Ухвала суду № 95979547, 01.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

УХВАЛА

01 квітня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/1380/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Ковбій О.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправним та нечинним пункту рішення від 12.02.2021 року № 33 "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину",

встановив:

Позивач - ОСОБА_1 до суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправним та нечинним пункту рішення від 12.02.2021 року № 33 "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину" .

Також, разом з позовом ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії п.2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №33 від 12.02.2021 року щодо тимчасового призупинення безоплатного перевезення всіх категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства, мають право на безоплатний проїзд в міському пасажирському транспорті загального користування.

Заява обґрунтована тим, що, в разі невжиття заходів забезпечення позову позивач, на його думку, буде нести витрати, сплачуючи за проїзд через зупинення дії, гарантованої йому пільги, і після постановлення рішення суду не матиме можливості отримати відшкодування за сплачені ним за перевезення кошти.

Згідно ч.1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 150 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

У заяві позивач просить зупинити дію п. 2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №33 від 12.02.2021 року щодо тимчасового призупинення безоплатного перевезення всіх категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства, мають право на безоплатний проїзд в міському пасажирському транспорті загального користування та зазначає, що у разі невжиття судом заходів забезпечення позову, він буде нести витрати сплачуючи за проїзд, через зупинення дії гарантованої йому пільги, і після постановлення рішення суду не матиме можливості отримати відшкодування за сплачені ним за перевезення кошти.

Оцінивши наведені доводи позивача, суд дійшов висновку, що негативні наслідки у вигляді витрат на користування послугами з перевезення, які позивач вважає йому доведеться понести протягом періоду розгляду справи, не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки це жодним чином не ускладнить та не унеможливить виконання рішення суду в даній справі (в незалежності від того, яке рішення буде прийняте судом). Також, на думку суду, не вжиття заходів забезпечення позову не вплине на ефективність захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Натомість, суд звертає увагу позивача, що ним не надано доказів та обґрунтувань тієї обставини, що він понесе додаткові витрати за час розгляду даної справи, оскільки використання ним послуг підприємств-перевізників є його правом, яке він реалізує за власним бажанням.

Тобто, рішення, дію якого позивач просить зупинити, не носить для нього зобов`язального характеру.

Окрім зазначеного, ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Як вбачається з преамбули оскарженого рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №33 від 12.02.2021 року його прийняття обґрунтовано легітимною метою – організацією роботи міського пасажирського транспорту зважаючи на епідемічну ситуацію щодо поширення гострої респіраторної хвороби Covid-19 у місті Херсоні.

Суд враховує дійсне існування обмежувальних заходів, введених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжених: Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а тому необхідність регулювання певних галузей суспільних відносин, зокрема, шляхом прийняття органами місцевого самоврядування відповідних актів нагального характеру може бути обумовлене легітимною метою – необхідністю запобігання поширенню хвороби.

Актуальність відповідних рішень в умовах карантину може існувати виключно у проміжок часу в який їх прийнято.

Тому, зупинивши дію рішення відповідача на певний строк без розгляду його по суті, суд ризикує погіршити епідемічну ситуацію в період її загострення, що також може мати наслідки у вигляді шкоди здоров`ю та життю третіх осіб.

Додатково до викладеного суд звертає увагу на те, що відповідність оскарженого рішення заявленій меті (протидії розповсюдження гострої респіраторної хвороби Covid-19), його обґрунтованість може бути перевірена виключно під час розгляду справи по суті, однак сама вірогідність існування можливості спричинення шкоди життю та здоров`ю третіх осіб є, на думку суду, достатньої для її протиставленню позитивним наслідкам забезпечення позову для ОСОБА_1 .

Отже, існування реальної можливості завдання шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача п.2 рішення №33 від 12.02.2021 року є недоведеним та таким, що базується на припущенні, оскільки оскарженим рішенням встановлено час для здійснення перевезення міським електричним та автомобільним транспортом усіх пільгових категорій громадян, користування яким буде залежати від волі ОСОБА_1 . Оскаржене рішення не має для нього зобов`язального характеру. Натомість, вжиття судом заходів забезпечення за позовом можуть призвести до погіршення епідемічного стану в місті.

Окрім вказаного, зазначені судом негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову, про яке просить ОСОБА_1 , будуть розповсюджені не тільки на нього, а й на всіх потенційних користувачів послугами з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Херсоні.

Тобто, співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб буде порушено, оскільки негативні наслідки від забезпечення позову будуть, на думку суду, значно більшими за їх користь для позивача.

Відповідно до абзацу другого пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у справі, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, позивачем не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи наведене, суд не вбачає достатніх підстав для забезпечення позову, викладених у ст. 150 КАС України, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити, що не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду із належним чином обґрунтованим клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову в разі виникнення підстав для вжиття таких заходів .

Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.В. Ковбій