Рішення № 95980106, 25.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року м. Київ № 640/9771/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

та представників сторін згідно з протоколом судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Державного кадастрового реєстратора Головного управління держгеокадастру у місті Києві Матвійчук Світлани Василівни,

2) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві,

3) Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Джурило Олександра Івановича,

4) Київської міської ради,

5) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

6) Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича

про визнання протиправними рішень, зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного кадастрового реєстратора Головного управління держгеокадастру у місті Києві Матвійчук Світлани Василівни (далі відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі ГУ Держгеокадастру у м. Києві або відповідач 2), Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Джурило Олександра Івановича (далі відповідач 3), Київської міської ради (далі відповідач 4), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Департамент земельних ресурсів, відповідач 5), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича (далі державний реєстратор Пилипчук В.А., відповідач 6), у якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.08.2020, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Матвійчук Світлани Василівни № РВ-8000239982019 від 24.12.2019 року «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру (позовна вимога № 1);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві виконати певні дії шляхом: виключення з Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000000:72:488:0108, за адресою: АДРЕСА_1 (позовна вимога № 2);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві виконати певні дії шляхом: присвоїти державний кадастровий номер земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1 га, з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 3);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м.Києві виконати певні дії шляхом: здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1 га, за ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 4);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м.Києві виконати певні дії шляхом: внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , (Солом`янський район) площею 0,1 га, про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про власника земельної ділянки - ОСОБА_1 , та про цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 5);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві виконати певні дії шляхом: привести у відповідність з рішенням Солом`янського районного суду №2-1461\12 від 26.09.2012р. та рішення Київської міської ради №971\4409 від 27.05.2010р. земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) (позовна вимога № 6);

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м.Києві Джурило Олександра Івановича №РВ-8000239982019 від 24.12.2019р. «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру» (позовна вимога № 7);

- зобов`язати Київську міську раду привести у відповідність з рішенням Солом`янського районного суду №2-1461\12 від 26.09.2012 та рішенням Київської міської ради №971\4409 від 27.05.2010 земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), врахувавши, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га, та цільове призначення по вищезазначеній земельній ділянці - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 8);

- зобов`язати Київську міську раду виконати певні дії шляхом: надати в порядку інформаційного обміну до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві інформацію про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, 1) приватизація земельної ділянки здійснена ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га; 2) цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; геодезичні дані (поворотні точки) земельної ділянки за кадастровим номером міського земельного кадастру 72:488:025 (позовна вимога № 9).

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконати певні дії шляхом: привести в відповідність з рішенням Солом`янського районного суду №2-1461\12 від 26.09.2012р. та рішенням Київської міської ради №971\4409 від 27.05.2010р. земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), врахувавши, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га, та цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 10);

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконати певні дії шляхом: надати в порядку інформаційного обміну до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві інформацію про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, 1) приватизація земельної ділянки здійснена ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га; 2) право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га; 2) цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; геодезичні дані (поворотні точки) земельної ділянки за кадастровим номером міського земельного кадастру 72:488:025 (позовна вимога № 11);

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконати певні дії шляхом: зареєструвати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га, з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (позовна вимога № 12).

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича № 50053396 від 05.12.2019 «Про відмову у реєстрації прав та їх обтяжень» (позовна вимога № 13).

Також у позовній заяві позивач просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/9771/20 та визначено, що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він є власником 1/2 частини жилого будинку в АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а згідно з рішенням Київради № 971/4409 від 27.05.2010 позивачу передана у приватну власність земельна ділянка розміром 0,1 га біля його житлового будинку. Окрім того, право власності позивача на земельну ділянку визнано рішенням Солом`янського районного суду міста Києва у справі №2-146142 від 26.09.2012.

Позивач стверджує, що подав вичерпні документи для здійснення державної реєстрації земельної ділянки, однак державний реєстратор (відповідач 1) безпідставно не розглянув заяву позивача про реєстрацію земельної ділянки від 11.12.2019, оскільки виніс Рішення № РВ-8000239982019 від 24.12.2019 «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру».

Позивач вважає, що державний реєстратор (відповідач 3) безпідставно виніс рішення №РВ-8000239982019 від 24.12.2019 «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру», не врахувавши дані щодо земельної ділянки: рішення Київради № 971\4409 від 27.05.2010, рішення Солом`янського районного суду м. Києва № 2-1461\12 від 26.09.2012, витяг з реєстру нерухомого майна на будинок. А також, позивач вважає, що державний реєстратор наділений повноваженнями виправити помилки державного земельного кадастру, якщо такі виявлені. Також вказує у позові, що обов`язок виправлення помилок, якщо такі виявлені та містяться в Держгеокадастрі покладено на Головне управління Держгеокадастру - відповідача 2.

На думку позивача, відповідачами 1, 2, 3 не виконано вимоги ст. 37 Закону «Про державний земельний кадастр» щодо виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру, а також не враховано п.п. 3, 4, 4-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону «Про державний земельний кадастр».

Позовні вимоги до відповідачів 4, 5, 6 позивач обґрунтовує тим, що чинним законодавством однозначно не встановлено в якому реєстрі повинна спочатку відбутися державна реєстрація земельної ділянки - в Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі на нерухоме майно, що дозволяє відповідачам 2, 4, 5 маніпулювати та не здійснювати реєстрацію земельної ділянки, посилаючись на необхідність вчинення спочатку реєстраційної дії іншим відповідачем.

Вважає дії відповідачів незаконними та такими, що призвели до грубого порушення майнових прав позивача.

Відповідачі, їх представники позовні вимоги не визнали, проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзивах на позов.

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Державні кадастрові реєстратори Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Матвійчук С.В., Джурило О.І. вважають, що при прийнятті рішень про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка знаходиться у м. Києві по вул. Карла Маркса, 108-6 діяли виключно у спосіб, встановлений чинним законодавством та в межах наданих повноважень, жодним чином не порушуючи вимоги Земельного кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру. Також представник відповідача 2 зазначав, що ані ГУ Держгеокадастру у м. Києві , ані державні кадастрові реєстратори не несуть зобов`язань за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26.09.2012 по справі № 2-1461/12, що виключає їх бездіяльність у невиконанні зазначеного судового рішення. Відповідачі із посиланням на норми законодавства обґрунтували свою правову позицію та вважають правомірною відмову у проведенні реєстрації земельної ділянки за позивачем з підстав невідповідності електронного документа вимогам, встановленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком, а саме «перетин ділянок з ділянкою 8000000000:72:488:0108 площа співпадає на 100% (повне співпадіння)», а тому підстави для задоволення позову відсутні.

У відзиві Київської міської ради представник, обґрунтовуючи свою позицію положеннями актів законодавства, дійшов висновку, що доводи позивача про порушення прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу діями чи бездіяльністю Київської міської ради на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси. Враховуючи, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив наявність порушених прав зі сторони Київської міської ради, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Департаменту земельних ресурсів у своєму відзиві зазначив, що Департамент жодним чином не порушив права позивача, а тому Департамент не є належним відповідачем у даній справі. Зокрема, представник Департаменту звернув увагу, що рішенням суду за позивачем визнано право власності на частину земельної ділянки за обліковим номером 72:488:025 (несформованої земельної ділянки), а не на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:488:0108. Крім того, відповідно до переліку земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність, який є додатком до рішення Київської міської ради від 27.05.2010 № 971/4409 позивачу передано земельну ділянку по обліковому коду 72:488:025, що підтверджується копією наданою позивачем. Тобто, у позивача відсутні правовстановлюючі документи щодо підтвердження права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:72:488:0108. Покликаючись на положення пункту 8 статті 18 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивачем 13.08.2020 подано до суду клопотання, у якому ОСОБА_1 та його представник просили долучити до матеріалів справи докази, що свідчать про порушення прав позивача на реєстрацію за ним земельної ділянки, однак у задоволенні якого судом було відмовлено з тих підстав, що рішення від 10.08.2020 державного кадастрового реєстратора, яким відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру не відноситься до предмету спору, а є окремим індивідуальним рішенням, прийнятим у відношенні позивача.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 викликано у судове засідання 07.12.2020 в якості спеціаліста - начальника відділу землевпорядних, землеоціночних робіт та підготовки планово-картографічної основи Київської обласної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Яроша Олександра Миколайовича.

У судові засідання, призначені на 07.12.2020, 03.02.2021 спеціаліст для надання пояснень не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, внаслідок чого судом ухвалено про продовження розгляду справи без його участі.

У судовому засіданні 25.02.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач є власником 1/2 частини жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Київської дев`ятої державної нотаріальної контори Бочковою Н.Г., 23.12.2008 (а.с. 77, том І).

Згідно з Рішенням Київської міської ради від 27.05.2020 № 971/4409 громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано у спільну часткову приватну власність земельну ділянку за кодом 72:488:025, яка розташована у АДРЕСА_2 (по Ѕ від 0,1 га) (додаток до рішення Київради на 87 арк.с., том І).

Також судом установлено, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ГУЗР виконавчого органу Київради (КМДА), КМР, Костіної Н.М., ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку, скасування в частині рішення Київської міської ради, скасування державних актів про право власності на землю та державної реєстрації права власності на землю, та зобов`язання вчинити дії.

Солом`янським районним судом м. Києва 26.09.2012 винесено рішення у цивільній справі № 2-1461/12, яким за громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 72:488:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за кожним по Ѕ частини (а.с. 70-73, том І).

Вказаним рішенням також зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати державні акти та здійснити у встановленому порядку державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 72:488:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1 га;

Визнано незаконним та скасовано пункти 301 та 302 додатка 2 до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва» щодо надання для ведення садівництва ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108 за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:488:0106 за адресою АДРЕСА_4 .

Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 906350 (кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108 за адресою: АДРЕСА_1 ), виданий 04.02.2010 ОСОБА_4 ;

Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 900213 (кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:488:0106 за адресою АДРЕСА_4 ), виданий 26.03.2010 ОСОБА_3 ;

Зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати у встановленому порядку державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108 за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:488:0106 за адресою: АДРЕСА_4 .

З матеріалів справи вбачається, що згідно з постановами слідчого відділу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 20.07.2010 та 03.09.2010 про визнання земельних ділянок речовими доказами у кримінальній справі № 1601 та накладення арешту, а також слідчого відділу Управління СБ України у м. Києві від 15.11.2012 про визнання земельних ділянок речовими доказами у кримінальній справі № 1663 та накладення арешту, накладено арешт на земельні ділянки: 1) кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108 по АДРЕСА_1 та 2) 8 000 000 000:72:488:0106 за адресою АДРЕСА_4 .

У справі також наявні копії постанов слідчого слідчого управління ГУ Національної поліції у м. Києві від 01.02.2019 та від 20.05.2019 про скасування арешту на майно разом із супровідним листом про направлення копій цих постанов на адреси Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Департаменту земельних ресурсів КМДА (а.с. 119-123, том І) щодо скасування арешту на земельні ділянки: 1) кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108 по АДРЕСА_1 та 2) 8 000 000 000:72:488:0106 за адресою АДРЕСА_4 .

10.05.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Київської обласної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» із заявою про розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, яка розташована у АДРЕСА_2 .

На замовлення позивача та ОСОБА_2 було виготовлено відповідну технічну документацію із землеустрою (а.с. 36-76, том І).

Позивач 29.11.2019 звернувся до державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів з заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер зазначений у заяві 8 000 000000:72:488:0108. Згідно з карткою прийому заяви № 190890973 до заяви надані всі необхідні документи на підтвердження права власності на земельну ділянку, зокрема, рішення Київради № 971/4409 від 27.05.2010, рішення Солом`янського районного суду міста Києва №2-1461\12 від 26.09.2012, витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Пилипчуком В.А. (відповідач 6) прийнято рішення за № 50053396 від 05.12.2019 про відмову в державній реєстрації права власності на земельну ділянку позивача.

Підставою відмови в реєстрації земельної ділянки зазначено те, що з поданих документів неможливо встановити набуття права власності на заявлену земельну ділянку, оскільки кадастровий номер заявленої земельної ділянки є відмінним від зазначеного кадастрового номеру земельної ділянки право власності якої визнається рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 26.09.2012. Крім того, структурні елементи кадастрового номеру не відповідають вимогам, встановленим пунктом 30 порядку ведення Державного земельного кадастру. Також у рішенні зазначено, що поданим рішенням Київської міської ради від 27.05.2010 № 971/4409 передана у власність заявникам земельна ділянка, яка за своїми показниками є відмінною від заявленої.

11 грудня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 25-26, том І). До заяви згідно з описом документів, що надано до ЦНАП зявником додано наступні документи:

оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою;

електронний документ;

черговий кадастровий план оригінал;

свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 251 від 23.12.2008;

витяг з ДЗК;

Лист № 0570202/1-20897 від 14.10.2019;

Лист № П-841/0-890/6 від 20.11.2019;

Рішення суду від 26.09.2012;

Копія постанови від 01.02.2019;

Витяг з ДРРП на НМ про РПВ № 121271903 від 19.04.2018;

Витяг з ДРРП на НМ про РПВ № 179690560 від 04.09.2019;

Копія рішення Київської міської ради № 971/4409 від 27.05.2010;

Витяг з ДРРП на НМ про РПВ № 121271038 від 19.04.2018;

Копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 251 від 23.12.2008;

Копія довіреності № 545 від 14.03.2018.

Рішенням від 24.12.2019 № РВ-8000239982019 Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Матвійчук Світлана Василівна відмовила провести реєстрацію земельної ділянки за позивачем з підстав: перетин ділянок з ділянкою 8 000 000000:72:488:0108; площа співпадає на 100% (повне співпадіння) (а.с. 27, том І).

Позивач повторно 28.12.2019 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві з заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. При повторному зверненні до відповідача 2, Позивач також надав всі необхідні документи такі як, оригінал документації із землеустрою, електронний документ, копія паспорта громадянина України, копія довідки ідентифікаційного коду, а також документи, які підтверджують право власності позивача на земельну ділянку: рішення Київради №971\4409 від 27.05.2010, рішення Солом`янського районного суду м. Києва №2-2-1461/12 від 26.09.2012, витяг з реєстру нерухомого майна на будинок (а.с. 28, том І).

До позовної заяви додане рішення Державного кадастрового реєстратора Джурила О.І. від 14.01.2020 № РВ-8000242812020, прийняте за розглядом заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.01.2020 (реєстраційний номер ЗВ-8001218572020) про відмову у внесенні відомостей (змін до них) з підстав: «невідповідність поданих документів законодавству, а саме: документи подати відповідно до cт. 20 Земельного кодексу України - встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок» (а.с. 30, том І).

Численні звернення позивача та його представника до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, Департаменту земельних ресурсів, Київської міської ради не призвели до реалізації ним свого права на оформлення та реєстрацію частини земельної ділянки, на якій розташовано власний житловий будинок.

Уважаючи, що відповідачі грубо порушують його право власності на земельну ділянку при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних відносин, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Шостим апеляційним адміністративним судом при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду у справі № 640/10186/19 від 12.09.2019 з аналогічним предметом спору за позовом ОСОБА_1 установлено, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності рішення Державного кадастрового реєстратора, як суб`єкта, наділеного Законом № 1952-IV владними функціями приймати рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку з невиконанням ним обов`язку щодо перевірки поданих для цього документів.

Тобто, суд відзначає, що у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення суб`єктів владних повноважень та державних кадастрових реєстраторів. Таким чином, спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (із змінами та доповненнями) від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України), Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі Закон № 1952-IV), Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок 1051), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, яка набрала чинності з 01.01.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною третьою статті 5 Закону № 3613-VI визначено, що порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.

Згідно з частинами першої-четвертої статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи <…>.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Отже, з наведених вище норм можна дійти висновку про важливість дотримання і неухильного виконання процедури державної реєстрації виключно на підставі вимог закону, оскільки невиконання суб`єктом влади вимог законодавства зводить нанівець законність всієї процедури державної реєстрації.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 24 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як зазначалося, рішенням державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Матвійчук С.В. від 24.12.2019 № РВ-8000239982019 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

У відзиві відповідача 1 зазначалось, що під час дослідження документів, поданих позивачем ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації земельної ділянки, Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Матвійчук С.В. було встановлено, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (копія є в матеріалах справи) знаходиться інша земельна ділянка, тобто межі земельної ділянки та її координати, що зображені на кадастровому плані та абрисі земельної ділянки, які є складовими частинами зазначеної технічної документації (стор. № 20, 22 та 29) і електронного документа перетинаються (співпадають) на 100 % із земельною ділянкою 8000000000:72:488:0108, яка є сформованою (зареєстрованою) у Державному земельному кадастрі.

Враховуючи, що станом на момент звернення із відповідною заявою позивача, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000000:72:488:0108 не відбулось, зазначені обставини стали підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_1 .

Беручи до уваги усі зазначені обставини, суд дійшов висновку, що Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Матвійчук С.В. під час прийняття рішення від 24.12.2019 № РВ-8000239982019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_3 діяла виключно у спосіб, встановлений чинним законодавством та в межах наданих повноважень, не порушуючи вимоги частини 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Таким чином, позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Матвійчук С.В. не підлягають задоволенню.

