Ухвала суду № 95979534, 02.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

УХВАЛА

02 квітня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/1124/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Ковбій О.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2019 року №Ф-1840-50-У,

встановив:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2019 року №Ф-1840-50-У .

Також, разом з позовною заявою подано клопотання про зупинення стягнення по виконавчому провадженню №64765896, відкритому Новокаховським міським ВДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса) на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.06.2019 року №Ф-1840-50-У, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 12754,20 грн.

Подану заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оскаржена вимога вже звернута до примусового виконання до Новокаховського міського ВДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса). Державний виконавець, в свою чергу, вже розпочав примусове виконання вимоги та 10.03.2021 року виніс постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника.

Позивач стверджує, що у разі продовження стягнення у виконавчому провадженні будуть порушені його права та інтереси, оскільки він може зазнати майнових втрат.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3)встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти інші дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ, при розгляді заяв про забезпечення позову" суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Як вбачається з матеріалів справи необхідність вжиття заходів забезпечення заявник обґрунтовує тим, що Головним управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі були вжиті дії щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1840-50 від 10.06.2019, тоді як сама вимога, на підставі якої здійснюється стягнення оскаржена позивачем у судовому порядку.

Так, у провадженні Херсонського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1840-50 У від 10.06.2019 року.

Окрім зазначеного, відповідно до копії постанов державного виконавця по виконавчому провадженні №64765896 від 10.03.2021 року, що містяться в матеріалах справи, старшим державним виконавцем Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волошиною К.О. постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 14181,62 грн. та за аналогічних умов на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Відповідно ч.2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, очевидним та закономірним за вказаних обставин є те, що наступними діями державного виконавця з примусового виконання оскарженої вимоги ГУ ДПС буде звернення стягнення на арештовані кошти боржника, що безумовно впливає на майнові права ОСОБА_1 .

Отже, суд зазначає, що в даному випадку забезпечення позову є заходом, направленим на захист майнових прав заявниці на час розгляду даної адміністративної справи.

При цьому суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Застосовуючи конкретний вид забезпечення позову, суд повинен виходити з дійсного виключення цим забезпечувальним заходом утруднення або неможливість виконання рішення. Забезпечення позову у зазначений судом спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, за приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа "Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії" та "Libert проти Бельгії").

У справі "Мікалефф проти Мальти" Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Разом із тим, задоволення заяви про забезпечення позову для відповідача не несе будь-яких негативних наслідків, не покладає на відповідача додаткових обтяжень, не має невідворотній характер.

У той час, як відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову в даному випадку призведе до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду буде істотно ускладнений.

Відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з цим, судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1840-50 У від 10.06.2019 була оскаржена позивачем у встановлений законодавством строк відповідно до вимог статті 102 Податкового кодексу України, що у свою чергу вказує на те, що податковий борг не вважається узгодженим до вирішення справи судом, тому примусове стягнення відносно нього неможливе до вирішення правомірності нарахування такого боргу.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивачем доведено суду, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову .

Керуючись ст. ст. 150, 151, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2019 року №Ф-1840-50 У до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 540/1124/21 .

Копії ухвали направити сторонам (їх представникам).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій