Рішення № 95978535, 02.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4272/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (вул..Канатна,134, м.Одеса, 65039) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_3 в стан, що передував реконструкції, зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_4 в стан, що передував реконструкції, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (вул..Канатна,134, м. Одеса, 65039) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), Державного реєстратора комунального підприємства “Реєстраційна служба Одеської області” Хоменко Юлії Анатоліївни (вул..Центральна,121, с. Великоплоске, Великомихайлівський район, Одеська область, 67140), Державного реєстратора комунального підприємства “Реєстраційна служба Одеської області” Дунай Христини Богданівни (вул..Куяльницька,26-А, с. Куяльник, Подільський район, Одеська область, 66350), Державного реєстратора комунального підприємства “Реєстраційна служба Одеської області” Махортова Ігоря Олександровича (вул..Центральна,121, с. Великоплоске, Великомихайлівський район, Одеська область, 67140), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Департаменту ДАБІ в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65012), Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (вул..Канатна,83, м. Одеса, 65012), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_8 ), Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни (вул..Сонячна,5, офіс 203, м. Одеса, 65009) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав від 21.02.2018 року №39837628 (з відкриттям розділу) державного реєстратора комунального підприємства “Реєстраційна служба Одеської області” Хоменко Юлії Анатоліївни, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07.03.2018 року №184, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганною Олександрівною, зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_3 в стан, що передував реконструкції, скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 12.05.2016 року №29607011 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.09.2016 року №720, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганною Олександрівною, визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 18.01.2018 року №39262649 державного реєстратора комунального підприємства “Реєстраційна служба Одеської області” Махортова Ігоря Олександровича, визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 05.10.2018 року №43516783 (з відкриттям розділу) державного реєстратора комунального підприємства “Реєстраційна служба Одеської області” Дунай Христини Богданівни, визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 05.10.2018 року №43517179 (з відкриттям розділу) державного реєстратора комунального підприємства “Реєстраційна служба Одеської області” Дунай Христини Богданівни, зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести самовільно реконструйовані квартири АДРЕСА_4 в стан, що передував реконструкції.

Ухвалою суду від 19.07.2019 року було відмовлено у відкритті провадження по справі.

Апеляційною скаргою представник Приморської районної адміністрації Одеської міської ради посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 року – скасувати та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 року апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було задоволено частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привести самовільно реконструйовані квартири в стан, що передували реконструкції скасовано. В цій частині справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 року по відмову у відкритті провадження в адміністративній справі залишено без змін.

08.11.2019 року адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року відкрито провадження у справі за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_3 в стан, що передував реконструкції, зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_4 в стан, що передував реконструкції. Призначено підготовче засідання по вказаній справі на « 02» грудня 2019 року о « 12» годині « 00» хвилин за участю сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як замовниками будівельних робіт, виконані роботи з незаконної (без отримання необхідних дозвільних документів) реконструкції квартир АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10 зазначеного будинку, а також підвального приміщення, шляхом влаштування стін, залізобетонного перекриття між підвалом і першим поверхом, прибудови балконної плити на другому поверсі, і надбудови третього поверху із залізобетонних, колон та піноблоків. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як замовники будівництва, не мали права проводити будівельну роботи в будинку, за адресою: АДРЕСА_11 . У зв`язку з цим, квартири АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10 повинні бути приведенні в первинний і стан, що передував реконструкції.

Ухвалою суду від 21.01.2020 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено адміністративну справу до судового розгляду на « 13» лютого 2020 року о « 12» годині « 00» хвилин за участю сторін.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року зупинено розгляд справи до моменту надання представником позивача та представником відповідача витребуваних додаткових письмових доказів по справі, але не пізніше 24.03.2020 року.

В судовому засіданні у справі №420/4272/19 призначеному на 17 березня 2021 року продовжено розгляд справи у письмовому провадженні, рішення по справі буде прийнято 02 квітня 2021 року.

17.12.2019р. ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погоджується та просить в їх задоволенні відмовити, оскільки починаючи з вересня 2016 року він не є власником квартири АДРЕСА_4 . Так як, у вересні 2006р. на продано зазначену квартиру громадянину ОСОБА_1 . Таким чином, вимоги Приморської районної адміністрації щодо зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_4 в стан, що передував реконструкції є прямим посягання на право власності особи, яка є власником вищевказаної квартири та недоторканність права власності та прямим порушення норм ст.. 41 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 13.08.2006р. придбав квартиру АДРЕСА_12 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенком О.В. за реєстровим №1687.

ОСОБА_2 проведена реконструкція, за результатами завершення реконструкції вищевказаної квартири Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 21.12.2015р. зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція квартири АДРЕСА_4 », замовник - ОСОБА_2 , площа квартири 178,6 кв.м.

На підставі вищевказаної декларації було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_11 (рішення №29607011 від 12.05.2016р.)

22.09.2016р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О. за реєстрованим №730. Відповідно до умов даного договору я продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_13 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_14 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 2 а.с.158-161).

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_15 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 2 а.с.165-167).

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_13 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 2 а.с.176-182).

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_16 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 2 а.с.218-219).

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_17 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 2 а.с.221-222).

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачами, гр. ОСОБА_1 подано до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо; об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CC1), яке зареєстровано 03.10.2017 року за № ОД 061172820870.

В подальшому, зазначене повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 061172820870 було скасовано наказом УДАБК ОМР від 22.02.2018 року №01-13/23 ДАБК.

Позивач зазначає, що у зв`язку із скасуванням наказом УДАБК ОМР від 22.02.2018 року №01-13/23 ДАБІ повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ОД061172820870, квартири АДРЕСА_9 та №4 повинні бути приведенні в первинний і стан, що передував реконструкції.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про архітектурну діяльність», робоча документація для будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об`єкта архітектури виконується відповідно до державних стандартів, норм і правил на підставі затвердженого проекту. Робоча документація для будівництва або авторський нагляд за її розробкою виконуються за участю архітектора - автора затвердженого проекту відповідно до укладеного договору на розроблення проекту цього об`єкта архітектури.

Статтею 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що власники та користувачі об`єктів архітектури зобов`язані отримувати в установленому порядку дозвіл на виконання робіт, пов`язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об`єкта архітектури.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт, містобудування.

Основними складовими вихідних даних є: а) містобудівні умови та обмеження; б) технічні умови; в) завдання на проектування.

Відповідно до п. 3.2. ДБН А. 2.2.-3-2014 “Склад та зміст проектної документації на будівництво” будівництво — це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва.

Пунктом 3.21. ДБН А. 2.2.-3-2014 “Склад та зміст проектної документації на будівництво” встановлено, що реконструкція — це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукту, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляєтеся, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частини (за умови автономності).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначним наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

2 видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Згідно ч.5. ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пам`ятки культурної спадщини відносяться до класу значних наслідків СС3.

Будівля-пам`ятка за адресою: м.Одеса, вул. Мала Арнаутська, 57 - житловий будинок, споруджений у середині XIX століття. Рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 27.12.1991 року № 580 будівля прийнята під охорону держави, як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення, охоронний Номер 471-Од.

Згідно з “Історико-архітектурним опорним планом, проектом зон охорони та визнання меж історичних ареалів м.Одеси”, затвердженим наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16/16-08, будівля розташована в межах Центрального історичного ареалу м.Одеси, на території комплексної охоронної зони.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних .науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

У матеріалах справи відсутні дозвільні документи на початок будівельних робіт в будинку - пам`ятці архітектури місцевого значення: 1) дозволу на виконання будівельних робіт, що видається органом державного архітектурно-будівельного контролю; 2) дозволу на проведення робіт, що видається органом виконавчої влади обласної державної адміністрації.

Статтею 41 Конституції України та статтею 321 Цивільного кодексу України визначено принцип непорушності права власності та зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинними, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм та правил.

Відповідно до вказаної норми, особа, яка здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалось на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з п. 1.4.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва про право власності або договору найму (оренди) приміщення, копія поверхневих планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Відповідно до пункту 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2005 № 76, власник, наймач (орендар) житлового будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призвело до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушують права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з п.2.4 Положення про Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради, районна адміністрація вживає заходи щодо недопущення самочинного будівництва, псування жилих будинків та об`єктів благоустрою.

Таким чином, суд, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що відповідачі самовільно здійснили реконструкції квартир під хостел з надбудовою третього поверху на базі квартир №2 та № 4 розташованих на другому поверсі двоповерхового флігелю за адресою будинок АДРЕСА_11 , без дозвільної та затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації, чим порушила норми законодавства, а саме Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Правил користування житловим приміщенням, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, Правил утримання жилих та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76. У зв`язку з чим, об`єкт нерухомого майна за адресою: квартири АДРЕСА_9 та АДРЕСА_4 підлягає приведенню до попереднього стану.

Окремо суд зазначає, що ОСОБА_1 не виконано приписи №01-15/08рд від 12.02.2018р. та №05-02/240 від 13.02.2018р. Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської ОДА щодо припинення роботи на будівлі-пам`ятці до отримання відповідних дозволів та надання дозволів до Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської ОДА.

Судом відхиляються доводи ОСОБА_2 , що він не є власником квартиру АДРЕСА_13 , оскільки ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_16 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 2 а.с.218-219).

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі Конвенція), ратифікована Законом України N475/97-ВР від 17.07.1997 року, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховуючи принципи верховенства права, належного врядування, вважає, що свавільне втручання у право відповідача мирно володіти майном, яке підлягає захисту згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції відсутнє.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень, з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У даній справі відсутні витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому, жодні витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст.139,241-246,262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (вул..Канатна,134, м.Одеса, 65039) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_3 в стан, що передував реконструкції, зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_4 в стан, що передував реконструкції - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_3 в стан, що передував реконструкції.

Зобов`язати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_4 в стан, що передував реконструкції.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко