Рішення № 95978831, 25.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2021 року м. Рівне №460/8762/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; представника позивача – адвоката Ю.В. Бойка; представника відповідача – О.О. Федченка; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (далі – позивач) до Поліської митниці Держмитслужби (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів: UA204120/2020/000256/2 від 20.08.2020.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (Покупець) та компанією Rotweiss Otomotiv Ithalat Ihracat Sanayi ve Ticaret A.S. (Продавець), зареєстрованою в Турецькій Республіці, укладений Контракт від 08.08.2019 №RWS0001, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується продати Покупцю товар – автомобільні запчастини. З метою митного оформлення товару митному органу надано митну декларацію та необідні документи. Проте, в ході митних консультацій декларанту надіслане повідомлення про необхідність надання додаткових документів, оскільки подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності. Позивач вказує, що жодних підстав для витребування додаткових документів у митного органу не існувало, оскільки останньому з митною декларацією надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом надані додаткові документи та відповідні пояснення, проте відповідачем безпідставно прийняте рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вказує, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що декларантом подані до митного оформлення за митною декларацією UA204120/2020/072089 (довідковий номер 32009) документи, які містили розбіжності та неточності, зокрема: (1) відповідно до пункту 5.2 Контракту зазначено, що продавець зобов`язаний на кожну поставлену партію надати усі необхідні супровідні документи, а саме: інвойс, пакувальний лист, експортну декларацію, прайслист, тоді як декларантом не надано пакувальний лист та прайслист; (2 )володіння митним органом інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів: товар №14 – МД від 03.05.2020 №UА500020/2020/212445 (6,16 USD/кг); товар №30 – МД від 21.06.2020 №UА807290/2020/014489 (6,16 USD/кг; товар №36 – МД від 22.06.2020 №UА204120/2020/046837 (7,39 USD/кг); товар №55 – МД від 15.08.2020 №UА807200/2020/012450 (7,15 USD/кг). Відповідач вказує, що подані декларантом документи не були достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом, а тому контролюючим органом прийняте рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом визнання митної вартості.

Ухвалою суду від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.01.2021.

Підготовче засідання 19.01.2021 не відбулося через перебування головуючої судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 01.02.2021 справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 16.02.2021.

Ухвалою суду від 16.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 16.02.2021 (а.с. 94)), у підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.02.2021.

Ухвалою суду від 23.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 23.02.2021 (а.с. 99)), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11.03.2021.

Ухвалою суду від 11.03.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 11.03.2021 (а.с. 103)), судове засідання відкладене на 25.03.2021.

У судове засідання 25.03.2021 прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов повністю.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 25.03.2021.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (Покупець) та компанією Rotweiss Otomotiv Ithalat Ihracat Sanayi ve Ticaret A.S. (Продавець), зареєстрованою в Турецькій Республіці, укладений Контракт від 08.08.2019 №RWS0001 (далі – Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується продати Покупцю товар – автомобільні запчастини (а.с. 6).

Умови Контракту: пункт 1.2 – товар поставляється партіями протягом дії даного договору; пункт 3.1 – по кожній поставці сторони домовляються про строки поставки, які підтверджуються в оформленому Інвойсі на підставі правил «Інкотермс 2020», умови поставки – DAF Lutsk, якщо інше не вказано в Інвойсі; пункт 5.2 – продавець зобов`язаний на кожну партію товару надати усі необхідні супровідні документи: інвойс, пакувальний лист, експортну декларацію, прайслист.

20 серпня 2020 року з метою переміщення товару на митну територію України позивач подав до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ40ДЕ UA204120/2020/072089 (далі – МД) (довідковий номер 32009) (а.с. 11).

Відповідно до графи 31 МД заявленим товаром є запасні частини для легкових автомобілів; відповідно до графи 22 МД митна вартість товару визначена позивачем в сумі 100368,68 Євро відповідно до основного методу визначення митної вартості товару – за ціною договору (вартість операції), що відповідає сумі вказаній в Інвойсах від 12.08.2020 №М012020000000020 (а.с. 29, 35).

Разом з МД UA204120/2020/072089 (довідковий номер 32009) декларантом наступні документи: Інвойс № М012020000000020 від 12.08.2020; автотранспортна накладна №0926 від 14.08.2020 (а.с. 33); контракт №RWS0001 від 08.08.2019; митна декларація країни відправлення №20TR34130001457091 від 14.08.2020 (а.с. 34).

Відповідач 20.08.2020 надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями вимоги щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: 1) прайслисти, каталоги, специфікації виробника товару; 2) пакувальний лист; 3) експортну декларацію країни відправлення (ЕХ1), 4) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (далі – Повідомлення) (а.с. 108).

20 серпня 2020 року позивачем додатково надано митному органу наступні документи: пакувальний лист від 12.08.2020, прайслист від 12.08.2020.

20 серпня 2020 року відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UА204120/2020/000256/2 (далі – Рішення №UА204120/2020/000256/2), відповідно до якого скориговано митну вартість товару за позиціями №№14, 30, 36, 55 (а.с. 47).

В оскаржуваному Рішенні №UА204120/2020/000256/2 зазначено, що митна вартість імпортованого товару №№14, 30, 36, 55 не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом у зв`язку з: відмовою у наданні додаткових документів, витребуваних митницею; документи, подані декларантом до митного оформлення товару за МД UA204120/2020/072089 (довідковий номер 32009) містять розбіжності та неточності:

згідно пункту 5.2 Контракту від 08.08.2020 №RWS0001 передбачено, що продавець товару зобов`язаний на кожну поставку товару надати всі товаросупровідні документи, а саме: інвойс, пакувальний лист, прайслист, експортну декларацію країни відправлення (EX1); митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів:

товар №14 – МД від 03.05.2020 №UА500020/2020/212445 (6,16 USD/кг), числове значення митної вартості товару становить 6959,5037 грн або у валюті Контракту 213,4529 Євро;

товар №30 – МД від 21.06.2020 №UА807290/2020/014489 (6,16 USD/кг), числове значення митної вартості товару становить 80498,7214 грн або у валюті Контракту 2468,9527 Євро;

товар №36 – МД від 22.06.2020 №UА204120/2020/046837 (7,39 USD/кг), числове значення митної вартості товару становить 14031,6524 грн або у валюті Контракту 430,3607 Євро;

товар №55 – МД від 15.08.2020 №UА807200/2020/012450 (7,15 USD/кг), числове значення митної вартості товару становить 1093,7309 грн або у валюті Контракту 33,5455 Євро.

Отже, митний орган скоригував митну вартість товару за позиціями №№14, 30, 36, 55 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару на основі раніше визначених митним органом митних відомостей за іншими митними деклараціями.

21 серпня 2020 року позивач подав повторно митну декларацію 1М40ДЕ №UА204120/2020/072759 та сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати митних платежів у розмірі 11803,06 грн.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість Рішення №UА204120/2020/000256/2, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі – МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).

Відповідно до частини восьмої – одинадцятої статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи (частина третя статті 53 МК України).

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи (частина четверта статті 53 МК України).

Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

(1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

(2) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У другому випадку: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Зі змісту Повідомлення митного органу про надання додаткових документів вбачається, що такі документи витребовувалися від декларанта з підстав наявності у поданих документах розбіжностей та неточностей: (1) відповідно до п. 5.2 контракту від 08.08.2020 №RWS0001 зазначено, що продавець зобов`язаний на кожну поставлену партію товару надати всі необхідні супровідні документи, з саме: інвойс, пакувальний лист, експортну декларацію, прайслист; (2) митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів:

товар №14 – МД від 03.05.2020 №UА500020/2020/212445 (6,16 USD/кг);

товар №30 – МД від 21.06.2020 №UА807290/2020/014489 (6,16 USD/кг;

товар №36 – МД від 22.06.2020 №UА204120/2020/046837 (7,39 USD/кг);

товар №55 – МД від 15.08.2020 №UА807200/2020/012450 (7,15 USD/кг).

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Надаючи оцінку обставині щодо наявності у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товару за позиціями №№14, 30, 36, 55, суд зазначає, що Повідомлення про надання декларантом додаткових документів містить посилання на Контракт №RWS0001 від 08.08.2020, проте з матеріалів справи вбачається, що дата Контракту №RWS0001 – 08.08.2019.

Обґрунтовуючи наявність у поданих декларантом документах неточностей та розбіжностей митний орган лише констатував таке: «відповідно до п. 5.2 контракту від 08.08.2020 №RWS0001 зазначено, що продавець зобов`язаний на кожну поставлену партію товару надати всі необхідні супровідні документи, з саме: інвойс, пакувальний лист, експортну декларацію, прайслист».

Посилання ж на те, які саме документи з такого переліку не надані позивачем Повідомлення не містить взагалі.

Судом установлено, що разом з МД UA204120/2020/072089 позивач надавав Інвойс від 12.08.2020 та копію митної декларації країни відправлення, що вбачається зі змісту Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/01128 (а.с. 49).

У подальшому позивач додатково надав пакувальний лист від 12.08.2020 та прайслист від 12.08.2020.

Суд констатує, що Повідомлення про витребування у декларанта додаткових документів не містить опису виявлених неточностей чи розбіжностей саме у документах, які подані разом з МД UA204120/2020/072089, а загальне формулювання підстави «відповідно до п. 5.2 контракту від 08.08.2020 №RWS0001 зазначено, що продавець зобов`язаний на кожну поставлену партію товару надати всі необхідні супровідні документи, з саме: інвойс, пакувальний лист, експортну декларацію, прайслист» не являється описом таких неточностей чи розбіжностей.

Тобто, підстав для зобов`язання декларанта надати додаткові документи щодо імпортованого товару не існувало.

Якщо ж брати до уваги необхідність надання декларантом таких документів, як пакувальний лист та прайслист, то суд зазначає, що такі документи не містяться у переліку статті 53 МК України; ненадання таких документів декларантом при поданні МД UA204120/2020/072089 жодним чином не впливало на підтвердження задекларованої митної вартості – числові значення митної вартості товару.

Подані позивачем разом з МД UA204120/2020/072089 документи були у повній мірі достатніми для визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною Контракту, а правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів не було.

Щодо такої підстави для зобов`язання позивача надати додаткові документи, як володіння митним органом інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів: товар №14 – МД від 03.05.2020 №UА500020/2020/212445 (6,16 USD/кг); товар №30 – МД від 21.06.2020 №UА807290/2020/014489 (6,16 USD/кг; товар №36 – МД від 22.06.2020 №UА204120/2020/046837 (7,39 USD/кг); товар №55 – МД від 15.08.2020 №UА807200/2020/012450 (7,15 USD/кг), суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

Суд констатує, що оскаржуване Рішення UA204120/2020/000256/2 не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Верховний Суд у постанові від 12 березня 2018 року (справа №809/4367/15, касаційне провадження №К/9901/17144/18), аналізуючи норми МК України та Правил №598, дійшов до наступного правового висновку: «Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».

Суд констатує, що оскаржуване Рішення UA204120/2020/000256/2 містить посилання лише на інші МД без зазначення докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного Рішення UA204120/2020/000256/2 в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 (нуль) коп, сплачена відповідно до платіжного доручення від 26.11.2020 №4097.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (вулиця Івана Франка, 29 Б, місто Радивилів, Рівненська область, 35500; код ЄДРПОУ 41160309) до Поліської митниці Держмитслужби (вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 20 серпня 2020 року UA204120/2020/000256/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (код ЄДРПОУ 41160309) суму судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 квітня 2021 року

Суддя К.М. Недашківська