна державного підприємства «СЕРВІС»;

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи ДПС у м. Києві В.А. Котлінського від 11.06.2020 №50327-10 про опис майна у податкову заставу державного підприємства «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, що оскаржувані рішення податкового органу прийнято з порушенням норм Податкового законодавства України, підстав для визнання заборгованості зі сплати частини чистого прибутку (доходу) податковим боргом у контролюючого органу не було, а тому податкова вимога від 11.06.2020 №50327-10 та прийняте на її підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.2020 №50327-10 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначає, що станом на 11.06.2020 за даними ІТС «Податковий блок» у ДП «СЕРВІС» обліковувався податковий борг на суму 11 186 404,43 грн. про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону. Відповідач зазначає, що вказаний податковий борг виник 11.03.2019 у результаті несплати у встановлений граничний термін зобов`язань, самостійно визначених платником податків, згідно наступних розрахунків: від 21.02.2019 № 931066621, від 22.04.2019 № 9080091390, від 17.07.2019 № 9155898010, від 30.10.2019 № 9254082544, від 19.02.2020 № 9334477614, від 05.05.2020 № 9096035532. Стверджує, що позивач свого обов`язку зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) позивач не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість (недоїмка).

Позивач скористався правом надати відповідь на відзив, у якому вказав на подання відповідачем відзиву з порушенням строку, передбаченого статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання по справі.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 10.02.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «СЕРВІС» - як юридична особа зареєстроване 20.02.1998 (номер запису: 1 076 120 0000 003088), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24-29).

Як установлено з матеріалів справи, 11.06.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято вимогу форми «Ю» № 50327-10, згідно з якою позивачу нараховано суму боргу зі сплати чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) в розмірі 11 186 404,43 грн., в тому числі основний платіж - 10 967 407,56 грн., пеня - 218 996,87 грн. (а.с. 13).

В подальшому, відповідачем прийнято рішення № 50 327-10 про опис майна у податкову заставу від 11.06.2020, яким, відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснив опис майна, що перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) платника податків ДП «СЕРВІС» (а.с.14).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС України прийняла рішення від 10.07.2020 № 21580/6/99-00-13-05-06, яким залишила скаргу без задоволення, а спірні рішення - без змін.

На переконання позивача, оскаржувані рішення контролюючого органу є протиправними та суперечливими вимогам закону, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України «Про управління об`єктами державної власності», статтею 11-1 якого встановлені особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу).

Частиною першою цієї статті передбачено, що державні унітарні та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України Постановою від 23 лютого 2011 року № 138 відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" затвердив Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями.

Пунктом 2 Порядку №138 закріплено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартально фінансово - господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 3 Порядку, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державним унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємства та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовим звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державним унітарним підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової з податку на прибуток підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2018 позивачем через «Електронний кабінет платника» було подано контролюючому органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, за перший квартал 2018 року, в якому відображено, що чистий прибуток за звітний період (перший квартал 2018 року) складає 2 297 610 грн.; норматив відрахування - 75%; сума чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету - 1 723 208 грн., з яких 0 грн. - частина чистого прибутку (доходу), нарахована за попередній звітний період поточного року; частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті - 1 723 208 (а.с.65-67).

Сплата позивачем частини чистого прибутку (доходу) за перший квартал 2018 року у розмірі 1 723 208,00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 15.05.2018 №127 (а. с. 58).

23.07.2018 позивачем через «Електронний кабінет платника» було подано контролюючому органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, за перше півріччя 2018 року, в якому відображено, що чистий прибуток за звітний період (перше півріччя 2018 року) складає 5 209 878 грн.; норматив відрахування - 75%; сума чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету - 3 907 409 грн., з яких 1 723 208 грн. - частина чистого прибутку (доходу), нарахована за попередній звітний період поточного року; частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті - 2 184 201 (а.с.71-73).

Сплата позивачем частини чистого прибутку (доходу) за перше півріччя 2018 року у розмірі 2 184 201,00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 31.07.2018 №1018 (а. с. 55).

19.10.2018 позивачем через «Електронний кабінет платника» було подано контролюючому органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, за три квартали 2018 року, в якому відображено, що чистий прибуток за звітний період (три квартали 2018 року) складає 9 878 981 грн.; норматив відрахування - 75%; сума чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету - 7 409 236 грн., з яких 3 907 409 грн. - частина чистого прибутку (доходу), нарахована за попередній звітний період поточного року; частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті - 3 501 827 (а.с.71-73).

Сплата позивачем частини чистого прибутку (доходу) за три квартали 2018 року у розмірі 3 501 827,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 15.11.2018 №1138 та № 173 (а. с. 48, 49).

21.02.2019 позивачем через «Електронний кабінет платника» було подано контролюючому органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, за 2018 рік, в якому відображено, що чистий прибуток за звітний період (2018 рік) складає 13 320 042 грн.; норматив відрахування - 75%; сума чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету - 9 990 032,00 грн., з яких 7 409 236 грн. - частина чистого прибутку (доходу), нарахована за попередній звітний період поточного року; частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті - 2 580 796 (а.с.65-67).

Сплата позивачем частини чистого прибутку (доходу) за 2018 рік у розмірі 2 580 796,00 грн. підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2019 №193 (а. с. 45).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що ДП «СЕРВІС» своєчасно та в повному обсязі сплачено до державного бюджету частину чистого прибутку за відповідний період.

Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Статтями 9 та 10 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів.

До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

До місцевих податків та зборів належать: податок на майно; єдиний податок; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір; місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що в переліку загальнодержавних та місцевих податків (зборів), встановлених у статтях 9 та 10 Податкового кодексу України, відсутній такий податок (збір) як «частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями».

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладені визначення понять «грошове зобов`язання» та «податкове зобов`язання» встановлені підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14, статтею 36 Податкового кодексу України, перелік податків і зборів, частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм Податкового кодексу України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Аналогічний підхід до розуміння правової природи частини чистого прибутку висловлено у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 520/1919/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 826/14937/15, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/18375/18 та ін.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, лише Законом України № 466-IX від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, стаття 19-1 доповнена підпунктом 19-1.1.51, яким визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.

Крім того, розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України в редакції Закону № 466-IX).

Пунктом 1-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону № 466-IX) встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу.

Тобто, законодавцем лише у травні 2020 року усунуто неузгодженості у податковому законодавстві, в тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку, який має сплачуватися до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/19757/19.

Таким чином, враховуючи те, що частина чистого прибутку до 23.05.2020 не вважалася податковим платежем у розумінні норм Податкового кодексу України, відповідно заборгованість зі сплати частини чистого прибутку не може вважатися податковим боргом.

Відповідно до пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається:

129.1.1. при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

129.1.2. при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.3. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання;

129.1.4. при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

129.1.5. у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Таким чином, застосування до позивача пені із посиланням на статтю 129 Податкового кодексу України не відповідає змісту вищевказаної норми, дія якої поширюється виключно на випадки несвоєчасної сплати платником податків грошових зобов`язань.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно винесено податкову вимогу про сплату податкового боргу у розмірі 11 186 404,43 грн., без урахування всіх обставин, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.06.2020 №50327-10 про опис майна у податкову заставу державного підприємства «СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 25139756).

Підпунктом 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 ПК України встановлено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Абзацом третім пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно пункту 91.1 статті 91 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого.

Таким чином, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Враховуючи відсутність податкового боргу у позивача в сумі 11 186 404,43 грн. та протиправність винесення податкової вимоги, суд вважає, що відповідач при винесенні рішення про опис майна у податкову заставу діяв з порушенням вимог податкового законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 23 122,00 грн. Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «СЕРВІС» задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 11.06.2020 № 50327-10 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у сумі 11 186 404,43 грн. Державного підприємства «СЕРВІС».

3. Визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Головного управління ДПС у м. Києві № 50327-10 від 11.06.2020 про опис майна у податкову заставу Державного підприємства «СЕРВІС».

4. Присудити на користь Державного підприємства «СЕРВІС» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 25139756, місцезнаходження: вул. Тургенєвська, 82-А, м. Київ, 04053) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 23 122,00 (двадцять три тисячі сто двадцять дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43141267, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 31.03.2021.

Суддя Т.П. Балась