Рішення № 95978481, 02.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1257/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №228782 від 21.12.2020 року.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачам строк для подання до суду відзивів на цю заяву.

Позов обґрунтований позивачем тим, що постанова №228782 від 21.12.2020 року, якою позивача притягнуто до відповідальності за абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. є протиправною, оскільки визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача було здійснено з порушенням положень Порядку №879, а тому отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними. Крім того, у чеку (результатах) зважування від 15.11.2020 року, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15.11.2020 року вказано, що повна маса транспортного засобу становила 41,57 т, в той час як нормативно допустимою вагою є 46,96 т., тобто встановлено, що загальна маса ТЗ не перевищує нормативно допустиму.

Відзивів на позовну заяву Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки та Державна служба України з безпеки на транспорті до суду не надали.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, який здійснює господарську діяльність з перевезення вантажів, основний вид економічної діяльності за КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до договору оренди транспортного засобу № 04 від 03.12.2015 року, додаткової угоди № 03 від 01.10.2019 року до цього договору, ФОП ОСОБА_1 користується вантажним автомобілем марки RENAULT MAGNUM 460, тип - тягач, державний номер НОМЕР_1 , полупричіпом марки KEMRF SKM 35-3, державний номер НОМЕР_2 , що належать на праві власності Приватному підприємству «Елітол» (аркуші справи 14-17).

15 листопада 2020 року на замовлення ТОВ «ІСКРА» за маршрутом Сумська область, Конотопський район, с. Дубовязівка - Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 44 позивачем здійснювались автомобільні перевезення на автомобілі RENAULT MAGNUM 460, державний номер НОМЕР_1 , причіп, державний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до товарно-транспортної накладної Серії 12 ААЗ № 997402 від 14.11.2020 року вантаж, наданий для перевезення у стані, що відповідає правилам перевезень відповідних вантажів, насипом, - кукурудза урожаю 2020 року масою брутто - 42 тонни 240 кг, тара 15980 тонн, нетто - 26 тонн 260 кг (аркуші справи 30-31).

На виконання своїх повноважень, 15.11.2020 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю а/д М-05, 452 км+ 811 км згідно направлення на перевірку №026452 від 06.11.2020 року, здійснено перевірку транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM 460, державний номер НОМЕР_1 та причіпу марки KOGEL, державний номер НОМЕР_3 , за результатами якої складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №253166, яким встановлено порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, перевищення встановленого законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (аркуш справи 29).

Результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу оформлені довідкою від 15.11.2020 року №033254, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №048584 від 15.11.2020 року, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 розрахована плата за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 615,60 євро, що оформлено відповідним розрахунком (аркуші справи 26-28).

На підставі зазначеного акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №253166 від 15.11.2020 року, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову №228782 від 21.12.2020 року, якою позивача притягнуто до відповідальності за абз. 15 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. (аркуш справи 19).

Позивач не погодився з правомірністю вказаної постанови та звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до п. 1, п. п. 15, 27 п. 5 «Положення про Державну службу з безпеки на транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки, в тому числі, на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 4, 20 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 року № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Відповідно до ст. ст. 1, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення-перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Так, з акту перевірки вбачається, що при перевірці встановлено, що рух автомобільними дорогами України здійснювався перевізником із перевищенням нормативних параметрів на строєну вісь.

Згідно із п. п. 22.3, 22.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, перевезення вантажу дозволяється за умови, що він: а) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху; б) не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним; в) не обмежує водієві оглядовості; г) не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою; ґ) не створює шуму, не піднімає пилу та не забруднює проїзну частину і навколишнє середовище.

За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до п. 2, 4 «Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п.1.10 «Правил дорожнього руху», габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно з п.3 «Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.10.2013 року, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до п.п. 3, 15, 16, 18, 20 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п.5 «Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.10.2013 року, працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; 2) здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; 3) у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Згідно п.2.42 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

При здійсненні габаритно-вагового контролю, посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було встановлено перевищення вагових обмежень навантаження на одну вісь на 1,43 тонни (при нормативному навантаженні на одиночну вісь 11 тонн, фактичне навантаження становить 12,43 тонн).

Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, суд звертає увагу, що транспортний засіб позивача внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувався, а після його проходження подальший рух не заборонявся.

Позивачем здійснювалось перевезення насипом вантажу - кукурудзу масою брутто 42240 кг, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 997402 від 14.11.2020 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що, перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Єдиною методикою виконання вимірювань осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.

З огляду на викладене, суд зазначає, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем.

Крім того, відповідно до пп. 5-1 п. 2 Порядку № 879, документальний габаритно-ваговий контроль це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

При цьому, відповідно до результатів зважування від 15.11.2020 року загальна вага транспортного засобу складає 41,57 тонн, при нормі 46,92 тонни, таким чином загальна маса транспортного засобу не перевищує нормативно допустиму.

Під час розгляду справи відповідачі не надали доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про перевищення позивачем нормативно - допустимого навантаження на одиночну вісь є необ`єктивними, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України, відтак позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Щодо судового збору, він має бути стягнутий з Державної служби України з безпеки на транспорті у відповідності до ст. 139 КАС України.

Щодо заяви представника позивача про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача наданий до суду договір про надання правничої (правової) допомоги від 25.12.2020 року №25-12/20, укладений між Адвокатським об`єднанням «Македонські та партнери» в особі керуючого партнера Македонської Ірини Олександрівни та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.12.2020 року №25-12/20 на суму 4000 грн., платіжне доручення №99 від 27.01.2021 року на суму 4000 грн. (аркуші справи 33-39).

Відповідно до п. 6 договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.12.2020 року №25-12/20 гонорар – винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Вартість послуг зі збору інформації, що перебуває у відкритому доступі, аналізу судової практики, розробки правової позиції, складання заяв, скарг, адвокатських запитів, позовних заяв, інших процесуальних документів, необхідних для належного виконання доручення та їх подання до адресатів (органів державної влади, місцевого самоврядування, суду, тощо) розраховується, виходячи з погодинної ставки роботи адвоката у розмірі 1000 грн. за годину. Акт приймання-передачі наданих послуг є підставою для виникнення у клієнта обов`язку сплатити вартість наданих послуг (гонорар) у безготівковій формі на розрахунковий рахунок АО протягом трьох днів з дати отримання такого акту.

Згідно із п. п. 1.1 п. 1, п. 3 акту приймання передачі наданих послуг №1 від 26 січня 2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.12.2020 року №25-12/20 АО в порядку та на умовах, передбачених договором надало клієнту наступні послуги: провело аналіз наданих документів, судової практики, розробило правову позицію та погодило її з клієнтом, склало адміністративний позов до Державної служби з безпеки на транспорті України, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №228782 від 21 грудня 2020 року, підготовило документи (позов з додатками) в трьох екземплярах (до суду та до відповідачів) для подання до суду – 4 години. Розмір гонорару (винагороди) АО за надання правової допомоги в обсязі, встановленому п. 1 цього акту, відповідно до п. 6 договору в розмірі 4000 грн. підлягає сплаті в порядку та на умовах, передбачених договором, а саме протягом 3 днів з дати підписання/отримання акту.

Згідно платіжного доручення №99 від 27 січня 2021 року позивачем сплачено 4000 грн. на рахунок Адвокатського об`єднання «Македонські та партнери».

З врахуванням всіх викладених обставин, суд вважає підтвердженими витрати позивача на правову допомогу в розмірі 4000 грн., а тому такі витрати позивача мають бути стягнуті з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 134, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014), Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №228782 від 21.12.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №228782 від 21.12.2020 року.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида