Рішення № 95978403, 31.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/718/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій по організації і виплаті разової грошової допомоги до 05 травня та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 18 січня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Міністерства соціальної політики України, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, за участю третьої особи Державної казначейської служби України, в якому позивач, з урахуванням повернення позовної заяви в частині позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Міністерства соціальної політики України при організації нарахуванні і виплаті разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 гарантовані частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати Міністерство соціальної політики України здійснити перерахування коштів для виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік ОСОБА_1 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради перерахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік ОСОБА_1 з розміру восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Позивач зазначає, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи та перебуває на обліку в Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради.

З урахуванням наявності у позивача статусу учасника бойових дій, відповідно до положень ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», він має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Проте, відповідачем при здійсненні соціальної виплати - щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2001 до 2020 року було безпідставно застосовано положення постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлювалися роміри відповідних виплат на кожен рік, внаслідок чого, на думку позивача, йому протиправно було зменшено встановлений розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Окрім того, позивач зазначає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 27.02.2020 року.

Таким чином, на думку позивача, йому повинна бути нарахована та виплачена щорічна разова грошова допомога за період з 2001 по 2020 роки до 5 травня у розмірі встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач вказує, що звернувся до відповідача з відповідною заявою щодо проведення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги за період з 2001 по 2020 роки до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, проте йому відмовлено у її задоволенні. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, які порушують його права та просить задовольнити позовні вимоги.

Відзив Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Департамент не погоджується з вимогами позивача і вважає адміністративний позов таким, що суперечить нормам процесуального та матеріального права.

В обґрунтування правової позиції, представник відповідача зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженим Постановою Верховної Ради України від 25.12.1998 року №367- XIV передбачено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. А Кабінет Міністрів України, в свою чергу, щорічно у проекті Державного бюджету України на відповідний рік, передбачає цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році у розмірі 3640,00 грн. Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом України не конституційними. Поряд з цим, на думку відповідача, більш ефективним способом захисту, у разі задоволення позовних вимог, є стягнення коштів.

Відзив Міністерства соціальної політики України на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Міністерство соціальної політики України не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх незаконними та необґрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідач зазначає, що нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня у 2011-2019 роках здійснювалося у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 №341, від 28.12.2012 №1381 (в редакції постанови КМУ від 05.04.2012 №293), від 13.03.2013 №149, від 16.04.2014 №102, від 31.03.2015 №147, від 02.03.2016 №141, від 05.04.2017 №223, від 14.03.2018 №170 та від 20.03.2019 №237, прийнятих з урахуванням пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Вказані постанови КМУ та положення були чинними і Конституційним Судом України не визнавались не конституційними.

Щодо позовних вимог в частині проведення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги за 2020 рік до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, представник відповідача зауважує, що виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2020 році позивачу була здійснена у розмірі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а саме - 3640,00 грн.. А отже підстави для задоволення позовної заяви в цій частині - відсутні.

В той же час, відповідач звертає увагу, що Мінсоцполітики відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423 (зі змінами), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби тощо.

Окрім того, на думку відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду, з огляду на що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Процесуальні дії

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року вищевказаний адміністративний позов залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.ст.160, 161 КАС України, а саме у зв`язку з не визначенням статусу як учасника справи Державної казначейської служби України та пропуском позивачем шестимісячного строку звернення з даним адміністративним позовом до суду. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

29 січня 2021 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову (вхід. №4559/21).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, за участю третьої особи Державної казначейської служби України в частині позовних вимог про зобов`язання Міністерство соціальної політики України здійснити перерахування коштів для виплати разової грошової допомоги до 5 травня за період з 2011 до 2019 року ОСОБА_1 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язання Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради перерахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за період з 2011 до 2019 року ОСОБА_1 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - повернуто позивачу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

25 лютого 2021 року від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшов відзив з додатками (вхід.№9558/21) та клопотання про застосування строків звернення до адміністративного суду (вхід.№9500/21).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року в задоволенні клопотання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.

04 березня 2021 року від Міністерства соціальної політики України надійшов відзив з додатками (вхід.№10973/21).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України - не скористалась правом подання пояснень стосовно адміністративного позову.

Станом на 31 березня 2021 року будь-які пояснення, заяви чи клопотання, а також відповідь на відзив до суду не надходили.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видано Суворовським Управлінням соціального захисту населення Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 06.12.2010 року (а.с.8).

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 19.02.2020 №112 ОСОБА_1 виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2020 рік у розмірі 3 640,00 грн.

16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства соціальної політики України, із заявою про здійснення перерахунку та виплати разової грошової допомоги, зокрема до 5 травня у 2020 року як особі з інвалідністю 2-ї групи внаслідок війни у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком (а.с.9).

Листом від 07.12.2020 року за №3641/0/5-20/29 Міністерство соціальної політики України повідомило позивача, зокрема, що порядок виплати грошової допомоги, в тому числі ветеранам війни, у 2020 році та розміри її визначено постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", прийнятою до ухвалення рішення суду №3-р-2020. З урахуванням викладеного та виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету, передбачених на виплату грошової допомоги у 2020 році, органи соціального захисту проводять її відповідно до Закону №3551 у межах бюджетних призначень. При цьому, Мінсоцполітики опрацьовує питання щодо внесення відповідних змін до Закону України «Про статус з урахуванням рішення суду №3-р/2020 (а.с.10-12).

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо перерахунку та виплати невиплаченої частини щорічної грошової допомоги до 5-го травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (надалі - Закон №3551-XII).

Положеннями Закону №3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону №3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).

Зокрема, ст.12 Закону №3551 встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року №367-XIV статтю 13 Закону №3551 було доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

Надалі, пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI частину п`яту статті 13 Закону №3551 викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Поряд із цим, законодавецем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у якій передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120,00 гривень; II групи - 3640,00 гривень; III групи - 3160,00 гривень.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно тексту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року судом встановлено, що в Основному Законі України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3).

Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.

У преамбулі Кодексу зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).

Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону №79 розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону №3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказаними положеннями Закону №3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).

За юридичною позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).

Конституційний Суд України звернув увагу, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 уже наголошував, що «забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави» (абзац дев`ятий пункту 6 мотивувальної частини)

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

За положеннями ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Вищезазначене відповідає правовим висновкам, що викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №440/2722/20 від 29 вересня 2020 року, залишеному без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни - восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.

В свою чергу, суд враховує, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги та відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача звернених до Міністерства соціальної політики України.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі №826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, SeriesN 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, що належним способом захисту прав позивача є вимога про стягнення недоплаченої суми грошової допомоги, оскільки стягненню підлягають нараховані але не виплачені суми. Проте, в даному випадку, відповідачем не нараховувалась ОСОБА_1 щорічна грошова допомога до 5 травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій, а тому підстави для стягнення не нарахованої суми відсутні.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язання Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік з розміру восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 139, 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій по організації і виплаті разової грошової допомоги до 05 травня та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо виплати разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік з розміру восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням вже виплаченої суми.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Міністерство соціальної політики України (ЄДРПОУ 37567866, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Естанадна, 8/10).

Відповідач: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д, ЄДРПОУ 36290160).

Третя особа: Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6).

Суддя С.О. Cтефанов