Також суд визнає необґрунтованими позовні вимоги, спрямовані до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Джурила О.І., виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов відповідача 3, Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурило Олександр Іванович відмовив у внесенні відомостей про земельну ділянку та прийняв рішення № РВ-8000239982019 від 24.12.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Зазначене рішення є предметом оскарження позивачем в межах розгляду даної справи. Водночас судом встановлено, що реквізити № РВ-8000239982019 від 24.12.2019 відповідають рішенню Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Матвійчук С.В., якому надано судом оцінку.

До матеріалів справи позивачем додано тільки рішення Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурила Олександра Івановича № РВ-8000242812020 від 14.01.2020, яким останній позивачу у задоволенні заяви відмовив з підстав: «невідповідність поданих документів законодавству, а саме: документи подати відповідно до cт. 20 Земельного кодексу України - встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок». Суд не може вважати зазначені розбіжності технічними описками, оскільки у самому рішенні від 14.01.2020 є посилання на заяву від 02.01.2020, реєстраційний номер ЗВ-8001218572020, яка не була приєднана до позовної заяви та не досліджувалась судом під час розгляду справи.

Відповідачем 2, 3 також не надавалось рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.12.2019.

Враховуючи наведені обставини відсутні підстави для задоволення позовної вимоги до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Джурила Олександра Івановича.

Також судом визнаються необґрунтованими позовні вимоги до відповідача 6 - державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Пилипчука Віталія Анатолійовича.

Як зазначалося, позивач 29.11.2019 звернувся до державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів з заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер зазначений у заяві 8 000 000000:72:488:0108. Згідно з карткою прийому заяви № 190890973 до заяви надані всі необхідні документи на підтвердження права власності на земельну ділянку, зокрема, рішення Київради № 971/4409 від 27.05.2010, рішення Солом`янського районного суду міста Києва № 2-1461\12 від 26.09.2012, витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Аналіз наданих позивачем для дослідження матеріалів та норм чинного законодавства, свідчить, що під час державної реєстрації, аналізуючи необхідні для реєстрації документи, державний реєстратор був позбавлений можливості виправити самостійно помилку, допущену позивачем при заповненні заяви, оскільки позивачем самостійно було вказано для ідентифікації частини своєї ділянки кадастровий номер 8 000 000000:72:488:0108, який не має відношення до належної ОСОБА_1 частини земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

Отже, фактично в діях державного реєстратора Пилипчука Віталія Анатолійовича відсутні протиправні дії при розгляді заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.11.2019, а відтак немає підстав для задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 50053396 від 05.12.2019.

Разом з тим, під час розгляду справи та дослідження доказів судом було достеменно встановлено, що позивач має право на оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок по АДРЕСА_2 , виходячи з положень чинного Земельного кодексу України, змісту рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 2-1461\12 та рішення Київської міської ради від 27.05.2020 № 971/4409.

Відповідно до пункту 3 розділу VII Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Несвоєчасне виконання рішення суду у цивільній справі Головним управлінням земельних ресурсів, відсутність належної перевірки та приведення у відповідність земельної документації безумовно призвело до багаторічної тяганини у питанні оформлення права власності на земельну ділянку за позивачем.

Суд погоджується із Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, що прямого зобов`язання скасувати (виключити) з Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000000:72:488:0108 судове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26.09.2012 не містить. З приводу заявлених позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві слід зазначити наступне.

Скасування державної реєстрації земельної ділянки відбувається відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Так, частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктом 114 Порядку № 1051 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26.09.2012 згідно з відміткою на зворотній його стороні, набрало законної сили 08.10.2012 року.

Ураховуючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено обставини неправомірного набуття права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 8 000 000 000:72:488:0108 та 8 000 000 000:72:488:0106 громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та яким визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 906350 на земельну ділянку із кадастровим номером 8 000 000 000:72:488:0108, зазначені обставини мають преюдиційний характер для суду при вирішенні цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладання меж земельної ділянки 72:488:025 із земельною ділянкою, яка міститься у Національній кадастровій системі та якій присвоєно кадастровий номер 8 000 000000:72:488:0108 свідчить про її незаконне формування з відкриттям поземельної книги. Вказана державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 8 000 000000:72:488:0108 порушує право позивача щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_2 .

