Рішення № 95978927, 01.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року Справа № 480/879/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/879/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Сумській області", Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Сумській області" (далі - відповідач 1), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 2), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженого структурного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Сумській області", яка полягає у не підготовці та не поданні до органів, які призначають пенсію, необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції від 02.04.1994 року, як такому, що мав на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше;

- зобов`язати відповідача 1 невідкладно підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області всі документи, що необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції від 02.04.1994 року як такому, що мав на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою, проходив службу в органах МВС України з 21.08.1993 по 31.12.2014. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 23.12.2014 № 436 о/с позивач звільнений за п. 64 «ж» за власним бажанням у запас відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС у спеціальному званні «майор міліції» - з 31.12.2014. Відповідно до довідки, виданої ГУ МВС України в Донецькій області № 401/лк від 21.09.2020, вислуга років у календарному обчисленні станом на 31.12.2014 складає 21 рік, 04 місяці, 10 днів (служба в ОВС), що підтверджується довідкою-витягом за обліками інтегрованої інформаційно-пошукової системи регіонального рівня «Інформаційний портал Національної поліції України» . Тобто на момент звільнення з органів МВС України згідно приписів ст. 12 Закону України №2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції від 02.04.1994), ОСОБА_1 мав право на призначення пенсії за вислугу років.

На переконання позивача, до правовідносин щодо визначення його права на пенсію за вислугу років має застосовуватись саме редакція Закону України №2262 від 02.04.1994, оскільки позивач почав свою професійну діяльність на посадах в структурі МВС у період дії законодавства, яке передбачало право на призначення пенсії за вислугу років зі стажем роботи не менше 20 років.

З огляду на подання позивачем відповідної заяви невжиття заходів щодо подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 є протиправним та порушує його права на вільне володіння його майном у вигляді пенсії.

Ухвалою суду від 04.02.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Відповідачем 1 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Сумській області» (далі ДУ «ТМО МВС України по Сумській області») звернулась із заявою від 21.01.2021 представник заявника З.І. Хижняк, щодо прийняття копій документів для розгляду питання призначення пенсії ОСОБА_1 (з копіями документів на ОСОБА_1 ), 1974 року народження, за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Сектором із соціально-гуманітарних питань ДУ «ТМО МВС України по Сумській області» надано роз`яснення що відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ-1992р. із наступними змінами, пенсія за вислугу років призначається особам, які мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони звільненні зі служби з 01 жовтня 2014р. по 30 вересня 2015р. і на день звільнення мають вислугу 22 календарних років і більше. Згідно наданих документів вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні на час звільнення з 31 грудня 2014р. складає 21 рік 04 місяці 10 днів, що не дає права для призначення пенсії відповідно до цього Закону.

До сектору позивач із заявою про призначення пенсії не звертався та не надав оригінали та копії всіх необхідних для призначення пенсії документів, а надійшла заява його представника про прийняття копії документів для розгляду питання призначення пенсії ОСОБА_1 , тому йому надані роз`яснення щодо законності підстав для призначення пенсії відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Перелік документів які додаються до заяви про призначення пенсії позивачу наданий сектором із соціально-гуманітарних питань ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області».

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив відповідача 1, в якій з аргументами, наведеними у відзиві не погодився, зазначивши, що ДУ «ТМО МВС України по Сумській області» прийняло документи позивача про призначення пенсії, розглянуло їх та надало письмову відповідь, яка адресована саме ОСОБА_1 , а тому безпідставним є твердження про те, що позивач із заявою про призначення пенсії не звертався. Представник позивача наполягав на тому, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки зміст та обсяг досягнутих ним соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначив, що позивачем не зазначено жодних обставин, які б підтверджували здійснення з боку МВС України протиправних дій стосовно позивача. Також зауважив, що для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років має враховуватись вислуга років у календарному, а не пільговому обчисленні. Відповідно до матеріалів позовної заяви, календарна вислуга позивача на момент звільнення з органів внутрішніх справ складає лише 21 років 04 місяці 10 днів, що відповідно до вимог законодавства не надає останньому право на пенсію відповідно до Закону № 2262. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З копії довідки від 04.03.2015 №1411023285 (а.с. 14) про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 21.08.1993 по 31.12.2014 проходив службу в органах МВС України, що підтверджується довідкою Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області від 21.09.2020 (а.с. 20), трудовою книжкою позивача (а.с. 16-17).

Згідно з копії витягу з наказу Головного управління МВС України у Донецькій області від 23.12.2014 позивача звільнено зі служби за пунктом 64 "ж" (за власним бажанням) (а.с. 18).

Станом на 31.12.2014 вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становила 21 рік 4 місяці 10 днів, що підтверджується довідкою Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області від 06.08.2020 № 451лк (а.с. 19).

21.01.2021 позивач через свого представника звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Сумській області» із заявою, в якій просив прийняти копії документів для розгляду питання призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та прийняття відповідного рішення (а.с. 33).

Листом від 27.01.2021 № 33/39-П-8 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Сумській області» позивача повідомлено, що відповідно до вимог статті 12 Закону України «Пре пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262- ХІІ, 1992 р. із наступними змінами (далі Закон) пенсія за вислугу років призначається особам, які мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2014 р. по 30 вересня 2015 р. і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. Згідно наданих документів вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні на час звільнення з 31 грудня 2014 р. складає 21 рік 04 місяці 10 днів, що не дає права для призначення пенсії відповідно до цього Закону (а.с. 34).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.

Відповідно до пунктів 1, 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Таким чином, саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.

Тобто, у разі відсутності в особи достатньої вислуги років, правомірною є відмова у направленні до органу, що призначає пенсію відповідних документів, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 28 листопада 2018 року по справі №537/1980/16-а.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору слід встановити наявність у позивача вислуги років для призначення відповідної пенсії.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Пунктом "б" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 01 жовтня 2014 р. по 30 вересня 2015 р. і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Як встановлено з матеріалів справи, станом на день звільнення календарна вислуга років ОСОБА_1 склала 21 рік 4 місяці 10 днів і є недостатньою для призначення пенсії відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що до спірних правовідносин має бути застосована редакція Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 02.04.1994, яка передбачала можливість призначення пенсії при наявності вислуги 20 років.

Вищевказана редакція Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратила чинність як станом на час звільнення ОСОБА_1 зі служби, так і станом на час розгляду даної справи.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин редакції Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 02.04.1994.

Суд не погоджується із посиланням позивача на те, що зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які набрали чинності з 01.10.2011, звужують обсяг набутих ним соціальних гарантій, оскільки станом на час внесення таких змін календарна вислуга ОСОБА_1 становила менше 20 років та він не набув права на пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції від 02.04.1994.

При цьому, норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, якими внесено зміни до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є чинними, неконституційними не визнавались.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років, оскільки він не має встановленої пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарної (базової) вислуги років для призначення пенсії, яка станом на час звільнення повинна була становити не менше 22 календарних років і більше.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено відсутність з його боку протиправної бездіяльності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Сумській області" (вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, Сумська область, 40000), Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко