Рішення № 95978550, 02.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1078/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), співвідповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), співвідповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій з урахуванням уточнення просила:

(1).Визнати протиправною та скасувати постанову ст. державного виконавця від 31.12.2020 р. про закінчення виконавчого провадження №62312481 по виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 р.

(2).Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області відновити виконавче провадження №62312481 та продовжити виконавчі дії на тій стадії, на якій вони перебували до прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2020 р.

(3). Повернути виконавчий лист 420/5081/20, виданий Одеським окружним адміністративним судом 02.06.2020 р., Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області для продовження виконавчих дій.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила наступне.

Позивач посилалася на те, що 11.06.2020 р. за заявою відповідача на підставі виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом 02.06.2020 р. відповідач відкрив виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 р., яким зобов`язано боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплати з 04.12.2018 р. та з 01.01.2019 р.

Боржник, виконав рішення частково, а саме: здійснив перерахунок щомісячного грошового утримання, починаючи з 04.12.2018 р. і починаючи з 01.01.2019 р. та виплачує щомісячно перерахований розмір довічно грошового утримання з 20.02.2020 р.

Разом з тим, боржник нарахував позивачу суму заборгованості в розмірі 807 798,32 грн. за період з 04.12.2018 р. по 19.02.2020 р., яку і на теперішній час позивач не отримала. Тобто боржник рішення суду в частині сплати суми заборгованості не виконав.

Незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача з приводу невиконання рішення суду в повному обсязі, останній 31.12.2020 виніс постанову про закриття виконавчого провадження.

На думку позивача, відповідач протиправно виніс постанову про закриття виконавчого провадження, оскільки він не врахував майновий характер рішення, а також те, що дане рішення можна було виконати без участі боржника. У зв`язку з чим відповідач порушив процедуру послідовності виконавчих дій, строки виконання таких дій та не вжив всіх необхідних заходів щодо виконання рішення суду в повному обсязі.

Позивач вважає, що накладення відповідачем на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення боржника до відповідальності за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не є достатніми заходами виконання рішення суду.

(б) Позиція відповідача

03.03.2021 р. від представника співвідповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити.

Відповідач посилався на те, що на даний момент рішення суду боржником в частині виплати пенсійної заборгованості не виконано без поважних причин. Через дану обставину відповідач двічі виносив постанову про накладення на боржника штрафу, оскільки така постанова є своєрідним захистом прав стягувача та стимулювання виконання рішення суду божником.

Також відповідач вказував, що судове рішення є рішенням немайнового характеру та не може бути виконано без участі боржника. Тому виконавець відповідно до чинного законодавства надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

(в) Пояснення третьої особи

01.04.2021 р. від третьої особи надійшли пояснення позов, в яких зазначено, що рішення у справі №420/5081/19 від 25.11.2019 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України виконано частково. Оскільки на даний час відповідне фінансування з державного бюджету ще не проведено.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Таким чином, Головним управлінням рішення суду виконано згідно з діючим законодавством України та в межах повноважень покладених на управління Фонду, а тому вважає, що постанова старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2020 р. є законною та обґрунтованою.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 18.02.2021 року суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст. ст. 268-273, 287 КАС України, витребував матеріали виконавчого провадження №62312485 та призначив судове засідання.

26.03.2021 р. суд, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

IV. Обставини, встановлені судом

Рішенням від 27.01.2020 р. по справі №420/1078/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій в частині відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання вчинити певні дії Одеський окружний адміністративний суд задовольнив, а саме:

-визнав протиправними дії Центрального об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі в частині відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 04.12.2018 року;

-зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду №39 від 15.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання в сумі 97 263,38 грн., з 04.12.2018 року по 31.12.2018 рік (включно);

-визнав протиправними дії Центрального об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі в частині відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2019 року.

-зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання на підставі довідки Одеського апеляційного суду №40 від 15.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання в сумі 109 019,63 грн., починаючи з 01.01.2019 року.

11.06.2020 р. за заявою відповідача на підставі виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом № 420/5081/19 від 02.06.2020 р., відкрито виконавче провадження №62312485 по примусовому виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду (а.с.83), яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплати з 04.12.2018 р. та з 01.01.2019 р.

