Рішення № 95980066, 02.04.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2021 року Чернігів Справа № 620/611/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (далі – ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки») звернулось до суду з адміністративним позовом до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2020 №00000721119, в частині застосування штрафних санкцій у сумі 12469,52 грн, від 26.10.2020 №00000731119, в частині застосування штрафних санкцій у сумі 2493,90 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 26.10.2020 №00000721119 та від 26.10.2020 №00000731119 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 03.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Відповідач, у встановлений судом строк, подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що за результатами перевірки з урахуванням інформації та копій документів, отриманих від уповноваженого органу іноземної держави, не встановлено підстав для звільнення від оподаткування спірних товарів, ввезених позивачем, оскільки не підтверджено заявлену країну походження товарів та встановлено їх походження як невідоме. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 59853,70 грн, в тому числі ввізне мито – 49878,08 грн, податок на додану вартість – 9975,61 грн. У зв`язку з вищезазначеним митницею позивачу направлені податкові повідомлення-рішення. Грошові зобов`язання на загальну суму 59853,70 грн сплачені позивачем, а штрафні санкції не сплачені, оскільки позивач не погоджується з їх нарахуванням. Відповідач вважає, що діяв у відповідності до норм чинного законодавства України.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він свою правову позицію підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачем були подані заперечення, в яких підтримав викладені у відзиві обставини і просив винести рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Так судом встановлено, що на підставі наказу Північної митниці Держмитслужби від 07.09.2020 № 382 проведена документальна невиїзна перевірка ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637, за результатами якої складений акт №34/7.11-19-12/14333202 від 02.10.2020 (а.с.6-11).

Згідно висновку, викладеного в акті, під час перевірки були встановлені наступні порушення:

- абзацу 1 пункту 1 статті 29 до частини 2 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; частин 4 та 5 статті 280 Митного кодексу України; частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого знижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA 102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637, на загальну суму 49878,08 грн;

- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA 102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637, на загальну суму 59 853,70 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно поданих митних декларацій від 20.03.2017 №UA 102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637 у митному режимі «Імпорт» для здійснення митного оформлення товарів для виробництва фільтрів сигарет Solaris виявлено, що під час митного оформлення товарів декларантом самостійно заявлено код країни походження товарів (графа 34 митної декларації) - EU, тобто ставка мита преференційна (пільгова), а саме: ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» застосовано преференцію по сплаті ввізного мита «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, загальною митною вартістю 1 456055,46 грн. Умовно нараховане мито (код платежу - 020, спосіб сплати 06) - 49878,08 грн (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин). При цьому для підтвердження походження товарів та правомірного застосування преференції по сплаті ввізного мита «410» разом з митними деклараціями до митного оформлення ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» подані сертифікати EUR.1 від 10.03.2017 PL/MF/AL0193104 та 21.03.2017 PL/MF/AL0193142 про походження спірного товару з EU.

На запит Чернігівської митниці ДФС від 14.08.2019 № 2690/7/25-70-19- 02/21 листом від 22.11.2019 № 1401-SIC.4331.108.2019 Палата управління доходів Республіки Польща у Варшаві повідомила, що неможливо підтвердити походження товарів у сертифікатах EUR.1 від 10.03.2017 № PL/MF/AL0193104 та 21.03.2017 № PL/MF/AL0193142, так як експортер не подав відповідних документів, що підтверджують статус походження товару.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 26.10.2020 №00000721119, яким збільшено суму грошового забезпечення за платежем ввізне мито на суму 62347,60 грн, у тому числі 49878,08 грн за податковими зобов`язаннями та 12469,52 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.69);

- податкове повідомлення-рішення від 26.10.2020 №00000731119, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 12469,51 грн, у тому числі 9975,61 грн за податковими зобов`язаннями та 2493,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.70).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи (пункт 9).

Відповідно до частини першої статті 7 Митного кодексу України (далі - МКУ) встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Згідно з частиною першою статті 8 МКУ митна справа здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності та презумпції невинуватості; 4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 5) спрощення законної торгівлі; 6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; 8) заохочення доброчесності; 9) гласності та прозорості; 10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Частиною 1 статті 270 МКУ передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як передбачає стаття 271 МКУ, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита:

1) ввізне мито;

2) вивізне мито;

3) сезонне мито;

4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Відповідно до статті 272 МКУ ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на миту територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Згідно з статтею 280 МКУ в Україні застосовуються такі види ставок мита:

1) адвалерна - у відсотках до встановленої статтею 279 МКУ бази оподаткування;

2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 МКУ;

3) комбінована, що складається з адвалерної та специфічної ставок мита.

Частинами 4 та 5 статті 280 МКУ визначено, що ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини 1 статті 281 МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

За змістом пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Враховуючи вищевикладене, основною умовою для застосування пільгової ставки ввізного мита є підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами 1-3 статті 36 МКУ країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до частин 1, 3 статті 43 МКУ документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно із частинами 1, 3 статті 44 МКУ для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: 1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Перевірка походження вживаних транспортних засобів з країн Європейського Союзу (далі - ЄС) здійснюється відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою згідно Закону України від 16.09.2014 № 1678-VII (далі - Угода про асоціацію між Україною та ЄС).