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, суд вважає, що наявні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 8 000 000000:72:488:0108, яка розташована у АДРЕСА_1 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Тому, перш за все, суд вважає за необхідне усунути основну перешкоду у реалізації права позивача на реєстрацію права власності на земельну ділянку (1/2 її частини) шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати (виключити) з Державного земельного кадастру земельну ділянку, у зв`язку з чим такі позовні вимоги судом визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В межах вирішення позовних вимог до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суд зазначає наступне.

У зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» та відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2012 № 715/8999 «Про передачу інформації про земельні ділянки в межах міста Києва», у зв`язку з припиненням повноважень виконавчого органу Київської міської ради з ведення Державного земельного кадастру у місті Києві та з метою забезпечення його ведення центральним органом з питань земельних ресурсів і його територіальним органом у місті Києві до Державного агентства земельних ресурсів України передано інформацію про земельні ділянки в межах міста Києва, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01.01.2013 в електронному вигляді у форматі обмінного файлу уніфікованої форми.

Відповідно до статей 10, 22 та Прикінцевих положень Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», статей 26, 31, 33, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», рішення Київської міської ради від 23.05.2002 № 18/18 «Про питання управління земельними ресурсами в м. Києві» пунктів 2.3, 3.13 та 3.23 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 № 182/342 (із змінами) до 01.01.2013 ведення відповідно до законодавства на території міста Києва Державного земельного кадастру та організацію видачі державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, оформлення та видачу договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, договорів особистого земельного сервітуту та реєстрацію суб`єктів права власності на землю, реєстрацію права користування землею, договорів на оренду (суборенду) землі та договорів особистого земельного сервітуту здійснювало Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Водночас, рішенням Київської міської ради від 29.10.2009 № 534/2603 «Про питання зберігання документів, що посвідчують право власності та право користування земельними ділянками в м. Києві» зберігання других примірників державних актів на право власності на земельні ділянки, державних актів на право постійного користування земельними ділянками та укладених договорів оренди земельних ділянок, зареєстрованих і виданих на підставі статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» забезпечує Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому варто зазначити, що рішенням Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» (пункт 2.8) Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а).

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.02.2010 було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:488:0108, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_4 (право посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 906350 від 04.02.2010, який скасовано рішенням суду від 26.09.2012). Цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби. Категорія - землі сільськогосподарського призначення.

В порядку інформаційного обміну від органу державної реєстрації прав до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві надійшли відомості про те, що 10.07.2018 право приватної власності ОСОБА_4 на зазначену вище земельну ділянку скасовано.

Зазначена інформація підтверджена витягом з Державного земельного кадастру від 25.10.2018 № НВ-8000841512018 (а.с. 110-112, том І).

Суд звертає увагу, що стороною у цивільній справі, у якій прийнято рішення Солом`янського районного суду міста Києва, яке набрало законної сили 08.10.2012 року, виступало Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке як вже зазначалось було перейменовано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Саме Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у рішенні суду від 26.09.2012 було зобов`язано не лише скасувати у встановленому порядку державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108 за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:72:488:0106 за адресою: АДРЕСА_4 , а також видати державні акти та здійснити у встановленому порядку державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 72:488:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1 га.

Доводи відповідача щодо невиконання судового рішення полягали у тому, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав лише у випадку її формування із зазначенням таких складових, як площі, меж, кадастрового номеру відповідно до встановленого Порядку. Отже, надання земельних ділянок з приблизною площею та не доведенням факту її розташування за певною адресою не передбачено законодавством, оскільки унеможливлює державну реєстрацію прав на неї відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України та статті 79-1 ЗК України.

Суд стверджує, що право громадянина на судовий захист є одним із основних прав, гарантованих Конституцією України - Законом прямої дії.

Зокрема, стаття 124 Конституції України (у редакції на момент прийняття судового рішення у цивільній справі) визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

З моменту внесення відповідних змін до Конституції України згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016 положення щодо обов`язковості судового рішення закріплене у статті 1291 Основного Закону.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, які після ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (1997 рік) стали частиною національного законодавства, відзначається, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають сенс (наприклад, рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997р.).

Вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. У той самий час судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, відзначається у Концепції.

Слід зауважити, що у справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

Однак, судом встановлено, що Департамент земельних ресурсів передав в обмінному файлі до Головного управління Держгеокадастру м. Києва інформацію щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 без урахування висновків рішення суду № 2-1461\12 від 26.09.2012; не відновив інформацію щодо земельної ділянки, кадастровий номер 72:488:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1 га після скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:72:488:0108. Також фактично нівелював обов`язок, встановлений судом щодо здійснення у встановленому порядку державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 72:488:025, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1 га.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що задля ефективного захисту порушених прав позивача, спричинених також невиконанням судового рішення Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як правонаступника Головного управління земельних ресурсів слід зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) привести у відповідність з рішенням Солом`янського районного суду № 2-1461\12 від 26.09.2012 та рішенням Київської міської ради № 971\4409 від 27.05.2010 земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), врахувавши, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га, цільове призначення по вищезазначеній земельній ділянці - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Також судом визнаються обґрунтованими позовні вимоги у частині зобов`язання Департаменту земельних ресурсів надати в порядку інформаційного обміну до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві інформацію про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, 1) приватизація земельної ділянки здійснена ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га; 2) цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; геодезичні дані (поворотні точки) земельної ділянки за кадастровим номером міського земельного кадастру 72:488:025.

Таким чином, враховуючи, що саме до повноважень Департаменту земельних ресурсів віднесено функції по передачі інформації в порядку обміну про земельні ділянки, позовні вимоги до Київської міської ради щодо приведення у відповідність з рішенням Солом`янського районного суду № 2-1461/12 від 26.09.2012 та рішенням Київської міської ради № 971/4409 від 27.05.2010 земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) не підлягають задоволенню. Фактично позивачем у позовній заяви продубльовано аналогічні вимоги, як до Департаменту, так і до Київради.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 6 вказаного Закону передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Як уже зазначалося судом, до 1 січня 2013 року право власності на землю підтверджувалося державним актом на право власності на земельну ділянку. Державні акти на право власності на землю відповідно до пункту 10 статті 28 прім 1 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до 01.01.2013 є дійсними. При цьому в державних актах старого зразка кадастровий номер земельної ділянки не зазначався.

Проте у зв`язку із тим, що Головне управління земельних ресурсів у період із 08.10.2012 до 01.01.2013 ( моменту набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр») не виконало рішення суду в частині видачі державного акту на земельну ділянку (її частину) позивачеві та здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, як це було вказано у рішенні Солом`янського районного суду м. Києва № 2-1461/12, саме цей державний орган спричинив порушення прав та законних інтересів позивача та утворив низку проблемних питань, пов`язаних із реалізацією права власності на земельну ділянку.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів тощо.

Відповідно до ч. ч. ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Подання позову становить основну рушійну силу початку реалізації права на доступ до суду. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France») зазначив, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (заява № 23805/94, § 36). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мултіплекс проти Хорватії» («Multiplex v. Croatia»), заява № 58112/00, § 45; «Кутіч проти Хорватії» («Kutic v. Croatia»), заява № 48778/99, § 25).

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог має не лише вирішити позовні вимоги відповідно до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення.

Як неодноразово вже зазначав суд, що рішенням суду у цивільній справі у 2012 році визнано за позивачем право власності на Ѕ земельної ділянки та зобов`язано було компетентний орган здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на визначену частину цієї земельної ділянки. З матеріалів справи вбачається, що на замовлення співвласників житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розробник - ДП «Центр Державного земельного кадастру» виготовив Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (2019 рік) із помилковим посиланням на кадастровий номер 8 000 000000:72:488:0108 у технічній документації із землеустрою. Як було встановлено судом, зазначений кадастровий номер підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є, зокрема, юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерівземлевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686).

Згідно з пунктом 1.3 цієї Інструкції виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та є сертифікованим інженером-землевпорядником. Відповідно до пункту 3.12 зазначеної Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Суд зауважує, що питання відповідності розробленої у 2019 році технічної документації не було предметом дослідження під час розгляду даної адміністративної справи, а встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду.

Разом з тим, позивач вправі звернутись за відповідним виправленням до розробника документації, як це передбачено положеннями Закону України «Про землеустрій».

Водночас, суд наголошує, що право власності позивача, згідно з цим рішенням, жодним чином не пов`язане із технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виконана Київською обласною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру» згідно з договором № 1829990000020-тд від 10.05.2018. Відсутність цієї документації або наявність у ній помилково зазначеного кадастрового номеру не може позбавляти позивача права на цю земельну ділянку, яке визнане за ним рішенням суду, а отже і можливості зареєструвати таке право за собою.