На момент відкриття виконавчого провадження погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду регулював Порядок №649.

Проте , рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва №640/5248/18 від 12.11.2019 р. з урахуванням змін, внесених постановою Шостого апеляційного адміністративного суду №640/5248/19 від 22.07.2020 р. визнано протиправними та нечинними п. 1 та 2 Постанови №649.

Згідно з листом 1500-0417-8/39825 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який надійшов до відділу 25.06.2020 р. за вхід №4403 за позовом ОСОБА_1 , яким Головне управління ПФУ в Одеській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду №39 від 15.03.2019 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання в сумі 97263,38 грн. з 04.12.2018 р. по 31.12.2018 р. (включно). Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання на підставі довідки Одеського апеляційного суду №40 від 15.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання в сумі 109 019,63 грн., починаючи з 01.01.2019 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 р. виконано в повному обсязі. Розмір пенсії з 04.12.2018 р. складає 87537,04 грн., з 01.01.2019 р. – 98117,67 грн. Загальна сума боргу складає 876782,08 грн., з якої за період з 04.12.2018 р. по 19.02.2020 р. розмір доплати складає 807798,32 грн., яка обліковується відповідно до ПКМУ від 22.08.2018 р. №649 за період з 20.02.2020 р. по 31.03.2020 р. розмір доплати склав 68983,76 грн. та був виплачений у квітні 2020 р.

З огляду на даний лист, вимоги рішення Одеського окружного адміністративного суду виконані не в повному обсязі, а саме в частині виплати пенсійної заборгованості, яка виникла внаслідок проведеного перерахунку пенсії.

В обґрунтування неможливості виконати рішення суду в повному обсязі, ГУ ПФУ в Одеській області посилається на те, що умови виплати пенсійної заборгованості передбачені окремим порядком, який станом на сьогодні не визначений, а також на бюджетні призначення, які на поточний рік не переглянуті.

20.11.2020 р. відповідач прийняв постанову про накладення штрафу на Головне управління ПФУ в Одеській області у розмірі 5100,00 грн.

24.12.2020 р. від боржника до відповідача надійшов лист №1500-0404-8/96807, яким повідомлено, що рішення суду у справі №420/5081/19 від 25.11.2019 р. виконано у повному обсязі. Розпорядженням від 02.03.2020 р. виконано перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 04.12.2018 р. Загальна сума доплати за період з 04.12.2018 р. по 19.02.2020 р. склала 807798,32 грн., за період з 20.02.2020 р. по 31.03.2020 р. сума доплати склала 68983,76 грн., та виплачена ОСОБА_1 в квітні 2020 р. Нарахована сума щомісячного довічного грошового утримання за період з 04.12.2018 р. по 19.02.2020 р. в сумі 807798,00 грн. підлягає виплаті згідно з «Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», затвердженим постановою КМУ від 22.08.2018 р. №649 та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 р. №20-1. Після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 22.07.2020 р. у справі №640/5248/19 бюджетні призначення Пенсійному фонду України на поточний рік не переглянуті.

В обґрунтування неможливості виконати рішення суду в повному обсязі ГУПФУ в Одеській області посилалось на бюджетні призначення, які на поточний рік не переглянуті.

31.12.2020 р. відповідач прийняв постанову про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду у розмірі 10200,00 грн.

31.12.2020 р. відповідач направив до правоохоронних органів направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

V Джерела права та висновки суду.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.5 Закону № 1404-VIII, встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно п.1 ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п.1 ч.3, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII).

За приписами п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону №1404-VIII, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Частиною 1 ст.63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII).

Згідно з ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Повертаючись до спірних правовідносин, суд відхиляє позицію відповідача стосовно того, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 є рішенням немайнового характеру. Адже вимоги провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити виплати є майновими. Тому суд вважає, що відповідач обрав невірну послідовність дій відповідно до встановленого ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження» порядку виконання рішення немайнового характеру, що стало передумовою протиправного винесення постанови про закриття виконавчого провадження.

Крім того, суд вважає, що заборгованість боржника може бути погашена без його участі, оскільки для цього існують встановлені чинним законодавством обов`язки для відповідача вжити необхідні заходи для того, щоб забезпечити виконання рішення суду.

Зокрема, відповідно до ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» : « 1. Виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

2. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення».

Зміст даної норми закону кореспондується з п.10.ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», який встановлює обов`язок для відповідача вживати заходи щодо примусового виконання рішення, зокрема, звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

З урахуванням норм вказаних законів , суд не погоджується з позицією позивача, що відповідач був зобов`язаний вчинити дії відповідно до абз. другого ч.3 статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки дані норми регулюють порядок виконання рішення саме немайнового характеру. Так само суд не погоджується з позицією позивача про обов`язок відповідача накласти арешт на рахунки пенсійного органу та списати з них кошти. Суд вважає невірним при цьому посилання позивача, як на підставу обґрунтування вказаної позиції, на ст.ст.48, 56 ЗУ «Про виконавче провадження». Суд вважає, що оскільки в силу того, що боржник є державним органом, порядок виконання рішень регулюється з урахуванням особливостей Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який передбачає обов`язок звернення виконавця до суду із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Проте суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не вжив усіх необхідних заходів примусового виконання рішення, встановлених ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема, не з`ясував питання щодо існування коштів для погашення заборгованості, не з`ясовував питання про те, які дії вжив боржник для виконання рішення. Накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, оскільки відповідач не надав доказів , які б підтвердили фат вживання ним інших заходів виконання рішення суду.

Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання - виконати вимоги виконавчого документа.

Суд вважає недостатньо для відповідача винесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження за п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII у разі невиконання судового рішення боржником, оскільки це суперечить принципу ефективності у процедурі виконавчого провадження. Це означає, що державний виконавець зобов`язаний довести, що під час чергової перевірки боржника на предмет виконання ним виконавчого документа, він максимально вжив усіх заходів примусового характеру, оскільки виконавче провадження не може бути закінчене лише з підстав застосування ним штрафів та внесення подання (повідомлення ) правоохоронним органам.

Як зазначено Європейським судом з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України", саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2019 року в справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією, накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

З урахуванням вищевикладеного, суд враховує, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, оскільки постанова КМУ №649 від 22.08.2018 , що встановлює порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, та на яку посилається боржник, як на умову сплати заборгованості, є нечинною.

З урахуванням досліджених судом фактичних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд робить висновок, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Таким чином, суд робить висновок, що постанова від 31.12.2020 р. про закінчення виконавчого провадження №62312481 по виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 р. у справі № 420/5081/20 є протиправною та належить до скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечити примусове виконання рішень в Одеській області відновити виконавче провадження №62312481 та продовжити виконавчі дії на тій стадії, на якій вони перебували до прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2020 р. та повернення виконавчого листа 420/5081/20, виданого Одеським окружним адміністративним судом 02.06.2020 р., Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області для продовження виконавчих дій, суд робить висновок, що вони не належать до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Враховуючи приписи ч.1 ст.41 Закону №1404-VIII, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2020 року ВП №62312485 матиме наслідком відновлення виконавчого провадження.

Суд зазначає, що оскільки на даний час відсутні підстави вважати, що відповідач буде відмовлятися від вчинення дій, спрямованих на відновлення виконавчого провадження на підставі рішення суду, позовні вимоги про зобов`язання відновити виконавче провадження №62312481 та продовжити виконавчі дії на тій стадії, на якій вони перебували до прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2020 р. є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Доказів того, що відповідач ухилятиметься від здійснення заходів по примусовому виконанню рішення суду в подальшому позивач не навела.

Крім того, відповідно до пп. 6.2.2 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України виконавчий лист видається за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення або їх представників після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пп. 6.2.4 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України виконавчий лист видається особисто стягувачу або його представникові, який на заяві про видачу виконавчого листа ставить свій підпис.

Таким чином, виконавчий лист видається за заявою позивача. Отже позивач не позбавлена права на отримання виконавчого листа та надання його до виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що позивач в силу Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 271, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову ст. державного виконавця від 31.12.2020 р. про закінчення виконавчого провадження №62312481 по виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 р.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.272 КАС України судові рішення за наслідками розглядом судом першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої, статтями 286-288 цього Кодексу , набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.6 ст.287 КАС України рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення повного тексту рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач – ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач – Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська,37.

Співвідповідач – Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: 65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького 34, код ЄДРПОУ 43315529.

Третя особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385.

Суддя О.Я. Бойко