Відповідно до статей 1,3 Додатку до Рішення Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва № 1/2018 від 21.11.2018 у торгівлі з ЄС застосовуються правила походження, викладені у Доповненні І та у відповідних положеннях Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до якої Україна приєдналася згідно Закону України від 08.11.2017 № 2187-VIII (далі - Регіональна конвенція).

Відповідно до статті 15(1) розділу V Доповнення І «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції (далі - Доповнення І) товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і Ь.

Пунктами 1, 3, 7 статті 16 Доповнення І передбачена процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, а саме: Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь- яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони, зокрема, повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Відповідно до частин 1-3 статті 45 МКУ у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Крім того стаття 32 Доповнення І «Перевірка підтверджень походження» передбачає:

Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обгрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.

Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь- яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 32 Доповнення І «Перевірка підтверджень походження», Чернігівська митниця ДФС листом від 14.08.2019 № 2690/7/25- 70-19-02/21 звернулась до управління походження товарів Департаменту митно - тарифного регулювання Державної митної служби України з проханням про проведення перевірки сертифікатів з перевезення товарів форми EUR.1 від 10.03.2017 PL/MF/AL0193104 та 21.03.2017 PL/MF/AL0193142, які видані митним органом Республіки Польща та подані при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637, з метою перевірки автентичності та достовірності відомостей, заявлених в них.

Державна митна служба України за зверненням Чернігівської митниці ДФС від 14.08.2019 № 2690/7/25- 70-19-02/21 скерувала таку перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща.

За результатами перевірки уповноваженим органом Республіки Польща (лист від 22.11.2019 № 1401-SIC.4331.108.2019) не підтверджено преференційне походження товару за даними сертифікатами з перевезення товарів EUR.1 від 10.03.2017 PL/MF/AL0193104 та 21.03.2017 PL/MF/AL0193142, так як експортер не подав відповідних документів, що підтверджують статус походження товару.

У зв`язку з цим, відповідно до пунктів 5, 6 статті 32 Доповнення І «Перевірка підтверджень походження», підстави для застосування преференційного режиму в рамках Угоди до товару, оформленого за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637, відсутні.

Отже за результатами перевірки встановлено, що товари, оформлені за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637 повинні оподатковуватись ввізним митом за ставками згідно із Законом України від 19.09.2013 №584-VІІ «Про Митний тариф України» (далі – Закон №584-VІІ), який діяв на момент оформлення.

Згідно із частиною 1 статті 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Як передбачає стаття 278 МКУ, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПКУ контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Таким чином враховуючи вищезазначені норми митного та податкового законодавства, у зв`язку з порушенням вимог Доповнення І, сертифікати з перевезення товарів EUR.1 від 10.03.2017 PL/MF/AL0193104 та 21.03.2017 PL/MF/AL0193142, подані декларантом ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», до митного оформлення за митними деклараціями від 20.03.2017 №UA102180/2017/045500 та від 07.04.2017 №UA 102180/2017/045637, не можуть бути використані для застосування преференції по сплаті ввізного мита «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Встановлене порушення призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 59853,70 грн, в тому числі, по сплаті ввізного мита на суму 49878,08 грн та по сплаті податку на додану вартість на суму 9975,61 грн.

Щодо застосування до позивача фінансових санкцій, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини 5 статті 54 МКУ передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску у вільний обіг.

Як передбачає пункт 1 частини 3 статті 345 МКУ, митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 345 МКУ документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Частина 1 статті 351 МКУ передбачає, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Як передбачає пункт 2 частини 2 статті 351 МКУ, документальна певиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Пунктом 5 частини 1 статті 352 МКУ передбачено, що посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПКУ у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно пункту 54.5 статті 54 ПКУ якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПКУ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Вказаною нормою встановлена відповідальність за використання сум податків, не сплачених до бюджету внаслідок отримання преференції зі сплати податку всупереч умовам її надання згідно із законом з питань відповідного податку.

Зважаючи на зазначене, у випадку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях, внаслідок неправомірного отримання преференції зі сплати мита, настає відповідальність, передбачена пунктом 123.1 ст. 123 ПКУ.

При цьому законодавець не ставить нарахування штрафних санкцій у залежність від наявності/відсутності вини платника податків.

Суд зауважує, що посилання на норми статей 458, 486, 489 МКУ є безпідставними, оскільки відносно позивача не порушувалася справа про порушення митних правил та відповідно не здійснювалося жодного адміністративного провадження.

Статтею 1 МКУ передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини 1 статті 32 Доповнення І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Отже митний орган має право здійснити перевірку сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 як у довільному порядку, так і у разі виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданого до митного оформлення сертифікату.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» необхідно відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позову відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 02.04.2021.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (юридична адреса: вул. Незалежності, 21, м. Прилуки, Чернігівська область, 17502, код ЄДРПОУ - 14333202; адреса для листування: вул. Круглоуніверситетська, 14/4, м. Київ, 01024).

Відповідач: Північна митниця Держмитслужби (просп. Перемоги, 6,м.Чернігів,14017, код ЄДРПОУ - 43332675).

Суддя В.В. Падій