Досліджуючи питання зміни цільового призначення земельної ділянки та чи є це перешкодою при реєстрації права власності на земельну ділянку, як стверджують відповідачі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до рішення Київради № 971/4409 від 27.05.2010, рішення Солом`янського районного №2-1461\12 від 26.09.2012 - право власності на земельну ділянку у позивача встановлено на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішення Київради від 18.12.2008 про передачу земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_3 із зазначенням цільового призначення для ведення садівництва - скасовано, право власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасовано.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина друга статті 20 ЗК України).

Як установлено судом, Київрада не приймала будь-якого рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , доказів протилежного відповідачами суду не надано. Отже, у документації по земельній ділянці по АДРЕСА_2 , мають бути зазначені відомості щодо цільового призначення саме ті, які відповідають вказаним у рішенні Київради № 971/4409 від 27.05.2010 про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов`язання зареєструвати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га.

Вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що остаточно відновити права позивача у складних спірних правовідносинах із державними органами при здійсненні ними управлінських функцій можливо також шляхом здійснення державної реєстрації цієї земельної ділянки.

Пунктом 130 Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051 передбачено, що відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до п. 113 цього Порядку.

В пункті 113 Порядку зазначено, що після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній та паперовій формі.

Отже, після реєстрації права на землю органами реєстру прав, державний кадастровий реєстратор отримує в порядку інформаційного обміну інформацію про реєстрацію права, відповідно до чого і вносить відомості до Поземельної книги.

Іншого порядку державної реєстрації прав, чи скасування державної реєстрації такого права законами України або прийнятими на їх підставі підзаконними нормативно - правовими актами, не встановлено.

Відповідно до п. 113 Порядку № 1051 Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Частиною 6 статті 9 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

На переконання суду, у спірних правовідносинах державна реєстрація земельної ділянки має відбуватись з урахуванням пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що захист порушеного права позивача має відбутись також шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві здійснити державну реєстрацію спірної земельної ділянки. При цьому, окремо заявлені позивачем позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві щодо присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та внесення відомостей до Державного земельного кадастру судом не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», де наведено визначення поняття «державна реєстрація земельної ділянки», і яка включає певний перелік окремих дій, зокрема, внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина четверта статті 245 КАС.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії і це прямо вбачається зі статті 245 КАС.

При цьому, аналіз викладених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

У випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судом під час вирішення справи встановлено невиконання відповідачем 5 судового рішення, винесеного на користь ОСОБА_1 , бездіяльність з боку державних органів, пов`язану з неузгодженістю дій, направлених на виконання рішення, яким визнано право власності позивача на земельну ділянку (її частину), враховуючи положення абзацу другого частини другої статті 77, абзацу першого частини четвертої статті 245, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідачів здійснити певні дії, спрямовані на захист права власності належної йому частини земельної ділянки є допустимим цілком та ефективним з точки зору частини першої статті 2 КАС та статті 13 Конвенції.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині, визначеній судом, є обґрунтованими, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо заявленого клопотання у прохальній частині позову про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання відшкодування та розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві виключити з Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 8 000 000000:72:488:0108, за адресою

АДРЕСА_5 . Зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) привести у відповідність з рішенням Солом`янського районного суду № 2-1461\12 від 26.09.2012 та рішенням Київської міської ради № 971\4409 від 27.05.2010 земельну документацію за земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), врахувавши, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га, цільове призначення по вищезазначеній земельній ділянці - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

4. Зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати в порядку інформаційного обміну до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві інформацію про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, 1) приватизація земельної ділянки здійснена ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га; 2) цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; геодезичні дані (поворотні точки) земельної ділянки за кадастровим номером міського земельного кадастру 72:488:025.

5. Зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га.

6. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,1 га, за ОСОБА_1 в 1\2 частині від 0,1 га з присвоєнням кадастрового номера та з цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

7. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_6 ).

Відповідач 1: Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Матвійчук Світлани Василівни (вул. Велика Васильківська, 69, м. Київ, 03150).

Відповідач 2: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві ( ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39802366, вул. Велика Васильківська, 69, м. Київ, 03150).

Відповідач 3: Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Джурило Олександр Іванович (вул. Велика Васильківська, 69, м. Київ, 03150).

Відповідач 4: Київська міська рада ( ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01601).

Відповідач 5: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26199097, вул. Хрещатик, 32-А, м. Київ, 01601).

Відповідач 6: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчук Віталій Анатолійович (вул. Хрещатик, 32-А, м. Київ, 01601).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Т.П. Балась

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано - 31.03.2021.